ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 560/2053/22
адміністративне провадження № К/990/2091/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л., суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження без виклику сторін касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Городоцький елеватор Суффле" на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Сапальова Т.В., судді - Ватаманюк Р.В., Капустинський М.М.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Городоцький елеватор Суффле" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, третя особа - Управління Державної казначейської служби України в Городоцькому районі Хмельницької області, про визнання протиправними та скасування рішення, вимоги,
установив:
У лютому 2022 року Приватне акціонерне товариство "Городоцький елеватор Суффле" (далі - ПрАТ "Городоцький елеватор Суффле", Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - ГУ ДПС у Хмельницькій області), в якому просило визнати протиправними і скасувати податкову вимогу форми "Ю" від 05 січня 2022 року №2-1302-2205 на загальну суму 2409973,01 грн та рішення про опис майна у податкову заставу від 05 січня 2022 року №178/6/22-01-13-02-06.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував, що спірна податкова вимога на суму бюджетної заборгованості та рішення про опис майна у податкову заставу прийняті з порушенням Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки заборгованість зі сплати бюджетних позичок, виданих на закупівлю сільгосппродукції у 1995-1997 роках, у Товариства відсутня, що підтверджується низкою таких, що набрали законної сили, судових рішень.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року позов Товариства задоволено в повному обсязі.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року скасовано рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року, прийнято у справі нове рішення, яким відмовлено Товариству у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи, що воно прийняте внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалене судом рішення й залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне й обґрунтоване.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права у випадках, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У світлі зроблених судами попередніх інстанцій висновків та заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач звертає увагу на застосування судами норм права без урахування висновків, висловлених Верховним Судом у постановах від 22 жовтня 2019 року у справі №826/8966/14 та від 02 листопада 2022 року у справі №460/3692/20 У перелічених рішеннях Верховний Суд, зокрема, вказав, що саме по собі подання органу казначейства носить лише обліковий, інформативний характер щодо наявності суми простроченої заборгованості за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою перед державою. Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості за бюджетною позичкою, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Наполягаючи на порушенні судом апеляційної інстанції норм процесуального права (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України) позивач вказує, що суд не встановив фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, факту наявності у Товариства заборгованості за державними позичками, її розмір та умови надання. Не витребувано судом апеляційної інстанції й жодних первинних бухгалтерських документів, натомість, висновок суду про наявність у Товариства заборгованості перед бюджетом ґрунтується виключно на інформації, що містилася в поданнях органу казначейства. Також, на думку позивача, судом апеляційної інстанції безпідставно не враховано обставини, встановлені низкою судових рішень, які були долучені до матеріалів справи.
Також позивач просить здійснити перерозподіл судових витрат, понесених Товариством під час розгляду справи.
У відзиві на касаційну скаргу податковий орган заперечує проти доводів Товариства, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін як законне й обґрунтоване. Зазначає, що спірна податкова вимога прийнята на підставі низки подань управління Державної казначейської служби у Городоцькому районі Хмельницької області, а рішення про опис майна у податкову заставу - винесене з метою забезпечення погашення податкового боргу. Вважає, що долученими позивачем до матеріалів справи судових рішень достовірно не встановлено відсутність заборгованості у Товариства за бюджетними позичками.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 27 травня 1998 року ВАТ "Вікторійське ХПП" зареєстроване як юридична особа Городоцькою районною державною адміністрацією Хмельницької області, а 15 травня 2017 року - перейменоване на ПрАТ "Городоцький елеватор суффле".
Управлінням Державної казначейської у Городоцькому районі Хмельницької області на адресу відповідача направлені подання №67-72 від 22 грудня 2021 року на безспірне стягнення з підприємств-боржників (у тому числі, ПрАТ "Городоцький елеватор суффле") простроченої заборгованості перед Державним бюджетом за бюджетними позичками та фінансовими допомогами, наданими у 1996-1999 роках.
Відповідач на підставі подань управління Державної казначейської служби у Городоцькому районі Хмельницької області про здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості за бюджетними позичками, направив позивачеві податкову вимогу форми "Ю" від 05 січня 2022 року №2-1302-2205 на загальну суму 2409973,01 грн.
Того ж дня Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області прийнято рішення про опис майна Підприємства у податкову заставу №178/6/22-01-13-02-06.
Не погоджуючись із виставленою вимогою та рішенням про опис майна у податкову заставу, Підприємство звернулось до суду з позовом про їх скасування.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що долученими до матеріалів справи судовими рішеннями, які набрали законної сили, констатовано недоведеність факту отримання бюджетних позичок, виданих на закупівлю сільськогосподарської продукції у 1995-1997 роках, та скасовано податкові вимоги за аналогічною заборгованістю. Відтак, на думку суду першої інстанції, сума податкового боргу за виставленою відповідачем вимогою є неузгодженою. З цих же мотивів окружний суд скасував й прийняте відповідачем рішення про опис майна у податкову заставу, як похідне.
Ухвалюючи протилежне рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що підставою для стягнення простроченої заборгованості за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, є винятково подання територіальних органів Державної казначейської служби. Надання органами Державної казначейської служби (чи витребування в останніх органами державної податкової служби) будь-яких інших документів (первинних та банківських) на підтвердження наявності чи відсутності заборгованості за бюджетними позичками чинним правовим регулюванням спірних правовідносин не передбачено. Відтак, на думку суду апеляційної інстанції, при винесенні оскаржуваної податкової вимоги відповідач діяв у порядку та спосіб, що встановлені нормами Бюджетного кодексу України, ПК України та Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2011 року №174 (далі - Порядок №174).
Колегія суддів визнає висновки судів як першої, так і апеляційної інстанцій такими, що не відповідають вимогам процесуального закону щодо їх законності і обґрунтованості, з наступних міркувань.
Згідно з частиною дев`ятою статті 17 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року №2456-VI, прострочена заборгованість суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб`єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання.
До функцій контролюючого органу відповідно до підпункту 19-1.1.38 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України віднесено забезпечення стягнення сум простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Контролюючі органи мають право стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України (підпункт 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України).
Як зазначалось вище, Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2011 року №174 затверджено Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, який регламентує дії органів виконавчої влади та банків-агентів, які від імені або за дорученням центральних органів виконавчої влади надали суб`єктам господарювання кредити, залучені державою або під державні гарантії, а також дії Мінфіну, який надав бюджетні позички/фінансову допомогу у 1993-1998 роках, та які здійснюють їх обслуговування і ведуть облік заборгованості за ними з метою забезпечення реалізації права вимоги погашення простроченої заборгованості перед державою за такими кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою; встановлює механізм нарахування пені Мінфіном на суми простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та територіальними органами Державної казначейської служби на суми простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Мінфіном у 1993-1998 роках.
У пункті 2 Порядку №174 наведено наступні визначення:
боржник - суб`єкт господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку/фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги, та не забезпечив своєчасне і повне виконання своїх зобов`язань за такою угодою;