ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 420/14777/22
адміністративне провадження № К/990/36210/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року (суддя: Марин П.П.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року (судді: Кравець О.О., Коваль М.П., Зуєва Л.Є.) у справі позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про:
- визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за 7 повних календарних років військової служби.
- зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за 7 повних календарних років військової служби.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Позивач з 05 травня 2016 року по 14 липня 2021 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14 липня 2021 року № 138 позивача звільнено з військової служби.
На переконання позивача, відповідач при звільнення не виплатив йому одноразову грошову допомогу в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 7 повних календарних років служби, передбачену частиною 2 статті 158 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року, адміністративний позов повернуто позивачу.
Постановляючи ухвалу про повернення позову суди виходили з того, що позивачем пропущений строк звернення до суду, встановлений частиною 2 статті 233 КЗпП України, у редакції до 19 липня 2022 року, відповідно до якої із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Суди зазначили, що днем виникнення підстав, які дають право на звернення до адміністративного суду із позовом є 14 липня 2021 року з часу звільнення з військової служби та проведення розрахунку (а.с 15-18). Проте, адміністративний позов подано 17 жовтня 2022 року, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду майже на один рік.
Також суди відхилили посилання апелянта на частину 2 статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції, що діяла до 19 липня 2022 року, якою встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, оскільки 19 липня 2022 року набрав чинності Закон України від 01 липня 2022 року № 2352 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким частину другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в новій редакції, відповідно до якої із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Суди попередніх інстанції зазначили, що станом на момент звернення до суду з даним адміністративним позовом стаття 233 КЗпП не містить норми, відповідно до якої у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Апеляційний суд також вважав необґрунтованими доводи апелянта щодо застосування незворотності дії нормативно-правового акту в часі, оскільки згідно з статтею 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Однак, за загальним правилом, конкуренція правових норм у часі повинна вирішуватися на користь норми, прийнятої пізніше, оскільки найновіше законодавство демонструє способи та форми правового регулювання, які на даний етап розвитку суспільства, на думку законодавця, є більш доцільними.
Також апеляційний суд відхилив посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07 лютого 2022 року у справі № 420/7697/21, оскільки така позиція була викладена до набрання чинності Законом України від 01 липня 2022 року № 2352 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" та не є релевантною на момент звернення до суду з даним позовом.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Свої вимоги скаржник мотивує тим, що згідно правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 07 лютого 2022 року у справі № 420/7697/21 з аналізу частини другої статті 233 КЗпП слідує, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, не обмежується будь-яким строком. Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям грошова винагорода, одноразова грошова допомога при звільненні та оплата праці і заробітна плата, які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, дійшов висновку, що вказані поняття є рівнозначними. Отже суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що на спірні правовідносини не розповсюджуються положення частини другої статті 233 КЗпП України, та наявність підстав для застосування частини п`ятої статті 122 КАС України, тобто місячного строку звернення до суду щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Апелянт також вказує на те, що нова редакція частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України застосовується тільки з 19 липня 2022 року з моменту набрання чинності Закону № 2352. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Тобто, на думку апелянта, обчислення тримісячного строку звернення до суду слід здійснювати з 20 липня 2022 року, -наступний день з моменту набрання чинності Закону № 2352, яким було змінено частину другу статті 233 Кодексу законів про працю України та такий спливає 20 жовтня 2022 року.
Позиція інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 грудня 2022 (судді: Загороднюк А,Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.), відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії,
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року справу призначено до розгляду.
ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою та п`ятою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.