ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 300/4201/22
адміністративне провадження № К/990/7149/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу №300/4201/22
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Дзундзи Юрія Романовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року, прийняту суддею Скільським І.І. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2023 року, ухваленою у складі головуючого судді - Кухтея Р.В., суддів: Носа С.П., Обрізка І.М.,
У С Т А Н О В И В :
І. СУТЬ СПОРУ
1. ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє ОСОБА_2 ( ОСОБА_2, представник), 19 жовтня 2022 року звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі, також - відповідач), яким просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування "щомісячної додаткової грошової винагороди" та "індексації грошового забезпечення" при обрахунку ОСОБА_1 "грошової допомоги на оздоровлення" передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за 2016, 2017, 2018 рік;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування "індексації грошового забезпечення" при обрахунку ОСОБА_1 "грошової допомоги на оздоровлення" передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за 2019, 2020 рік;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування "індексації грошового забезпечення" при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування "індексації грошового забезпечення" при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 "грошової допомоги на оздоровлення" передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з урахуванням "щомісячної додаткової грошової винагороди" та "індексації грошового забезпечення" за 2016, 2017, 2018 рік;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 "грошової допомоги на оздоровлення" передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з урахуванням "індексації грошового забезпечення" за 2019, 2020 рік;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з урахуванням "індексації грошового забезпечення";
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки з урахуванням "індексації грошового забезпечення".
ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
2. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року дану позовну заяву залишено без руху, а позивачу встановлено строк для усунення зазначених у мотивувальній частині ухвали недоліків шляхом подання до суду:
- доказів на підтвердження дотримання строку звернення до суду із даним позовом, або заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши обставини, які можуть бути враховані судом, як поважні для поновлення пропущеного строку із наданням відповідних доказів;
- належним чином завірені копії паспорта та реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача;
- докази неврахування відповідачем щомісячної додаткової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки; індексації грошового забезпечення при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2019, 2020 роки; індексації грошового забезпечення при обрахунку одноразової грошової допомоги та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки при звільненні позивача, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року у справі №300/3585/21 та докази виплати індексації грошового забезпечення на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року у справі №300/3585/21, а також докази на підтвердження того, що позивач після прийняття Восьмим апеляційним адміністративним судом постанови від 01 грудня 2021 року у справі №300/3585/21 звертався до відповідача з заявою про проведення відповідних перерахунків, а також відповідь (відмову) відповідача за результатами розгляду такої заяви позивача.
3. На виконання вимог ухвали суду, в частині строку звернення до суду з даним позовом 27 жовтня 2022 року Дзундзою Ю.Р., який діє в інтересах ОСОБА_1, в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подано суду заяву щодо строків звернення до адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року, зі змісту якої слідує, що представник позивача не порушує питання поновлення строку звернення до адміністративного суду.
3.1 Так, у вказаній заяві представник позивача зазначає, що підставою звернення до адміністративного суду є порушення відповідачем законодавства про оплату праці та невиплата належного позивачу грошового забезпечення в повному обсязі у зв`язку з чим, в обґрунтування заяви, представник позивача покликається на те, частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у редакції, що діяла до 19 липня 2022 року було встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. 19 липня 2022 року набрав чинності Закон України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі - Закон №2352-ІХ ), яким частину 2 статті 233 КЗпП України викладено в новій редакції, а саме із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Таким чином, в даному випадку, обчислення тримісячного строку звернення до суду слід здійснювати з 20 липня 2022 року - наступного дня з моменту набрання чинності Закону № 2352-ІХ, яким внесено зміни в частину 2 статті 233 КЗпП України та такий строк спливає 20 жовтня 2022 року. Відтак, ОСОБА_2 вказує, що позивачем не пропущено строки звернення до суду.
4. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року позовну заяву разом з доданими документами було повернуто позивачу.
5. Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що після внесення Законом № 2352-IX коментованих змін, частиною 2 статті 233 КЗпП України не врегульовано питання щодо строку звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, а лише встановлено строк звернення до суду виключно у справах про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення) та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).
5.1 Суд вказав, що на підставі частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України до спірних правовідносин підлягає застосуванню строк, передбачений приписами частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є спеціальною нормою.
5.2 Відтак, як зазначив суд першої інстанції, відповідно до чинного нормативно-правового регулювання на момент звернення до суду з даним позовом, у спорах, пов`язаних з прийняттям на публічну службу, її проходженням, звільненням з публічної служби, у тому числі щодо спорів про належні до виплати суми заробітної плати (грошового забезпечення) та інші виплати, пов`язані з проходженням та звільненням з публічної служби, встановлюється місячний строк.
5.3 Суд виснував, що ОСОБА_2 подано позов в інтересах ОСОБА_1 після закінчення строків, встановлених частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, та, у визначений судом строк позивачем не виконано вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 24 жовтня 2022 року, оскільки не подано доказів на підтвердження дотримання строку звернення до суду, заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску, суд прийшов до переконання, що позовна заява підлягає поверненню.
6. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій через порушення норм процесуального права просив її скасувати та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.
7. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що враховуючи принцип незворотності дії нормативно-правових актів в часі, обчислення тримісячного строку звернення до суду слід здійснювати з 20 липня 2022 року, наступного дня з моменту набрання чинності Закону №2352-IX від 01 липня 2022 року (далі - Закон №2352-IX), яким було змінено частину 2 статті 233 КЗпП та такий строк сплинув 20 жовтня 2022 року. При цьому, він звернувся до суду з даним позовом 19 жовтня 2022 року, тобто в межах тримісячного строку.
8. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року про повернення позовної заяви по справі №300/4201/22 залишено без змін.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ
9. Представником позивача Дзундзою Ю.Р. подано касаційну скаргу на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2023 року.
10. В обґрунтування касаційної скарги автор наголошує на тому, що відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року № 1423 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236" дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 квітня 2023 року. Станом на час звернення позивача до суду діяв карантин, встановлений КМУ.
11. У поданій касаційній скарзі скаржник з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
12. Відзив на касаційну скаргу відповідачем не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
ІІІ. Джерела права й акти їх застосування
13. Відповідно до частин першої, другої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
14. Частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.