ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 420/15524/21
адміністративне провадження № К/990/28452/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників у касаційній інстанції справу № 420/15524/21
за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил
на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Шляхтицького О.І., суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил (далі - відповідач), де просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів при нарахуванні та виплаті йому вихідної допомоги при звільненні з військової служби за 8 календарних років у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
1.2. зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу при звільненні з військової служби за 8 календарних років у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням раніше виплачених сум;
1.3. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів при нарахуванні та виплаті йому компенсації за невикористані відпуски у кількості 228 діб;
1.4. зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористані відпуски у кількості 228 діб з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням раніше виплачених сум;
1.5. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування коефіцієнту кратності, передбаченого пунктом 3 розділу XXXІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260), при нарахуванні та виплаті йому компенсації за невикористані відпуски у кількості 228 діб;
1.6. зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористані відпуски у кількості 228 діб з урахуванням коефіцієнту кратності, передбаченого пунктом 3 розділу XXXI Порядку №260, з урахуванням раніше виплачених сум;
1.7. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку позивача при звільненні з військової служби у день звільнення;
1.8. зобов`язати відповідача здійснити виплату позивачу компенсації за затримку повного розрахунку при звільненні з військової служби в розмірі середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку відповідно до вимог статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, починаючи з 10.09.2020.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що проходив військову службу у військовій прокуратурі Південного регіону України та об`єднаних сил. Наказом виконувача обов`язків військовою прокурора об`єднаних сил № 584к позивача 10.09.2020 звільнено із посади начальника відділу військової прокуратури об`єднаних сил, при цьому, на день звільнення з військової служби з ним не проведено розрахунок у повному обсязі. Зокрема, позивач, як військовослужбовець військової прокуратури об`єднаних сил, отримував щомісячно додаткову грошову винагороду за участь в АТО/ООС і вона входила до складу його грошового забезпечення, а тому, ця складова входить до грошового забезпечення військовослужбовців та повинна включатися до розрахунку грошової допомоги військовослужбовців при звільненні та при обчисленні компенсації за невикористані відпуски. На переконання позивача, відповідач під час його звільнення з військової служби безпідставно не врахував та не виплатив йому вихідну допомогу при звільненні та компенсацію за невикористані відпуски з урахуванням грошової винагороди за участь в АТО/ООС.
2.1. Позивач наголошує, що згідно наказу від 10.09.2020 № 587к про оголошення вислуги років він має понад 15 років календарної вислуги, проте відповідач не врахував при розрахунку компенсації за невикористані дні відпусток вимоги пункту 3 розділу XXXI Порядку № 260, відповідно до якого грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється із такого розрахунку: тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - 3,3 календарних дня. Така бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку на день звільнення із позивачем є протиправною та такою, що порушує його соціальні права та інтереси.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
3. Наказом Військової прокуратури об`єднаних сил № 584к від 10.09.2020 ОСОБА_1 майора юстиції, звільнено з військової служби у запас на підставі підпункту "г" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
4. Відповідно до пункту 2 цього наказу, ОСОБА_1 призначено до виплати одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 8 повних календарних років служби.
5. Позивач 22.07.2021 звернувся до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил із запитом щодо отримання інформації про нарахування та виплату грошової винагороди за участь в АТО/ООС за період з 04.12.2017 по 10.09.2020 роки (помісячно); просив надати відомості про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням з військової служби (липень та серпень 2020 року); повідомити, чи враховувалася грошова винагорода за участь в АТО/ООС при розрахунку грошової допомоги при його звільненні з військової служби та при обчисленні компенсації за невикористані відпуски; якщо грошова винагорода за участь в АТО/ООС при розрахунку грошової допомоги при звільненні з військової служби та при обчисленні компенсації за невикористані відпуски не враховувалась, то здійснити відповідний перерахунок та виплатити грошову допомогу у зв`язку зі звільненням з військової служби, а також компенсацію за невикористані відпуски з урахуванням грошової винагороди за участь в АТО/ООС та з урахуванням раніше виплачених сум; повідомити кількість днів невикористаної відпустки, за які нараховано та сплачено компенсацію при звільненні з військової служби та надати відповідний розрахунок; повідомити чи застосовано при розрахунку кількості днів невикористаної відпустки визначені пунктом 3 розділу XXXI Порядку № 260, розрахунки та кратність 3,3; якщо при розрахунку кількості днів невикористаної відпустки не застосовувалися визначені пунктом 3 розділу XXXI Порядку № 260, розрахунки та кратність 3,3, здійснити відповідний перерахунок та виплатити компенсацію з невикористані відпустки з урахуванням кратності 3,3, а також урахуванням раніше виплачених сум.
6. Листом від 10.08.2021 за вих. №14-263вих-21 Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил повідомила позивача, що проведені виплати при звільненні, були здійснені з дотриманням чинного законодавства і проведені у повному обсязі та, перерахунку не підлягають. Роз`яснено, що зазначений позивачем розрахунок календарних днів (тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - 3,3 календарних дня) для обчислення компенсації за невикористані дні основної та додаткових відпусток, згідно Порядку № 260, було застосовано при обчисленні йому невикористаних днів щорічної відпустки за кожний повний місяць служби, яка підлягає компенсації.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
7. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 05.11.2021 позов задовольнив частково:
7.1. визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні з військової служби за 8 календарних років у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та компенсації за невикористані відпустки;
7.2. зобов`язав відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні з військової служби за 8 календарних років у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та компенсацію за невикористані відпустки з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебування безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням раніше виплачених сум;
7.3. в іншій частині позовних вимог - відмовив.
8. Задовольняючи позовні вимоги у вказаній частині суд першої інстанції виходив із того, що позивач, як військовослужбовець військової прокуратури об`єднаних сил, отримував додаткову грошову винагороду за участь в АТО/ООС щомісячно під час проходження служби і вона входила до складу його грошового забезпечення, що свідчить про її системний характер.
8.1. Врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.04.2020 у справі № 820/3719/18 у подібних правовідносинах, суд першої інстанції зазначив, що оскільки останні 24 місяці перед звільненням винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції, нараховувалася і виплачувалася позивачу щомісяця, то підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
8.2. З огляду на зазначене, суд цієї інстанції дійшов висновку, що вказана складова повинна включатися до розрахунку грошової допомоги позивача при звільненні як і до розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпустки.
8.3. Поряд із цим, на думку суду першої інстанції, у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 228 діб з урахуванням коефіцієнту кратності, передбаченого пункту 3 розділу XXXI Порядку № 260, з урахуванням раніше виплачених сум, необхідно відмовити, оскільки позивач був звільнений із займаної посади наказом виконувача обов`язків військового прокурора об`єднаних сил від 10.09.2020 у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів, а тому на нього розповсюджується положення абзацу першого пункту 3 розділу XXXI Порядку № 260, натомість положення абзаців другого та четвертого цього пункту, якими і передбачена кратність при обчисленні днів відпустки, на позивача не розповсюджуються.
8.4. Також, на думку суду першої інстанції, вимога щодо зобов`язання Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил здійснити ОСОБА_1 виплату компенсації за затримку повного розрахунку при звільненні з військової служби в розмірі середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку відповідно до вимог статей 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.
9. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 31.05.2022 апеляційну скаргу відповідача залишив без задоволення, а апеляційну скаргу позивача задовольнив частково:
9.1. рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 228 діб з урахуванням коефіцієнту кратності, передбаченого пунктом 3 розділу XXXI Порядку № 260, з урахуванням раніше виплачених сум скасував, та ухвалив у цій частині нове рішення, яким позов задовольнив частково: зобов`язав відповідача повторно розглянути звернення позивача щодо нарахування та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 228 діб з урахуванням коефіцієнту кратності, передбаченого пунктом 3 розділу XXXI Порядку, з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
10. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в означеній частині, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відмовляючи позивачу у цій частині позовних вимог суд першої інстанції суд вважав, що основним критерієм відповідно до якого позивачу не належить застосовувати коефіцієнт кратності 3,3 є підстава звільнення, а саме: у зв`язку із скороченням штатів. Проте, на думку суду апеляційної інстанції, ключовим для вирішення спірного питання є статус позивача (захисник), а не правова підстав його звільнення. До того ж, як зауважив на тому суд цієї інстанції, не зрозумілим є висновок суд першої інстанції, чому саме до позивача не застосовується пункт розділу XXXI Порядку № 260, а до осіб звільнених з інших підстав застосовується.
10.1. Суд апеляційної інстанції погодився із доводами позивача, що застосоване судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні неоднозначне тлумачення норм пункту 3 розділу XXXI Порядку № 260, щодо відсутності підстав для застосування до кола осіб, перелічених в абзаці першому зазначеного пункту, зокрема, щодо звільнених з військової служби у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів (підпункт "г" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) коефіцієнтів кратності при обчисленні днів відпустки, порядок проведення якого передбачено абзацом третім вказаного пункту, суперечить принципу верховенства права, а також приписам статей 2, 6 та 242 КАС України та призвів до прийняття незаконного судового рішення у відповідній частині.
10.2. А тому на думку суду апеляційної інстанції наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1, а саме зобов`язати відповідача повторно розглянути звернення позивача щодо нарахування та виплатити йому компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 228 діб з урахуванням коефіцієнту кратності, передбаченого пунктом 3 розділу XXXI Порядку № 260, з урахуванням раніше виплачених сум.
10.3. В частині задоволених судом першої інстанції інших позовних вимог суд апеляційної інстанції в цілому погодився з його висновками про наявність підстав для їх задоволення.
10.4. Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил здійснити позивачу виплату компенсації за затримку повного розрахунку при звільненні з військової служби в розмірі середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку відповідно до вимог статей 116, 117 КЗпП України, суд апеляційної інстанції зазначив, що в цій частині рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалося, а тому відповідно до частини першої статті 308 КАС України, апеляційний суд не надавав йому оцінку в неоскаржуваній частині.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
11. Від Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил до Верховного Суду (далі - Суд) 19.10.2022 надійшла касаційна скарга, де скаржник з урахуванням уточненої касаційної скарги просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2022 року у справі №420/15524/21 в частині зобов`язання відповідача повторно розглянути звернення позивача щодо нарахування та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 228 діб з урахуванням коефіцієнту кратності, передбаченого пунктом 3 розділу XXXI Порядку № 260, з урахуванням раніше виплачених сум та залишити у цій частині в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.11.2021 у справі № 420/15524/21.
12. Ця касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини четвертої 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
12.1. В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спірних правовідносин не враховано практику Верховного Суду щодо застосування пункту 3 розділу XXXI Порядку № 260 у подібних правовідносинах, сформовану у постанові від 30.06.2022 у справі № 420/2803/21.
12.2. Так, скаржник указує, що у наведеній вище постанові Верховний Суд надаючи оцінку можливості застосування положень пункту 3 розділу XXXI Порядку № 260 при вирішенні питання щодо обчислення грошової компенсації за невикористані дні відпусток, зазначив, що кратність, яку треба застосовувати при обчисленні цих виплат відповідно до абзацу третього пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260, може стосуватися тих військовослужбовців й умов/правил надання їм відпусток, які передбачені абзацом першим пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, тобто коли це стосується військовослужбовців, які звільняються з інших підстав, ніж як за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів (у тексті пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260 (абзац другий) їх синтаксично виокремлено як "інші військовослужбовці"), і яким при звільненні відпустка надається (чи замість якої вони можуть отримати грошову компенсацію) з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ. Водночас, ця кратність, якщо зважити на синтаксичну побудову норми абзацу третього пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260, стосується обчислення грошового забезпечення/грошової компенсації щодо відпусток військовослужбовців у рік звільнення. Іншими словами, застосування кратності при обчисленні грошового забезпечення/грошової компенсації щодо всіх днів невикористаної щорічної відпустки (основної і додаткової) військовослужбовців у зв`язку зі звільненням зі служби - тим паче незалежно від підстав їх звільнення - не передбачено і це суперечило б (наведеним вище) положенням Закону № 2011-ХІІ щодо надання відпусток військовослужбовцям.
12.3. Скаржник наголошує, що у цій справі позивача звільнили з військової служби у зв`язку зі скороченням штатів, а тому йому нарахували грошову компенсацію за 228 днів невикористаних відпусток без застосування кратності 3,3 дні, оскільки на те не було правових підстав.
12.4. Відповідач підкреслює, що ані положення статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, ані пункт 3 розділу ХХХІ Порядку № 260 не передбачають застосування "коефіцієнту" кратності 3,3 календарних дні за всі дні невикористаних відпусток (на чому наполягає позивач) при обчисленні грошової компенсації безвідносно до підстав звільнення.
12.5. А тому, на думку скаржника, висновки суду апеляційної інстанції щодо застосування пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260 суперечать висновкам Верховного Суду щодо її застосування у подібних правовідносинах, які викладені у вищевказаній постанові.
13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.12.2022 відкрите касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою.
14. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 26.04.2023 закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження без виклику учасників за наявними у справі матеріалами.
Позиція інших учасників справи
15. Від ОСОБА_1 до Суду 11.01.2023 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач просить залишити її без задоволення з огляду на її необґрунтованість, а оскаржуване судове рішення без змін.