ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 200/2495/19-а
адміністративне провадження № К/990/10117/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Дашутіна І.В., Желтобрюх І.Л.,
за участю секретаря судового засідання Носенко Л.О.,
представника позивача Верещаги Т.В.,
представника відповідача Єгорова А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому в режимі відеоконференції засіданні касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року (головуючий суддя Чекменьов Г.А.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2022 року (головуючий суддя Казначеєв Е.Г., судді - Міронова Г.М., Геращенко І.В.) у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У лютому 2019 року Приватне акціонерне товариство "Єнакієвський металургійний завод" (далі - ПАТ "Єнакієвський металургійний завод") звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс ВПП ДФС), правонаступником якого є Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Східне МУ ДПС по роботі з ВПП), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2018 року № 0004364706, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 110999571 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 27749892,75 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що за результатами позапланової документальної виїзної перевірки позивача з питань достовірності декларування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту по деклараціям за листопад-грудень 2014 року, травень-червень 2015 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість по деклараціям за грудень 2014 року, січень, травень, червень 2015 року, контролюючим органом 1 жовтня 2018 року було складено Акт №97/28-10-47-06/00191193 (далі - Акт перевірки) на підставі якого 23 жовтня 2018 року було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №00004364706.
Вказане податкове повідомлення-рішення ПАТ "Єнакієвський металургійний завод" вважає протиправним, посилаючись на те, що ним було надіслано на адресу Запорізького управління Офісу ВПП ДФС Повідомлення про втрату всіх первинних документів та інших документів за період з дати державної реєстрації по вересень 2015 року. У повідомленні, зокрема, було зазначено, що позивач станом на 14 квітня 2014 року був зареєстрованим та знаходився за адресою: Донецька область, місто Єнакієво, вулиця Леніна, 1 на тимчасово окупованій території. ПАТ "Єнакієвський металургійний завод" змінило місцезнаходження з тимчасово окупованої території, при цьому, провадження господарської діяльності продовжувало здійснювати у місті Єнакієво Донецької області (за фактичним місцезнаходження виробничих потужностей підприємства).
Відповідач проводив перевірку податкових деклараціям за листопад-грудень 2014 року, травень-червень 2015 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість по деклараціям за грудень 2014 року, січень, травень, червень 2015 року у період з 20 серпня 2018 року по 24 вересня 2018 року.
Днем подання останньої податкової декларації з ПДВ, яку перевіряв відповідач, було 16 липня 2015 року. Таким чином, останнім днем, відповідно до якого у ПАТ "Єнакієвський металургійний завод" був обов`язок на зберігання первинних документів за періоди, що перевірялися, було 16 липня 2015 року.
Позивач вважає, що станом на період перевірки у ПАТ "Єнакієвський металургійний завод" були відсутні зобов`язання щодо зберігання первинних документів, які знайшли своє відображення у податкових деклараціях з ПДВ за листопад-грудень 2014 року, січень, травень, червень 2015 року.
Отже на думку позивача, відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2018 року було прийнято поза межами строку давності (1095 днів).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2022 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2018 року № 0004364706, прийняте Офісом ВПП ДФС. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Східного МУ ДПС по роботі з ВПП на користь ПАТ "Єнакієвський металургійний завод" судові витрати на сплату судового збору у сумі 19210 грн та на проведення експертизи у сумі 103620 грн.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, Східне МУ ДПС по роботі з ВПП звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою Східного МУ ДПС по роботі з ВПП на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2022 року.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі визначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки контролюючий орган у касаційній скарзі посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та на те, що в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України), а також на те, що у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права (пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Зокрема, в обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що судами попередніх інстанцій не було застосовано норми статей 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та 39 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Податковий орган вказує, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій із постачальниками у листопаді-грудні 2014 року, травні-червні 2015 року на суму 110 946 275 грн, оскільки фактично у платника податків відсутні належним чином оформлені первинні документи (незалежно від причини такої відсутності), які б могли підтвердити факт здійснення таких господарських операцій. Судами першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги фактично повну відсутність будь-яких первинних документів на підтвердження спірних господарських операцій, у зв`язку з чим не підтверджено реальність здійснення господарських взаємовідносин з задекларованими контрагентами та відповідно не підтверджено правомірність формування податкового кредиту позивачем за періоди, які перевірялися, за рахунок податкових накладних, розрахунків коригувань, не підтверджених первинними документами. Також, проведена на замовлення платника податків експертиза не спростувала правильності висновків податкового органу. Крім того, відповідачем у скарзі зазначено, що суди попередніх інстанцій помилково врахували приписи підпункту 38.11 пункту 38 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України, оскільки "повідомлення" про неможливість вивезення первинних документів ПАТ "Єнакієвський металургійний комбінат" не відповідає формі, визначеній підпунктом 38.11 пункту 38 підрозділу 10 розділу XX ПКУ, в якому зазначено, що повідомлення підписується керівником підприємства та головним бухгалтером, загальний перелік первинних документів, а надане позивачем повідомлення не містить переліку первинних документів та підписано лише головним бухгалтером. За вказаних обставин, суди першої та апеляційної інстанцій помилково застосували положення підпункту 38.11 пункту 38 підрозділу 10 Перехідних Положень ПК України та поширили визначені цією нормою пільги на позивача, оскільки, як було встановлено при дослідженні доказів у суді першої інстанції, подане "повідомлення" до податкового органу: взагалі не відповідає формі, яка передбачена Перехідними положеннями ПКУ; не містить чіткого переліку первинних документів, які були втрачені позивачем та доступ до яких є неможливим; подане до податкового органу значно пізніше дати початку податкової перевірки. На думку відповідача, у судів попередніх інстанцій були усі підстави для застосування приписів пункту 44.6 статті 44 ПК України, яким передбачено, що у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. Крім того, податковий орган посилається на те, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне тлумачення статті 102 ПК України, оскільки системний аналіз пункту 102.1 статті 102 ПК України дає підстави вважати, що строк давності у 1095 днів від останнього дня граничного строку подання податкової декларації, застосовується тільки у разі проведення перевірки та визначення податкових зобов`язань за ініціативою контролюючого органу, а не на виконання рішення суду. У даному випадку перевірка щодо позивача була проведена на виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Також, контролюючий орган вказує, що 10 січня 2022 року ним було заявлено клопотання про закриття провадження у даній справі з огляду на те, що з прийняттям Кодексу України з процедур банкрутства законодавець відніс до юрисдикції господарського суду у справі про банкрутство як розгляд спорів боржника з конкурсними кредиторами, так і розгляд його спорів з поточними кредиторами, що, на думку відповідача, свідчило про наявність підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 328 КАС України для закриття провадження у справі. Разом з тим, розглянувши зазначене клопотання про закриття провадження, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання. Вказане рішення мотивоване тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято 23 жовтня 2018 року, позивач із позовом про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення звернувся до суду першої інстанції 15 лютого 2019 року, а провадження у справі про банкрутство ПАТ "Єнакієвський металургійний комбінат" відкрито згідно ухвали Господарського суду Донецької області від 1 липня 2019 року. Відповідач не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій та посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 905/2030/19 (905/1159/20), яка на думку відповідача, не була врахована судами попередніх інстанцій.
ПАТ "Єнакієвський металургійний завод", скориставшись своїм правом надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
28 березня 2023 року до Верховного Суду надійшла електронна справа №200/2495/19-а.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПАТ "Єнакієвський металургійний завод" зареєстроване розпорядженням юридичного департаменту Маріупольської міської ради від 15 грудня 1993 року, що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію від 15 грудня 1993 року №1268120000000051 (ЄДРПОУ 00191193).
Місцезнаходження суб`єкта господарювання відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію: 87504, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Ілліча, будинок 54. блок 4.
На виконання постанови Донецького апеляційного суду від 2 березня 2018 року №805/2258/17-а, відповідно до наказу Офісу ВПП ДФС від 16 серпня 2018 року №1536, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності декларування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту по деклараціям за листопад-грудень 2014 року, травень-червень 2015 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість по деклараціям за грудень 2014 року, січень, травень, червень 2015 року.
Копію наказу Офісу ВПП ДФС від 16 серпня 2018 року №1536 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" та направлень № 149 від 16 серпня 2018 року, № 148 від 16 серпня 2017 року вручено позивачу 20 серпня 2018 року.
За результатами перевірки 1 жовтня 2018 року складено Акт №97/28-10-47-06/00191193 (далі - Акт перевірки).
В Акті перевірки зазначено, що під час перевірки ПАТ "Єнакієвський металургійний завод" первинні документи було надано не в повному обсязі.
Листом від 24 вересня 2018 року №39/0918 позивачем надано контролюючому органу пояснення про те, що не має можливості надати всі первинні документи у повному обсязі через захоплення 15 березня 2017 року всього його майна (у тому числі первинних документів, комп`ютерної техніки) невідомими особами.
Згідно висновків Акта перевірки позивачем порушено підпункти 14.1.18, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункт 44.1 статті 44, пункти 198.1, 198.3 статті 198, пункти 200.1, 200.3, 200.4 статті 200, пункти 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, розділу І Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25 листопада 2013 року №708, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 грудня 2013 року №2118/24650, наказу Державної податкової адміністрації України від 23 вересня 2014 року №966 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" із змінами внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів України № 13 від 23 січня 2015 року, завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 110999571 грн, що призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 110999571 грн, у тому числі: листопад 2014 року - 22627490 грн; грудень 2014 року - 33664589 грн; травень 2015 року - 24000944 грн; червень 2015 року - 30706548 грн, що призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 23.1, 23.2, 30) у розмірі 110999571 грн, у тому числі по періодам: грудень 2014 року - 22627490 грн; січень 2015 року - 33664589 грн; травень 2015 року - 24000944 грн; червень 2015 року - 30706548 грн.
Не погодившись з висновками Акта перевірки, ПАТ "Єнакієвський металургійний завод" подало на нього заперечення №42/10-18 від 1 жовтня 2018 року, які були відхилені контролюючим органом.
На підставі висновків Акта перевірки, відповідачем 23 жовтня 2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 110999571 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 27749892,75 грн.
Зокрема, відповідно до вказаного рішення та розрахунку до нього, податковим органом зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 110999571 грн за такими деклараціями з ПДВ: №9078885982 (звітний період грудень 2014 року, дата реєстрації 21 січня 2015 року, сума завищення задекларованого бюджетного відшкодування 22627490 грн, застосовано штрафні санкції 5656872,50 грн); №9019227123 (дата реєстрації 20 лютого 2015 року, звітний період січень 2015 року, сума завищення задекларованого бюджетного відшкодування 33664589 грн, застосовано штрафні санкції 8416147,50 грн); №9125255133 (дата реєстрації 16 червня 2015 року, звітний період травень 2015 року, сума завищення задекларованого бюджетного відшкодування 24000944 грн, застосовано штрафні санкції 6000236 грн); №9148985723 (дата реєстрації 16 липня 2015 року, звітний період червень 2015 року, сума завищення задекларованого бюджетного відшкодування 30706548 грн, застосовано штрафні санкції 7676637 грн).
На вказане податкове повідомлення-рішення позивачем було подано скаргу до Державної фіскальної служби України, яка за результатами її розгляду 28 грудня 2018 року прийняла рішення №42246/6/99-99-11-04-02-25, яким скаргу залишила без задоволення, а податкове повідомлення-рішення 23 жовтня 2018 року №00004364706 - без змін.
Не погоджуючись із прийнятим контролюючим органом рішенням від 23 жовтня 2018 року, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просив визнати його протиправним та скасувати.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК України.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно підпункту 14.1.165 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податок, платник податку, оподаткування, оподатковуваний прибуток для цілей розділу III цього Кодексу - податок на прибуток підприємств, платник податку на прибуток підприємств, оподаткування податком на прибуток підприємств, прибуток, який підлягає оподаткуванню.
За приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Підпунктами 16.1.2, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи).
За приписами пункту 44.1, 44.2 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Пунктом 185.1 статті 185 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
За приписами пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно із пунктом 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
За приписами пункту 201.7 статті 201 вказаного Кодексу, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно частин першої та другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-XIV), метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.