ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 460/9512/21
адміністративне провадження № К/990/13232/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників у касаційній інстанції справу № 460/9512/21
за позовом ОСОБА_1 до Рівненської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку
за касаційною скаргою Рівненської обласної прокуратури
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року, ухвалене суддею Недашківською К.М.
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Сеника Р.П., суддів Судової-Хомюк Н.М., Носа С.П.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із позовом до Рівненської обласної прокуратури (далі - відповідач), в якому просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2021 у справі №640/22216/20 за період 10.02.2021 по 24.05.2021 в розмірі 88075,40 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2021 у справі № 640/22216/20 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю, в тому числі допущено негайне виконання означеного рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Рівненської області та в частині стягнення з Рівненської обласної прокуратури на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, що становить 27 051,73 грн. Однак, лише 25.05.2021 керівником Рівненської обласної прокуратури прийнято наказ про поновлення позивача на посаді, а тому позивач звернувся до суду і просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення відповідно до статті 236 КЗпП України.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021 у справі №640/22216/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора, Рівненської обласної прокуратури задоволено повністю, а саме:
3.1. визнане протиправним та скасоване рішення Сьомої кадрової комісії від 02.07.2020 №1 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за підсумками проведення співбесіди від 02.07.2020;
3.2. визнаний протиправним та скасований наказ прокурора Рівненської області №786к від 18.08.2020, яким звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Рівненської області;
3.3. стягнуто з Рівненської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 152 244,62 грн;
3.4. допущене негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на посаді начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Рівненської області;
3.5. допущене негайне виконання рішення в частині стягнення з Рівненської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, що становить 27 051,73 грн.
4. Наказом керівника Рівненської обласної прокуратури від 25.05.2021 № 515к скасовано наказ прокурора Рівненської області від 18.08.2020 № 786к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Рівненської області та з органів прокуратури. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Рівненської області з 19.08.2020.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
5. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13.09.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021, у справі № 460/9512/21 позовні вимоги задоволено:
5.1. стягнуто з Рівненської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2021 у справі №640/22216/20 про поновлення на посаді ОСОБА_1 за період 10.02.2021 по 24.05.2021 в розмірі 88075,40 грн.
6. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач допустив затримку виконання судового рішення, що тягне за собою обов`язок роботодавця виплатити позивачеві середній заробіток за весь час затримки.
6.1. Із посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 760/9521/15-ц, суди попередніх інстанцій зазначили, що належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Отже, законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.
6.2. Суд першої інстанції підкреслив, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
6.3. Суди попередніх інстанцій зауважили, що середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.
6.4. Проаналізувавши положення статті 236 КЗпП України суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що часом, яким закінчується виконання рішення суду про поновлення незаконно звільненого працівника на посаді, є час його фактичного виконання. Саме по час такого фактичного виконання підлягає нарахуванню та стягненню середній заробіток за час такої затримки.
6.5. Оскільки у цій справі встановлено факт затримки виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді, то на думку судів, ця обставина зумовлює наявність у позивача права на отримання середнього заробітку відповідно до приписів статті 236 КЗпП України.
6.6. Відтак, суди попередніх інстанцій констатували, що у позивача наявне право на середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі відповідно до статті 236 КЗпП України з 10.02.2021 (наступного дня після проголошення судового рішення у справі №640/22216/20) до 24.05.2021 (до дня, що передує прийняттю наказу про поновлення на посаді) в розмірі 88075,40 грн.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
7. Від Рівненської обласної прокуратури до Верховного Суду (далі - Суд) 31.05.2022 надійшла касаційна скарга на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13.09.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021 у справі № 460/9512/21, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
8. Підставою касаційного оскарження визначено пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) із посиланням у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 21, 24, 236 КЗпП України, статей 371-373 КАС України, статті 16 Закону України "Про прокуратуру" у справах про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду осіб, що поновлюються на посадах в органах прокуратури на підставі рішення суду у зв`язку зі звільненням відповідно до положень Закону України від 19.09.2019 №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", зокрема, у випадку, коли особа, яка підлягала поновленню, зі своєї сторони не вживала заходів до своєчасного виконання рішення про поновлення на посаді, та за відсутності доказів, які б свідчили про відмову роботодавця виконувати рішення суду та його умислу, спрямованого на такі дії чи бездіяльність.
8.1. Так, скаржник зазначає, що право позивача претендувати на стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі КЗпП України пов`язує виключно із виданням роботодавцем відповідного наказу, фактичним допуском "незаконно звільненого" до роботи. При цьому, суд також має встановити вину роботодавця у невиданні наказу про поновлення працівника на роботі.
8.2. Касатор зауважує, що позивачем не надавалися відомості щодо відкриття державною виконавчою службою виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення суду про поновлення його на вказаній посаді. Також, позивачем не було надано належних доказів відмови роботодавця виконувати рішення суду та не наведено фактів його умислу з метою затримки виконання відповідного судового рішення.
8.3. Водночас, як стверджує скаржник, позивач з дня винесення судом рішення про його поновлення із заявами щодо поновлення на роботі відповідно до судового рішення ні до обласної прокуратури, ні до органів державної виконавчої служби для примусового виконання судового рішення взагалі не звертався.
8.4. Таким чином, на думку Рівненської обласної прокуратури, суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою той факт, що сам позивач не вживав заходів до своєчасного виконання рішення про поновлення на посаді, у зв`язку з чим порушено норми матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, а висновки судів не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.
8.5. Зважаючи на викладене, на переконання скаржника, порушення вимог статті 236 КЗпП України з боку Рівненської обласної прокуратури відсутні, а відтак відсутні і підстави для задоволення позовних вимог у частині виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді.
9. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.07.2022 відкрите касаційне провадження №К/990/13232/22 за вищевказаною касаційною скаргою.
10. У додаткових поясненнях, які надійшли від Рівненської обласної прокуратури до Суду 12.08.2022 скаржник повідомляє, що постановою Верховного Суду від 21.07.2022 (оприлюднено 27.07.2022) у справі № 640/22216/20 рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які і були підставою для звернення позивача до суду з відповідними позовними вимогами у цій справі скасовано, а справу направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва на новий розгляд.
11. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 26.04.2023 закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
12. Від ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Козій Д.О., до Суду 23.08.2022 надійшов відзив на касаційну скаргу, де сторона позивача просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
12.1. У цьому відзиві представник позивача зазначає, що добровільне виконання рішення суду боржником є його законодавчо встановленим обов`язком. Зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. Так, законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.
12.2. А тому, на думку представника позивача, вказане спростовує доводи скаржника щодо невжиття самим позивачем заходів щодо своєчасного виконання судового рішення про поновлення його на посаді.
12.3. Твердження відповідача про неподання позивачем заяви на підставі статей 21, 24 КЗпП України, яка б свідчила про його бажання та волевиявлення бути поновленим на роботі, представник позивач також уважає помилковими, оскільки ці правові норми визначають правила поведінки особи у правовідносинах щодо укладення трудового договору, а не щодо поновлення на посаді на підставі рішення суду.
12.4. Представник позивача наголошує, що з огляду на встановлені державні гарантії обов`язковості виконання судових рішень, затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки. При цьому, згідно зі статтею 236 КЗпП України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці. А тому посилання відповідача на необхідність встановлення судами його вини у питанні поновлення позивача на роботі представник позивача вважає безпідставними.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
13. Приписами частин першої та другої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
14. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрите з підстави, зокрема, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
15. Спірні правовідносини виникли у зв`язку із невиконанням відповідачем рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2021 у справі №640/22216/20, допущеного до негайного виконання в частині поновлення позивача на роботі.
16. За доводами скаржника застосування приписів статті 236 КЗпП України можливе лише у випадку наявності вини роботодавця у затримці виконання судового рішення, яким незаконно звільненого працівника поновлено на роботі чи умислу на це, однак у разі якщо працівник для виконання цього судового рішення самостійно не звернувся з відповідною заявою до роботодавця або ж не ініціював виконавче провадження з примусового виконання такого рішення, в рамках якого відповідач був би зобов`язаний вчинити відповідні для цього дії, то підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, на його думку, відсутні.
17. А тому, на переконання скаржника, є необхідність формування Верховним Судом висновків щодо застосування у подібних правовідносинах положень статей 21, 24, 236 КЗпП України, статей 371-373 КАС України та статті 16 Закону № 1697-VII, якою визначені гарантії незалежності прокурора.