ПОСТАНОВА
Іменем України
24 квітня 2023 року
Київ
справа №802/83/18-а
адміністративне провадження №К/990/27454/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
за участю секретаря судового засідання: Лупінос Я.В.,
учасники судового процесу:
представник позивача: Бурятинський В.О. (в режимі відеоконференції),
представник відповідача: Ременяк С.Я. (в режимі відеоконференції),
розглянувши в судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №802/83/18-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СХК "Вінницька промислова група" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Вінницькій області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року (головуючий суддя - Полотнянко Ю.П., судді: Драчук Т.О., Мацький Є.М.),
ВСТАНОВИВ:
У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СХК "Вінницька промислова група" (далі - позивач, ТОВ "СХК "Вінницька промислова група") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області, яке в ході судового розгляду справи було замінено на правонаступника - Головне управління ДПС у Вінницькій області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 грудня 2017 року №0011341414, №0011351414, №0011361414.
Адміністративний позов обґрунтовано наступними доводами:
- відповідач повторно здійснив документальну перевірку за період, який вже перевірявся, що підтверджується актом від 01 квітня 2016 року №46/14/33623350. Згідно з указаним актом жодних порушень по господарських відносинах з ТОВ "Ріко Імпорт", ТОВ "Ріко-Інвест", ПП "Стрибог", ПП "Сімарг", ТОВ "Дажбог", ПП "Крамина", ТОВ "Вертоград", ТОВ "Маєстат", ТОВ "Зміч" податковим органом не виявлено;
- термін проведення податкової перевірки, призначеної на підставі ухвали слідчого судді, закінчився ще 01 вересня 2017 року. Проте, відповідач на власний розсуд переносив строки проведення перевірки поза межами терміну, встановленого у вказаній ухвалі, що свідчить про перевищення наданих йому повноважень;
- використані при складанні акта перевірки матеріали кримінального провадження №42017020000000058 від 10 лютого 2017 року є результатом оперативно-розшукових заходів та не можуть бути використані при здійсненні перевірки. При цьому контролюючий орган був повідомлений, що всі передані позивачем документи для проведення бухгалтерського аудиту були викрадені. З метою відновлення первинних документів позивачем здійснено певні заходи, зокрема направлено запити до відповідних контрагентів, однак відповідей не отримано. Відтак, ненадання первинних документів контролюючому органу відбувалось не з вини ТОВ "СХК "Вінницька промислова група";
- у періоді, що перевірявся, позивач придбавав у контрагентів аміачну селітру, тобто, добрива, які призначені для виробничих цілей. У зв`язку з цим доводи ГУ ДПС, що кошти із спеціального рахунку в розмірі 3167886 грн були використані не за призначенням та всупереч вимогам пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України (далі - ПК України), є помилковими. Також позивач вважає безпідставними посилання контролюючого органу на те, що перерахування коштів зі спеціального рахунку здійснено не платнику податку на додану вартість (далі - ПДВ), оскільки норми ПК України не ставлять можливість такого використання у залежність від того, чи є постачальник платником ПДВ чи ні;
- в порушення вимог пункту 116.1 статті 116 ПК України відповідач застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 100% суми податку на додану вартість з посиланням на пункт 123.2 статті 123 ПК України з одночасним застосуванням штрафної санкції на підставі пункту 123.1 статті 123 ПК України. На переконання ТОВ "СХК "Вінницька промислова група", в даному випадку має місце застосування двох видів штрафних санкцій за одне й те саме порушення.
Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 23 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2018 року, позов задовольнив.
Верховний Суд постановою від 30 вересня 2021 року касаційну скаргу ГУ ДПС задовольнив частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2018 року скасував, справу направив до Вінницького окружного адміністративного суду на новий розгляд.
Підставою для направлення справи на новий розгляд слугувало те, що суди попередніх інстанцій не навели обґрунтованих мотивів, з посиланням на належні докази, які б спростовували висновки податкового органу й свідчили про реальне виконання контрагентами спірних господарських операцій. Зокрема, суди не встановили, хто саме від імені контрагентів підписав документи, які були підставою для формування податкового обліку позивача; не з`ясували, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його контрагентами; не встановили наявність у контрагентів трудових та інших ресурсів, які, з урахуванням сутності спірних операцій, були б об`єктивно необхідними суб`єктам господарювання для їх виконання; не перевірили походження товарів по ланцюгу постачання. Суди попередніх інстанцій також залишили поза увагою, що податковий орган неодноразово звертав увагу на наявність кримінальних проваджень відносно посадових осіб контрагентів позивача за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України.
За наслідками нового розгляду справи Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 03 травня 2022 року (суддя Воробйова І.А.) в задоволенні позову відмовив.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 серпня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ "СХК "Вінницька промислова група" задовольнив. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 травня 2022 року скасував та ухвалив нове про задоволення позову. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 28 грудня 2017 року №0011341414, №0011351414, №0011361414. Здійснив розподіл судових витрат.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили наступні обставини.
Ухвалою від 01 серпня 2017 року у справі №127/16002/17 слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області призначив документальну позапланову перевірку TOB "СХК "Вінницька промислова група" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податків, зборів та обов`язкових платежів в результаті проведення фінансових операцій за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року, проведеними з наступними підприємствами: TOB "Ріко-Імпорт", TOB "Ріко-Інвест", ПП "Стрибог", ПП "Сімаргл", TOB "Дажбог", ПП "Крамина", TOB "Вертоград", TOB "Маєстат", TOB "Зміч", TOB "Дрим", TOB "Брасе ЛТД", TOB "Баред", TOB "РПТ", TOB "Сквоч", TOB "Недор", TOB "Штоль", TOB "Чарпа", TOB "Райвел Рітел", TOB "Гресс", TOB "Кролл плюс". Проведення перевірки доручено працівникам ГУ ДФС у Вінницькій області. Встановлено строк проведення перевірки протягом 15 робочих днів, починаючи з 10 серпня 2017 року (том 1 а.с.180-183).
10 серпня 2017 року ГУ ДПС прийнято наказ № 2112 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "СХК "Вінницька промислова група", яким визначено провести документальну позапланову виїзну перевірку позивача із указаних в ухвалі від 01 серпня 2017 року питань щодо господарських операцій з переліченими у ній контрагентами. Перевірку призначено з 11 серпня 2017 року тривалістю 10 робочих днів (том 1 а.с.45).
У відповідь на службову записку ГУ ДПС від 14 серпня 2017 року листами №236, №237 від 15 серпня 2017 року позивач відповідно до пункту 44.5 статті 44 ПК України повідомив податковий орган про відсутність первинних документів за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року через те, що вони були викрадені (том 1 а.с.129, 132).
У зв`язку з зазначеним 15 серпня 2017 року складено акт №291/14/33623350 про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "СХК "Вінницька промислова група" у зв`язку із втратою документів (том 1 а.с.106-107).
Після закінчення строку, наданого пунктом 44.5 статті 44 ПК України для відновлення первинних документів, за наслідками виходу на перевірку ГУ ДПС склало акт від 14 листопада 2017 року №438/1404/3623350 про відсутність посадових осіб за місцем знаходження платника податків та акт від 15 листопада 2017 року №446/1414/33623350 про відсутність посадових осіб за місцезнаходженням платника податків та відсутність документів для проведення перевірки (том 1 а.с.109-110, 111-112). З огляду на те, що при повторних виходах на перевірку посадові особи були відсутні за місцезнаходженням, а документи для проведення перевірки надано не було, ГУ ДПС також склало акти від 16 листопада 2017 року №450/1414/33623350, від 17 листопада 2017 року №451/1414/33623350 та від 20 листопада 2017 року №465/1414/33623350 (том 1 а.с.113-118).
На запит відповідача від 15 листопада 2017 року ТОВ "СХК "Вінницька промислова група" надало лист-пояснення від 21 листопада 2017 року №372, в якому повідомило про вжиття заходів щодо відновлення втрачених документів шляхом направлення листів до контрагентів, з якими здійснювалась господарська діяльність, з проханням їх відновлення. Оскільки відповіді отримано не було, платник податків повідомив про неможливість надання для проведення перевірки первинні документи (том 1 а.с.134-136).
За результатами повторних виходів на перевірку ГУ ДПС склало акти від 23 листопада 2017 року №478/1414/33623350, від 24 листопада 2017 року №481/1414/33623350, від 27 листопада 2017 року №486/1414/33623350, від 28 листопада 2017 року №487/1414/33623350, від 29 листопада 2017 року №496/1414/33623350 про відсутність посадових осіб за місцезнаходженням платника податків та про відсутність документів для проведення перевірки (том 1 а.с.119-128).
З огляду на ненадання документів до перевірки ГУ ДПС були використані матеріали кримінального провадження №42017020000000058 від 10 лютого 2017 року, надані слідчим управлінням ГУ ДФС у Вінницькій області листом від 13 листопада 2017 року №515/02-32-03, та інформацію, що містилась в інформаційних базах ДФС.
06 грудня 2017 року ГУ ДПС складено акт №2894/1414/33623350 (далі - Акт від 06 грудня 2017 року) про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "СХК "Вінницька промислова група" з питання дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податків, зборів та обов`язкових платежів в результаті проведення фінансових операцій за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року, проведеними з указаними в ухвалі від 01 серпня 2017 року підприємствами (том 1 а.с.15-32).
Перевіркою встановлено порушення:
- пункту 209.2 статті 209 ПК України та Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 11 (далі - Порядок №11), в частині використання TOB "СХК "Вінницька промислова група" сум ПДВ, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, а саме: перерахування грошових коштів із спеціального рахунку №26042010046671, відкритому в ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767, на якому акумулюються кошти сільськогосподарського підприємства, у загальній сумі 3167886 грн без підтвердження їх сплати постачальникам на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, або для інших виробничих цілей;
- пункту 121.1 статті 121 ПК України, а саме платником податків не забезпечено зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом.
Такі висновки контролюючого органу вмотивовані тим, що у періоді, що перевірявся, ТОВ "СХК "Вінницька промислова група" мало господарські відносини з ТОВ "Ріко-Імпорт", ТОВ "Ріко-Інвест", ПП "Стрибог", ПП "Сімаргл", ТОВ "Дажбог", ПП "Крамина", ТОВ "Вертоград", ТОВ "Маєстат", ТОВ "Зміч". Усі перелічені підприємства зареєстровані за однією адресою, мають однакову адресу електронної пошти, не є платниками ПДВ. Їх засновником і керівником є ОСОБА_1, а правом підпису щодо усіх підприємств наділений ОСОБА_2 . У всіх згаданих контрагентів відсутні фізичні, технічні і технологічні можливості, основні фонди для вчинення господарських операцій, відсутні працюючі особи, а також відсутній рух активів, зобов`язань та власного капіталу у процесі здійснення господарських операцій.
В ході перевірки податковий орган також врахував те, що у межах кримінального провадження №42017020000000058 від 10 лютого 2017 року ОСОБА_1 повідомив, що він особисто ніяких господарських операцій не здійснював, бухгалтерський та податковий облік не вів. У межах цього ж кримінального провадження ОСОБА_3, яка допомагала ОСОБА_1 вести бухгалтерський облік по наведеному переліку підприємств, повідомила органу досудового слідства, що перелічені підприємства створені з метою надання послуг для мінімізації сплати податків та обов`язкових платежів до бюджету підприємствами реального сектору економіки.
Податковий орган зазначив, що з рештою контрагентів, зазначених в ухвалі слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 01 серпня 2017 року у справі №127/16002/17, господарських відносин не встановлено.
На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС 28 грудня 2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0011341414, яким збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на 3167886 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1583943 грн;
- №0011351414, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 3167886 грн;
- №0011361414, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 510 грн.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції відхилив усі доводи позивача, пов`язані з порушенням відповідачем процедури призначення і проведення перевірки, оскільки ці питання були розглянуті судом у межах справи №802/2244/17-а, предметом у якій було визнання протиправним та скасування наказу №3938 від 22 листопада 2017 року "Про продовження термінів проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "СХК "Вінницька промислова група" та визнання нечинним наказу від 10 серпня 2017 року №2112.
По суті виявлених податковим органом порушень суд першої інстанції дійшов висновку, що факт отримання позивачем товару (аміачної селітри) від контрагентів не підтверджено належними первинними документами, які б розкривали зміст операцій та рух активів у процесі її здійснення, що є обов`язковою умовою для визнання господарських операцій товарними. Висновок податкового органу про використання ПДВ не за цільовим призначенням суд визнав обґрунтованим.
Суд першої інстанції також вказав, що штрафні санкції, передбачені пунктом 123.2 статті 123 ПК України, застосовуються додатково до штрафів, встановлених пунктом 123.1 цієї ж статті. Довід позивача про відсутність підстав для притягнення його до відповідальності згідно з пунктом 121.1 статті 121 ПК України був відхилений, оскільки зміст акта прийому-передачі документів від 08 квітня 2016 року не деталізує перелік документів, переданих адвокату Стороженку С.С.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позову, суд апеляційної інстанції вказав, що висновки акта перевірки не спростовують фактичного руху активів, а відповідно до його змісту перевіряючий самостійно зазначає про проведення позивачем операцій з перерахування грошових коштів із спеціального рахунку з переліком банківських документів, що підтверджують оплату. Апеляційний суд врахував долучені до матеріалів справи ксерокопії первинних документів (договорів постачання і видаткових накладних, актів про використання мінеральних добрив). Також вказав, що ці документи були предметом дослідження податковим органом відповідно до змісту акта попередньої перевірки від 01 квітня 2016 року, проте, жодних порушень у господарських відносинах із спірними контрагентами виявлено не було. Суд апеляційної інстанції зауважив, кошти спеціального рахунку позивач використав на придбання мінеральних добрив (аміачної селітри), які спрямовані на виробничі цілі у сільському господарстві.
Апеляційний суд також врахував те, що первинні документи за період, що перевірявся, були викрадені, тому відсутня вина позивача у незабезпеченні зберігання первинних документів та ненаданні їх податковому органу і, відповідно, відсутні підстави для застосування до ТОВ "СХК "Вінницька промислова група" відповідальності на підставі пункту 121.1 статті 121 ПК України.
Суд звернув увагу на те, що під час проведення перевірки контролюючий орган використав матеріали досудового слідства у кримінальній справі, розслідування за якою не належить до компетенції податкового органу. При цьому Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727, не передбачає можливості використання документів по кримінальній справі під час проведення податкової перевірки.
Протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення у вироку суду, проте, доказів існування останнього відповідач не надав. Апеляційний суд також врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19, у якій було здійснено відступ від висновку, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку з чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Довід відповідача, що усі контрагенти позивача зареєстровані за однією адресою та фактично там не знаходяться, суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки це не свідчить про нереальність спірних господарських операцій. Натомість, ГУ ДПС не довело належними та допустимими доказами, що ТОВ "СХК "Вінницька промислова група" діяло без належної обачності і обережності й мало намір отримати податкову вигоду за результатами господарських операцій з переліченими в акті перевірки контрагентами.
Апеляційний суд також вказав на те, що податковий орган неправильно застосував до позивача штрафні санкції на підставі статті 123 ПК України. Так, в акті перевірки безпосередньо не зазначено, що перевіркою встановлено факти несвоєчасного перерахування чи перерахування не в повному обсязі податку на додану вартість на спеціальні рахунки. Крім того, згідно з актом перевірки від 06 грудня 2017 року відповідач самостійно не визначав податкове зобов`язання позивачу, що свідчить про безпідставність застосування штрафних санкцій на підставі пункту 123.1 статті 123 ПК України.
Не погодившись з постановою апеляційного суду, ГУ ДПС звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року і залишити в силі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 травня 2022 року.
За змістом уточненої касаційної скарги підставами касаційного оскарження визначено пункти 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України, скаржник обґрунтовує тим, що апеляційний суд при вирішенні спору не врахував висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 28 травня 2019 року (справа №816/2557/14), Великої Палати Верховного Суду України від 07 липня 2022 року (справа №160/3364/19). З посиланням на зазначені судові рішення скаржник вказує, що у разі відсутності фактичного здійснення господарської операції відповідні документи не можуть вважатись первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів. Крім того, відсутність вироку у кримінальному провадженні не звільняє суд, який розглядає адміністративну справу, від обов`язку перевірити та надати належну оцінку повідомленим контролюючим органом фактичним обставинам, які встановлені в межах кримінального провадження і ставлять під сумнів реальний характер господарських операцій, тому як такі обставини входять до предмета доказування у такій адміністративній справі.
На переконання скаржника, досліджуючи надані позивачем документи, суд апеляційної інстанції взагалі не надав правової оцінки показам, наданим у судовому засіданні, засновником і керівником контрагентів ТОВ "СХК "Вінницька промислова група" ОСОБА_1 . Неврахованими судом апеляційної інстанції залишились також доводи про: реєстрацію всіх контрагентів за однією податковою адресою; непідтверження ТОВ "Особняк-Девелопмент" перебування контрагентів позивача за адресою: м. Вінниця, вул. П. Запорожця, 46-А, та здійснення відповідної діяльності; відсутність матеріальних і трудових ресурсів, основних фондів для виконання спірних поставок; ліквідацію усіх перелічених в акті перевірки юридичних осіб.
Скаржник наполягає, що в ході перевірки з матеріалів кримінального провадження №42017020000000058 від 10 лютого 2017 року використав лише інформацію щодо перерахування коштів на розрахункові рахунки контрагентів. Просить врахувати, що висновок суду першої інстанції про нереальність спірних господарських операцій не ґрунтується на відомостях з протоколів допиту, відповідні свідчення відбирались судом самостійно.
ГУ ДПС вважає неприйнятним акт прийому-передачі від 08 квітня 2016 року, оскільки останній не містить жодних ідентифікаційних даних щодо переданої бухгалтерської документації. Зазначає, що на час складання акта перевірки від 01 квітня 2016 року №46/14/33623350 "Про результати виїзної планової документальної перевірки ТОВ "СХК "Вінницька промислова група" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2015 року" (далі - Акт від 01 квітня 2016 року) у податкового органу була відсутня інформація, що спірні контрагенти позивача мають ознаки "фіктивних" і основною метою їх створення є надання послуг з "конвертації" безготівкових коштів у готівку.
Оскаржуючи судові рішення з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо правомірності одночасного застосування штрафних санкцій на підставі пунктів 123.1, 123.2 статті 123 ПК України. Крім того, ГУ ДПС вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 121.1 статті 121 ПК України.
Верховний Суд ухвалою від 15 листопада 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
02 грудня 2022 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані. Викладені позивачем заперечення щодо змісту та вимог касаційної скарги зводяться до наступного:
- касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про порушення судом норм КАС України при оцінці доказів та мають наслідком неправильне вирішення спору. При цьому скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України, який передбачає направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Натомість, у касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції;
- правовідносини у цій справі та у справі №816/2557/14 не є подібними. Твердження скаржника про неврахування апеляційним судом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 07 липня 2022 року (справа №160/3364/19), не відповідають дійсності, оскільки за змістом мотивувальної частини оскаржуваної постанови суд послався саме на вказане судове рішення при формулюванні висновку про реальність спірних господарських операцій;
- твердження відповідача, що ОСОБА_1 підтвердив відсутність фактичного здійснення господарських операцій, є помилковим. Зокрема, останній пояснив, що йому надавалась інформація щодо кількості мінеральних добрив, що поставлялась позивачу; підтвердив факт надходження коштів від позивача; зазначив, що кошти у банку знімав для розрахунку з постачальниками (це свідчить, що контрагенти позивача займались перепродажем мінеральних добрив, тому не потребували значних матеріальних і трудових ресурсів);
- у постанові від 07 липня 2022 року (справа №160/3364/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що сама по собі інформація про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів не є допустимим і достовірним доказом та не свідчить про наявність податкових порушень. Відтак, посилання скаржника на такі доводи, а також на те, що контрагенти зареєстровані за однією адресою, підлягають відхиленню;
- будь-яка інформація з матеріалів кримінального провадження не може бути використана в ході проведення податкової перевірки. Твердження відповідача, що під час перевірки не використовувались відомості протоколів допиту як такі, що складені пізніше за акт перевірки, не відповідає дійсності, оскільки акт перевірки складено 06 грудня 2017 року, а протокол допиту додаткового підозрюваного, що міститься у матеріалах справи, датований 22 листопада 2017 року. Більше того, у відзиві на позов контролюючий орган обґрунтовує свої висновки саме свідченнями ОСОБА_1 і ОСОБА_3, отриманими в межах кримінального провадження.
Решта доводів відзиву на касаційну скаргу, а саме щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції пункту 121.1 статті 121, пунктів 123.1, 123.2 статті 123 ПК України, дублюють аргументи, викладені у позові, апеляційній скарзі та у постанові апеляційного суду.
Ухвалою від 22 березня 2023 року Верховний Суд з огляду на неналежну якість робочих копій фонограм судового засідання, які містились у справі, витребував з Вінницького окружного адміністративного суду копії з архівних копій фонограм судових засідань від 18 листопада 2021 року, 06 грудня 2021 року, 14 грудня 2021 року, 14 лютого 2022 року, 29 березня 2022 року, 07 квітня 2022 року, 03 травня 2022 року у справі №802/83/18-а.
У судовому засіданні представник ГУ ДПС Ременяк С.Я. підтримала доводи і вимоги касаційної скарги, просила її задовольнити з підстав, викладених у ній.
Представник позивача Бурятинський В.О. проти доводів і вимог касаційної скарги заперечував, посилаючись на доводи, викладені у відзиві.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
І. Колегія суддів встановила, що в межах визначеної скаржником підстави касаційного оскарження згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України спірним питанням є правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права під час надання правової оцінки обставинам справи та доводам контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача, який є суб`єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, з ТОВ "Ріко-Імпорт", ТОВ "Ріко-Інвест", ПП "Стрибог", ПП "Сімаргл", ТОВ "Дажбог", ПП "Крамина", ТОВ "Вертоград", ТОВ "Маєстат", ТОВ "Зміч".
За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції, чинній з 29 липня 2015 року) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
За правилами абзаців першого-другого пункту 198.3 пункту 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
З 01 січня 2015 року абзац другий пункту 198.3 пункту 198 ПК України викладено у наступній редакції: "…придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг".
З 13 серпня 2015 року абзац перший пункту 198.3 пункту 198 ПК України викладено у такій редакції: "Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті".
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункту 198.6 статті 198 ПК України - в редакції, чинній протягом 2014 року).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України - у редакції, чинній у 2015 році).
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
За змістом частини другої статті 9 Закону № 996-ХIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Правилу цієї норми Закону №996-ХIV кореспондує зміст пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.
Аналізуючи наведені норми права, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року (справа №160/3364/19), сформувала загальні підходи, які повинні застосовуватися судами при вирішенні питання щодо наявності/відсутності підстав у платника податку для отримання певної податкової вигоди (формування витрат, що визначаються при визначенні об`єкта оподаткування, податкового кредиту тощо) за результатами здійснення певних господарських операцій.