ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 640/7766/22
провадження № К/990/31138/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2022 року, постановлену у складі головуючого судді Васильченко І. П., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Чаку Є. В., суддів: Єгорової Н. М., Коротких А. Ю.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У травні 2022 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до держави Україна в особі Міністерства юстиції України (далі також - відповідач), в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність держави Україна під час розгляду Центральним районним судом міста Миколаєва скарги ОСОБА_1 від 17 жовтня 2017 року на постанову Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва від 28 вересня 2017 року ВП № 50553664 "Про повернення виконавчого документа стягувачу";
1.2. визнати протиправною бездіяльність держави Україна під час розгляду Центральним районним судом міста Миколаєва скарги ОСОБА_1 від 18 вересня 2018 року "На протиправні дії Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва та на рішення-повідомлення "Про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання" від 06 вересня 2018 року;
1.3. стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 158416,97 гривень, в тому числі: 1) компенсацію в розмірі не стягнутої на користь позивача суми за рішенням суду - 65806,97 грн; 2) моральну шкоду в сумі - 92610 грн.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що має право на стягнення з відповідача компенсації у зв`язку з надмірно тривалим розглядом скарги від 28 вересня 2017 року на протиправну бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва під час примусового виконання рішення суду згідно із виконавчим листом у справі № 1423/19575/2012.
Стверджує, що порушення строків виконання судового рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 31 січня 2013 року у справі № 1423/19575/2012 протягом дев`яти років відбулось саме з вини відповідача.
Вважаючи, що посадовими особами органу державної влади в особі Міністерства юстиції України внаслідок їх незаконних дій та бездіяльності позивачу завдана шкода, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. З ухвалених у цій справі судових рішень убачається, що рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 31 січня 2013 року у справі № 1423/19575/2012 стягнуто з Кредитної спілки "Флагман" на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 65806,97 грн. Після набрання рішенням законної сили позивачу видано виконавчий лист від 6 березня 2013 року № 1423/19575/2012.
29 квітня 2013 року позивач звернувся до Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції із заявою про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом.
Постановою старшого державного виконавця від 7 травня 2013 року відкрито виконавче провадження № 50553664, однак 25 грудня 2013 року виконавчий документ повернуто стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна та коштів на розрахункових рахунках, на які може бути звернуто стягнення.
ОСОБА_1 3 лютого 2014 року повторно пред`явив виконавчий лист, на підставі якого 5 лютого 2014 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження, однак 11 грудня 2015 року документ повернуто стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна та коштів, на які може бути звернуто стягнення.
18 березня 2016 року позивач втретє пред`явив до виконання вказаний виконавчий лист, на підставі якого державним виконавцем 23 березня 2016 року відкрито виконавче провадження, однак 28 вересня 2017 року повернуто стягувачу у зв`язку з тим, що боржник за адресою, зазначеною у виконавчому листі, відсутній, господарську діяльність не здійснює, а майно, на яке може бути звернуто стягнення, відсутнє.
Позивач подав до Центрального районного суду міста Миколаєва скаргу на постанову Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва від 28 вересня 2017 року ВП № 50553664 "Про повернення виконавчого документа стягувачу" і на бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва під час виконання виконавчого листа № 1423/19575/2012 від 6 березня 2013 року, виданого Центральним районним судом міста Миколаєва, яка на момент звернення позивача з цим позовом до суду не була розглянута.
Центральний районний суд міста Миколаєва ухвалою від 16 лютого 2018 року задовольнив скаргу позивача.
14 серпня 2018 року позивач звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва, проте виконавчий документ знову був повернутий стягувачу у зв`язку з ненаданням стягувачем підтвердження сплати авансового внеску.
18 вересня 2018 року позивач подав скаргу на протиправні дії Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва до Центрального районного суду міста Миколаєва.
Центральний районний суд міста Миколаєва ухвалою від 29 жовтня 2019 року задовольнив скаргу позивача.
Вважаючи бездіяльність посадових осіб органу державної влади в особі Міністерства юстиції України щодо невиконання судового рішення протиправною, позивач звернувся з цим позовом про стягнення компенсації в розмірі нестягнутої суми за рішенням суду та моральної шкоди.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
4. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2022 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року, відмовлено у відкритті провадження на підставі частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки вимога позивача про відшкодування шкоди без вимог вирішити публічно-правовий спір в силу частини п`ятої статті 21 КАС України повинна вирішуватися судом в порядку цивільного судочинства.
Разом з цим суд зазначив, що цей спір в частині, що стосується вчинення судом передбачених процесуальним законом дій, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства в більш широкому розумінні, оскільки в цій справі поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" щодо заявлених вимог позивача варто тлумачити як поняття, що стосується тих спорів, що не належать розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому, зазначені вище вимоги не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції.
5. Таку позицію Окружного адміністративного суду міста Києва підтримав і Шостий апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.
При цьому суд апеляційної інстанції виснував, що бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватися у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.
Враховуючи, що позивач, який є стороною виконавчого провадження, звернувся до суду з позовом щодо бездіяльності суб`єкта владних повноважень під час виконання судового рішення, ухваленого в порядку Цивільного процесуального кодексу України (надалі також - ЦПК України), суд апеляційної інстанції вказав, що цей спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
IV. Касаційне оскарження
6. Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповного з`ясування обставин справи, просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року, а справу направити для подальшого розгляду до суду першої інстанції.
7. В мотивування касаційної скарги скаржник указує, що за своїм характером цей спір є публічно-правовим і його належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Також зазначає, що подав позов до держави Україна в особі Міністерства юстиції, оскільки його скарга від 17 жовтня 2017 року на постанову Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва від 28 вересня 2017 року у ВП № 50553664 не розглядалася Центральним районним судом міста Миколаєва протягом 119 днів. Друга скарга позивача від 18 вересня 2018 року щодо невиконання відділом державної виконавчої служби ухвали Центрального районного суду міста Миколаєва від 16 лютого 2018 року у справі № 1423/19575/12ц з відновлення виконавчого провадження ВП № 50553664 не розглядалася Центральним районним судом міста Миколаєва (суддею Чулуп О.С.) протягом 403 днів. Ухвала Центрального районного суду міста Миколаєва від 29 жовтня 2019 року у справі № 1423/19575/2012 не була виготовлена та направлена суддею до ЄДРСР для реєстрації та оприлюднення у строки передбачені частиною другою статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", а отримана позивачем через 72 дні лише після неодноразових скарг до Голови суду та самого судді.
Таким чином, судове рішення у справі № 1423/19575/2021 від 31 січня 2013 року не виконано протягом майже дев`яти років, саме з вини відповідача.
8. Верховний Суд ухвалою від 10 січня 2023 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції та прийнята за наслідками її перегляду в апеляційному порядку постанова суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі; підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
9. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
10. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
11. За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
12. Суб`єктом владних повноважень на підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
13. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
14. Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
15. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
16. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
17. За приписами частини шостої статті 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
VI. Позиція Верховного Суду
18. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.