ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 260/5932/21
адміністративне провадження № К/990/35426/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників у касаційній інстанції справу № 260/5932/21
за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду
за касаційною скаргою Закарпатської обласної прокуратури
на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 травня 2022 року, ухвалене суддею Микуляком П. П.
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Коваля Р.Й., суддів Святецького В.В., Ільчишин Н.В.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із вказаним позовом до Закарпатської обласної прокуратури (далі - відповідач) де, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив:
1.1. стягнути з Закарпатської обласної прокуратури на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.09.2017 по 11.12.2020 з врахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу в сумі 1 197 823,20 грн;
1.2. стягнути з Закарпатської обласної прокуратури на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді в період з 11.03.2021 по 25.11.2021 у розмірі 134 722,86 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2021 у справі № 826/18139/14, яке набрало законної сили та яким його поновлено на посаді, встановлено, що розрахунковий період вимушеного прогулу позивача тривав 1596 днів, а саме з 24.10.2014 по 10.03.2021. Упродовж означеного періоду посадовий оклад позивача змінювався згідно вимог законодавства. Позовна вимога про застосування коефіцієнту підвищення посадового окладу у період з 01.12.2015 по 05.09.2017 вже була заявлена позивачем та розглянута судом у справі № 826/18139/14. Водночас, вимога про стягнення середнього заробітку із застосуванням коефіцієнту підвищення у період з 06.09.2017 по 11.12.2020 порушується вперше. Відтак, позивач уважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача на його користь суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу із застосуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу за вказаний період у розмірі 1 197 823,20 грн.
2.1. У заяві про збільшення позовних вимог, поданій в порядку статті 47 КАС України, позивач зазначив, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2021 у справі № 826/18139/14 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді виконано лише 25.11.2021, у зв`язку із чим позивач уважає, що з відповідача належить стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду на підставі статті 236 КЗпП України.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2021 у справі № 826/18139/14 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю:
3.1. визнаний протиправним та скасований наказ Генеральної прокуратури України від 23.10.2014 № 1446к;
3.2. поновлено ОСОБА_1 на посаді рівнозначній тій, яку він обіймав на момент звільнення, а саме посаді заступника прокурора Закарпатської області з 24.10.2014 та стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1 290 653,67 грн;
3.3. допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць;
3.4. зобов`язано Офіс Генерального прокурора надати до Міністерства юстиції України відомості про відсутність підстав для застосування до позивача заборон, передбачених частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади".
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021 у справі № 826/18139/14 апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Закарпатської обласної прокуратури задоволено частково:
4.1. рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2021 скасоване в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 1 290 653,67 грн та прийняте в цій частині нове рішення, яким ці вимоги задоволено частково. Стягнуто з Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2014 по 10.03.2021 у розмірі 1207964,52 грн. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2021 залишено без змін.
5. Вказана постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021 року у справі № 826/18139/14 набрала законної сили з дати її прийняття.
6. Наказом Генерального прокурора від 24.11.2021 № 412к поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Закарпатської області з 24.10.2014.
7. Наказом Закарпатської обласної прокуратури від 25.11.2021 № 725к заступнику прокурора Закарпатської області ОСОБА_1, посаду якого ліквідовано наказом Генерального прокурора від 08.09.2020 № 46ш, тимчасово визначено робоче місце у відділі процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Закарпатської обласної прокуратури.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
8. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.05.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2022, позов задоволено:
8.1. стягнуто із Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.09.2017 по 11.12.2020 з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу в розмірі 1 197 823,20 грн;
8.2. стягнуто із Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді за період з 11.03.2021 по 25.11.2021 у розмірі 134 722, 86 грн.
9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що у справі № 826/18139/14 позовні вимоги ОСОБА_1 не стосувалися застосування коефіцієнту підвищення посадового окладу за весь час вимушеного прогулу, а лише у період з 01.12.2015 по 05.09.2017. В той же час, вимога про стягнення середнього заробітку із застосуванням коефіцієнту підвищення у період з 06.09.2017 по 11.12.2020 (820 робочих днів) не розглядалася у справі № 826/18139/14 та порушується позивачем вперше.
9.1. Разом із тим, як зауважили суди попередніх інстанцій, необхідність застосування коефіцієнту підвищення заробітної плати для визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу передбачена пунктом 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, у редакції, що діяла до 12.12.2020 (далі - Порядок № 100).
9.2. А тому, на думку цих судів, вимога про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 06.09.2017 року по 11.12.2020 з врахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу в розмірі 1 197 823,20 грн, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
9.3. Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді в період з 11.03.2021 по 25.11.2021 у розмірі 134 722,86 грн, то суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що рішення суду в означений період відповідачем у добровільному порядку не було виконане, а тому наявні правові підстави для притягнення Закарпатської обласної прокуратури до відповідальності шляхом стягнення на користь позивача середнього заробітку за цей період.
9.4. Посилання Закарпатської обласної прокуратури на те, що вона не є роботодавцем позивача, а отже затримка виконання судового рішення про його поновлення на посаді відбулася не з її вини, на думку судів попередніх інстанцій є безпідставними, оскільки відповідно до статей 1, 7 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, до складу якої входить, серед іншого, Офіс Генерального прокурора та регіональні прокуратури, а отже несвоєчасне поновлення позивача на посаді заступника прокурора Закарпатської області Офісом Генерального прокурора, за умови отримання ним заробітної плати у прокуратурі Закарпатської області, не може бути підставою для відмови у виплаті середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.
9.5. Суди попередніх інстанцій зауважили, що у фактичних трудових відносинах позивач перебував із прокуратурою Закарпатської області, нарахування та виплата заробітної плати, проведення пов`язаних із цим розрахунків здійснювалося прокуратурою Закарпатської області, яка у подальшому перейменована у Закарпатську обласну прокуратуру. Відповідно, обов`язок виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 покладений на Закарпатську обласну прокуратуру.
9.6. Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку доводам апелянта в частині зміни позивачем одночасно предмету і підстав позову, що в силу положень КАС України не допускається, зазначив про не прийнятність цих доводів, оскільки у цьому зміни предмету позову не відбулося, з огляду на те, що у позові і у заяві про зміну позовних вимог йдеться про стягнення середнього заробітку.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг, позиція учасників справи
10. Від Закарпатської обласної прокуратури до Верховного Суду 14.12.2022 надійшла касаційна скарга на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.05.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2022 у справі № 260/5932/21, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
11. Підставою касаційного оскарження визначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та посилання у касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій не було ураховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27.07.2022 у справі № 640/11937/21 щодо застосування пункту 4 частини першої статті 238 КАС України; від 24.01.2019 у справі № 760/9521/15-ц, від 27.09.2022 у справі № 826/18139/14, від 10.10.2019 у справі № 522/13736/15, від 10.05.2018 у справі № 332/603/17 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 910/4518/16, від 13.03.2019 у справі № 711/8446/16-ц та постанові Верховного Суду України від 31.10.2012 у справі № 6-76цс12 щодо застосування статті 236 КЗпП України.
11.1. За доводами цієї касаційної скарги стверджується, що звернення ОСОБА_1 до суду із позовом у справі № 260/5932/21 фактично свідчить про незгоду позивача із здійсненими у справі № 826/18139/14 розрахунками середнього заробітку за час вимушеного прогулу в частині нарахованої судом суми цієї виплати.
11.2. Своєю чергою, як зазначає скаржник, Закарпатська обласна прокуратура звертала увагу суду апеляційної інстанції на практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема висновки, викладені у постанові від 27.07.2022 у справі № 640/11937/21 щодо застосування пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, та вказувала на наявність підстав для закриття провадження у справі № 260/5932/21 у цій частині. Однак, суд апеляційної інстанції проігнорував вищезазначену постанову Верховного Суду та не застосував її до спірних правовідносин.
11.3. Окрім того, на переконання касатора, заявлена позивачем вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду не може бути заявлена до Закарпатської обласної прокуратури, оскільки виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді є компетенцією Офісу Генерального прокурора (стаття 39 Закону України "Про прокуратуру"), а не Закарпатської обласної прокуратури.
11.4. Як зауважує скаржник, саме наказом Генерального прокурора від 24.11.2021 за № 412 к ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника прокурора Закарпатської області з 24.10.2014, а підставою поновлення є рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2021 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021 у справі № 826/18139/14.
11.5. У цьому аспекті скаржник звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 13.03.2019 у справі № 711/8446/16-ц, де зазначено, що належним відповідачем у справах щодо стягнення середнього заробітку за статтею 236 КЗпП України є особа, яка уповноважена виконати рішення про поновлення на роботі. Аналогічний висновок мітиться у постанові Верховного Суду України від 31.20.2012 у справі №6-76цс12 та постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 332/603/17.
11.6. Як наголошує касатор, у цьому спорі предметом є стягнення коштів, які є спеціальним видом відповідальності роботодавця, а саме особи, яка зобов`язана судовим рішенням або в силу закону видати наказ про поновлення незаконно звільненого працівника на посаді та сплатити кошти за час вимушеного прогулу й за час затримки виконання рішення суду про поновлення, проте, суд не залучив Офіс Генерального прокурора, як відповідача у цій справі, а тому, на думку скаржника, обставина несвоєчасного виконання рішення суду залишилася не встановленою.
11.7. Скаржник також акцентував увагу Суду на тому, що заява позивача про зміну позовних вимог, подана в порядку статті 47 КАС України, в частині їх збільшення містить у собі зміну предмету і підстав одночасно, що в силу процесуального закону є недопустимим, однак, судом ці доводи відповідача не враховані при постановленні рішення, не надано оцінку заяві про зміну предмету і підстав позову, що призвело до неправильного вирішення спору.
12. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.01.2023 відкрите касаційне провадження № К/990/35426/22 за вищевказаною касаційною скаргою.
13. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 26.04.2023 закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників за наявними у справі матеріалами.
Позиція інших учасників справи
14. Від ОСОБА_1 до Суду 16.02.2023 надійшов відзив на касаційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури, де позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
14.1. У цьому відзиві позивач зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.03.2021 у справа №826/18139/14 позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено у повному обсязі, а тому зазначене рішення ним не оскаржувалося, подання ж позову у справі № 260/5932/21 не свідчить про його намагання переглянути розмір вказаного середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначеного судом у справі №826/18139/14, оскільки позовні вимоги у цих справах між собою не пов`язані та стосуються різних періодів вимушеного прогулу.
14.2. Так, позивач звертає увагу, що у цій справі ним заявлена позовна вимога про стягнення середнього заробітку із застосуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу у інший період, а саме з 06.09.2017 по 11.12.2020. Тоді як у справі №826/17610/14 вимога про застосування коефіцієнту підвищення посадового окладу була висунута за період з 01.12.2015 по 05.09.2017.
14.3. На думку позивача, подані ним позови у наведених вище справах не є тотожними, так як відрізняються за предметом позовної вимоги, а саме вимогою стягнення середнього заробітку з коефіцієнтом підвищення посадового окладу у різні періоди вимушеного прогулу.
14.4. ОСОБА_1 звертає увагу, що позицію щодо наявності у нього, як позивача, права на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу із застосуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу у відповідні періоди вимушеного прогулу "по дату 11.12.2020" висловлено у постанові Верховного Суду від 27.09.2022 у справі № 826/17610/14, що в силу положень частини четвертої статті 78 КАС України не потребує доведення у цій справі.
14.5. Позивач також стверджує про безпідставність доводів Закарпатської обласної прокуратури про те, що цей відповідач не є роботодавцем ОСОБА_1, а тому не несе відповідальності за несвоєчасне поновлення працівника на роботі, і як наслідок, з цього відповідача не можуть бути стягнуті кошти за час затримки виконання рішення суду, оскільки несвоєчасне поновлення позивача на посаді Офісом Генерального прокурора, за умови отримання ним заробітної плати у обласній (у цьому випадку Закарпатській) прокуратурі, не може бути підставою для відмови у такій виплаті. До того ж, Закарпатська обласна прокуратура входить до єдиної системи прокуратури та фінансується згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
15. Приписами частин першої та другої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
16. Спір у цій справі стосується стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП України) та за затримку виконання рішення суду (стаття 236 КЗпП України).
17. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 06.09.2017 по 11.12.2020 у сумі 1 197 823,20 грн, Верховний Суд виходить із такого.
18. Стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу за наслідком розгляду спору про його поновлення на роботі є насамперед одним із визначених законом способів захисту порушених трудових прав особи.
19. Питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, як правило, вирішується одночасно зі спором про поновлення на роботі, але може бути предметом розгляду в окремому позовному провадженні. У будь-якому випадку підставою позову у справах цієї категорії є незаконність звільнення з роботи.
20. Судами у цій справі встановлено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021 у справі № 826/18139/14 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2021 скасоване в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 1 290 653,67 грн та прийнято в цій частині нове рішення, яким ці вимоги задоволено частково, а саме стягнуто із Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2014 по 10.03.2021 у розмірі 1207964,52 грн. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2021 залишено без змін.
21. Звернення до суду із адміністративним позовом у цій справі позивач мотивував тим, що під час розгляду справи № 826/18139/14 розмір належного до стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 06.09.2017 по 11.12.2020 обчислено судами без урахування положень пункту 10 Порядку № 100, внаслідок чого не застосовано коефіцієнти підвищення посадового окладу та інших виплат, які підлягали застосуванню при здійсненні розрахунку цієї виплати. При цьому, позивач зазначив, що вимога про застосування коефіцієнту підвищення посадового окладу у період з 01.12.2015 по 05.09.2017 вже була заявлена позивачем та розглянута судом у справі № 826/18139/14. Водночас, вимога про стягнення середнього заробітку із застосуванням коефіцієнту підвищення у період з 06.09.2017 по 11.12.2020 не розглядалася у справі № 826/18139/14 та порушується позивачем вперше.
22. Суди першої та апеляційної інстанції погодилися із такими доводами позивача та задовольнили позовні вимоги у цій частині.
23. Водночас із установлених у цій справі обставин слідує, що в рамках розгляду справи № 826/18139/14, при вирішенні питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції здійснив його розрахунок із застосуванням положень Порядку № 100. У подальшому, рішення суду першої інстанції було предметом перевірки апеляційним судом за апеляційними скаргами Офісу Генерального прокурора та Закарпатської обласної прокуратури.
24. При цьому, ОСОБА_1 правильність розрахунку Окружного адміністративного суду міста Києва середнього заробітку за час вимушеного прогулу під сумнів не ставилося, рішення суду у справі № 826/18139/14 в цій частині не оскаржувалося.
25. Тобто, позовні вимоги, які заявлені позивачем у цій справі в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 06.09.2017 по 11.12.2020 були предметом судового розгляду у справі № 826/18139/14, в якій прийняті відповідні судові рішення, що набрали законної сили.
26. Зокрема, визначений у справі № 826/18139/14 судами період вимушеного прогулу позивача (з 24.10.2014 по 10.03.2021) та за який судами вже було стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, охоплював визначений позивачем спірний період, за який він просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу і в цій справі.
27. Мотиви судів попередніх інстанцій, якими вони керувалися, задовольняючи позовні вимоги у цій частині, зокрема з тих підстав, що вимога про стягнення середнього заробітку із застосуванням коефіцієнту підвищення у період з 06.09.2017 по 11.12.2020 не розглядалася у справі № 826/18139/14 та порушується позивачем вперше, колегія суддів уважає помилковими, позаяк середній заробіток працівника відповідно до статті 27 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР "Про оплату праці" визначається за правилами, передбаченими Порядком №100, який застосовується також у випадках вимушеного прогулу (підпункт "з" пункту 1 цього Порядку) і його обчислення з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу (у разі якщо в розрахунковому періоді таке підвищення згідно з актами законодавства відбулося) було прямо визначено пунктом 10 Порядком № 100 (в редакції до 11.12.2020).
28. Із визначених Порядком № 100 правил обрахунку середнього заробітку працівника цілком логічно слідує, що застосування пункту 10 Порядку № 100 (в редакції до 11.12.2020) здійснюється судом при розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника незалежно від того чи заявляються позивачем вимоги про його стягнення з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу, позаяк такий алгоритм розрахунку визначений безпосередньо у нормативно-правовому акті на підставі якого, цей розрахунок здійснюється.
29. Саме на підставі означеного нормативно-правового акту суди першої та апеляційної інстанції у справі № 826/18139/14 здійснювали розрахунок суми заробітної плати за час вимушеного прогулу, що підлягала виплаті позивачу.
30. Зокрема, у справі № 826/18139/14 судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що упродовж періоду з 24.10.2014 по 10.03.2021 посадовий оклад позивача змінювався згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" від 09.12.2015 № 1013 (з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" від 31.05.2012 № 505) та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури".
31. При цьому, незгода позивача із розрахованою судом першої інстанції сумою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в тому числі із складовими здійсненого судом розрахунку (кількістю днів вимушеного прогулу позивача; розміром середньомісячної заробітної плати позивача за останні два календарні місяці роботи, що передували його звільненню, а також розміром середньоденної заробітної плати), чи застосуванням судом пункту 10 Порядку № 100 у відповідному періоді, могла бути підставою для оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2021 в апеляційному порядку, проте, як слідує із змісту постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021 позивач таким правом не скористався, що останнім не заперечується, тобто фактично погодився із здійсненим судом першої інстанції розрахунком цієї суми.