Постанова
Іменем України
26 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 757/15335/18-ц
провадження № 61-13278 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Кабінет Міністрів України, Державна казначейська служба України,
третя особа - російська федерація в особі посольства російської федерації в Україні,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2022 року у складі судді Новака Р. В., постанову Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Верланова С. М., Матвієнко Ю. О., та постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Борисової О. В., Ратнікової В. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, третя особа - російська федерація в особі посольства російської федерації в Україні, про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що вона є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний будинок розташований на лінії зіткнення з територіями, де проводилася антитерористична операція. Унаслідок артилерійських обстрілів її будинок був пошкоджений, а 18 вересня 2015 року будинок повністю згорів.
Позивачка посилалась на положення статті 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом", відповідно до якої відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України і відповідно до Закону із наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду в порядку, встановленому Законом.
Разом з тим, закон, який би регулював порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, не прийнято, а також відсутній механізм визначенням розміру відшкодування.
Зазначила, що суму матеріальної шкоди була визначена на підставі Показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 06 грудня 2018 року № 355, яким затверджено показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України. Стверджувала, що наведений акт встановлює вартість 1 кв. м загальної площі будинку по Донецькій області у сумі 12 446 грн та наведена сума стала підставою для розрахунку суми матеріальної шкоди за зруйноване домоволодіння.
До початку бойових дій вона забезпечувала свою сім`ю продуктами, які вирощувалися на її земельній ділянці, а у домоволодінні функціонував міні-готель. На цей час вона внутрішньо переміщена особа, у неї немає свого житла. Через стресову ситуацію, у неї з`явився сильний головний біль, безсоння, вона знаходить у стані постійної депресії. З огляду на характер і обсяг психологічних страждань та ступінь провини Держави України, вона оцінила моральну шкоду, завдану їй унаслідок терористичного акту, у розмірі 100 000 грн.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд відшкодувати за рахунок коштів Державного бюджету України, заподіяну терористичним актом шкоду за зруйноване належне їй домоволодіння у сумі 12 134 850,00 грн та моральну шкоду у сумі 100 000 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2022 року
позов ОСОБА_1 задоволено частково. Відшкодовано ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України 20 000 грн у відшкодування моральної шкоди. У задоволенні інших вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що будинок позивачки знаходиться у районі зіткнення розташування українських військових з терористами та є знищеним у період проведення антитерористичної операції і внаслідок її проведення.
ОСОБА_1 зазначила про те, що унаслідок артилерійських обстрілів належне їй домоволодіння постраждало та 18 вересня 2015 року повністю згоріло. Загальновідомим є факт того, що смт Зайцеве у м. Горлівці Донецької області, де розташований будинок позивачки, у період з початку проведення антитерористичної операції, піддавалося обстрілам, перебування у цьому районі було небезпечним, що унеможливило встановлення точного часу виникнення всіх пошкоджень та руйнувань.
Тому доводи представника Кабінету Міністрів України про те, що він є неналежним відповідачем у справі, не ґрунтуються на законі, оскільки позов пред`явлено безпосередньо до Кабінету Міністрів України і відповідні кошти на відшкодування шкоди позивачка просила стягнути з держави, а саме з Державного бюджету України у цілому, а не з окремого органу державної влади - Кабінету Міністрів України.
Оскільки не надано доказів на підтвердження вартості зруйнованого будинковолодіння позивача, пошкодженого майна у ньому, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення майнової шкоди за зруйноване майно у розмірі 12 134 850 грн.
Через пошкодження житла позивачки, унаслідок проведення антитерористичної операції на території Донецької області, м. Горлівка, смт Зайцеве, вона залишилася без оселі, була вимушена істотно змінити спосіб життя, місце проживання, переїхати зі свого житла. Такі обставини змушують позивачку перебувати у стані постійного стресу та нервозності. Крім того, вказані обставини погано вплинули на відносини в її родині.
Отже, позивачка несла індивідуальний та надмірний тягар і це свідчило про незабезпечення справедливої рівноваги, якої слід було додержувати між вимогами загального інтересу та необхідністю захисту права на мирне володіння своїм майном. Позивачка зазнала моральних втрат і душевних страждань, у сукупності обставин мало місце приниження її честі та гідності, як жителя певного регіону України. Таким чином, стягнуто з Держави України на користь позивачки 20 000 грн у рахунок відшкодування завданої їй моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 250 000 грн. В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що право на отримання за рахунок держави компенсації за шкоду, заподіяну у період проведення антитерористичної операції унаслідок пошкодження під час терористичного акту належного позивачу на праві власності будинку, не визначено у законодавстві України.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивачка має право на компенсацію від держави за невиконання нею свого позитивного матеріального та процесуального обов`язку згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол до Конвенції, Конвенція).
Враховуючи відсутність в Україні спеціальних підзаконних нормативно-правових актів щодо відшкодування власникові шкоди, заподіяної його майну, яке було пошкоджене або знищене під час проведення антитерористичної операції на окремих територіях Донецької та Луганської областей, а також порядку визначення її розміру, апеляційний суд дійшов висновку про доведеність позивачкою, що певний позитивний обов`язок з боку держави не був виконаний стосовно її права власності на таке майно, а тому порушення її права, встановленого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод підлягає захисту шляхом виплати компенсації від держави.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 має право на отримання від Держави України відповідної компенсації. Водночас у такому разі вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди є безпідставними, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення вимог позивачки у вказаній частині.
Враховуючи обставини, за яких було пошкоджено майно позивачки, площу пошкодженого майна, вимоги розумності та справедливості, апеляційний суд вважав, що з Держави Україна на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню за рахунок коштів Державного бюджету України грошова компенсацію у розмірі 250 000 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишено без задоволення. Поновлено дію постанови Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року, якою скасовано рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2022 року, позов ОСОБА_1 до Кабінету міністрів України, Державної казначейської служби України, третя особа: російська федерація в особі посольства російської федерації в Україні, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 250 000 грн, в іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення апеляційного суду, ухвалене у порядку визначеному частиною четвертою статті 370 ЦПК України, повторний розгляд, мотивовано тим, що враховуючи відсутність в Україні спеціальних підзаконних нормативно-правових актів щодо відшкодування власникові шкоди, заподіяної його майну, яке було пошкоджене або знищене під час проведення антитерористичної операції на окремих територіях Донецької та Луганської областей, а також порядку визначення її розміру, апеляційний суд дійшов висновку про доведеність позивачкою, що певний позитивний обов`язок з боку держави не був виконаний стосовно її права власності на таке майно, а тому порушення її права, встановленого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції підлягає захисту шляхом виплати компенсації від держави.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 має право на отримання від Держави України відповідної компенсації. Враховуючи фактичні обставини справи, за принципом розумності та справедливості, використовуючи дискреційні повноваження та із урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), апеляційний суд дійшов висновку про стягнення компенсації у розмірі 250 000 грн.
Встановивши, що правовою підставою для виплати компенсації, а не шкоди, є не положення статті 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" та статті 86 Кодексу цивільного захисту України, а невиконання державою позитивного обов`язку по розробці спеціального нормативно-правового акту щодо надання грошової допомоги та відшкодування шкоди особам, які постраждали під час проведення антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях, на підставі статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у частині стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що пошкодження її майна відбулося внаслідок незаконних дії чи бездіяльності держави в особі компетентних органів, що свідчить про відсутність усіх складових елементів правопорушення, сукупність яких відповідно до закону є підставою для відповідальності заподіювача за завдану моральну шкоду.
Позивач правильно визначила Кабінет Міністрів України представником Держави Україна, як відповідача, оскільки Кабінет Міністрів України має повноваження не тільки з організації боротьби з тероризмом в Україні, але й з забезпечення її необхідними силами, засобами та ресурсами (частина перша статті 4 Закону України "Про боротьбу з тероризмом"). Враховуючи особливості процесуального представництва Держави Україна, як сторони справи та характер спірних правовідносин, апеляційний суд вважав відповідні доводи апеляційної скарги необґрунтованим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Кабінет Міністрів України просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 757/15335/18-ц з Печерського районного суду м. Києва.
У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2023 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ще постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2020 року № 767, тобто до ухвалення судового рішення, затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації, яким визначено механізм отримання відповідної компенсації.
Акт обстеження пошкоджень нерухомого майна позивачки від 17 серпня 2017 року складено робочою комісією військово-цивільної адміністрації смт Зайцеве у м. Горлівці Донецької області, тобто підконтрольним виконавчим органом, що давало змогу ОСОБА_1 на законних підставах реалізувати своє право на отримання відповідної компенсації.
У справі відсутні докази звернення позивачки з вимогою про отримання такої компенсації за зруйноване житло.
Суди не звернули уваги на відсутність у російської федерації судового імунітету та її обов`язок відшкодувати у повному обсязі матеріальну та моральну шкоду, заподіяну унаслідок тимчасової окупації відповідних територій Держави Україна.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1, загальною площею 975 кв. м, житловою площею 451 кв. м, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20 лютого 2013 року № 613661 (а.с. 8, т. 1).
Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 розпочато антитерористичну операцію. Згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" від 02 грудня 2015 року № 1275-р. м. Горлівка (Горлівська міська рада), а також смт Зайцеве (Зайцівська селищна рада) Бахмутського району відносяться до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Відповідно до акта обстеження пошкоджень нерухомого майна від 17 серпня 2017 року (житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами) розташованого за адресою АДРЕСА_1 ), складеного робочою комісією військово-цивільної адміністрації с. Зайцеве від 16 серпня 2017 року № 11-а, створеною на підставі розпорядження керівника, було проведено обстеження вказаного нерухомого майна та встановлено, що зі слів власника ОСОБА_1 належне їй нерухоме майно було пошкоджено 08 грудня 2015 року унаслідок обстрілу з боку неконтрольованої Україною території. Через обстріл у будинку виникла пожежа, все майно в ньому, речі домашнього та особистого вжитку, а також оздоблення стін та стелі повністю вигоріло, у зв`язку з чим комісія дійшла висновку, що вказане нерухоме майно непридатне для проживання, знаходиться в незадовільному стані і підлягає відновленню та ремонту. Оскільки обстріли не припиняються, руйнування продовжується, відновлення і ремонт будинку є неможливим та недоречним (а.с. 11-12, т. 1).
До позовної заяви ОСОБА_1 долучила фотокопії із зображеннями пошкодженого житлового будинку (а.с. 13-15, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані постанови апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.