Постанова
Іменем України
26 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 501/1256/17
провадження № 61-11640 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Чорноморська міська рада Одеської області,
треті особи: відділ державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області, ОСОБА_2, яка заявила самостійні позовні вимоги,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чорноморської міської ради Одеської області та виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 05 грудня 2018 року у складі судді Смирнова В. В. і постанову Одеського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Чорноморської міської ради Одеської області, третя особа - відділ державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області, про визнання права власності.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 на праві власності з жовтня 2013 року належить земельна ділянка, площею 0,1351 га, кадастровий номер: 5110800000:03:001:0047, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; а ОСОБА_2 на праві власності з лютого 2017 року належить земельна ділянка, площею 0,1332 га, кадастровий номер: 5110800000:03:001:0030, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
01 червня 2017 року зазначені земельні ділянки за нотаріально посвідченим договором були об`єднані.
У 2014 році на вищевказаних земельних ділянках розпочалося будівництво об`єкту нерухомості та у лютому 2017 року виготовлений технічний паспорт на нежитлову будівлю готельного комплексу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
У зв`язку з тим, що об`єкти нерухомості збудовані ними без затвердженої у встановленому законом порядку проєктної документації, тому вони не мають можливості зареєструвати право власності на них.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1, ОСОБА_2 на підставі положень статті 376 ЦК України просили суд визнати за ними у рівних частках по за кожною, право власності на нежитлові будівлі готельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 22 серпня 2018 року заяву ОСОБА_2 задоволено, її позовні вимоги до Чорноморської міської ради Одеської області, відділу державно архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області про визнання права власності залишено без розгляду.
05 листопада 2018 року ОСОБА_2 подала до суду заяву про залучення її до участі у справи в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги. Вказана заява мотивована тим, що їй на праві власності належить земельна ділянка, площею 0,1332 га, кадастровий номер: 5110800000:03:001:0030. ОСОБА_1 належить суміжна земельна ділянка. У 2014 році на вищевказаних земельних ділянках розпочалося будівництво об`єкту нерухомості та у лютому 2017 року виготовлений технічний паспорт на нежитлову будівлю готельного комплексу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Об`єкти нерухомості збудовані без затвердженої у встановленому законом порядку проєктної документації, тому вона не може зареєструвати право власності на новозбудовані об`єкти нерухомості.
З урахуванням викладеного ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право власності на частку нежитлових будівель готельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 05 листопада 2018 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до Чорноморської міської ради Одеської області, відділу державно архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області про визнання права власності, в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - ОСОБА_2 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 05 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках, по за кожною, право власності на нежитлові будівлі готельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, який в цілому складається з: Будівлі готелю (літ. "А"), загальною площею 840,5 кв. м, яка в цілому складається з: підвал: приміщення 1 (підсобне) - 91,0 кв. м; приміщення 2 (підсобне) - 152,0 кв. м; приміщення 3 (підсобне) - 119,9 кв. м; разом по підвалу: 362,9 кв. м. 1 поверх: приміщення 1 (основне) - 11,2 кв. м; приміщення 2 (санвузол) - 2,9 кв. м; приміщення 3 (санвузол) - 2,9 кв. м; приміщення 4 (основне) - 11,3 кв. м; приміщення 5 (основне) - 11,2 кв. м; приміщення 6 (санвузол) - 2,9 кв. м; приміщення 7 (санвузол) - 3,0 кв. м; приміщення 8 (основне) - 11,2 кв. м; приміщення 9 (основне) - 22,9 кв. м; приміщення 10 (санвузол) - 3,0 кв. м; приміщення 11 (санвузол) - 3,0 кв. м; приміщення 12 (основне) - 11,2 кв. м; приміщення 13 (основне) - 11,3 кв. м; приміщення 14 (санвузол) - 2,9 кв. м; приміщення 15 (санвузол) - 3,0 кв. м; приміщення 16 (основне) - 11,2 кв. м; приміщення 17 (основне) - 11,2 кв. м; приміщення 18 (санвузол) - 2,9 кв. м; приміщення 19 (санвузол) - 2,9 кв. м; приміщення 20 (основне) - 11,3 кв. м; приміщення 21 (основне) - 11,2 кв. м; приміщення 22 (санвузол) - 3,0 кв. м; приміщення 23 (санвузол) - 3,0 кв. м; приміщення 24 (основне) - 11,2 кв. м; приміщення 25 (основне) - 11,2 кв. м; приміщення 26 (санвузол) - 3,0 кв. м; приміщення 27 (санвузол) - 3,0 кв. м; приміщення 28 (основне) - 11,3 кв. м; приміщення 29 (основне) - 11,3 кв. м; приміщення 30 (санвузол) - 3,0 кв. м; приміщення 31 (санвузол) - 3,0 кв. м; приміщення 32 (основне) -11,3 кв. м; разом по 1 поверху: 238,9 кв. м. Мансарда: приміщення 1 (основне) - 11,2 кв. м; приміщення 2 (санвузол) - 2,9 кв. м; приміщення 3 (санвузол) - 2,9кв. м; приміщення 4 (основне) - 11,3 кв. м; приміщення 5 (основне) - 11,2 кв. м; приміщення 6 (санвузол) - 2,9 кв. м; приміщення 7 (санвузол) - 3,0 кв. м; приміщення 8 (основне) - 11,2 кв. м; приміщення 9 (основне) - 22,7 кв. м; приміщення 10 (санвузол) - 3,0 кв. м; приміщення 11 (санвузол) - 3,0 кв. м; приміщення 12 (основне) - 11,2 кв. м, приміщення 13 (основне) - 11,3 кв. м; приміщення 14 (санвузол) - 2,9 кв. м; приміщення 15 (санвузол) - 3,0 кв. м; приміщення 16 (основне) - 11,2 кв. м; приміщення 17 (основне) - 11,2 кв. м; приміщення 18 (санвузол) - 3,0 кв. м; приміщення 19 (санвузол) - 2,9 кв. м; приміщення 20 (основне) - 11,3 кв. м; приміщення 21 (основне) - 11,2 кв. м; приміщення 22 (санвузол) - 3,0 кв. м; приміщення 23 (санвузол) - 3,0 кв. м; приміщення 24 (основне) - 11,2 кв. м; приміщення 25 (основне) - 11,2 кв. м; приміщення 26 (санвузол) - 3,0 кв. м; приміщення 27 (санвузол) - 3,0 кв. м; приміщення 28 (основне) - 11,3 кв. м; приміщення 29 (основне) - 11,3 кв. м; приміщення 30 (санвузол) - 3,0 кв. м; приміщення 31 (санвузол) - 3,0 кв. м; приміщення 32 (основне) - 11,2 кв. м; разом по мансарді: 238,7 кв. м. Ресторану (літ. "Б"), загальною площею 160,6 кв. м, який в цілому складається з: приміщення 1 (зала) - 123,0 кв. м; приміщення 2 (туалет) - 4,3 кв. м; приміщення 3 (туалет) - 4,5 кв. м; приміщення 4 (кухня) - 28,8 кв. м. Лазні (літ. "В"), загальною площею 90,7 кв. м, яка в цілому складається з: 1 поверх: приміщення 1 (основне) - 24,8 кв. м; Приміщення 2 (туалет) - 2,9 кв. м; приміщення 3 (басейн) - 5,2 кв. м; приміщення 4 (коридор) - 4,0 кв. м; приміщення 5 (сауна) - 7,3 кв. м; разом по 1 поверху: 44,2 кв. м. Мансарда: приміщення 6 (основне) - 46,5 кв. м; разом по мансарді: 46,5 кв. м. Лазні (літ. "Г"), загальною площею 90,6 кв. м, яка в цілому складається з:
1 поверх: приміщення 1 (основне) - 24,8 кв. м; приміщення 2 (сауна) - 7,2 кв. м; приміщення 3 (коридор) - 4,0 кв. м; приміщення 4 (басейн) - 5,2 кв. м; приміщення 5 (туалет) - 2,9 кв. м; разом по 1 поверху: 44,1 кв. м. Мансарда: приміщення 6 (основне) - 46,5 кв. м; разом по мансарді: 46,5 кв. м. Лазні (літ. "Д"), загальною площею 90,4 кв. м, яка в цілому складається з: 1 поверх: приміщення 1 (основне) - 24,5 кв. м; приміщення 2 (сауна) - 7,2 кв. м; приміщення 3 (коридор) - 4,0 кв. м; приміщення 4 (басейн) - 5,2 кв. м; приміщення 5 (туалет) - 2,8 кв. м; разом по 1 поверху: 43,7 кв. м. Мансарда: приміщення 6 (основне) - 46,7 кв. м; разом по мансарді: 46,7 кв. м. Лазні
(літ. "Е"), загальною площею 193,7 кв. м, яка в цілому складається з: 1 поверх: приміщення 1 (коридор) - 6,2 кв. м; приміщення 2 (основне) - 77,5 кв. м; приміщення 3 (пральня) - 12,7 кв. м; приміщення 4 (підсобне) - 3,3 кв. м; приміщення 5 (підсобне) - 10,6 кв. м; приміщення 6 (підсобне) - 6,6 кв. м; приміщення 7 (основне) - 11,4 кв. м; приміщення 8 (підсобне) - 6,6 кв. м; приміщення 9 (підсобне) - 6,4 кв. м; приміщення 10 (підсобне) - 11,4 кв. м; Разом по 1 поверху: 152,7 кв. м. Мезонін: приміщення 11 (основне) -
41,0 кв. м; разом по мезоніну: 41,0 кв. м. Всього: 1 466,5 кв. м. ТП (літ. "Ж"), загальною площею 6,6 кв. м; Сараю (літ. "З"), загальною площею 12,6 кв. м; альтанки (літ. "И" літ. "К", літ. "Л"); І мостіння; II басейну; № 1-3 огорожі.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що суд має враховувати відсутність заперечень власника проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво, визнання такого позову має бути обґрунтовано відповідними доказами, що підтверджують право на вчинення цих процесуальних дій, зокрема, договорами купівлі-продажу земельної ділянки, оренди, міни.
Виходячи зі змісту частини третьої статті 376 ЦК України при доведенні визначених нею умов суд може визнати право власності на самочинно збудоване майно також за особою, яка його збудувала, якщо після закінчення будівництва земельну ділянку цій особі було передано у власність або надано у користування, або з власником земельної ділянки, на якій розміщено майно, укладено договір суперфіцію (частина перша статті 413 ЦК України) відповідно до її цільового призначення.
Вирішуючи справи такої категорії, суд має виходити з того, що надання земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно чи укладення договору суперфіцію може відбутися як до пред`явлення позову до суду, так і після цього. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
08 липня 2019 року заступником прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Чорноморської міської ради Одеської області та виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області було подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25 липня 2019 року поновлено заступнику прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Чорноморської міської ради Одеської області та виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження у вказаній справі.
Постановою Одеського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Чорноморської міської ради Одеської області та виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області задоволено частково. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 05 грудня 2018 року змінено в його мотивувальній частині і залишено без змін у резолютивній частині.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що спірний об`єкт нерухомості є самочинним будівництвом, оскільки його побудовано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без затвердження у встановленому порядку проєктної документації та на земельній ділянці, яка не була їм відведена для цієї мети.
Доказами, які подані позивачами, у справі підтверджено звернення ними до компетентних органів із питання введення спірного об`єкта до експлуатації та їх відмову у вирішенні зазначеного питання.
Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснили будівництво готельного комплексу на земельній ділянці, що не була їм відведена для цієї мети, та згодом у встановленому законом порядку вказана земельна ділянка рішенням Чорноморської міської ради Одеської області від 16 лютого 2018 року № 308/86-VII надана їм під уже збудоване нерухоме майно, тому з огляду на положення частини третьої статті 376 ЦК України наявні підстави для визнання права власності на спірне нерухоме майно за рішенням суду. При цьому, судом врахована наявність висновку управління архітектури та містобудування Чорноморської міської ради Одеської області і органу Держгеокадастру України від 08 грудня 2017 року про погодження проєкту землеустрою та рекомендацій постійної комісії з питань будівництва, регулювання земельних відносин, охорони навколишнього середовища і благоустрою про задоволення клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час вирішення питання про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки й зміни цільового призначення земельної ділянки. Вказане свідчить про вирішення питання компетентними органами відповідно до вимог закону та визнання за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 права на об`єкт будівництва.
Прокурор належним чином не довів порушення прав держави та яким чином ці права будуть відновлені у разі задоволення апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги у частині неможливості визнання права власності на спірний об`єкт у зв`язку з відсутністю доказів прийняття його в експлуатацію та державної реєстрації є необґрунтованими з огляду на те, що, незважаючи на визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва, його власник залишається зобов`язаним ввести будинок в експлуатацію, оскільки хоча рішення суду і є правовстановлюючим документом, який засвідчує право власності на нерухоме майно, проте суд не уповноважений приймати об`єкти нерухомості в експлуатацію. Вказані дії віднесено виключно до компетенції відповідних державних органів. Ухвалення судом рішення про визнання права власності забудовника на об`єкт самочинного будівництва не звільняє забудовника від обов`язку ввести такий об`єкт в експлуатацію у встановленому законом порядку.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову, проте не обґрунтував своє рішення та не навів його мотивів, а обмежився лише цитатами правових норм.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом вирішено питання про права та обов`язки виконавчого комітету Чорноморської міської ради, якого не залучено до участі у справі, є необґрунтованими, оскільки учасниками справи є Чорноморська міська рада Одеської області і відділ державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Чорноморської міської ради, який є виконавчим органом міської ради, тобто структурним підрозділом виконавчого комітету Чорноморської міської ради й органом, що здійснює управління у сфері містобудівної діяльності, архітектурно-будівельного контролю та нагляду. У справі позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно вірно пред`явлено до належного відповідача - органу місцевого самоврядування, а не до його виконавчого органу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чорноморської міської ради Одеської області та виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 501/1256/17 з Іллічівського міського суду Одеської області.
У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2023 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга прокурора мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснено самочинне будівництво готельного комплексу на належних їм земельних ділянках, цільове призначення яких було визначено для будівництва та обслуговування житлового будинку. Вказаний об`єкт нерухомості до експлуатації не введено, це питання компетентними органами не розглядалося.
Рішенням Чорноморської міської ради Одеської області від 16 лютого 2018 року № 308/86-VII затверджено проєкт землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельної ділянки, цільове призначення якої змінено з будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на будівництво та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури і закладів громадського харчування. Апеляційним судом застосовано положення частини третьої статті 376 ЦК України саме з підстав прийняття вищевказаного рішення Чорноморською міською радою Одеської області.
Проте суди не врахували, що сам факт прийняття міською радою зазначеного рішення не позбавляє побудованого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 об`єкту нерухомого майна статусу самочинного будівництва, оскільки останніми побудовано готельний комплекс без відповідних дозвільних документів та не введено його до експлуатації.
Апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що відмова компетентного органу у введенні до експлуатації спірного об`єкту будівництва є незаконною та необґрунтованою, оскільки відмова ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у введенні до експлуатації готельного комплексу пов`язана з тим, що він будувався за проєктною документацією та на підставі дозволів на початок будівництва саме житлових будинків, тобто з порушенням закону.
Судами допущено порушення норм процесуального права, оскільки первісний позов подано ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у подальшому остання подала заяву про залишення її позовних вимог без розгляду. Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 22 серпня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 залишено без розгляду. При цьому, ОСОБА_2 роз`яснено наслідки залишення позову без розгляду.
Проте 05 листопада 2018 року ОСОБА_2, третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, подано заяву про визнання права власності на частку спірного майна, яку судом у порушення частини першої статті 52 ЦПК України задоволено.
Доводи особи, яка подала відзив
У лютому 2023 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Посилання прокурора на відсутність у суду правових підстав для задоволення позову, оскільки немає рішення компетентного органу про введення до експлуатації самочинного будівництва, є помилковим, тому що визнання судом права власності забудовника на об`єкт самочинного будівництва не звільняє останнього від обов`язку ввести його до експлуатації у встановленому законом порядку.
Позивачами здійснено самочинне будівництво на приватній земельній ділянці не за її цільовим призначенням, проте пізніше цільове призначення земельної ділянки було змінено.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
11 жовтня 2013 року ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу набула у власність земельну ділянку, площею 0,1351 га, кадастровий номер: 5110800000:03:001:0047, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с.11-15, т. 1).