Постанова
Іменем України
26 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 295/1416/15-ц
провадження № 61-13242 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інновація",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду
м. Житомира від 07 квітня 2021 року у складі судді Лєдньова Д. М.
та постанову Житомирського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року
у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Талько О. Б., Коломієць О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Грифон
Капітал"(далі - ТОВ "Грифон Капітал", товариство) звернулося до суду
з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог товариство зазначало, що 03 вересня
2008 року між відкритим акціонерним товариством "Ерсте Банк" (далі -
ВАТ "Ерсте Банк"), правонаступником якого стало публічне акціонерне товариство "Фідобанк" (далі - банк), та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав у кредит грошові кошти в сумі 82 940,00 доларів США, зі сплатою 13 % річних за користування кредитними коштами, з остаточним терміном повернення кредиту
до 02 вересня 2031 року.
За умовами кредитного договору позичальник зобов`язався здійснювати погашення кредиту до 15 числа кожного місяця (щомісяця). Відповідно
до пункту 6.5 кредитного договору кредитор має право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом у випадку порушення умов договору щодо щомісячного погашення кредиту.
На забезпечення виконання позичальником взятих на себе кредитних зобов`язань між ВАТ "Ерсте Банк" та ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладено договір поруки від 03 вересня 2008 року № 014/17847/6/22396/2, за умовами якого останній, як поручитель, взяв на себе відповідальність
за належне виконання позичальником умов кредитного договору у тому самому розмірі, що і позичальник.
Крім того, на забезпечення виконання позичальником взятих на себе кредитних зобов`язань між ВАТ "Ерсте Банк" та ОСОБА_1 у цей самий день укладено договір іпотеки № 014/17847/6/22396/1, за умовами якого іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок предмета іпотеки: земельні ділянки, площами 1 200 кв. м, розташовані
на території Кам`янської сільської ради Житомирського району Житомирської області (далі - Кам`янська СР), з цільовим призначенням
для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, із кадастровими номерами: 1822083000:05:000:0224, 1822083000:05:000:0226.
Унаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань
з повернення кредитних коштів виникла заборгованість, яка станом
на 17 січня 2015 року становила 82 915,53 доларів США (еквівалент - 1 309 896,81 грн), яка складалася із: простроченої заборгованості
за кредитом - 607,37 доларів США, строкової заборгованості за кредитом - 77 662,45 доларів США, простроченої заборгованості за процентами
за користування кредитом - 4 227,43 доларів США, строкової заборгованості за процентами за користування кредитом - 418,28
доларів США.
Банк відступив товариству право вимоги за вищевказаними договорами
на підставі договору про відступлення права вимоги від 31 жовтня
2014 року № 14-ГК.
З урахуванням наведеного, ТОВ "Грифон Капітал" просило суд стягнути
в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість по вказаному кредитному договору станом на 17 січня
2015 року у розмірі 82 915,53 доларів США.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 16 грудня 2015 року до участі у справі залучено правонаступника ТОВ "Грифон Капітал" - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінанс Траст Груп" (далі -
ТОВ "Фінанс Траст Груп"), на підставі відповідної заяви останнього, оскільки за договором про відступлення права вимоги (факторингу) № 237, укладеним 16 червня 2015 року між ТОВ "Грифон Капітал" та ТОВ "Фінанс Траст Груп", відбулася передача права грошової вимоги за кредитним договором від 03 вересня 2008 року № 014/17847/6/22396. ТОВ "Фінанс Траст Груп" стало новим кредитором у зобов`язанні з правом грошової вимоги до відповідачів.
Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 23 лютого 2016 року позов ТОВ "Фінанс Траст Груп" задоволено. Стягнуто
в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1
82 915,53 доларів США (еквівалент - 1 309 896,81 грн). Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У березні 2016 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву про перегляд заочного рішення.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 01 вересня 2016 року відповідну заяву ОСОБА_1 задоволено, вищевказане заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 30 травня 2017 року залучено до участі у справі правонаступника ТОВ "Фінанс Траст Груп" -товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інновація" (далі - ТОВ "ФК "Інновація"), на підставі відповідної заяви останнього.
У березні 2021 року ТОВ "ФК "Інновація" уточнило позовні вимоги, повідомивши суд про те, що станом на 18 березня 2021 року заборгованість відповідачів за кредитним договором від 03 вересня 2008 року
№ 014/17847/6/22396 становить 75 714,78 доларів США, враховуючи часткове погашення боргу за рахунок продажу 22 листопада 2018 року відповідно до положень статті 38 Закону України "Про іпотеку" предмета іпотеки за 7 200,75 доларів США.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 07 квітня 2021 року позов ТОВ "ФК "Інновація" задоволено частково.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на користь ТОВ "ФК "Інновація" заборгованість за договором кредиту
від 03 вересня 2008 року, яка утворилася станом на 18 березня 2021 року,
в сумі 70 977,21 доларів США.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь
ТОВ "ФК "Інновація" судовий збір пропорційно до задоволених вимог
у розмірі 1 712,27 грн із кожного.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе кредитних зобов`язань станом на 18 березня 2021 року виникла заборгованість. Визначаючи розмір заборгованості, районний суд урахував, що банк звертався із достроковою вимогою до позичальника та поручителя про погашення заборгованості
у розмірі 81 520,27 доларів США протягом 10 днів з моменту отримання вимоги до 15 травня 2014 року. Тобто кредитор змінив кінцеву дату виконання зобов`язання. Після цієї дати нарахування банком відсотків слід уважати безпідставним.
Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості районним судом установлено, що розмір заборгованості за тілом кредиту, без врахування вартості відчуженого предмета іпотеки, станом на 18 березня 2021 року становить 78 269,82 доларів США, заборгованість за відсотками станом
на 15 травня 2014 року - 880,43 доларів США. Після 15 травня 2014 року кредитором здійснено нарахування відсотків на суму 4 719,15 доларів США, а позичальником фактично сплачено на погашення заборгованості
по відсотках після вказаної календарної дати - 900,29 доларів США. Вказана сума перевищує розмір обґрунтованого розміру заборгованості
по відсотках на 91,86 доларів США: 900,29 (фактично сплачено після
15 травня 2014 року) - 808,43 (заборгованість станом на 15 травня
2014 року). Указані зайво сплачені грошові кошти - 91,86 доларів США,
слід віднести на рахунок заборгованості по тілу кредиту. Тому розмір заборгованості по тілу кредиту станом на 18 березня 2021 року,
без врахування вартості відчуженого предмета іпотеки, становить
78 177,96 доларів США.
Суд першої інстанції зазначив, що згідно з пункту 3.1.8 договору іпотеки
від 03 вересня 2008 року сторони договору визначили, що у випадку,
якщо суми від продажу предмета іпотеки та сума від реалізації іншого майна, що буде заставленим в забезпечення виконання зобов`язань
за кредитним договором, недостатньою для повного задоволення вимог іпотекодержателя, він має право в судовому порядку на отримання суми, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна іпотекодавця. Оскільки грошові кошти у розмірі 7 200,00 доларів США, отримані від реалізації предмета іпотеки - земельних ділянок, є меншою
від загальних вимог кредитора, зобов`язання позичальника не можна вважати припиненими. Вказані грошові кошти слід скерувати в рахунок визначення розміру заборгованості, який, у такому разі, становить
70 977,21 доларів США (78 177,96 доларів США - 7 200,00 доларів США).
Вирішуючи питання про наявність умов для припинення поруки, суд першої інстанції врахував положення договору поруки від 03 вересня 2008 року, зокрема пункт 5.2.3 договору поруки, згідно з яким порука припиняється, якщо кредитор в межах трирічного строку з дня настання терміну виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя
(частина четверта статті 559 ЦК України). Строк виконання основного зобов`язання було змінено кредитором до 15 травня 2014 року. Оскільки позов подано до суду у січні 2015 року, визначений умовами договору строк не пропущено, а тому вимоги до поручителя є обґрунтованими.
Суд першої інстанції врахував відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 07 квітня 2021 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, врахувавши відповідні норми Закону Україну
"Про іпотеку" та релевантну судову практику Верховного Суду, вказав
про те, що положення статті 36 Закону України "Про іпотеку" (позасудове врегулювання) передбачають таку підставу припинення зобов`язання,
як позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки
з метою забезпечення вимог кредитора-іпотекодержателя. У разі завершення такого позасудового врегулювання зобов`язання припиняється, а усі наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.
Під час розгляду в суді спору про стягнення кредитної заборгованості іпотекодержатель - ТОВ "ФК "Інновація", реалізувало право на продаж предмета іпотеки (стаття 38 Закону України "Про іпотеку") та 22 листопада 2018 року продало дві земельні ділянки ТОВ "Вестпальм". Тобто у період судового розгляду справи про стягнення кредитної заборгованості іпотекодержатель реалізував процедуру позасудового врегулювання
та звернув стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.
Право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 1822083000:05:000:0224, 1822083000:05:000:0226 (предмет іпотеки) зареєстровано за ТОВ "Вестпальм".
У підпункті 3.1.8 пункту 3.1 розділу 3 (права та обов`язки іпотекодержателя) договору іпотеки від 03 вересня 2008 року № 014/17847/6/22396/1
зазначено, що у випадках, якщо суми від продажу предмета іпотеки,
та суми від реалізації іншого майна, що буде заставленим в забезпечення цих зобов`язань за кредитним договором, недостатньо для повного задоволення вимог іпотекодержателя, він має право в судовому порядку
на отримання суми, якої не вистачає для повного задоволення вимог,
з іншого майна іпотекодавця.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що забезпечувальне зобов`язання має лише додатковий характер, а не альтернативний основному. У даній справі вимоги іпотекодержателя щодо стягнення заборгованості (2015 рік), тобто виконання основного зобов`язання, передували позасудовому врегулюванню (2018 рік), а не навпаки. Тому вимоги про стягнення заборгованості (виконання основного зобов`язання) не є наступними
в розумінні положень частини четвертої статті 36 Закону України
"Про іпотеку".
Апеляційний погодився з висновками районного суду щодо визначення розміру заборгованості, оскільки кредитор використав своє право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту та змінив строк виконання основного зобов`язання з 02 вересня 2031 року на 15 травня 2014 року,
а відтак після 15 травня 2014 року вже не мав права нараховувати проценти за користування кредитом. Суд першої інстанції обґрунтовано стягнув проценти за користування кредитом, нараховані кредитором лише
до 15 травня 2014 року, а кошти, віднесені після цієї дати на погашення процентів, вірно зарахував на погашення тіла кредиту.
Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув заборгованість
у солідарному порядку з позичальника та поручителя, який зобов`язався солідарно відповідати за виконання позичальником зобов`язань у повному обсязі, що відповідає положенням статті 559 ЦК України та умовам договору поруки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "ФК "Інновація" відмовити.
Підставою касаційного оскарження судових рішеньзаявник зазначає те,
що судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389
ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2023 року клопотання
ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження судових рішень. Відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано дану цивільну справу із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2023 року справу призначено
до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, не врахували правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (провадження № 14-121цс21), за якою частина четверта статті 36
Закону України "Про іпотеку" вказує на недійсність будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання саме боржником основного зобов`язання після завершення позасудового врегулювання шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, передане в іпотеку саме боржником, за відсутності інших забезпечувальних договорів.
ТОВ "ФК "Інновація", як кредитор, скористалося своїм правом позасудового врегулювання шляхом реалізації іпотечного майна (земельних ділянок)
на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі (стаття 38 Закону України "Про іпотеку").
Суд першої інстанції надав неправильну оцінку пункту 3.1.8 договору іпотеки, яким передбачено, що у випадках, якщо суми від продажу предмета іпотеки, та суми від реалізації іншого майна, що буде заставленим
в забезпечення цих зобов`язань за кредитним договором, недостатньо для повного задоволення вимог іпотекодержателя, він має право в судовому порядку на отримання суми, якої не вистачає для повного задоволення вимог, з іншого майна іпотекодавця та врахував нерелевантну правову позицію Великої Палати Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції безпідставно погодився з висновками районного суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від філії ТОВ "ФК "Інновація", в якому товариство просить залишити
без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Посилається на те, що висновки судів попередніх інстанцій не суперечать судовій практиці Верховного Суду, на яку посилається заявник касаційної скарги, вони узгоджуються з положеннями Закону України "Про іпотеку"
та умовами іпотечного договору.
Доводи особи, яка подала відповідь на відзив на касаційну скаргу
У січні 2023 року до Верховного Суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив позивача, в якій вказується, що доводи відзиву є безпідставними. Позивачем було обрано позасудове врегулювання, а тому наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання є недійсними.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
03 вересня 2008 року між ВАТ "Ерсте Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/17847/6/22396, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 82 940,00 доларів США для придбання двох земельних ділянок, що знаходяться на території Кам`янської СР, зі сплатою 13 % річних, із строком користування кредитними коштами до 02 вересня 2031 року (а. с. 17-21, т.1).
ОСОБА_1, позичальник, зобов`язався здійснювати платежі в касу кредитора щомісячно до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, сплату ануїтентних платежів згідно з графіком платежів, що є додатком № 1 до цього договору (часткове погашення), а остаточне погашення отриманого кредиту та сплату нарахованих відсотків до 02 вересня 2031 року.
На забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором 03 вересня 2008 року між ВАТ "Ерсте Банк" та ОСОБА_1,
ОСОБА_2 укладено договір поруки № 014/17847/6/22396/2,
за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником кредитних зобов`язань (а. с. 22-23, т.1).
У підпункті 3.1.1 пункту 3.1 договору поруки зазначено, що поручитель зобов`язаний протягом десяти робочих днів від дати отримання письмового повідомлення кредитора про невиконання позичальником забезпеченого порукою зобов`язання виконати відповідне зобов`язання шляхом перерахування суми кредиту, несплаченої суми процентів, суми комісій, суми неустойки та витрат кредитора, пов`язаних із пред`явленням вимог
і отриманням виконання за кредитним договором, а також збитків кредитора, завданих порушенням позичальником своїх обов`язків
за кредитним договором, на рахунки, вказані в повідомленні кредитора.
Відповідно до підпункту 5.2.3 пункту 5.2 договору поруки сторони досягли домовленості, що порука припиняється, якщо кредитор в межах трирічного строку з дня настання терміну виконання основного зобов`язання
не пред`явить вимог до поручителя (частина четверта статті 559
ЦК України).
На забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором 03 вересня 2008 року між ВАТ "Ерсте Банк" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 014/17847/6/22396/1, за умовами якого іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок заставленого майна (а. с. 248-249, т.2).
Предмет іпотеки: земельні ділянки, площами 1 200 кв. м, розташовані
на території Кам`янської СР, із цільовим призначенням для будівництва
і обслуговування житлового будинку, господарських будівель
і споруд, із кадастровими номерами: 1822083000:05:000:0224, 1822083000:05:000:0226.
31 жовтня 2014 року між ПАТ "ФідоБанк", правонаступником ПАТ "Ерсте Банк", та ТОВ "Грифон Капітал" укладено договір про відступлення права вимоги № 14-ГК, у тому числі, відступлені права вимоги за кредитним договором від 03 вересня 2008 року № 014/17847/6/22396, договором поруки від 03 вересня 2008 року № 014/17847/6/22396/2 та договором іпотеки від 03 вересня 2008 року № 014/17847/6/22396/1 (а. с. 24-41, т.1).
16 червня 2015 року за договором про відступлення права вимоги (факторингу) № 237 ТОВ "Грифон Капітал" відступило права вимоги
за вказаними договорами ТОВ "Фінанс Траст Груп" (а. с. 68-77, т.1).
10 лютого 2017 року між ТОВ "Фінанс Траст Груп" та ТОВ "ФК "Інновація" укладено договір про відступлення права вимоги (факторингу) № 100, у тому числі, відступлені права вимоги за кредитним договором від 03 вересня 2008 року № 014/17847/6/22396, договором поруки від 03 вересня 2008 року № 014/17847/6/22396/2 та договором іпотеки від 03 вересня 2008 року
№ 014/17847/6/22396/1 (а. с. 130-133, т.2).
22 листопада 2018 року, під час розгляду даного спору в суді першої інстанції, ТОВ "ФК "Інновація", діючи відповідно до статті 38 Закону України "Про іпотеку" (право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), продало товариству з обмеженою відповідальністю "Вестпальм"
(далі - ТОВ "Вестпальм") дві земельні ділянки з кадастровими номерами: 1822083000:05:000:0224 та 1822083000:05:000:0226, за 200 000,00 грн,
що еквівалентно 7 200,75 доларів США (а. с. 242-243, т.2).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно
у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої
або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права
і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,
що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання
про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права,
які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8частини першої статті 411,
частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного
у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.