Постанова
Іменем України
19 квітня 2023 року
справа № 369/9386/17
провадження № 61-11933св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана її представником - адвокатом Федаком Максимом Леонідовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Желепи О. В.,Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, про встановлення батьківства та стягнення аліментів.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що влітку 2012 року вона познайомилася із ОСОБА_2, а з осені 2013 року вони почали проживати разом, як чоловік та жінка, без укладення шлюбу.
У грудні 2018 року вона завагітніла. Спочатку відповідач не заперечував проти народження дитини та створення з нею сім`ї, однак через деякий час змінив своє ставлення до неї та наполягав на перериванні вагітності, після чого відносити між ними припинилися.
Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила дочку ОСОБА_3, батьком якої є відповідач. Відомості про батька дитини в свідоцтві про її народження були записані з її слів, оскільки вони не були в зареєстрованому шлюбі, а відповідач в добровільному порядку не визнавав себе батьком дитини.
Посилаючись на викладене, вказувала, що відповідач жодної матеріальної допомоги на утримання дочки не надає, хоча має таку можливість.
Уточнивши позовні вимоги ОСОБА_1 просила суд:
- визнати ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто з дня народження дитини;
- стягнути з нього аліменти на дочку в твердій грошовій сумі у розмірі 30 000 грн, починаючи з 03 вересня 2014 року.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 січня 2021 року у складі судді Дубас Т. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано ОСОБА_2 батьком дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнено із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на малолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі в розмірі 6 000, 00 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 вересня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт батьківства ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_3 підтверджений результатом судово-генетичної експертизи від 10 січня 2019 року, у зв`язку із чим дійшов висновку про наявність підстав для визнання батьківства. Урахувавши дохід відповідача, районний суд стягнув з нього аліментів на дитину в розмірі 6 000 грн.
Аліменти районний суд стягнув з 01 вересня 2017 року, тобто з дня пред`явлення позову, так як за минулий період позивачка не вживала заходи для одержання аліментів.
Короткий зміст судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій
Постановою Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 січня 2021 року в частині визначення розміру аліментів скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на малолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі в розмірі 8 000, 00 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 вересня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-18689св21).
Суд касаційної інстанції повернув справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки ОСОБА_2 не був належно повідомлений про дату розгляду справи.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 січня 2021 року в частині вирішення позову щодо стягнення аліментів змінено.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі в розмірі 6 000 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 січня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що стягнення аліментів на утримання дитини у даній справі повинно відбуватись з моменту визнання особи батьком дитини, тобто з моменту ухвалення судом рішення, оскільки відомості про батька у свідоцтві про народження дитини записані зі слів позивача, а ОСОБА_2 не визнавав себе батьком неповнолітньої ОСОБА_3 .
Рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання батьківства в апеляційному порядку не оскаржувалося, відтак судом апеляційної інстанції не переглядалося.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року змінити, а саме стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій грошовій сумі у розмірі 8 000 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 вересня 2017 року та до досягнення дитиною повноліття.
За змістом касаційної скарги, за межі доводів якої Верховний Суд вийти не може на підставі положень статті 400 ЦПК України, ОСОБА_1 оскаржує постанову апеляційного суду лише в частині позовних вимог щодо стягнення аліментів на утримання дитини. Отже, в частині позовних вимог про встановлення батьківства Верховний Суд судове рішення не переглядає.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У грудні 2022 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2023 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1, яка подана її представником - адвокатом Федаком М. Л., мотивована тим, що відповідач є власником майна, а саме: чотирикімнатної квартири, житлового будинку, трьох земельних ділянок, двокімнатної квартири, автомобіля марки Infinity FX 30 D, очолює будівельну компанію "Софія" у м. Вишневе, є засновником та керівником Приватного підприємства (далі - ПП) "Будівельно-торгова компанія "СВД", Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Електромонтаж-Груп", Благодійної організації( далі -БО) ""Благодійний Фонд "Країна мистецтв", а відтак має можливість утримувати дитину.
Звертає увагу на те, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 травня 2019 року у справі № 369/7265/18 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини позов ОСОБА_4 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання іншої дитини у розмірі 8 000 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
З огляду на зазначене, вважає, що аліменти на утримання дітей повинні бути в однакових розмірах - по 8 000 грн.
Посилається на те, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про стягнення аліментів на утримання дитини з моменту ухвалення рішення районного суду про встановлення батьківства, оскільки стягнення повинно відбуватися з моменту звернення до суду з відповідним позовом.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі № 567/1256/19 (провадження № 61-17851св20) та від 15 червня 2022 року у справі № 234/10082/18 (провадження № 61-19052св21), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Дубчак Л. С. подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що доводи касаційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими, відтак не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.
Вважає, що у постановах Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі, як на підставу касаційного оскарження, правовідносини не є подібними до справи, що є предметом касаційного перегляду, отже, висновки, викладені у них, не можуть бути застосовані до цієї справи.
Посилається на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відомості про батька дитини записані зі слів матері, а не за заявою будь-кого з реальних осіб з прізвищем, ім`ям та по батькові " ОСОБА_5".
При цьому позивачем не доведено, що аліменти в розмірі 8 000 грн є необхідними для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При визначенні розміру аліментів позивач виходила не від потреб дитини, а від фінансового становища відповідача.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження розміру щомісячних витрат на дитину, які, начебто, несе позивач.
Позивач звертає увагу на те, що на момент ухвалення рішення у справі у його власності перебував один об`єкт нерухомості - земельна ділянка. Також він є власником однієї юридичної особи - БО "Благодійний Фонд "Країна мистецтв", яка здійснює свою діяльність без мети отримання прибутку.
Стверджує, що він не ухиляється від утримання дитини, кровна спорідненість з якою доведена у встановленому законом порядку, а стягнення аліментів на утримання дитини повинно бути розпочато з моменту визнання батьківства, а не з дня подання позову.
При цьому вважає, що встановлення батьківства відбулося на підставі неналежних, недопустимих та недостовірних доказів.
Зазначає, що на момент розгляду питання про відкриття касаційного провадження на розгляді Верховного Суду була малозначна справа про стягнення аліментів, ціна позову якої не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відтак вважає, що суд касаційної інстанції повинен був відмовити у відкритті касаційного провадження, оскільки ОСОБА_1 не обґрунтувала наявність підстав для касаційного оскарження. З огляду на зазначене касаційне провадження підлягає закриттю.
Також ні позивач, ні суд першої інстанції не направляли йому заяву про зміну позовних вимог від 26 жовтня 2020 року, що є порушенням норм процесуального права.
У лютому 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Дубчак Л. С. подала клопотання про закриття касаційного провадження у справі. Доводи зазначеного клопотання також продубльовані у відзиві на касаційну скаргу.
Клопотання мотивоване тим, що представником ОСОБА_1 - адвокатом Федаком М. Л. обґрунтовано підстави пропущення строку на касаційне оскарження недопустимими доказами, зокрема довідкою з поштового відділення від 16 січня 2023 року, яка не відповідає формі довідок.
Доводи особи, яка подала відповідь на відзив
30 березня 2023 року ОСОБА_1 подала додаткові пояснення до відзиву на касаційну скаргу.
Ураховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 41-43 постанови від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20), у пунктах 20-22 постанови від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22), колегія суддів залишає без розгляду подані ОСОБА_1 додаткові пояснення до відзиву на касаційну скаргу.
Фактичні обставини, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_3 .
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_3 записано ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
Відомості про батька записані зі слів позивача.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Кагарлицької сільської ради від 02 серпня 2017 року № 5644, малолітня ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 .
Згідно з висновком експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 103-11-2019 від 10 січня 2019 року, молекулярно-генетичним дослідженням встановлено: вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 складає величину не менш ніж 99, 99%.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.