Постанова
Іменем України
29 березня 2023 року
м. Київ
справа № 462/8376/20
провадження № 61-513св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Білоконь О. В., Воробйової І. А., Гулейкова І. Ю,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Дроздов Денис Володимирович, на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 09 червня 2021 року у складі судді Гедз Б. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 29 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Ванівського О. М., Крайник Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про зняття арешту з транспортних засобів.
На обґрунтування позову посилався на те, що у жовтні 2016°року він придбав з аукціону рухоме майно Товариства з°обмеженою відповідальністю "ТМ "Барвінок" (далі - ТОВ°"ТМ°"Барвінок"), яке постановою Господарського суду Львівської області від°04°жовтня 2016°року визнано банкрутом, а саме транспортні засоби у кількості 12 одиниць на загальну суму 23°700,48°грн.
На підставі актів приймання-передачі придбані транспортні засоби були передані йому як покупцю, однак при спробі їх перереєстрації у°Регіональному сервісному центрі Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області стало відомо, що на усі зазначені транспортні засоби Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області накладено арешт, у зв`язку з чим здійснення належної реєстрації неможливо.
Звернувшись із письмовою заявою про зняття арешту з автомобілів та надавши документи на підтвердження зняття господарським судом арешту та інших обтяжень з ТОВ "ТМ "Барвінок", відповідач надав йому письмову відповідь, якою відмовив у знятті арешту з транспортних засобів, з посиланням на те, що виконавчі провадження, які входили у зведене виконавче провадження щодо ТОВ°"ТМ°"Барвінок", закінчено постановами державного виконавця від°26°червня 2017°року на підставі пункту 8 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", а тому підстави для зняття арешту відсутні.
Позивач просив зняти арешт, накладений Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Львів), підрозділом якого є Управління державної виконавчої служби відділ примусового виконання рішень на транспортні засоби: причіп легковий П-3.5, номер шасі НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2009 року випуску; ЗАЗ ТF698K, номер шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4, 2011 року випуску; ЗАЗ°110558, номер шасі НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_6, 2009 року випуску; ЗАЗ ТF69YO, номер шасі НОМЕР_7, реєстраційний номер НОМЕР_8, 2010°року випуску; ЗАЗ ТF69YO, номер шасі НОМЕР_9, реєстраційний номер НОМЕР_10, 2010 року випуску; ЗАЗ°ТF69YО, номер шасі НОМЕР_11, реєстраційний номер НОМЕР_12, 2010°року випуску; ГАЗ 33021 212, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_13, НОМЕР_14, реєстраційний номер НОМЕР_15, 2003°року випуску; ЗАЗ°ТF69YО, номер шасі НОМЕР_16, реєстраційний номер НОМЕР_17, 2010°року випуску; ЗАЗ ТF698K, номер шасі НОМЕР_18, реєстраційний номер НОМЕР_19, 2011°року випуску, Skoda Octavia Tour 1.6 I, номер шасі НОМЕР_20, реєстраційний номер НОМЕР_21, 2009°року випуску, ЗАЗ°Daewoo Т13110, номер шасі НОМЕР_22, реєстраційний номер НОМЕР_23, 2006°року випуску; ЗАЗ°110557, номер шасі НОМЕР_24, реєстраційний номер НОМЕР_25, 2005°року випуску, який був накладений постановами державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області у°виконавчих провадженнях від°26°червня 2017°року НОМЕР_26, НОМЕР_27 НОМЕР_28.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 09 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 29 листопада 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивач не є стороною виконавчого провадження, а до суду звернувся з позовом як власник майна до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), яке не є ні боржником у справі, ні особою, в інтересах якої накладено арешт, а тому є неналежним відповідачем у цій справі.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У січні 2022 року ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Дроздов Д. В., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Залізничного районного суду м. Львова від 09 червня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 листопада 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суд апеляційної інстанції, зазначаючи про неналежний склад відповідачів, не мотивував та не вказав, як юридична особа, яка була боржником та внаслідок процедури банкрутства припинена за два роки до пред`явлення цього позову, може виступати у цій справі відповідачем.
Суди попередніх інстанцій також безпідставно зазначили про можливу участь у розгляді справи колишніх стягувачів за виконавчим провадженням, не звернувши увагу, що виконавчі провадження закрито, а за законом після закінчення процедури банкрутства всі вимоги вважаються погашеними.
Замість наведення недопустимої і нерелевантної в конкретних обставинах справи постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від°03°червня 2016°року №°5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", суд апеляційної інстанції мав ретельно дослідити конкретні правовідносини, проаналізувати реальний суб`єктний склад сторін, дослідити наявні судові рішення Верховного Суду у подібних правовідносинах та ухвалити законне і обґрунтоване рішення на користь позивача.
Оскаржувані судові рішення суперечать висновкам Верховного Суду у°подібних правовідносинах (в частині подання позову про зняття арешту у°разі знищення матеріалів виконавчого провадження, а також коли позивач не був учасником виконавчого провадження, проте накладений арешт перешкоджає у користуванні належним йому майном).
Крім того, негаторний позов має бути пред`явлений саме до тієї особи, яка чинить перешкоди у реалізації позивачем права власності на придбане ним майно.
Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.
Пред`явлення цивільного позову про зняття арешту з майна є належним і°достатнім способом захисту цивільних прав позивача, оскільки право власності позивача на транспортні засоби, на які відповідачем було накладено арешт, ніким не оспорюється і не оспорювалося.
Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій помилилися не тільки у суб`єктному складі сторін справи, безпідставно вважаючи належними відповідачами у справі припиненого банкрута та учасників неіснуючих виконавчих проваджень, але й допустили формалізм, порушивши право власності позивача на майно, щодо якого з 27°вересня 2018°року не може і не повинно бути арештів, пов`язаних з майновими вимогами до ліквідованого банкрута.
На теперішній час відсутні постанови Верховного Суду з вирішенням спорів у подібних правовідносинах саме з таким суб`єктним складом (коли позивач не є стороною виконавчого провадження, щоб оскаржувати дії державних виконавців у порядку адміністративного судочинства або в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а інші відповідачі, окрім органу виконавчої служби, не можуть бути залучені до справи або через погашення їх майнових вимог, або через припинення юридичної особи банкрута) та з відповідними фактичними обставинами справи (коли лише орган виконавчої служби може виступати відповідачем у°негаторному позові як єдина особа, чия бездіяльність перешкоджає позивачу у користуванні його майном).
Отже, ключовим критерієм для суду в°цій справі має бути не питання правильності вибору позивачем відповідачів, а факт порушення прав позивача - арешт, який перешкоджає власнику вільно володіти та розпоряджатися належним йому майном.
Відповідно є необхідність у формуванні висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" щодо припинення арешту майна та норм статей 23, 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в°частині наслідків закриття провадження у справі про банкрутство - припинення вимог кредиторів та визнання виконавчих документів за відповідними вимогами такими, що не підлягають виконанню.
Судові рішення оскаржуються з підстав неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 805/1569/17, від 11 березня 2020 року у справі № 803/1485/17, від 19 лютого 2020 року у°справі № 806/932/16, від 13 вересня 2019 року у справі № 815/615/16, від 22 січня 2020 року у справі № 340/25/19, від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 658/715/16-ц, Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № Б-50/112-09, від 14 березня 2018 року та від 26 січня 2021 року у справі № 10/Б-5022/1359/2011, від 20 січня 2021 року у справі № 157/298/19, від 11 вересня 2019 року у справі № 573/1105/17, від 06 лютого 2018 року у справі № 333/6700/15-ц, від 01 листопада 2018 року у справі
№ 348/1897/16-ц, від 01 листопада 2021 року у справі № 21/170-08, від 26 травня 2020 року у справі № 815/7269/15, від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17, від 07 лютого 2018 року у справі № 522/11850/15-ц, відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2022 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Дроздов Д. В., на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 21°лютого 2023 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення огляду на таке.
Встановлені судами обставини
У справі встановлено, що постановою Господарського суду Львівської області від°04°жовтня 2016°року у справі №°914/238/16 ТОВ "ТМ "Барвінок" визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого Босака°О.°Є.
Відповідно до договорів купівлі-продажу транспортних засобів від°19°жовтня 2017°року, посвідчених приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пилипенком°Ю.°П. та зареєстрованих у реєстрі за №°1703, 1701, 1702, 1704, 1705, 1706, 1707, 1708, 1709, 1710, 1711, 1712 за результатами аукціону з продажу майна банкрута ТОВ "ТМ "Барвінок" ОСОБА_1 придбано 12 транспортних засобів, а саме: причіп легковий П-3.5, номер шасі НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2009°року випуску; ЗАЗ ТF698K, номер шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4, 2011°року випуску; ЗАЗ 110558, номер шасі НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_6, 2009 року випуску; ЗАЗ°ТF69YO, номер шасі НОМЕР_7, реєстраційний номер НОМЕР_8, 2010°року випуску; ЗАЗ ТF69YO, номер шасі НОМЕР_9, реєстраційний номер НОМЕР_10, 2010°року випуску; ЗАЗ ТF69YО, номер шасі НОМЕР_11, реєстраційний номер НОМЕР_12, 2010 року випуску; ГАЗ°33021 212, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_13, НОМЕР_14, реєстраційний номер НОМЕР_15, 2003°року випуску; ЗАЗ ТF69YО, номер шасі НОМЕР_16, реєстраційний номер НОМЕР_17, 2010°року випуску; ЗАЗ°ТF698K, номер шасі НОМЕР_18, реєстраційний номер НОМЕР_19, 2011°року випуску, Skoda Octavia Tour 1.6 I, номер шасі НОМЕР_20, реєстраційний номер НОМЕР_21, 2009°року випуску, ЗАЗ°Daewoo Т13110, номер шасі НОМЕР_22, реєстраційний номер НОМЕР_23, 2006 року випуску; ЗАЗ 110557, номер шасі НОМЕР_24, реєстраційний номер НОМЕР_25, 2005°року випуску. Продавцем транспортних засобів згідно з вказаних договорів купівлі-продажу є ТОВ "ТМ "Барвінок" в особі ліквідатора Босака°О.°Є.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від°27°вересня 2018°року ТОВ "ТМ "Барвінок" ліквідовано, провадження у справі про банкрутство ТОВ°"ТМ "Барвінок" закрито.
26°листопада 2018°року позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень із письмовою заявою про зняття арешту з майна, на що отримав відповідь про те, що підстави для зняття виконавцем арешту відсутні, оскільки виконавчі провадження, які входили до складу зведеного виконавчого провадження, зокрема ВП°НОМЕР_29, ВП°НОМЕР_30, ВП°НОМЕР_28 закінчено постановами державного виконавця від°26°червня 2017°року на підставі пункту восьмого частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", а матеріали зазначених виконавчих проваджень знищено за закінченням терміну зберігання.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 59 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Згідно зі статтею 59 Закону № 1404-VIII під час вирішення такого спору з`ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права власності на спірне майно.
Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами цивільного судочинства, якщо вони виникають у цивільних правовідносинах.
Щодо заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов`язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог закону в межах виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами розділу VІІ ЦПК України.