У Х В А Л А
26 квітня 2023 року
м. Київ
Справа № 361/8259/18
Провадження № 14-33зц23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ткача І. В., Ткачука О. С., Чумаченко Т. А.
перевірила скаргу ОСОБА_1 на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2023 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
УСТАНОВИЛА:
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, після смерті якого відкрилася спадщина.
За життя ОСОБА_2 склав заповіт, згідно з яким усе майно, яке належало йому на день смерті та на що він за законом матиме право, заповів позивачу.
24 та 29 березня 2018 року позивач подав заяви про прийняття спадщини, проте нотаріус відмовив у відкритті спадкової справи через закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини.
ОСОБА_1 вказав, що не звернувся із заявою про прийняття спадщини у визначений законом строк з тих підстав, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, особою з інвалідністю ІІ групи, страждає на цукровий діабет з 1992 року. Після смерті батька хвороба у нього загострилася, рухова активність була обмежена. Він перебував на стаціонарному лікуванні з 21 грудня 2017 року до 06 січня 2018 року та з 30 липня до 17 серпня 2018 року через важку форму цукрового діабету з наступними ускладненнями.
Просив визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом.
20 липня 2021 року заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
13 вересня 2022 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 липня 2021 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким задоволено позов ОСОБА_1 . Встановлено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, протягом одного місяця з дня ухвалення цього судового рішення.
У жовтні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
22 березня 2023 року постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судукасаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року скасовано та залишено в силі рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 липня 2021 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції про залишення позову ОСОБА_1 без задоволення, оскільки позивач не довів існування об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які б перешкоджали йому подати заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк. Верховний Суд наголосив на тому, що хоча пропуск строку звернення із заявою про прийняття спадщини може бути й нетривалим, проте позивач у кожному випадку повинен довести, що саме протягом такого періоду часу існували зрозумілі та об`єктивні перешкоди для його своєчасного звернення до нотаріуса з відповідною заявою.
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2023 року та залишити в силі постанову Київського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року.
Велика Палата Верховного Суду перевірила скаргу та додані до неї матеріали і зазначає таке.
Згідно із частиною другою статті 6 і частиною другою статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За частиною першою статті 36, пунктами 1, 5 частини другої статті 37 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції. У складі Верховного Суду діють, зокрема, Касаційний цивільний суд і Велика Палата Верховного Суду.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 45 цього Закону Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.