Постанова
Іменем України
26 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 206/3593/21
провадження № 61-7316св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бухта Ніжна", Самарський відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Дніпро),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду
м. Дніпропетровська від 25 січня 2022 року у складі судді Маштак К. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2022 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_2, треті особи: Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бухта Ніжна" (далі - ТОВ "Бухта Ніжна"), Самарський відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання права власності та скасування обтяжень.
Позовну заяву мотивовано тим, що у зв`язку із невиконанням ОСОБА_2 обов`язку щодо повернення позичених у позивача 14 лютого 2017 року коштів у розмірі 385 000 доларів США, рішенням Самарського районного суду
м. Дніпропетровська від 14 січня 2020 року, яке набрало законної сили
15 лютого 2020 року, з ОСОБА_2 на користь позивача стягнуто заборгованість за договором позики у зазначеному розмірі.
Після отримання виконавчого листа позивач звернувся до Самарського ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), де було відкрито відповідне виконавче провадження. Відповідач добровільно відмовився виконати судове рішення, тому належний йому на праві власності будинок АДРЕСА_1 було виставлено на електронні торги. Щоб отримати хоча б якісь кошти в рахунок погашення відповідачем перед позивачем боргу,
ОСОБА_1 вирішив отримати у власність майно боржника, яке ніхто не виявив бажання купити навіть з третіх торгів. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виніс постанову. За фактом такої передачі, виконавець склав акт.
Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.
04 серпня 2021 року позивач звернувся до Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори з метою видачі позивачу свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону), якщо вони не відбулись, на будинок та земельну ділянку, на якій розміщений будинок.
Зазначає, що під час підготовки та перевірки нотаріусом документів для видачі позивачу свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону), держаним нотаріусом було з`ясовано наявність обтяжень, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Арешти були накладені на підставі ухвали Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська від 18 вересня 2019 року у справі №201/10611/19 про забезпечення позову в інтересах ОСОБА_3, який теж вимагав від
ОСОБА_2 повернути йому борги.
Тобто, неможливість державної реєстрації права власності позивача на набуте ним на торгах майно, пов`язана з наявністю відповідних обтяжень за попереднім власником майна, іншими його кредиторами. Це позбавляє можливості позивача користуватися та розпоряджатися належним йому майном.
Посилаючись на викладене, уточнивши позовні вимоги, позивач просив визнати за ним право власності на земельну ділянку, площею 0,0599 га, та розміщений на ній житловий будинок, які розташовані на АДРЕСА_1 .
Крім того позивач просив скасувати обтяження від 17 грудня 2020 року
№ 39777054, накладене на зазначену земельну ділянку; обтяження
від 17 жовтня 2019 року № 33718486 про арешт земельної ділянки; обтяження від 17 грудня 2020 року № 39777193, накладене на житловий будинок; обтяження від 17 жовтня 2019 року № 33719274 про арешт житлового будинку.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що з позовом про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України може звернутися лише власник майна, однак позивач не є власником спірного майна, таке право позивача не зареєстроване. Суди вважали, що сама по собі постанова про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу у вищезазначеному порядку не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності на нерухоме майно від боржника до стягувача.
Суди вважали також, що позивачем не доведено наявність підстав для задоволення позову в частині вимоги про скасування обтяжень, які вчинені на виконання судових рішень про забезпечення позову; не конкретизовано чи реалізовані процесуальні права позивача на оскарження відповідного судового рішення, на вступ у справу № 201/10611/19 у статусі третьої особи, до завершення розгляду зазначеної цивільної справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що складені виконавцем акт та постанова про передачу майна стягувачу підтверджують виникнення у позивача права власності на спірне майно, а тому суди дійшли помилкового висновку про те, що позивач не є власником цього майна. Вважає помилковим посилання судів на відсутність за ним реєстрації права власності на майно як підставу для відмови у задоволенні позову, оскільки державна реєстрація речових прав не є підставою для виникнення права власності, а лише підтверджує від імені держави факт набуття такого права, яке набувається на підставах, зокрема на підставі акту державного виконавця про передачу майна стягувачу. Суди дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для скасування обтяжень, оскільки ці обтяження порушують його права як власника спірного майна.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження в справі.
23 березня 2023 року справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом, ОСОБА_2 є власником домоволодіння на АДРЕСА_1 та земельної ділянки АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:09:192:0032).
На вказані об`єкти нерухомості право власності відповідача ОСОБА_2 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
14 лютого 2017 року ОСОБА_2 взяв у борг в ОСОБА_1 385 000 доларів США для завершення будівництва будинку, що підтверджується копією розписки від 14 лютого 2017 року.
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня
2020 року (справа № 206/6319/19), яке набрало законної сили 15 лютого
2020 року, задоволено позов ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики у розмірі 385 000 доларів США.
Листом Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі №36700 від 25 листопада 2020 року повідомлено ОСОБА_1, що при примусовому виконанні зазначеного судового рішення державним виконавцем 19 березня 2020 року винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме зазначеного вище домоволодіння та земельної ділянки. Описане та арештоване майно не реалізовано на третіх електронних торгах. Враховуючи вищевикладене, державним виконавцем запропоновано стягувачу вирішити питання про залишення за собою нереалізоване майно.
03 та 04 грудня 2020 року державним виконавцем Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Бутенко О. М. винесені постанови та складені акти, відповідно до яких стягувачу у рахунок погашення заборгованості передано зазначене вище нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 березня 2015 року.
04 серпня 2021 року державним нотаріусом Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєвою Н. С. винесено постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії, відповідно до якої ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо вони не відбулись, на житловий будинок
АДРЕСА_1, загальною площею 456,9 кв. м, та на земельну ділянку площею 0,0599 га, кадастровий номер 1210100000:09:192:0032, у зв`язку з тим, що на зазначене нерухоме майно накладені заборони та арешти.
З матеріалів справи слідує, що ухвалою Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська від 18 вересня 2019 року задоволено заяву
ОСОБА_3 про забезпечення позову у цивільній справі № 201/10611/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ТОВ "Бухта Ніжна" про застосування наслідків нікчемності правочину та до набрання законної сили рішенням накладено арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:09:192:0032, та домоволодіння, що знаходиться на АДРЕСА_1 ; заборонено державним реєстраторам та/або будь-яким іншим реєстраторам здійснювати будь-які дії по внесенню записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно здійснення державної реєстрації змін щодо відчуження земельної ділянки та домоволодіння.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2019 року про забезпечення позову скасовано та ухвалено нове судове рішення. Заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено частково. До набрання законної сили рішенням суду заборонено відчуження та вчинення реєстраційних дій щодо відчуження земельної ділянки та домоволодіння.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.