Постанова
Іменем України
26 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 2034/3226/2012
провадження № 61-1461св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Харківського районного суду Харківської області від 04 вересня 2020 рокуу складі судді Бобко Т. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року у складі колегії суддів:
Лобова О. А., Дорош А. І., Триголова В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2009 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулось до суду з позовом до
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
Позовну заяву мотивовано тим, що 24 грудня 2007 року банк та
ОСОБА_5 уклали кредитний договір, з подальшим внесенням змін до нього, відповідно до умов якого остання отримала кредит в сумі 36 000 доларів США зі сплатою 17% річних, з кінцевим терміном повернення кредиту до 23 грудня 2010 року.
У той же день на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між банк та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки, предметом якого є належний останньому житловий будинок, загальною площею
277,9 кв. м, та земельна ділянка, на якій розташований цей будинок, що знаходяться на АДРЕСА_1 .
У порушення умов указаного кредитного договору, ОСОБА_5 зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 09 січня 2018 року складала 103 207,32 доларів США, з яких: 21 011,28 доларів США - тіло кредиту; 82 196,04 доларів США - проценти за користування кредитом.
Посилаючись на викладене, уточнивши 30 січня 2018 року позовні вимоги,
АТ КБ "ПриватБанк" просило у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на підставі договору іпотеки від 24 грудня 2007 року з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу в тому числі нотаріального укладення договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем, виселити відповідачів із цього житлового будинку.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням Харківського районного суду Харківської області
від 04 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року, у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України "Про іпотеку", можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні.
З урахуванням того, що сторони в договорі іпотеки передбачили спосіб задоволення вимог іпотекодержателя шляхом надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі, то позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу АТ КБ "Приватбанк" від свого імені будь-якій особі-покупцеві, є неналежним способом захисту, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, щонормами чинного законодавства не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу будь-якій особі-покупцеві на підставі рішення суду.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24 грудня 2007 року банк та ОСОБА_5 уклали кредитний договір, з подальшим внесенням змін до нього, відповідно до умов якого остання отримала кредит в сумі 36 000 доларів США зі сплатою 17% річних, з кінцевим терміном повернення кредиту до 23 грудня 2010 року.
У той же день на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором банк та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки, предметом якого є належний останньому житловий будинок, загальною площею
277,9 кв. м, та земельна ділянка, на якій розташований цей будинок, що знаходяться на АДРЕСА_1 .
Відповідно до наданого банком розрахунку, ОСОБА_5 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї перед банком утворилась заборгованість, яка станом на 09 січня 2018 року складала 103 207,32 доларів США, з яких: 21 011,28 доларів США - тіло кредиту; 82 196,04 доларів США - проценти за користування кредитом.
Позиція Верховного Суду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" (далі - Закон) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 7 Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
Відповідно до статей 12 і 33 Закону України "Про іпотеку" одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.