Постанова
Іменем України
26 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 742/3786/17
провадження № 61-17589св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області, в складі судді Циганка М. О., від 06 травня
2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Бечка Є. М., Євстафіїва О. К., Шарапової О. Л., від 23 жовтня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю та поділ майна.
Позов мотивований тим, що із 28 лютого 2002 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, у період якого вони набули автомобіль марки Renault Trafic, право власності на який зареєстрований за ОСОБА_2, та побудували житловий будинок на АДРЕСА_1 .
Позивач стверджувала, що зазначене майно є спільною власністю подружжя як таке, що придбано за спільні кошти та внаслідок спільної праці подружжя.
Оскільки сторони не можуть дійти згоди щодо поділу вказаного майна, а вона має намір реалізувати своє право власності, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати спільною сумісною власністю подружжя автомобіль марки Renault Ttafic, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 ;
- стягнути з ОСОБА_2 грошову компенсацію, що становить 1/2 частини ринкової вартості транспортного засобу;
- припинити її частку у праві власності на 1/2 частину вказаного автомобіля;
- визнати спільною сумісною власністю подружжя житловий будинок
АДРЕСА_1, виділивши їй в натурі 1/2 частину житлового будинку.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області
від 06 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 23 жовтня 2020 року, позов задоволено частково.
Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 транспортний засіб - автомобіль Renault Trafic, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію, що становить 1/2 частину вартості транспортного засобу - автомобіля Renault Ttafic, а саме 57 395 грн. Припинено частку ОСОБА_1 у праві власності на 1/2 частину транспортного засобу - автомобіля Renault Trafic.
Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 незавершений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Вирішуючи спір суди встановили, що житловий будинок придбаний ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 25 липня
2001 року, повністю знесено і на його місці, під час перебування у шлюбі, за спільні кошти подружжя, зведено житловий будинок, який незавершений будівництвом і право власності на який не зареєстровано.
Доказів, які б підтверджували, що житловий будинок побудований ОСОБА_2 за власні кошти або до укладення шлюбу із ОСОБА_1, матеріали справи не містять, у зв`язку з чим суди вважали, що незавершений будівництвом житловий будинок є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а позивачу належить право власності на 1/2 його частину.
Встановивши, що право власності на новостворений будинок на час розгляду справи не зареєстровано за жодною із сторін, і він є об`єктом незавершеного будівництва, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про неможливість виділення ОСОБА_1 в натурі 1/2 частини спірного житлового будинку.
За час перебування у шлюбі сторони також придбали автомобіль Renault Trafic, який є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, що не заперечується відповідачем. Звертаючись до суду, ОСОБА_1 погодилась на присудження грошової компенсації замість належної їй частки у праві спільної власності на спірний автомобіль, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на житловий будинок та стягнення грошової компенсації за частину вартості автомобіля.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
25 листопада 2020 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 06 травня
2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 жовтня
2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із районного суду.
У січні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2022 року зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справі № 209/3085/20.
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року поновлено провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справі № 511/2303/19.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями Верховного Суду від 20 січня 2023 року суддею-доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року поновлено провадження у справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 464/7011/16-ц, від 04 квітня 2019 року у справі № 750/4445/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 916/633/19 та постановах Верховного Суду України від 15 листопада 2017 року у справі № 6-2921цс16, від 07 червня 2017 року у справі № 6-2670цс16, від 18 січня 2017 року у справі № 6-25651цс16, від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2710цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач категорично заперечував проти присудження позивачу грошової компенсації за автомобіль.
Вирішуючи питання про поділ неподільної речі, суди попередніх інстанцій повинні були застосувати положення частини четвертої, п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення іншим із подружжя відповідної грошової компенсації на депозитний рахунок суду.
Суди не врахували, що відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Не будучи житловим будинком, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, які можуть належати подружжю на праві спільної сумісної власності.
Вказує, що незавершене будівництво не звільняє забудовника від обов`язку після створення майна (завершення будівництва) ввести його в установленому порядку в експлуатацію та здійснити державну реєстрацію права власності на новостворене нерухоме майно.
Крім того поза увагою судів залишилось те, що ОСОБА_2 було надано дозвіл на реконструкцію старого будинку та будівництво гаражу, проте згідно з технічною інвентаризацією станом на 19 грудня 2007 року було виявлено, що в будинку під літ А-2 відбулася заміна конструктивних елементів із збільшенням розмірів та надбудовою другого поверху, а будинок під літ А-1 з господарськими будівлями знесений. Вказане свідчить про те, що спірне майно у розумінні статті 376 ЦК України є самочинним.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно із договором купівлі-продажу житлового будинку від 25 липня
2001 року ОСОБА_2 придбав жилий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 . На зазначеній земельній ділянці був розміщений один жилий дерев`яний будинок житловою площею 91,8 кв. м, загальною площею
142,2 кв. м, зазначений в плані під літерою А-1, сарай літ. Б-1, огорожа № 2, вбиральня У-1.
28 лютого 2002 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений шлюб.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровані по АДРЕСА_1 .
Рішенням виконавчого комітету Прилуцької міської ради від 29 жовтня
2002 року № 617 ОСОБА_2 надано дозвіл на реконструкцію старого будинку та будівництво гаража розміром 6,30 х 8,30 м.
Дозвіл від 01 листопада 2002 року № 125 виданий ОСОБА_2 за рішенням виконкому Прилуцької міської Ради від 29 жовтня 2002 року № 617, на реконструкцію старого будинку та будівництво гаража розміром
6,30х8,30 м на АДРЕСА_1, дійсний до 29 жовтня 2004 року.
За повідомленням КП "Прилуцьке МБТІ" станом на грудень 2012 року право власності на будинок під літ А-2 з господарськими будівлями за адресою:
АДРЕСА_1 не зареєстровано. Згідно технічної інвентаризації станом на 19 грудня 2007 року було виявлено в будинку під
літ. А-2 повну заміну конструктивних елементів зі збільшенням розмірів та надбудовою другого поверху. Будинок під літ А-1 з господарськими будівлями, який був зареєстрований за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 25 липня 2001 року, знесений.
Відповідно до облікової картки приватного транспортного засобу, наданої територіальним сервісним центром № 7442 РСЦ МВС в Чернігівській області, 23 жовтня 2010 року на ім`я ОСОБА_2 зареєстровано автомобіль марки Renault Ttafic, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, 2004 року випуску.
Згідно зі звітом про оцінку транспортного засобу від 21 травня 2018 року
№ 037/18, ринкова вартість автомобіля марки Renault Trafic, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 визначена станом на 21 травня 2018 року становить 114 790 грн.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Щодо позовних вимог про стягнення грошової компенсації частини вартості автомобіля
Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція статті 60 СК України свідчить про застосування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати в судовому порядку поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається саме на того з подружжя, який її спростовує.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).
Відповідно до статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що автомобіль марки Renault Trafic, реєстраційний номер НОМЕР_1, був набутий сторонами під час перебування у шлюбі, у зв`язку з чим є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, зокрема, в натурі (стаття 71 СК України), спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Аналіз змісту положень статті 71 СК України дає підстави для висновку про те, що частини четверта та п`ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.
Принцип обов`язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації, крім випадків, передбачених ЦК України (стаття 365 цього Кодексу), в першу чергу застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. Гарантуючи, що компенсація буде виплачена, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду.
Такий підхід відповідає закріпленим у статті 7 СК України засадам розумності і добросовісності, оскільки відповідач надає свою згоду на позбавлення його частки у праві власності, отримуючи, у свою чергу, гарантоване грошове відшкодування.
У пунктах 1-3 частини першої статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим.