Постанова
Іменем України
27 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 359/1788/21
провадження № 61-8178св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Бориспільська районна державна адміністрація Київської області;
третя особа - ОСОБА_2 ;
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2021 року у складі судді Семенюти О. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (далі -Бориспільська РДА), третя особа - ОСОБА_2, про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що розпорядженням Бориспільської РДА
від 07 листопада 2008 року № 6698 у власність ОСОБА_2 була передана земельна ділянка площею 0,12 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:0906 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.
20 серпня 2009 року ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_2 відчужила приватизовану нею земельну ділянку у власність ОСОБА_1 .
Постановою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року, ухваленої за результатами перегляду рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2018 року та постанови апеляційного суду Київської області від 21 червня 2018 року, було визнано незаконним та скасовано розпорядження Бориспільської РДА від 07 листопада 2008 року № 6698, а земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:0906 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, було повернуто у власність держави в особі Київської обласної державної адміністрації.
Ринкова вартість спірної земельної ділянки становить
1 052 710 грн. Крім того, вона витратила грошові кошти у розмірі
24 085 грн на зведення паркану на придбаній земельній ділянці. Ці обставини свідчать про те, що у зв`язку з припиненням права власності на земельну ділянку їй завдана майнова шкода у загальному розмірі 1 076 795 грн (1 052 710 + 24 085).
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просиласуд стягнути з Бориспільської РДА 1 076 795 грн на відшкодування майнової шкоду та 162 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області
від 13 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року, у задоволенні позову
ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що розпорядженням Бориспільської РДА від 07 листопада 2008 року № 6698 затверджено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2, а не позивача. ОСОБА_1 не перебувала з відповідачем у жодних правовідносинах, зокрема, у правовідносинах з приводу приватизації земельної ділянки. Ці обставини свідчать про те, що розпорядженням Бориспільської РДА від 07 листопада 2008 року № 6698 не порушено права позивача. Отже, позивач обрала неналежний спосіб захисту цивільних прав і позов пред`явлено до неналежного відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 14-76цс18, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14 тощо, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу
№ 359/1788/21 із Бориспільського міськрайонного суду Київської області.
У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що вона має право на відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням органу державної влади. Вказувала, що справа у суді апеляційної інстанції було розглянуто за її відсутності, проте її не було належним чином повідомлено про дату та час розгляду справи, призначений на 06 липня 2022 року.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Розпорядженням Бориспільської РДА від 07 листопада 2008 року № 6698 затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.
20 лютого 2009 року на підставі цього розпорядження місцевого органу виконавчої влади ОСОБА_2 було видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 907316, на підставі якого
ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:0906 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.
20 серпня 2009 року ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_1 договір
купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого вона відчужила у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:0906 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області (а. с. 9, 28-29).
12 листопада 2009 року на підставі цього правочину ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 010449
(а. с. 10, 30-31).
10 серпня 2015 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на придбану нею земельну ділянку, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 серпня 2015 року № 42014027 (а. с. 32-33).
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2216/15, ухваленою за результатами перегляду рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2018 року та постанови апеляційного суду Київської області від 21 червня 2018 року, визнано незаконним та скасовано розпорядження Бориспільської РДА
№ 6698 від 07 листопада 2008 року, а земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:0906 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району, було повернуто у власність держави в особі Київської обласної державної адміністрації (а. с. 40-45).
Відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки № 21-258, складеного ТОВ "Агентство експертної оцінки України" 24 лютого 2021 року, вартість земельної ділянки з кадастровим номером 3220882600:04:001:0906 становить 1 052 710 грн (а. с. 11-27).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня