Постанова
Іменем України
26 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 750/2763/21
провадження № 61-1404св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особі: ОСОБА_4, приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Курнакова Ольга Миколаївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Скрипки А. А.,
Євстафіїва О. К., Шарапової О. Л.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, треті особі: ОСОБА_4, приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Курнакова О. М., у якому просила визнати договір дарування об`єкта нерухомості, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1, укладений 28 травня 2020 року між
ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Куранковою О. М. недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначений договір дарування
від 28 травня 2020 року було укладено з метою уникнення виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 липня 2020 року, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 997 577,00 грн безпідставно набуті грошові кошти, і за яким державним виконавцем 09 грудня 2020 року відкрито виконавче провадження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова у складі судді Павлова В. Г. від 27 травня 2021 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір дарування об`єкта нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 28 травня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Куранковою О. М. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_2 очевидно діяла недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного їй майна відбулося з метою попередження нівелювання негативних наслідків судового рішення про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, а відтак оспорюваний договір дарування є фіктивним і підлягає визнанню судом недійсним. Суд першої інстанції констатував, що укладення особою договору дарування майна зі своїм родичом з метою приховання цього майна від звернення стягнення на нього в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним, і може бути визнаний судом недійсним.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 травня
2021 року скасовано. Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 в повному обсязі сплачено на користь ОСОБА_1 грошові кошти на виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 липня 2020 року у справі № 750/2826/20. За таких обставин втрачає правовий сенс визнання недійсним для забезпечення виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 липня 2020 року у справі № 750/2826/20, оспорюваного договору дарування. Також суд зазначив, що з моменту проведення сплати ОСОБА_2 у повному обсязі на користь ОСОБА_1 грошових коштів на виконання рішення Деснянського районного суду
м. Чернігова від 24 липня 2020 року у справі №750/2826/20 не можна стверджувати про ухилення ОСОБА_2 від виконання вказаного судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У січні 2022 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку
ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення представник заявника зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 756/1529/15-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18, від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц,
від 22 червня 2020 року у справі № 177/1942/16-ц, від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20, від 23 грудня 2020 року у справі № 522/8782/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що посилання апеляційного суду на погашення боргу відповідачем 06 серпня 2021 року як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції є безпідставним, оскільки зазначеної обставини на момент ухвалення судом першої інстанції рішення не існувало. Фактично апеляційний суд не переглянув рішення суду з підстав, зазначених у апеляційній скарзі та не надав оцінки доводам апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У травні 2022 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2023 року справу № 750/2763/21 призначено до розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому вона просила зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 липня 2020 року, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів було задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 997 577,00 грн безпідставно набутих грошових коштів, а також 10 801,55 грн у рахунок відшкодування судових витрат (а. с.11-18, 115-120, т. 1).
Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, дата формування: 28 квітня 2021 року, 03 березня 2020 року
ОСОБА_2 набула право власності на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 123-126, т. 1).
28 травня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (онук ОСОБА_2 ) було укладено договір дарування об`єктів нерухомості, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 76-77, т. 1).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, дата формування: 28 квітня 2021 року, 28 травня 2020 року право власності на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 28 травня 2020 року (а. с. 129, т. 1).
01 червня 2020 року між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_5,
ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7 було укладено договори оренди приміщення: № 1, № 2, № 3 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 200, 201, 202, т. 1).
09 грудня 2020 року головним державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі - Деснянський ВДВС у м. Чернігові Північно-Східного МУ МЮ (м. Суми)) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 750/2826/20, виданого 07 грудня 2020 року Деснянським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 997 577,00 грн безпідставно набутих грошових коштів (а. с. 195, т. 1).
Згідно з копією листа Деснянський ВДВС у м. Чернігові Північно-Східного МУ МЮ (м. Суми) від 22 червня 2021 року на виконанні у відділі перебуває зведене виконавче провадження по виконанню виконавчого листа
№ 750/2826/20, виданого 07 грудня 2020 року Деснянським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1
997 577,00 грн та 10 801,55 грн. Станом на 22 червня 2021 року по зведеному виконавчому провадженню на користь стягувача ОСОБА_1 було перераховано 3 876,65 грн (а. с. 211, т. 1).
За інформацією Деснянського ВДВС у м. Чернігові Північно-Східного МУ МЮ (м. Суми) від 22 липня 2021 року у провадженні відділу перебуває зведене виконавче провадження № 63870209 з примусового виконання виконавчого листа № 750/2826/20, виданого 07 грудня 2020 року Деснянським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1
997 577,00 грн безпідставно набутих грошових коштів та 10 801,55 грн. Згідно із звітом про незалежну оцінку майнових прав від 13 липня 2021 року № 642 ринкова вартість арештованого майна, описаного згідно постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 11 лютого 2021 року, а саме: частка учасника товариства у сумі 504 346,02 грн, що складає 61,36 % у
ТОВ "Чернігівська маслосирбаза" (а. с. 236-238, т. 1).
Відповідно до постанови головного державного виконавця Деснянського ВДВС у м. Чернігові Північно-Східного МУ МЮ (м. Суми) про закінчення виконавчого провадження від 06 серпня 2021 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 750/2826/20, виданого
07 грудня 2020 року Деснянським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 997 577,00 грн безпідставно набутих коштів закінчено, у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (а. с. 268, т. 1).
Згідно із постановою головного державного виконавця Деснянського ВДВС у м. Чернігові Північно-Східного МУ МЮ (м. Суми), про закінчення виконавчого провадження від 06 серпня 2021 року, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 750/2826/20, виданого
07 грудня 2020 року Деснянським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 801,55 грн у рахунок відшкодування судових витрат закінчено у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (а. с. 269, т. 1).
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із частиною першою та другою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.