Постанова
Іменем України
26 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 692/1201/21
провадження № 61-7257св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія", ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія" на рішення Драбівського районного суду Черкаської області, у складі судді Левченко Л. О., від 18 квітня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Бородійчука В. Г., Карпенко О. В., від 29 червня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариство з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія" (далі - ТОВ "Баришівська зернова компанія"), ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів оренди землі, договорів про внесення змін до договорів оренди землі, скасування права оренди та повернення земельних ділянок.
Позовна заява мотивована тим, що у 2000 році відкрилася спадщина після смерті батьків позивача, до складу якої входили, зокрема дві земельні ділянки, розташовані на території Михайлівської сільської ради Драбівського району Черкаської області, за межами населеного пункту.
Позивач зазначав, що прийняв спадщину, проте не оформив свідоцтва про право на спадщину на своє ім`я.
Окрім нього спадкоємцем також був його брат ОСОБА_3, якому у 2007 році були видані свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батьків, у тому числі на обидві земельні ділянки, без урахування частки позивача у спадщині.
У справі № 692/205/17 рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 06 березня 2019 року, з урахуванням постанови Апеляційного суду Черкаської області від 18 червня 2019 року, визнано частково недійсними зазначені свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки, видані на ім`я ОСОБА_3 .
В подальшому ОСОБА_3 помер, а спірні земельні ділянки були успадковані його дружиною ОСОБА_2 .
У справі № 692/1699/19 рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 22 січня 2021 року, з урахуванням постанови Черкаського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року, визнано недійсними державні акти на спірні земельні ділянки, скасовано державну реєстрацію права власності, визнано частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видані на ім`я ОСОБА_2, щодо 1/2 частин спірних земельних ділянок, визнано в порядку спадкування за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину кожної із цих земельних ділянок.
Однак під час реєстрації права власності на земельні ділянки, він дізнався про те, що ОСОБА_3 у 2011 році без узгодження з ним, як зі співвласником, без достатньої на те правової підстави, одноосібно передав в оренду ТОВ "Баришівська зернова компанія" спадкові земельні ділянки, на підставі договорів оренди, до яких у подальшому були внесені зміна, а строк оренди продовжено до 31 грудня 2037 року.
Вказане позбавляє його можливості отримувати дохід а також особисто реалізувати права володіння, користування та розпоряджатися своїм майном, в тому числі особисто обробляти землю.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати недійсними договори оренди землі від 01 січня 2011 року (з усіма додатками та невід`ємними частинами), відповідно до яких передано в оренду для ведення сільськогосподарського виробництва земельні ділянки, з кадастровими номерами: 7120686900:03:001:0390, площею 2,7339 га, 7120686900:03:001:0391, площею 2,6718 га;
- скасувати записи №№ 11902495, 11902409 від 04 листопада 2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельних ділянок, зареєстрованого за ТОВ "Баришівська зернова компанія";
- зобов`язати ТОВ "Баришівська зернова компанія" повернути належні йому на праві спільної часткової власності 1/2 частину земельних ділянок з кадастровими номерами: 7120686900:03:001:0390, площею 2,7339 га, 7120686900:03:001:0391, площею 2,6718 га.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 18 квітня
2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсними, укладені між ОСОБА_3 та ТОВ "Баришівська зернова компанія", договори оренди землі від 01 січня 2011 року (з усіма додатками та невід`ємними частинами), відповідно до яких передано в оренду земельні ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва, з кадастровими номерами: 7120686900:03:001:0390, площею 2,7339 га, 7120686900:03:001:0391, площею 2,6718 га, додаткові угоди та договори про внесення змін до них.
Скасовано записи №№ 11902495, 11902409 від 04 листопада 2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельних ділянок, зареєстрованого за ТОВ "Баришівська зернова компанія".
Зобов`язано ТОВ "Баришівська зернова компанія" повернути позивачу належні йому на праві спільної часткової власності 1/2 частину земельних ділянок з кадастровими номерами: 7120686900:03:001:0390, площею
2,7339 га, 7120686900:03:001:0391, площею 2,6718 га.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що за відсутності згоди іншого співвласника спірних земельних ділянок оспорювані договори оренди землі та договори про внесення змін до них були укладені особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності та правомочностей, а обраний позивачем спосіб захисту є ефективним та забезпечить реальне відновлення порушеного права.
При цьому суд першої інстанції вказав на безпідставність доводів
ТОВ "Баришівська зернова компанія" про сплив позовної давності.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Черкаського апеляційного суду від 29 червня 2022 року рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 18 квітня
2022 року в частині скасування записів про державну реєстрацію іншого речового права №№ 11902495, 11902409 від 04 листопада 2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також в частині та повернення ОСОБА_1 1/2 частин земельних ділянок змінено.
Скасовано рішення державного реєстратора №№ 25861942, 25862070
від 04 листопада 2015 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, зареєстрованого за ТОВ "Баришівська зернова компанія".
Зобов`язано ТОВ "Баришівська зернова компанія" повернути власникам земельні ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами: 7120686900:03:001:0390, площею 2,7339 га, 7120686900:03:001:0391, площею 2,6718 га.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Колегія суддів погодилась з висновками суду першої інстанції про те, що оспорювані правочини порушують права позивача, як співвласника, оскільки укладені без його згоди, а доводи ТОВ "Баришівська зернова компанія" про сплив позовної давності є безпідставними.
При цьому апеляційний суд вважав за необхідне частково змінити рішення районного суду, оскільки спірні земельні ділянки не поділені в натурі між співвласниками, а тому повернення 1/2 частини ділянок не є можливим.
Врахувавши положення статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування не запису про реєстрацію речового права, а рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ТОВ "Баришівська зернова компанія" просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволені позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
28 липня 2022 року ТОВ "Баришівська зернова компанія" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 18 квітня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 29 червня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. Зупинено дію оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
У вересні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Протоколом повторного розподілу справи між суддями Верховного Суду
від 25 січня 2023 року суддею-доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування судами норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13,
від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19,
від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/182,
від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 26 листопада
2019 року у справі № 914/3224/16, від 20 листопада 2018 року у справі
№ 907/50/16, у постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 у справі
№ 314/298/15, від 06 лютого 2019 року у справі № 161/16811/17,
від 20 червня 2018 року у справі № 175/657/16, від 11 вересня 2019 року у справі № 522/11532/15, від 08 серпня 2019 року у справі № 450/1686/17,
від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20, від 22 травня 2019 року у справі № 234/3341/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12 та застосованого в оскаржуваному судовому рішення апеляційним судом (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вважає, що права позивача на момент укладення оспорюваних правочинів не могли бути порушеними, оскільки його право власності на земельні ділянки було зареєстровано після укладення договорів оренди землі, а зміна власника земельних ділянок не є підставою для припинення договорів оренди.
Стверджує, що позивач є співвласником земельних ділянок та має право на орендну плату, проте не надав реквізитів для її перерахування.
Суди вийшли за межі позовних вимог, оскільки інший співвласник
ОСОБА_2 вимог про повернення та визнання оспорюваних правочинів недійсними в частині належних їй земельних ділянок не заявляла, як і ОСОБА_1 не заявляв вимог щодо скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Судами помилково не застосовано наслідки спливу позовної давності, оскільки можливе порушення прав позивача відбулось у момент укладення договорів оренди, тобто 01 січня 2011 року, тоді як позивач, проявивши байдужість до свого майна, звернувся до суду з цим позовом лише у грудні 2021 року.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість та законність оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Зазначає, що заявник в касаційній скарзі не обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі
№ 6-164цс12.
Вказує, що спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до державної реєстрації права власності, може захищати свої права.
Наголошує, що про оспорювані правочини довідався лише у 2021 року, під час державної реєстрації свого права власності на частку спірних земельних ділянок.
Звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові
від 18 лютого 2021 року у справі № 609/1231/19, відповідно до яких укладення договору оренди без згоди іншого співвласника порушують права такого співвласника та підлягають захисту шляхом визнання правочину недійсним і зобов`язання повернути земельну ділянку.
Фактичні обставини справи
Згідно зі свідоцтвами про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 і ОСОБА_5, були видані ОСОБА_3 державні акти на право власності на земельні ділянки: з кадастровим номером 7120686900:03:001:0390, площею 2,7339 га, та кадастровим номером 7120686900:03:001:0391, площею 2,6718 га.
01 січня 2011 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Баришівська зернова компанія" укладено два договори оренди землі, відповідно до яких передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 7120686900:03:001:0390, площею 2,7339 га, та земельну ділянку з кадастровим номером 7120686900:03:001:0391, площею 2,6718 га. Договори укладені строком на п`ять років до 31 грудня 2015 року.
10 лютого 2015 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Баришівська зернова компанія" укладено договори про внесення змін до договорів оренди землі від 01 січня 2011 року, зокрема визначено строк оренди до 31 грудня
2025 року.
23 липня 2019 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Баришівська зернова компанія" укладено договори про внесення змін до договорів оренди землі від 01 січня 2011 року, зокрема визначено строк оренди до 31 грудня
2037 року.
На підставі вказаних правочинів за ТОВ "Баришівська зернова компанія" зареєстровано право оренди на земельні ділянки: з кадастровим номером 7120686900:03:001:0390, площею 2,7339 га, та кадастровим номером 7120686900:03:001:0391, площею 2,6718 га, строк дії права оренди: 31 грудня 2037 року.
У справі № 692/205/17 рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 06 березня 2019 року, з врахуванням постанови Апеляційного суду Черкаської області від 18 червня 2019 року, зокрема:
- визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, видане
14 листопада 2007 року на ім`я ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 2,73 га, що розташована на території Михайлівської сільської ради Драбівського району Черкаської області;
- визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5, видане 21 грудня 2007 року на ім`я ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 2,67 га, що розташована на території Михайлівської сільської ради Драбівського району Черкаської області.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, спадщину прийняла його дружина ОСОБА_2, яка 13 травня 2020 року отримала свідоцтва про право на вказані земельні ділянки.
У справі № 692/1699/19 рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 22 січня 2021 року, з врахуванням постанови Черкаського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року:
- визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯЕ № 964882, виданий 12 лютого 2008 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7120686900:03:001:0390, площею 2,7339 га, та серії ЯЕ № 964881, виданий 12 лютого 2008 року щодо земельної ділянки 7120686900:03:001:0391, площею 2,6718 га;
- скасовано державну реєстрацію права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 7120686900:03:001:0390, 7120686900:03:001:0391;
- визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13 травня 2020 року на 1/2 частини вказаних земельних ділянок, що видані після смерті ОСОБА_3 на ім?я ОСОБА_2 ;
- визнано в порядку спадкування за ОСОБА_1 право власності на
1/2 частини зазначених земельних ділянок.
27 травня 2021 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/2 частки земельних ділянок для ведення товарного сільгоспвиробництва з кадастровими номерами: 7120686900:03:001:0390, площею 2,7339, 7120686900:03:001:0391, площею 2,6718.
Позиція Верховного Суду
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.