Постанова
Іменем України
26 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 2-3067/11
провадження № 61-21295св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач- Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, Львівська міська рада, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2011 року Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про зобов`язання до вчинення дій шляхом знесення самочинного будівництва, в якому просить зобов`язати ОСОБА_1 демонтувати самовільно збудований гараж під літерою "З" (відповідно до технічного паспорта на будинок) розміром 8,70х4,50м на АДРЕСА_1 за власний рахунок.
Позовна заява мотивована тим, що 26 серпня 2011 року головою Шевченківської районної адміністрації видано розпорядження № 652 "Про демонтаж самовільно збудованого гаражу", яким відповідача зобов`язано в місячний строк з дня отримання розпорядження демонтувати самовільно збудований гараж під літерою "З" (відповідно до техпаспорта на будинок) розміром 8,70х4,50м на АДРЕСА_1 . Копія розпорядження вручена відповідачу 01 вересня 2011 року, однак від підпису про отримання розпорядження відповідач відмовився. Відповідач у добровільному порядку вимоги розпорядження не виконав, про що комісією ЛКП "Збоїща-408" було складено акт від 27 жовтня 2011року.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова
від 29 листопада 2011 року позов Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про зобов`язання до вчинення дій шляхом знесення самочинного будівництва задоволено та зобов`язано ОСОБА_1 демонтувати самовільно збудований гараж, що значиться під літерою "З" згідно технічного паспорта, розміром 8,70х4,50м на АДРЕСА_1 за власний рахунок. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2012 року заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 листопада 2011 року скасовано і призначено справу до розгляду в загальному порядку.
01 березня 2012 року ОСОБА_1 в судовому засіданні подав зустрічну позовну заяву до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання права власності.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 01 червня 2012 року провадження у справі за позовом Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1, за участю третьої особи ОСОБА_2, про зобов`язання до вчинення дій та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання права власності, зупинено до набрання законної сили рішенням апеляційного суду Львівської області по цивільній справі №22ц/4383/11.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 05 лютого 2014 року провадження у справі поновлено.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 19 травня 2014 року позов Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради задоволено та зобов`язано ОСОБА_1 демонтувати самовільно збудований гараж, що значиться під літерою "З" згідно технічного паспорта, розміром 8,70х4,50м. на АДРЕСА_1 за власний рахунок. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 15 липня 2014 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 травня 2014 року.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 28 липня 2014 відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 травня 2014 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 лютого 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 задоволено, ухвалу апеляційного суду Львівської області від 15 липня 2014 року скасовано, справу передано до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 16 вересня 2015 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 травня 2014 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області
від 16 вересня 2015 року в частині позовних вимог Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1, за участю третьої особи - ОСОБА_2, про зобов`язання до вчинення дій скасовано, провадження у справі в цій частині закрито.
Постановою Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2016 року в частині вирішення позовних вимог Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради скасовано, справу в цій частині направлено на розгляду до суду касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2016 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 16 вересня 2015 року в частині вирішення позовних вимог Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1, за участю третьої особи ОСОБА_2 скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
У травні 2019 року Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради уточнила позовні вимоги (змінила предмет позову) та просила суд зобов`язати ОСОБА_1 демонтувати самовільно збудовану господарську будівлю під літерою "З" (відповідно до техпаспорта на будинок) розміром 9.05х4.56м на АДРЕСА_1 за власний рахунок.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 02 березня
2020 року у складі судді Свірідової В. В. позов Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_1 демонтувати самовільно збудовану господарську будівлю під літерою "З" (відповідно до техпаспорта на будинок) розміром
9,05 х 4,56 м, яка розташована на АДРЕСА_1, за власний рахунок. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірна будівля збудована ОСОБА_1 самовільно без згоди іншого співвласника будинковолодіння - ОСОБА_2, та будівля під літ "З" збудована на земельній ділянці, необхідній для обслуговування будівлі "Г", що належить ОСОБА_2, а відтак порушує права останнього у користуванні вказаним майном, оскільки будівля "З" збудована відповідачем біля будівлі під літ "Г" без дотримання мінімальної відстані між будівлями "Г" та "З", яка має складати 1 м для забезпечення можливості відповідного обслуговування конструктивних елементів будівлі "Г", право власності на яку підтверджується належними та допустимими доказами.
Розпорядженням Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 26 серпня 2011 року №652 зобов`язано ОСОБА_1 у місячний строк з дня отримання розпорядження демонтувати самовільно збудований гараж під літ. "З" розміром 8.70м.х4,50м. на АДРЕСА_1, однак зазначене розпорядження не було виконано.
Також судом враховано, що відповідно до листа Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 20 січня 2012 року вбачається,
що 05 жовтня 2011 року на засіданні міжвідомчої комісії (протокол № 18 п. 10) розглядалась заява ОСОБА_1 щодо узаконення самовільної прибудови гаража на АДРЕСА_1 . Рішення міжвідомчою комісією не було прийнято, оскільки між співвласниками будинку АДРЕСА_1 існує спір в суді щодо самочинного будівництва між учасниками процесу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 02 березня 2020 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування на притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови, проте доказів про неможливість проведення перебудови і що відповідач відмовляється її провести, позивач суду не надав.
Крім цього, апеляційним судом враховано, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 26 травня 2011 року у справі № 2-150/11, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 20 січня 2014 року, визначено порядок роздільного користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 за двома співвласниками будинковолодіння. У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні гаражем, земельною ділянкою, часткового знесення гаражу та приведення його у попередній стан відмовлено. При цьому судом було установлено, що на час розгляду справи судом першої інстанції гараж літ. "Г", належний ОСОБА_2, відсутній.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У грудні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2022 року у складі колегії суддів:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2023 року у складі колегії суддів:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М. справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Синельникова Є. В., Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (судді-доповідач), Шиповича В. В. заяву про самовідвід судді Хопти С. Ф. у справі №2-3067/11 задоволено. Передано цивільну справу №2-3067/11 для здійснення повторного автоматизованого розподілу.
Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2023 року № 459/0/226-23, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 квітня
2023 року справу призначено судді-доповідачеві Сакарі Н. Ю., судді, які входять до складу колегії: Синельников Є. В., Білоконь О. В., Осіян О. М., Шипович В. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі
№ 822/2149/18, від 10 квітня 2020 року у справі № 344/4319/16-а,
від 03 березня 2021 року у справі № 826/13266/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що як однією з підстав позову, так і одним із мотивів рішення суду першої інстанції є те, що відповідач здійснив будівництво будівлі під літ. "З" без дозволу на виконання будівельних робіт та без належного проекту.
Отже у спірних правовідносинах має місце той вид самочинного будівництва, для якого Цивільний кодекс України не встановлює правила, що знесенню передує рішення суду про зобовязання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову.
Тобто частина сьома статті 376 ЦК України спірні правовідносини не регулює.
Зазначає, що для висновку про задоволення позову у цьому випадку визначальним та достатнім є той факт, що відповідач здійснив будівництво без документів, що дають право на це, і без належно затвердженого проекту та з порушенням будівельних норм і правил, що призвело до порушення прав та законних інтересів третьої особи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими і висновків суду апеляційної інстанції не спростовують. Апеляційний суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права та врахував висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладені в ухвалі від 21 грудня 2016 року у цій справі.
Також зазначає, що ОСОБА_2 не має права оскаржувати постанову апеляційного суду як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки зазначене рішення у справі не порушує його прав як суміжного землекористувача і оскаржувана постанова не впливає на його права чи обов`язки.
Вказує, що частина сьома статті 376 ЦК України чітко передбачає алгоритм знесення самочинного будівництва, проте позивачем Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради він не був дотриманий.
13 квітня 2022 року ОСОБА_2 подав до суду пояснення з урахуванням відзиву відповідача, в яких, зокрема, зазначав, що суд першої інстанції у цій справі дійшов висновку, що його права при здійсненні відповідачем самовільного будівництва порушені. Також, відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що хоч внаслідок самовільного будівництва відповідачем будівлі під літ "З" були порушені його права, однак в матеріалах справи відсутні докази про неможливість провести перебудову, а також того, що відповідач відмовляється її провести. Вважає, що судами обох інстанцій встановлено ту обставину, що його права в даному випадку порушені.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з довідкою від 27 жовтня 2011 року з місця проживання про склад сім`ї і реєстрацію, виданої ЛКП "Збоїща-408", будинок на АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У будинку зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 .