Постанова
Іменем України
27 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 509/2654/19
провадження № 61-10320св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 березня 2021 року
у складі судді Бочарова А. І. та постанову Одеського апеляційного суду від
14 липня 2022 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М.,
ОСОБА_2 про визнання незаконними постанови та акта приватного виконавця.
Позов мотивований тим, що приватний виконавець не виконав вимоги статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", а саме не довів до відома позивача як боржника про винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 21 січня 2019 року. Зазначена приватним виконавцем у заявці на реалізацію арештованого майна від 01 лютого 2019 року вартість майна встановлена з порушенням норм статті 57 Закону України "Про виконавче провадження". Крім того, приватний виконавець не сповістив організатора про наявність осіб, місцем проживання яких є вказане нерухоме майно.
ОСОБА_1 просив визнати недійсним постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М. про передання майна стягувачу в рахунок погашення боргу в рамках виконавчого провадження
№ 58151794 від 10 травня 2019 року; визнати недійсним акт про передання майна стягувачу в рахунок погашення боргу в рамках виконавчого провадження № 58151794 від 10 травня 2019 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 березня
2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивач обрав спосіб захисту, який суперечить вимогам ЦПК України, оскільки він звернувся до суду з позовною заявою, а не із скаргою, як це передбачено статтею 447 ЦПК України, що
є підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.
Постановою Одеського апеляційного суду від 14 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 березня
2021 року змінено в мотивувальній частині, викладено її в редакції постанови апеляційного суду.
В іншій частині рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від
03 березня 2021 року залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині, апеляційний суд дійшов висновку, що судові справи, в яких наявний спір про цивільне право, не можуть переглядатися в порядку провадження за скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, оскільки у випадку передачі нерухомого майна стягувачу, який оформив право власності на майно, ефективним способом захисту прав боржника може бути лише пред`явлення до суду позову із залученням стягувача і державного виконавця як відповідачів.
Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, апеляційний суд зазначив, що дії приватного виконавця з приводу примусового виконання судового рішення вчинені із дотриманням чинного законодавства, а твердження ОСОБА_1 є необґрунтованими, недоведеними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
18 жовтня 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 березня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 липня 2022 року і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не дослідили зібрані у справі докази, оскільки поза їх увагою залишилась рецензія на звіт про оцінку майна. Крім того, заявник вказує, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, оскільки ОСОБА_3 не є належним суб?єктом оцінки земельної ділянки і не наділена повноваженнями проводити оцінку описаного і арештованого майна боржника.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року ОСОБА_1 поновлено строк на касаційне оскарження рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 березня 2021 року та постанови Одеського апеляційного суду від 14 липня 2022 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Овідіопольського районного суду Одеської області.
07 лютого 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2017 року у справі № 520/6286/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_6, про стягнення авансу стягнено
з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 суму авансу, сплаченого за розпискою від 28 листопада 2012 року, у розмірі 73 000,00 дол. США, що
у гривневому еквіваленті на день ухвалення рішення згідно з офіційним курсом НБУ становить 1 878 476,66 грн. Стягнено з ОСОБА_1 на користь
ОСОБА_4 судові витрати в загальному розмірі 7 165,61 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Постановою апеляційного суду Одеської області від 27 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2017 року змінено, абзац другий резолютивної частини рішення суду викладено в новій редакції: стягнено
з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 1 834 760,90 грн, що станом на
25 травня 2016 року еквівалентно 73 000,00 дол. США.
В іншій частині рішення залишено без змін.
04 січня 2019 року Київський районний суд м. Одеси видав виконавчий лист
№ 520/6286/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4
1 834 760,90 грн, що станом на 25 травня 2016 року еквівалентно
73 000,00 дол. США.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М від 21 січня 2019 року № 58151794 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі
№ 520/6286/16-ц, виданого Київським районним судом м. Одеси 04 січня
2019 року.
22 січня 2019 року з метою ознайомлення боржника з постановою про відкриття виконавчого провадження, іншими матеріалами справами, а також перевірки майнового стану боржника приватний виконавець здійснив виїзд за адресою:
АДРЕСА_1, (адреса боржника, зазначена у виконавчому документі, та адреса реєстрації і фактичного мешкання ОСОБА_1 ). Однак потрапити до квартири не вдалося, оскільки двері ніхто не відчинив. Боржнику
ОСОБА_1 залишено копію постанови про відкриття виконавчого провадження та візитівку приватного виконавця в поштовій скриньці, про що був складений відповідний акт виконавця.
Листом приватного виконавця від 22 січня 2019 року № 99 копію постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника направлено сторонам виконавчого провадження, а відомості про арешт нерухомого майна боржника внесено до державних реєстрів.
Постановою приватного виконавця Колечка Д. М. від 22 січня 2019 року призначено суб?єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 (сертифікат суб?єкта оціночної діяльності № 961/18, виданий 10 грудня 2018 року Фондом державного майна України, який дійсний до 10 грудня 2021 року; ліцензія Державного агентства земельних ресурсів України серії АЕ № 191008 від 13 грудня
2012 року) оцінювачем у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 520/6286/16-ц.
Відповідно до звіту суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання
ОСОБА_3 про незалежну оцінку майна ринкова вартість об`єкта оцінки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою:
АДРЕСА_2, загальною площею 283,3 кв. м, житловою площею 76,5 кв. м, та земельної ділянки площею 0,1001 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель, споруд (присадибна ділянка) за цією ж адресою кадастровий номер 5123783200:02:001:02330, що належать на праві приватної власності ОСОБА_1, становить 2 459 617,00 грн.
Листом приватного виконавця від 28 січня 2019 року № 154 на адресу сторін виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення направлено відповідного листа з повідомленням про оцінку арештованого майна.
28 січня 2019 року на адресу боржника надіслано вимогу приватного виконавця, якою ОСОБА_1 зобов`язано з`явитись до приватного виконавця о
10 год 00 хв 30 січня 2019 року.
28 січня 2019 року приватний виконавець здійснив виїзд за адресою:
АДРЕСА_1 (адреса боржника зазначена у виконавчому документі та адреса реєстрації та фактичного мешкання ОСОБА_1 ), для перевірки майнового стану боржника та його ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.
01 лютого 2019 року відповідно до абзацу 2 частини першої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець виніс постанову про стягнення на майно, що належить на праві приватної власності боржнику ОСОБА_1, у межах суми звернення стягнення за виконавчим документом з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження. Копія зазначеної постанови надіслана сторонам виконавчого провадження листом від 01 лютого 2019 року № 213.
01 лютого 2019 року приватний виконавець склав заявку на реалізацію арештованого майна, яка разом з відповідним пакетом документів була надіслана до ДП "СЕТАМ" для внесення інформації про проведення електронних торгів до системи електронних торгів арештованим майном.
Згідно з даними вебресурсу системи електронних торгів арештованим майном ДП "Сетам" перші, другі та треті електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна боржника ОСОБА_1, а саме: житлового будинку загальною площею 283,3 кв. м та земельної ділянки площею 0,1001 га, кадастровий номер 5123783200:02:001:02330, за адресою:
АДРЕСА_2, які були призначені на
07 березня, 08 квітня та 08 травня 2019 року, не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів.
Листом приватного виконавця від 08 травня 2019 року № 1105 відповідно до статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" стягувачу ОСОБА_4 запропоновано залишити за собою нереалізоване майно, а саме: житловий будинок загальною площею 283,3 кв. м та земельну ділянку площею 0,1001 га, кадастровий номер 5123783200:02:001:02330, за адресою:
АДРЕСА_2, що складається з одного ракушнякового будинку, позначеного в схематичному плат під літ. "А-1, А (1), а,
а (1), житловою площею 76,5 кв. м, загальною площею 283,3 кв. м, та господарчих будівель і споруд: гаража літ. "Б, б", госпблоків літ. "В", "Г", споруд 1-6, 1, що належать на праві приватної власності боржнику ОСОБА_1, за ціною третіх електронних торгів 1 721 731,90 грн.
10 травня 2019 року на адресу приватного виконавця надійшла заява представника стягувача ОСОБА_4 - адвоката Главацького Ю. А.,
з повідомленням про бажання стягувача ОСОБА_4 придбати вказане майно боржника, електронні торги з реалізації якого не відбулися, та проханням видати уповноваженому представнику стягувача протокол та акт про передачу майна стягувачу у порядку статті 61 Закону України "Про виконавче провадження".
10 травня 2019 року відповідно до статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець виніс постанову та склав відповідний акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.
Згідно з частиною другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути як правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України), так і інші юридичні факти (пункт 4 частини другої статті 11 ЦК України).