Постанова
Іменем України
26 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 192/1903/19
провадження № 61-14966св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - сектор державної реєстрації Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року в складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (далі - ТОВ "Прогрес"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - сектор державної реєстрації Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації.
Позов обґрунтований тим, що він є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,967 га, кадастровий номер 1225085500:01:198:0078, розташованої на території Письмечівської сільської ради (далі - земельна ділянка, кадастровий номер 1225085500:01:198:0078). У листопаді 2016 року йому стало відомо про незаконне перебування земельної ділянки в оренді у ТОВ "Прогрес", що стало підставою для звернення до правоохоронних органів.
Під час проведення Солонянським відділенням поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області досудового розслідування № 12017040570000233, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 06 квітня 2017 року, він дізнався про існування між ним і ТОВ "Прогрес" договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1225085500:01:198:0078, від 13 травня 2013 року (далі - спірний договір). Підпис у спірному договорі та акті приймання-передання йому не належить.
Про підробку договору оренди землі також вказує пункт 1 спірного договору, згідно з яким земельна ділянка належить орендодавцю на підставі державного акта від 23 липня 2001 року ІІ-ДП № 041712, проте він є власником спірної земельної ділянки на підставі іншого правовстановлюючого документа - свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07 травня 2013 року.
Згідно з висновком експерта від 10 липня 2019 року № 1327-19 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 12017040570000233 підпис від імені ОСОБА_1 в графі "Орендодавець" спірного договору виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису.
Просив визнати недійсним укладений між ним і ТОВ "Прогрес" спірний договір, зареєстрований 20 вересня 2013 року реєстраційною службою Солонянського районного управління юстиції Дніпропетровської області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2020 року в позові відмовлено.
Відмовивши в позові, суд першої інстанції оцінив висновок експерта від 10 липня 2019 року № 1327-19 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні в сукупності з показаннями свідків, врахував отримання орендної плати позивачем, який до 2016 року не оспорював факт перебування земельної ділянки в оренді відповідача, та дійшов висновку про недоведеність позовних вимог.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2020 року скасовано, позов задоволено частково. Скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 7,967 га, кадастровий номер 1225085500:01:198:0078, яка розташована на території Письмечівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, на підставі спірного договору. В іншій частині позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 не підписував договір оренди земельної ділянки від 13 травня 2013 року, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи від 10 липня 2019 року № 1327-19, оригінал якого надав позивач в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позов у частині визнання недійсним спірного договору задоволенню не підлягає, оскільки такий правочин є неукладеним, а тому немає підстав для визнання його недійсним.
Частково задовольнивши позов, суд апеляційної інстанції врахував, що позивач не підписував оспорюваний договір та не погоджувався з його істотними умовами, що є підставою для скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 13 травня 2013 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2021 року ТОВ "Прогрес" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року, просило її скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновок судової почеркознавчої експертизи від 10 липня 2019 року № 1327-19 не був залучений судом першої інстанції як доказ до матеріалів справи, а тому суд апеляційної інстанції відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України не мав права його приймати.
Експерту судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні від 10 липня 2019 року № 1327-19 ставилось на вирішення питання про автентичність підпису позивача не лише на договорі, і на акті приймання-передання. У висновку експерта немає відповіді на це питання.
Суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі почеркознавчої експертизи, не дослідив акт приймання-передання земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки та підписаний сторонами.
Вказавши, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки від 13 травня 2013 року є неукладеним, суд апеляційної інстанції застосував не встановлений законом спосіб захисту порушеного права, при цьому не встановив наявності двох умов для такого застосування, якими є: встановлення судом, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах і задоволення викладеної в позові вимоги призведе до ефективного захисту прав та інтересів позивача.
Суд апеляційної інстанції не застосував правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу.
У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2022 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 227/3760/19-ц, провадження № 14-79цс21.
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2022 року поновлено касаційне провадженняу справі.
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктами 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що на підставі державного акта на право приватної власності на землю, серія ІІ-ДП № 041712, виданого Письмечівською сільською радою, ОСОБА_2 належала земельна ділянка, кадастровий номер 1225085500:01:198:0078 (т. 1, а. с. 6). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (т. 1, а. с. 5).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія ВТЕ № 676452, ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 . Спадщина складається із земельної ділянки, кадастровий номер 1225085500:01:198:0078 (т. 1, а. с. 7).
Згідно з витягом із Державного земельного кадастру № НВ-1211010042019 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 1225085500:01:198:0078, вчинено запис про її оренду за ТОВ "Прогрес", дата державної реєстрації речового права - 20 вересня 2013 року, строк дії речового права - до 13 травня 2028 року (т. 1, а. с. 9, 10).
Відповідно до спірного договору ОСОБА_1 передав земельну ділянку ТОВ "Прогрес" у строкове платне користування на 15 років (т. 1, а. с. 17, 18).
Вказаний договір містить підписи орендодавця і орендаря. У договорі є відмітка про його реєстрацію у реєстраційній службі Солонянського управління юстиції, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 вересня 2013 року № 2782329.
Згідно з актом приймання-передання земельного паю від 13 травня 2013 року, складеним у селі Привільне, ОСОБА_1 передав, а ТОВ "Прогрес" прийняло земельну ділянку, кадастровий номер 1225085500:01:198:0078 (т. 1, а. с. 20).
Відповідно до висновку експерта від 10 липня 2019 року № 1327-19 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 12017040570000233 експерт на питання: "Чи виконаний підпис у договорі оренди землі від 13 травня 2013 року в графі "Орендодавець. Реквізити сторін" та додатку до цього договору "Акт прийомки-передачі" ОСОБА_1" надав відповідь, що підпис від імені ОСОБА_1 в рядку "Орендодавець" спірного договору оренди виконаний не позивачем, а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису. Питання щодо підпису ОСОБА_1 в акті приймання-передання експерт не вирішив (т. 1, а. с. 21-24).
Суд апеляційної інстанції встановив, що 06 квітня 2017 року до ЄРДР внесено відомості за заявою ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 358 КК України, провадженню присвоєно номер 12017040570000233 (т. 2, а. с. 15).
Постановою про закриття кримінального провадження від 27 листопада 2020 року, винесеною начальником сектору дізнання Солонянського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Омелюх О., було закрито кримінальне провадження № 12017040570000233 у зв`язку з відсутністю у діях посадових осіб ТОВ "Прогрес" складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України.
В суді апеляційної інстанції позивач надав оригінал висновку експерта № 1327-19 від 10 липня 2019 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 12017040570000233 (т. 2, а. с. 75-82)
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.