Постанова
Іменем України
29 березня 2023 року
м. Київ
справа № 295/17507/21
провадження № 61-12096св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Житомирський обласний центр зайнятості, Житомирський міський центр зайнятості,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Житомирського міського центру зайнятостіна рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27 червня 2022 року у складі судді Стрілецької О. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Борисюка Р. М., Галацевич О. М., Григорусь Н. Й.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Житомирського обласного центру зайнятості, Житомирського міського центру зайнятості про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позов обґрунтований тим, що вона з 02 березня 2015 року працює на посаді провідного спеціаліста - юрисконсульта юридичного відділу Житомирського міського центру зайнятості.
Наказом Житомирського обласного центру зайнятості від 20 грудня 2021 року № 336-к "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1" (далі - наказ № 336-к) її відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 20 грудня 2021 року на час відсутності обов`язкового профілактичного щеплення проти респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19).
Наказ № 336-к є незаконним, оскільки мотивований з посиланням на статтю 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", натомість цим Законом щеплення від COVID-19 не встановлене як обов`язкове, тому таке відсторонення є безпідставним.
Просила суд визнати незаконним і скасувати наказ № 336-к про відсторонення її, провідного спеціаліста - юрисконсульта юридичного відділу Житомирського міського центру зайнятості, від роботи без збереження заробітної плати з 20 грудня 2021 року на час відсутності щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19; стягнути з Житомирського міського центру зайнятості середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 20 грудня 2021 року до дня ухвалення рішення у справі.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 27 червня 2022 року, яке залишене без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року, позов задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано наказ № 336-к. Стягнено з Житомирського міського центру зайнятості на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення з 20 грудня 2021 року до 14 березня 2022 року у розмірі 32 990,40 грн, з подальшим утриманням податків та інших обов`язкових платежів. Відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за період з 15 березня 2022 року до дня ухвалення рішення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольнивши позов частково, суди виходили з того, що наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153, яким затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153), не визначив обов`язковість профілактичних щеплень саме проти COVID-19 для певних професій, виробництв та організацій, а затвердив лише перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України від 06 квітня 2000 року № 1645-III "Про захист населення від інфекційних хвороб" лише профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
Із затвердженням Переліку № 2153 правове регулювання та визначення тих профілактичних щеплень, які є обов`язковими, не змінилось, а тому відсторонення працівника, який входить до списку, визначеного Переліком № 2153, є незаконним.
Сама по собі вимога роботодавця до позивача надати докази проведення медичних маніпуляцій, зокрема щеплень, є незаконною.
Задовольнивши позов частково в частиністягнення середнього заробітку за час відсторонення, суди виходили з того, що з 15 березня 2022 року до закінчення воєнного стану позивачка допущена до роботи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2022 року Житомирський міський центр зайнятості поштовим зв`язком звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27 червня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року, просив їх скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Аргументи учасників справи
Доводи касаційної скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що немає висновку Верховного Суду щодо відсторонення працівника від роботи у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Доводи інших учасників справи
До Верховногог Суду надійшла заява позивачки про неможливість надати відзив, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Відповідно до статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до наказу Житомирського обласного центру зайнятості від 02 березня 2015 року № 48-к ОСОБА_1 з 02 березня 2015 року призначено на посаду провідного спеціаліста - юрисконсульта юридичного відділу Житомирського міського центра зайнятості (а. с. 16).
Згідно з актом від 20грудня 2021 року ОСОБА_1 відмовилась надати документ про обов`язкове профілактичне щеплення проти CОVID-19 (а. с. 18).
Наказом 336-к позивачку відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 20 грудня 2021 рокуна час відсутності щеплення проти CОVID-19 (а. с. 17).
Згідно з наказом Житомирського обласного центру зайнятості від 14 березня 2022 року № 72-к "Про зупинення дії наказів", у зв`язку із зупиненням дії Переліку № 2153, зупинено дію наказу № 336-к до завершення воєнного стану в Україні, допущено ОСОБА_1 до роботи з 15березня 2022 року (а. с. 85).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом
Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).
Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII "Основи законодавства України про охорону здоров`я" (далі - Закон № 2801-XII) громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
Профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень (частина перша статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (частина друга статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя статті 12
Закону № 1645-ІІІ).
Відповідно до Переліку № 2153 до нього ввійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01 листопада 2021 року № 2393 "Про затвердження змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням", який набрав чинності 09 грудня 2021 року, Перелік № 2153 було доповнено пунктами 4-6, відповідно до яких до Переліку увійшли також працівники: підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; підприємств, установ та організацій, включених до Переліку № 83.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 постанову Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" доповнено пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити, зокрема контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153; відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2022 року № 372 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 1236, зокрема на період воєнного стану: фізичним особам і суб`єктам господарювання рекомендовано дотримуватися протиепідемічних заходів, спрямованих на запобігання поширенню COVID-19; фізичним особам рекомендовано забезпечити отримання повного курсу вакцинації від COVID-19 вакцинами, включеними ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях;закладам охорони здоров`я забезпечити готовність до реагування на спалахи COVID-19 в умовах воєнного стану; пункт 41-6 постанови № 1236 доповнено абзацом такого змісту: "Положення цього пункту не застосовуються на період воєнного стану".