Постанова
Іменем України
19 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 274/576/20
провадження № 61-6867св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
секретаря судового засідання - Маштакової Т. Ф.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області,
за участю представників:
ОСОБА_1 - ОСОБА_3,
служби у справах дітей виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області - Орел Любові Іванівни,
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 28) в режимі відеоконференції касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28 січня 2022 року у складі судді Корбут В. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 травня 2022 року у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Талько О. Б., Коломієць О. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з матір`ю.
Позовна заява мотивована тим, що у 2013 році вона зареєструвала шлюб із ОСОБА_2 .
За час спільного проживання у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_5 .
Вказувала, що оскільки їм із відповідачем доводилося багато працювати, то у догляді за дитиною їм допомагали їх батьки. Більше часу онучці приділяли батьки ОСОБА_2 .
У 2019 році шлюб між ними розірваний. Вони проживають із колишнім чоловіком окремо.
При розірванні шлюбу між ними була досягнута домовленість із приводу того, що їхня спільна дочка ОСОБА_5 після розлучення батьків буде проживати із нею, тобто матір`ю, та сестричкою ОСОБА_6, 2009 року народження (її дочка від першого шлюбу).
Проте, у грудні 2019 року ОСОБА_2 забрав ОСОБА_5 до себе додому, пообіцявши повернути її наступного дня, але обіцянки не дотримався.
Із того часу дитина почала проживати від неї окремо та з відповідачем і його батьками. Дідусь із боку батька чинить на дитину тиск та налаштовує дочку проти неї, оскільки у присутності дівчинки висловлюється некоректно про матір, яка начебто її не любить, та пропонує онучці проживати з ним, бабусею та батьком.
Вона не чинила та не чинить перешкод у спілкуванні доньки з батьком. Навпаки, намагалася порозумітися з останнім щодо його участі у спілкуванні та вихованні малолітньої дочки, але ОСОБА_2 послався на те, що цим питанням займається його батько. Наразі вона створила та створює умови для проживання ОСОБА_5 з нею, що підтверджується актами органу опіки та піклування.
Враховуючи наведене просила суд визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_7 з нею.
У липні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини з батьком.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 майже відразу після народження ОСОБА_5 добровільно віддала дочку проживати до його родини.
Вказував, що з квітня 2014 року мати не приймала участі в утриманні і вихованні дочки та самоусунулась від виконання материнських обов`язків.
Фактично від народження ОСОБА_5 його батьки приймають активну участь у вихованні, утриманні, навчанні та проведенні дозвілля онуки. Дитина перебуває під постійним цілодобовим наглядом та турботою близьких для неї людей.
З липня 2018 року він з ОСОБА_5 проживають окремо від ОСОБА_4 .
Проживання дочки окремо від нього та його батьків буде суперечити інтересам малолітньої дитини.
Зазначав, що ОСОБА_4 не створена для сталого сімейного життя та побуту, постійно потребує розваг та веселощів.
Враховуючи наведене просив суд визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_7 з ним.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 25 травня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено місце проживання дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, з матір`ю ОСОБА_1 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 та відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, суди попередніх інстанцій виходили із того, що визначення місця проживання дитини разом із матір`ю відповідатиме інтересам дитини, а визначення місця проживання дитини разом із батьком призвело б до того, що її вихованням займались батьки ОСОБА_2, а не він сам, що порушуватиме переважне право матері перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У липні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 листопада 2022 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18, від 20 травня 2020 року у справі № 200/17947/16-ц, провадження № 61-11275св19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що ОСОБА_1 не підтвердила у встановленому законом порядку постійного місця роботи та стабільного доходу, який буде достатнім для утримання дитини. Вказує, що єдиним зафіксованим у матеріалах справи доходом матері дитини є аліменти на утримання старшої дочки від першого чоловіка в мінімальному розмірі. Інших документально підтверджених доходів мати дитини не надала, тому висновки судів про те, що обидва батьки працюють та мають задовільні умови проживання є неправомірними та необґрунтованими.
При цьому він, як батько дитини, працевлаштований та має постійний дохід, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, з часу народження дитини приймає постійну участь у вихованні дитини, допомагає їй у процесі підготовки уроків, організовує участь дитини у гуртках.
Судами не врахована думка дитини, що вона бажає проживати разом із батьком, бабусею та дідусем.
Також касаційна скарга містить посилання на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 від ОСОБА_1, у якому вказано, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10 серпня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб, який рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 07 травня 2019 року розірваний.
02 квітня 2022 року ОСОБА_4 одружилася із ОСОБА_8, її прізвище після державної реєстрації цього шлюбу " ОСОБА_9".
ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є батьками дочки ОСОБА_7, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьки дівчинки після розлучення проживають окремо.
На утриманні ОСОБА_4 також знаходиться малолітня дочка ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У висновку від 22 червня 2020 року виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області щодо розв`язання спору між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про місце проживання дитини вказано, що, зокрема, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 мають постійне місце роботи, за місцем проживання ОСОБА_4 характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, приділяє належну увагу вихованню старшої дочки ОСОБА_10 . Як мати, так і батько не мають ознак сімей зі складними життєвими обставинами, можуть виконувати батьківські обов`язки, мають задовільні умови проживання. Враховуючи той факт, що діти мають різний розвиток та здібності, органом опіки та піклування в процесі своєї діяльності сформувалася практика, що з`ясування думки дитини відбувається у дітей, які відвідують загальноосвітні навчальні заклади, тому думки ОСОБА_11, яка має малолітній вік, не відвідувала дошкільний навчальний заклад, не з`ясовувалася. Беручи до уваги малолітній вік дитини, в якому необхідність материнської любові, ніжності, турботи є важливим аспектом її виховання та формування гармонійної особистості, збереження родинних стосунків між сестрами, їх психоемоційної стабільності, той факт, що вихованням малолітньої дитини займаються дідусь та бабуся, які не повинні і не можуть замінити батьків, орган опіки та піклування прийшов до висновку про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_7 з матір`ю ОСОБА_4
ОСОБА_2 01 вересня 2020 року у присутності дитини приймав участь у конфліктній ситуації з ОСОБА_4, виражався у її бік нецензурними словами, у якій також брав участь його батько - дід ОСОБА_7 - ОСОБА_12, останній при дитині ображав її мати - ОСОБА_4, говорячи лайливі слова у її бік, що, окрім заяви від 24 березня 2021 року ОСОБА_13, справжність підпису якої нотаріально засвідчена, підтверджується також постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 листопада 2020 року у справі № 274/6330/20, якою ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (т. 2, а. с. 24 - 25), у якій зазначено, що, зокрема, 01 вересня 2020 року о 09:30 ОСОБА_2, перебуваючи поруч з будинком АДРЕСА_1, що являється громадським місцем, ображав нецензурними словами ОСОБА_4, чим порушив громадський порядок і спокій громадян. При цьому зі змісту постанови вбачається, що це відбувалось у присутності дитини.
01 вересня 2020 року сторонами була складена розписка, з якої вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 "прийшли спільної згоди щодо конфліктної ситуації відносно спільної доньки ОСОБА_7, 2014 року народження, та погодили періодичність побачень з дитиною обома сторонами в присутності працівника поліції ОСОБА_14 та по суті вирішили.
Починаючи з 01 вересня 2020 року по 04 вересня 2020 року дитина знаходиться у матері ОСОБА_15 за місцем проживання за умови, що батько ОСОБА_2 матиме згоду (змогу) забирати дитину зі школи та водити на заняття зі спортивної гімнастики.
04 вересня 2020 року, починаючи з занять дитини в спортивній школі, закінчуючи вечором (18-00) 06 вересня 2020 року дитина буде знаходитися у батька ОСОБА_16 і о 18-00 години передана матері ОСОБА_17 . В будні дні дитина ночує у матері, вихідні - батька.
На основі цієї згоди в майбутньому кожна сторона зобов`язана виходити з конфліктної ситуації. Кожна сторона зобов`язується дотримуватися умов".
У подальшому 07 вересня 2020 року сторонами були складені розписки ідентичного змісту, з яких вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 "прийшли до спільної згоди щодо конфліктної ситуації відносно спільної доньки ОСОБА_7 17 березня 2014 року та погодили періодичність побачень з дитиною обома сторонами та по суті вирішили.
Починаючи з 07 вересня 2020 року дитина знаходить у матері. ОСОБА_4 за місцем проживання за умови, що батько ОСОБА_2 матиме змогу забирати дитину на заняття зі спортивної гімнастики кожні понеділок, середа, п`ятниця о 17 год. 00 хв. та повертати до матері не пізніше 21 год. 00 хв. Кожну п`ятницю після закінчення занять зі спортивної гімнастики батько забирає доньку до свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Під час спільного проведення часу батька і доньки він залишається з нею, не залишає на родичів.
В будні дитина ночує у матері, у вихідні - батька. Кожна сторона зобов`язується дотримуватися умов до прийняття рішення по суті".
28 жовтня 2021 року ОСОБА_4 придбала земельну ділянку та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується договорами купівлі-продажу від 28 жовтня 2021 року (т. 2, а. с. 131, 133), та зареєструвала право власності на них, що підтверджується витягами від 28 жовтня 2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 2, а. с. 132, 134).
З листопада 2021 року дитина почала проживати з сестрою та матір`ю за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується витягом № 12544 від 24 листопада 2021 року про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, висновком від 18 січня 2022 року виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області (т. 2, а. с. 150 - 152), а також показаннями свідка ОСОБА_18 .
У зв`язку зі зміною місця проживання матері та дитини, а також тим, що з моменту надання висновку від 22 червня 2020 року виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області пройшло багато часу, суд ухвалою від 03 грудня 2021 року зобов`язав виконавчий комітет Бердичівської міської ради Житомирської області надати новий висновок щодо розв`язання спору між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про місце проживання дитини (т. 2, а. с. 138 - 139, 141).
У новому висновку від 18 січня 2022 року виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області щодо розв`язання спору між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про місце проживання дитини вказано, що, зокрема, за місцем проживання батьків є належні умови для проживання дитини, обидва з батьків працюють, і мати, і батько можуть виконувати батьківські обов`язки, мають задовільні умови проживання. Відповідно до додатку 2 до Державного стандарту соціальної послуги консультування - - алфавітної картки отримувача соціальної послуги, психологом КУ "Центр надання соціальних послуг" ОСОБА_19, з метою визначення прихильності дитини, її ставлення до розлучення батьків, із ОСОБА_20 проведено бесіду, в ході якої застосовано методику "Два будинки" та діагностично-терапевтичну казку "Пташенята". Результати методики свідчать, що найбільш значимою та емоційно близькою людиною для ОСОБА_5 є тато, взаємовідносини є стресовими та травматичними для неї.
З метою з`ясування думки ОСОБА_11 щодо її місця проживання головним спеціалістом-юрисконсультом міської служби у справах дітей ОСОБА_18 у присутності психолога Комунальної установи "Центр надання соціальних послуг" ОСОБА_19, матері ОСОБА_4, за місцем проживання дитини 22 грудня 2021 року проведено бесіду з дитиною. Малолітня ОСОБА_5 повідомила, що любить тата і маму, проте хоче проживати з татком, дідусем та бабусею. Під час відкритого голосування присутніх 9 членів комісії, за доцільність визначення місця проживання дитини з матірю проголосував 1 член комісії; за доцільність визначення місця проживання з батьком проголосували 2 члени комісії; утрималися - 6 членів комісії. З огляду на викладене вище під час вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини орган опіки та піклування виходив з рівності прав та обов`язків батьків, якнайкращого забезпечення інтересів дитини, її благополуччя, розвитку, створенні емоційного та психологічного комфорту. Беручи до увагу думку дитини, яка хоче проживати з батьком, орган опіки та піклування дійшов до висновку про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_7 з батьком ОСОБА_2 (т. 2, а. с. 150 - 152).
19 березня 2021 року під час з`ясування думки дитини щодо її місця проживання ОСОБА_7 пояснила, що проживає на АДРЕСА_4, це адреса її папи. Мати проживає на ОСОБА_21 . Вона ходить у школу АДРЕСА_5 . Живе вона з мамою. До школи жила з бабою та дідусем, завжди жила. Папа потім прийшов. Їй краще з бабусею та дідусем. Вона б хотіла жити з татом, дідусем та бабусею, бо вона завжди там жила, їй там добре. ОСОБА_22 до неї ставиться добре. По робочих днях вона живе з мамою, по вихідних - з татом, бабусею, дідусем. По вихідних папа забирає. Тато на вихідних з нею, вони граються дома, ще гуляють у дворі або у місті. В неї є сестра ОСОБА_23, яка її б`є. Вона дуже рідко грається з сестрою. Мама просить, щоб ОСОБА_23 з нею гралася, сама ОСОБА_23 не грається.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.