Постанова
Іменем України
27 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 490/15006/14-ц
провадження № 61-13187св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - головний державний виконавець Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Брушковська Олена Василівна,
стягувач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Нікітіною Юлією Валеріївною, на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 червня 2021 року у складі судді Шолох Л. М. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 липня 2021 року у складі колегії суддів: Локтіонової О. В., Колосовського С. Ю., Ямкової О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог скарги
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - державний виконавець) Брушковської О. В., стягувач - ОСОБА_2 .
Скарга обґрунтована тим, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 лютого 2015 року з нього на користь ОСОБА_2 стягнено аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходу щомісячно, але не менше 30% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 09 грудня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття.
Він належним чином сплачував аліменти, що підтверджується складеними розрахунками державного виконавця.
Державний виконавець всупереч нормам Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон) 30 березня 2020 року, після досягнення дитиною повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), здійснив перерахунок аліментів, визначивши заборгованість у розмірі 567 089,18 грн. У зв`язку з цим державний виконавець встановив йому тимчасові обмеження та нарахував штраф і виконавчий збір.
З урахуванням заяви про збільшення вимог (квітень 2021 року) просив: визнати неправомірним складений державним виконавцем Брушковською О. В. у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 розрахунок заборгованості від 30 березня 2020 року зі сплати аліментів; визнати неправомірними дії державного виконавця щодо винесення постанов від 30 березня 2020 року про встановлення тимчасового обмеження у праві полювання, тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, тимчасового обмеження у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями матеріальними снарядами несмертельної дії, тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; визнати неправомірними дії державного виконавця щодо винесення постанови від 14 квітня 2020 року про арешт коштів на банківських рахунках заявника; визнати неправомірними дії державного виконавця щодо винесення постанови від 15 квітня 2020 року про накладення штрафу; визнати неправомірними дії державного виконавця щодо винесення постанови від 24 березня 2021 року про стягнення виконавчого збору.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 червня 2021 року закрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій державного виконавця Брушковської О. В. в частині скарги на дії державного виконавця щодо винесення постанов від 15 квітня 2020 року про накладення штрафу та від 24 березня 2021 року про стягнення виконавчого збору. Роз`яснено ОСОБА_1, що розгляд справи у цій частині віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
Постановивши ухвалу про закриття провадження у вказаній частині, суд першої інстанції виходив із того, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, зокрема судом якої юрисдикції, вони видані.
До юрисдикції адміністративних судів відносяться також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 червня 2021 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії державного виконавця Брушковської О. В. щодо винесення 30 березня 2020 року постанов про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві полювання, у праві керування транспортними засобами, у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями матеріальними снарядами несмертельної дії, у праві виїзду за межі України. В іншій частині задоволення скарги відмовлено.
Відмовивши у задоволенні скарги в частині неправомірності проведення перерахунку розміру заборгованості зі сплати аліментів у 2020 році, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець Брушковська О. В. здійснила цей перерахунок відповідно до статті 195 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Оскільки на 30 березня 2020 року у заявника була заборгованість зі сплати аліментів, то державний виконавець відповідно до норм закону наклав арешт на його кошти на банківських рахунках.
Частково задовольнивши скаргу, суд першої інстанції дійшов висновку, що 30 березня 2020 року державний виконавець передчасно застосувала до боржника обмеження, оскільки боржник був позбавлений можливості ознайомитися з розрахунком заборгованості від 30 березня 2020 року та погасити цю заборгованість.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 14 липня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишено без задоволення, апеляційну скаргу Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задоволено.
Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 червня 2021 року в частині визнання неправомірними дій державного виконавця Брушковської О. В. щодо винесення постанов від 30 березня 2020 року про встановлення боржнику тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, тимчасового обмеження у праві полювання, тимчасового обмеження у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні скарги. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновок суду першої інстанції в частині відмови у визнанні неправомірним розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 30 березня 2020 року, здійсненого державним виконавцем Брушковською О. В., та постанов про арешт коштів від 14 квітня 2020 року є правильним.
Державний виконавець правомірно здійснила перерахунок заборгованості зі сплати аліментів, оскільки ОСОБА_1 упродовж виконавчого провадження декілька років приховував факт отримання доходів за кордоном.
Стягувач звернулась до державного виконавця із заявою про перерахунок заборгованості зі сплати аліментів до досягнення їх спільної з боржником дочки повноліття.
У частині ухвалення нового рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки статтею 71 Закону не встановлено обов`язку державного виконавця перед винесенням оскаржуваних постанов про обмеження прав боржника повідомляти його про наявну заборгованість, то винесення оскаржуваних постанов у день складання розрахунку заборгованості узгоджується з нормами законодавства. Достатньою підставою для застосування тимчасових обмежень є встановлення факту наявності заборгованості за певний період, передбачений законом, та в певному розмірі. Отже, не можна вважати, що дії державного виконавця були неправомірними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2021 року ОСОБА_1 через адвоката Нікітіну Ю. В. надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 червня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 липня 2021 року, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні скарги щодо визнання неправомірним розрахунку заборгованості від 30 березня 2020 року, складеного державним виконавцем Брушковською О. В. у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, та визнання неправомірною постанову від 14 квітня 2020 року про арешт коштів боржника, скасувати постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення скарги в частині визнання неправомірним розрахунку заборгованості від 30 березня 2020 року, складеного державним виконавцем Брушковською О. В. у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, та неправомірною постанову від 14 квітня 2020 року про арешт коштів боржника.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду першої та апеляційної інстанцій є помилковими, суди повинні застосувати статті 39, 40, 71 Закону України "Про виконавче провадження".
Стягувач до 13 листопада 2019 року не зверталась до державного виконавця із заявою про перерахунок заборгованості.
Державний виконавець провів розрахунок заборгованості зі сплати аліментів з недотриманням статті 183 СК України, не з`ясував природу та джерело походження коштів на рахунку боржника відповідно до частини другої статті 195 СК України.
Суди не врахували правових висновків Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 464/6206/18, провадження № 61-18142св19, від 15 липня 2020 року у справі № 645/5637/15-ц, провадження № 61-23011св19, від 13 січня 2021 року у справі № 2-751/2007, провадження № 61-15422св20, постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 201/10329/16-ц, провадження № 14-496цс19, від 29 серпня 2018 року у справі № 201/10328/16-ц, провадження № 14-192цс18.
Аргументи інших учасників справи
Відзив стягувача на касаційну скаргу обґрунтований тим, що суди дійшли правильних висновків про те, що заявник приховував свій реальний дохід, і це призвело до стягнення аліментів у значно меншому розмірі, ніж встановлений судовим рішенням.
Стягувач вчасно звернулась до державного виконавця про перерахунок заборгованості.
Просила у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абзац другий частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Згідно зі статтею 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 лютого 2015 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнено аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму щомісячно, починаючи з 09 грудня 2014 року і до досягнення нею повноліття.
На підставі цього рішення 23 червня 2015 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2.
Згідно з матеріалами виконавчого провадження ОСОБА_1 періодично мав заборгованість зі сплати аліментів. Державний виконавець Брушковська О. В. складала розрахунок заборгованості зі сплати аліментів з розрахунку розміру середньої заробітної плати для відповідної місцевості, який направляла сторонам виконавчого провадження.
У жовтні 2015 року державний виконавець отримала інформацію від Миколаївського морського порту про те, що 07 листопада 2014 року ОСОБА_1 отримав посвідчення особи моряка з терміном дії - до 07 листопада 2019 року.
Згідно з інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації з 2015 року до 2019 року ОСОБА_1 декілька разів виїжджав за межі України.