Постанова
Іменем України
05 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 693/1209/21
провадження № 61-7148св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - Жашківський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 Жашківської міської ради Черкаської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану від її імені адвокатом Гупалом Петром Михайловичем, на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 21 квітня 2022 року у складі судді Шимчика Р. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 14 липня 2022 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Жашківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 Жашківської міської ради Черкаської області (далі - Жашківський заклад ЗСО І-ІІІ ступенів № 2) про визнання незаконними та скасування наказу про відсторонення від роботи та допуск до роботи.
На обґрунтування позову посилалася на таке.
З 25 вересня 2012 року вона працює прибиральницею у Жашківському закладі ЗСО І-ІІІ ступенів № 2.
29 жовтня 2021 року відповідач попередив про можливе відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року, а 05 листопада 2021 року відповідач проінформував усіх працівників Жашківського закладу ЗСО І-ІІІ ступенів № 2 про можливе відсторонення від роботи тих працівників, у кого не буде проведено профілактичного щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19.
У листопаді 2021 року вона дізналася про грубе порушення її конституційного права на працю з боку директора Жашківського закладу ЗСО І-ІІІ ступенів № 2, яке полягало в тому, що у неї незаконно вимагали на роботі медичну інформацію щодо вакцинації від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої SARS-CoV-2, або медичний висновок щодо протипоказання до вакцинації.
08 листопада 2021 року директор Жашківського закладу ЗСО І-ІІІ ступенів № 2 ОСОБА_2 наказом № 31-к відсторонила її від роботи у зв?язку з порушенням законодавства України про обов`язковість щеплень від коронавірусної хвороби COVID-19 (стаття 46 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України)).
Наказ мотивований тим, що у неї відсутнє щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої SARS-CoV-2, тому відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 листопада 2021 року № 2153 "Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням", а також пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236", відповідач відсторонює її від виконання нею роботи, але на роботу вона продовжує ходити.
Зазначала, що ні в трудовому договорі, ні в посадовій інструкції, ні в будь-якому іншому документі, які підписані між нею та відповідачем, такого зобов`язання немає, так само, як і не передбачено повноваження відповідача на відсторонення від роботи з підстав відсутності вказаного щеплення.
Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 24 грудня 2020 року № 3018 затверджена Дорожня карта з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021-2022 роках (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України 09 лютого 2021 року № 213) (далі - Дорожня карта). Положеннями Дорожньої карти закріплено, що вакцинація від коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні буде добровільною для усіх груп населення та професійних груп.
Отже, відповідач не має підстав примушувати її вакцинуватись від коронавірусної хвороби COVID-19 та притягувати її до дисциплінарної відповідальності за відмову від вакцинації цієї хвороби.
Крім того, законом не встановлено окремого порядку відсторонення працівників від роботи з підстав відсутності у них щеплень від COVID-19.
З урахуванням наведеного позивачка просила визнати незаконним та скасувати наказ Жашківського закладу ЗСО І-ІІІ ступенів № 2 від 08 листопада 2021 року № 31-к щодо відсторонення її від роботи та зобов`язати відповідача допустити її до роботи.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 21 квітня 2022 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 14 липня 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що право позивачки на працю у шкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки ОСОБА_1 фактично відмовилася від обов`язкового щеплення та не надала довідку про медичні протипоказання.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 21 квітня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 14 липня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення.
На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми статті 8 Конституції України, статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) про право на справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави та не надали правової оцінки обставинам та деяким дослідженим доказам, що призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає Законам.
Судами при розгляді справи не враховано, що наказ про відсторонення від роботи обмежує гарантоване статтею 43 Конституції України та статтею 2 КЗпП України право на працю.
Також суди не врахували, що надзвичайний стан в Україні не введено. Станом на цей момент головний санлікар ще не отримав повноважень ініціювати карантин, а Кабінет Міністрів України не мав підстав встановлювати карантин. Таким чином, у правовому полі чинного законодавства України карантин не введено. Отже, постанова про введення карантину є незаконною і не підлягає виконанню.
Вважає, що вакцинування проти COVID-19 є ризикованою медичною процедурою, тому не надає своєї згоди на участь в медичних експериментах, оскільки ці вакцини не пройшли всіх стадій необхідних клінічних випробувань, а саме: не пройшли четвертої фази досліджень - вивчення побічних ефектів і протипоказань. Всі лікарські препарати від COVID-19 не мають сертифіката якості та приховується повний склад компонентів, через що навіть не можна дізнатись, чи не має у неї алергічних реакцій на компоненти препарату.
Статтею 46 КЗпП України не передбачено такої підстави відсторонення, як відмова працівником від щеплення.
Відповідач не надав подання посадової особи державної санітарно- епідеміологічної служби про відсторонення її від роботи, оскільки такого подання не існує.
Крім того, до складу вакцин від COVID-19 входить абортивний матеріал людини (кліткова лінія НЕК-293), що є відкритою інформацією, та підтверджується самими виробниками. Проте вона як християнка не допускає введення його в організм.
Судами попередніх інстанцій не встановлено, що відповідач повідомляв її належним чином про відсторонення від роботи в разі непроходження щеплення, проте в судовому рішенні суд першої інстанції про це зазначає, що не відповідає дійсності.
Суди не врахували, що вона перебуває на посаді технічного працівника та в силу своїх службових обов`язків не контактує із учнями, викладачами, оскільки здійснює прибирання із застосуванням дезинфікуючих засобів у приміщенні школи при відсутності останніх, а тому не є особою, яка сприяє поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 не містить положень про обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, а лише затверджує Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.
Вирішуючи спір, судам необхідно перевірити, чи дотрималась держава негативного обов`язку, покладеного на неї Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який полягає в тому, що обов`язок держави утримуватися від втручання з метою поваги до прав людини. У разі ж якщо таке втручання відбувається, воно має на підставі закону переслідувати легітимну мету та бути необхідним у демократичному суспільстві. Проте цього судом зроблено не було.
Наказ від 08 листопада 2021 року № 31-к суперечить Закону України "Про захист від інфекційних хвороб", оскільки вакцинація від COVID-19 не включена до календаря щеплень. Спірний наказ прийнятий до набрання чинності змінами до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153.
Судові рішення оскаржуються з підстав неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 806/3265/17, Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 755/6458/15-ц, відсутності висновку Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах, недослідження апеляційним судом доказів.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2022 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 28°березня 2023 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Згідно з наказом від 29 вересня 2012 року № 42-К ОСОБА_1 призначено на посаду прибиральниці Жашківського ЗСО І-ІІІ ступенів № 2 з 25 вересня 2012 року.
29 жовтня 2021 року ОСОБА_1 було попереджено про те, що з 08 листопада 2021 року її буде відсторонено від роботи, оскільки вона відмовляється від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. На час такого відсторонення оплата працівників здійснюється з урахуванням норми частини першої статті 94 КЗпП України. Норми про відсторонення від роботи не стосуватимуться позивачки в тих випадках, якщо вона має абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19. Для подальшої роботи ОСОБА_1 необхідно надати медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19 або ж сертифікат про вакцинацію до 08 листопада 2021 року.
Зазначене попередження, з яким ОСОБА_1 була ознайомлена, підписане директором закладу.
Наказом директора Жашківського закладу ЗСО І-ІІІ ступенів № 2 ОСОБА_2 від 08 листопада 2021 року № 31-к ОСОБА_1 відсторонено від роботи у зв?язку з порушенням законодавства України про обов`язковість щеплень від коронавірусної хвороби COVID-19.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Предметом спору у цій справі є правомірність відсторонення роботодавцем позивачки від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 у порядку, встановленому законом.
Судові рішення оскаржуються, в тому числі з підстави відсутності висновку Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах.
Верховний Суд констатує, що на час касаційного перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 вже висловила висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, якому оскаржувані судові рішення відповідають.
Щодо проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 відповідно до закону
Частиною шостою статті 12 Закону України від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ "Про захист населення від інфекційних хвороб" (далі - Закон № 1645-ІІІ) передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
Згідно із частиною сьомою цієї статті відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Отже, для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти
COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення.
Відмова поінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими (див. пункт 10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21).
Доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не встановлено, що відповідач повідомляв її належним чином про відсторонення від роботи в разі непроходження щеплення, проте в судовому рішенні суд першої інстанції про це зазначає, що не відповідає дійсності, не заслуговують на увагу, оскільки листом від 29 жовтня 2021 року ОСОБА_1 було попереджено про те, що з 08 листопада 2021 року її буде відсторонено від роботи, оскільки вона відмовляється від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 (а. с. 6).
Щодо відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на підставі закону
Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:
- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;
- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
Закон № 1645-ІІІ визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
За статтею 1 Закону № 1645-ІІІ протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.
Стаття 11 цього Закону визначає, що організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.
Частиною першою статті 12 Закону № 1645-ІІІ передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (речення перше та друге частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (речення третє частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України (частина четверта статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (речення перше частини шостої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Згідно з Положенням про Міністерство охорони здоров`я України (далі - Положення про МОЗ), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), МОЗ є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.
Накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 зазначеного Положення).
Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). У первинній редакції до цього Переліку увійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.