Постанова
Іменем України
05 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 552/6988/21
провадження № 61-6201св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальний заклад "Полтавська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 5 Полтавської міської ради Полтавської області",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 20 січня 2022 року у складі судді Яковенко Н. Л. та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 травня 2022 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального закладу "Полтавська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 5 Полтавської міської ради Полтавської області" (далі - КЗ "Полтавська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 5 Полтавської міської ради Полтавської області") про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання виплатити заробітну плату.
На обґрунтування позову посилалася на таке.
Вона перебуває у трудових відносинах з відповідачем та працює на посаді вчителя української мови та літератури. 26 червня 2014 року з нею було переукладено трудовий договір зі строкового на безстроковий.
27 жовтня 2021 року їй було вручено повідомлення про обов`язкове щеплення проти COVID-19, попередили про можливе відсторонення від роботи без збереження заробітної плати.
01 листопада 2021 року на ім`я директора закладу вона подала заяву про відмову від надання інформації щодо своїх щеплень.
Наказом директора КЗ "Полтавська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 5 Полтавської міської ради Полтавської області" від 08 листопада 2021 року № 164-к її відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення проти COVID-19 та медичного висновку про наявність протипоказань до нього.
Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України, а не Кабінет Міністрів України та Міністерство охорони здоров`я України.
Таким чином, рішення щодо обов`язковості щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, прийняті у незаконний спосіб, на підставі підзаконних актів, в порядку, не передбаченому законом, є незаконними та такими, що не відповідають вимогам Конституції України.
Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 24 грудня 2020 року № 3018 затверджена Дорожня карта з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021-2022 роках (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України 09 лютого 2021 року № 213) (далі - Дорожня карта). Положеннями Дорожньої карти закріплено, що вакцинація від коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні буде добровільною для усіх груп населення та професійних груп.
Основним завданням Дорожньої карти є рекомендація щодо охоплення вакцинацією проти коронавірусної хвороби COVID-19 протягом 2021-2022 року щонайменше 50 % населення України.
Отже, відсторонення працівника від роботи можливе тільки з підстав, що визначені законодавством, зокрема статтею 46 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а тому відсутність профілактичного щеплення проти COVID-19 не може бути підставою відсторонення працівника від роботи.
Таким чином, наказ від 08 листопада 2021 року № 164-к про відсторонення її від роботи з 08 листопада 2021 року без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення проти COVID-19 та медичного висновку про наявність протипоказань до нього, не відповідає вимогам трудового законодавства, оскільки він не містить не тільки визначеної законом підстави, передбаченої статтею 46 КЗпП України, а й будь-якої іншої підстави, передбаченої певним нормативним документом.
З урахуванням наведеного позивачка просила визнати незаконним та скасувати наказ від 08 листопада 2021 року № 164-к про відсторонення її від роботи та зобов`язати відповідача виплатити їй заробітну плату в розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 20 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 24 травня 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивачка не надала відповідачу доказів щодо наявності у неї абсолютних протипоказань до щеплення проти COVID-19, тому оспорюваний позивачкою наказ про відсторонення її від роботи без збереження заробітної плати є законним.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернуласядо Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Київського районного суду м. Полтави від 20 січня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 травня 2022 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що положення наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153та пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096), якими керувався відповідач, як підставами для її відсторонення від роботи, фактично позбавляючи її права на працю й відповідно на заробіток, не можуть обмежувати права людини і громадянина.
Вказує, що вакцинація від COVID-19 не включена до календаря щеплень як обов`язкова. Лікарські засоби для щеплення від COVID-19, які зареєстровані в Україні, проходять клінічні дослідження з метою оцінки їх безпечності та/або ефективності. Однак щеплення ними не гарантує захист від зараження або поширення хвороби.
Отже, вакцинація від гострої респіраторної хвороби COVID-19 є правом, а не обов`язком людини.
Також помилковим є посилання на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Верховного Суду, оскільки така не є релевантною.
Судові рішення оскаржуються з підстав відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування статті 46 Кодексу законів про працю України та частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" у подібних правовідносинах.
У вересні 2022 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від КЗ "Полтавська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 5 Полтавської міської ради Полтавської області", у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
На обґрунтування відзиву посилається на те, що позивачка оскаржує наказ від 08 листопада 2021 року № 164-к про відсторонення її від роботи, однак наказом від 28 лютого 2022 року № 45-к, виданим КЗ "Полтавська загальноосвітня школа І-ІЇЇ ступенів № 5 Полтавської міської ради Полтавської області" "Про призупинення дії наказу по школі від 08.11.2021 року № 164-к "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1", позивачка з 01 березня 2022 року приступила до роботи на посаді вчителя української мови та літератури і отримує заробітну плату згідно з нормами чинного законодавства України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2022 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на підставі пункту 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 28°березня 2023 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Суди встановили, що з вересня 1997 року ОСОБА_1 перебуває з КЗ "Полтавська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 5 Полтавської міської ради Полтавської області" у трудових відносинах та працює на посаді вчителя української мови та літератури (а. с. 11).
27 жовтня 2021 року її повідомили про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 та попередили про можливе відсторонення від роботи без збереження заробітної плати на підстав статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" за відсутності щеплення чи протипоказань проти нього (а. с. 12).
З указаним повідомленням ОСОБА_1 особисто ознайомилася 27 жовтня 2021 року, проте документа про профілактичне щеплення від COVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання не надала.
Наказом КЗ "Полтавська загальноосвітня школа ІІІІ ступенів № 5 Полтавської міської ради Полтавської області" від 08 листопада 2021 року № 164-к відсторонено від роботи ОСОБА_1, вчителя української мови та літератури, з 08 листопада 2021 року без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення проти COVID-19 чи медичного висновку про наявність протипоказань до нього (а. с. 16).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Предметом спору у цій справі є правомірність відсторонення роботодавцем позивачки від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 у порядку, встановленому законом, та невиплати у зв`язку з цим заробітної плати.
Судові рішення оскаржуються з підстави відсутності висновку Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах.
Верховний Суд констатує, що на час касаційного перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 вже висловила висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, якому оскаржувані судові рішення відповідають.
Щодо проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 відповідно до закону
Частиною шостою статті 12 Закону України від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ "Про захист населення від інфекційних хвороб" (далі - Закон № 1645-ІІІ) передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
Згідно із частиною сьомою цієї статті відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Отже, для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти
COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення.
Відмова поінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими (див. пункт 10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21).
Щодо відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на підставі закону
Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:
- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;
- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
Закон № 1645-ІІІ визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
За статтею 1 Закону № 1645-ІІІ протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.
Стаття 11 цього Закону визначає, що організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.
Частиною першою статті 12 Закону № 1645-ІІІ передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (речення перше та друге частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (речення третє частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України (частина четверта статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (речення перше частини шостої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Згідно з Положенням про Міністерство охорони здоров`я України (далі - Положення про МОЗ), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), МОЗ є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.
Накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 зазначеного Положення).
Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). У первинній редакції до цього Переліку увійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 доповнено постанову Кабінету Міністрів України № 1236 новим пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:
1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;