Постанова
Іменем України
05 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 674/1604/21
провадження № 61-7038св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - Дунаєвецький заклад дошкільної освіти № 5 "Усмішка" Дунаєвецької міської ради Хмельницької області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 19 січня 2022 року у складі судді Сосни О. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 червня 2022 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дунаєвецького закладу дошкільної освіти № 5 "Усмішка" Дунаєвецької міської ради Хмельницької області (далі - Дунаєвецький ЗДО № 5 "Усмішка") про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позову посилалася на таке.
Вона працює вихователем у Дунаєвецькому ЗДО № 5 "Усмішка".
03 листопада 2021 року повідомленням № 17 її було попереджено про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19.
Надалі у неї неодноразово вимагали медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
05 листопада 2021 року наказом директора Дунаєвецького ЗДО № 5 "Усмішка" № 38 її було відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.
Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 24 грудня 2020 року № 3018 затверджена Дорожня карта з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021-2022 роках (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України 09 лютого 2021 року № 213) (далі - Дорожня карта). Положеннями цієї Дорожньої карти закріплено, що вакцинація від коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні буде добровільною для усіх груп населення та професійних груп.
Основним завданням Дорожньої карти є рекомендація щодо охоплення вакцинацією проти коронавірусної хвороби COVID-19 протягом 2021-2022 року щонайменше 50 % населення України.
Отже, вакцинуватись чи ні вирішує пацієнт, оскільки це його право, а не обов`язок.
Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на території України головним державним санітарним лікарем України не приймалося, а було прийнято рішення про затвердження переліку професій.
В Україні не запроваджено надзвичайний стан, а тому обмеження є незаконними.
Вважала наказ від 05 листопада 2021 року № 38 про її відсторонення від роботи незаконним, таким, що не відповідає чинному законодавству та грубо порушує її трудові права.
З урахуванням наведеного позивачка просила скасувати наказ від 05 листопада 2021 року № 38 про відсторонення її від роботи та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 08 листопада 2021 року до дня допущення до роботи.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 19 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 21 червня 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що порушення права позивачки на працю, визначеного статтею 43 Конституції України, не відбулось, оскільки за нею збережено робоче місце, трудовий договір не припинений. Обмеження трудових прав ОСОБА_1 було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя і здоров`я людей.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 19 січня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 червня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суди не звернули уваги, що законні підстав для відсторонення її від роботи відсутні та недотриманий встановлений законом порядок відсторонення від роботи у випадку відмови (ухилення) від вакцинації. Помилковим є посилання у спірному наказі на норму частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" без врахування частини шостої статті 12 цього ж Закону. Відповідачем у наказі не зазначено відмови (ухилення) позивачки від вакцинації як підставу його винесення, а висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності відмови не підтверджуються належними доказами.
Крім того, такої підстави відсторонення, як відмова виконувати розпорядження роботодавця, нормами статті 46 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) не передбачено, а відсторонення працівника від роботи можливе тільки з підстав, що визначені законодавством, зокрема статтею 46 КЗпП України.
Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про те, що до моменту відсторонення від роботи, 08 листопада 2021 року вона проходила медичний огляд, у визначений день (усно або письмово) викликалася медичним працівником для проведення щеплення реєстрованим видом вакцини та відмовилася або ухилилася від проходження цього обов`язкового щеплення.
Її відсторонення відбулось без належних на те правових підстав, зокрема відсутності у Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, який був чинним на момент винесення оспорюваного наказу, її професії.
Суди повністю проігнорували статті 7, 27 Закону України "Про забезпеченння санітарного та епідемічного благополуччя населення", які передбачають порядок відсторонення та відповідно до частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" повинні застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону необхідно застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Отже, встановлення обмеження права на працю підзаконним нормативним актом суперечить як Конституції України, так законам України.
Також помилковим є посилання на практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, оскільки така не є релевантною.
Єдиним нормативно-правовим актом, який визначає перелік обов`язкових щеплень, які можуть бути введені наказом головною державного санітарного лікаря України, є Календар профілактичних щеплень в Україні, а Міністерство охорони здоров`я України, відповідно до частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", може встанови лише перелік професій чи виробництв в рамках Календаря профілактичних щеплень.
Судові рішення оскаржуються з підстав неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18, відсутності висновку Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах.
У жовтні 2022 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Дунаєвецького ЗДО № 5 "Усмішка" з проханням касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
На обґрунтування відзиву посилається на те, що для законності підстав відсторонення від роботи достатньо, щоб був дотриманий порядок, передбачений сукупністю норм, визначених статтею 46 КЗпП України та підпунктом 2 пункту 46-1 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 (далі - Постанова № 1236). Таким чином, висновки судів про те, що наказ від 05 листопада 2021 року № 38 "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1", яким позивачку було відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року до усунення причин, що зумовили таке відсторонення, без збереження заробітної плати є законним, не є помилковими, оскільки вказаний наказ складений відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням", пункту 41-6 Постанови № 1236.
Крім того, всі вакцини проти COVID-19, які використовуються в Україні, були схвалені Всесвітньою організацією охорони здоров`я для екстреного застосування, є безпечними та ефективними.
Твердження про те, що суди надали неправильну оцінку порушенню (обмеженню) конституційного права на працю позивачки, яке передбачено статтею 43 Конституції України, є недоречними, оскільки за позивачкою зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, а обмеження позивачки було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя і здоров`я людей.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 13°жовтня 2022 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Суди встановили, що ОСОБА_1 працює на посаді вихователя Дунаєвецького ЗДО № 5 "Усмішка".
Повідомленням від 03 листопада 2021 року №17 на підставі наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 ОСОБА_1 було попереджено про необхідність подання до 08 листопада 2021 року документа, який підтверджує наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання.
Наказом директора Дунаєвецького ЗДО № 5 "Усмішка" від 05 листопада 2021 року № 38 ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти СОVID-19 без збереження заробітної плати.
Згідно з актом про відмову від підпису від 03 листопада 2021 року (помилково працівником відповідача зазначено 03 жовтня 2021 року) ОСОБА_1 було зачитано і передано для підпису повідомлення "Про обов`язкове медичне щеплення від COVID-19" від 03 листопада 2021 року, з яким вона ознайомилася, однак від підпису відмовилася.
Відповідно до акта про відмову від підпису від 05 листопада 2021 року, (помилково працівником відповідача зазначено 05 жовтня 2021 року) ОСОБА_1 було зачитано і передано для підпису наказ "Про відсторонення від роботи Олени Литви" від 05 листопада 2021 року № 38, з яким вона ознайомилася, однак від підпису відмовилася.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Предметом спору у цій справі є правомірність відсторонення роботодавцем позивачки від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 у порядку, встановленому законом, та невиплати у зв`язку з цим заробітної плати.
Судові рішення оскаржуються, в тому числі з підстави відсутності висновку Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах.
Верховний Суд констатує, що на час касаційного перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 вже висловила висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, якому оскаржувані судові рішення відповідають.
Щодо проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 відповідно до закону
Частиною шостою статті 12 Закону України від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ "Про захист населення від інфекційних хвороб" (далі - Закон № 1645-ІІІ) передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
Згідно із частиною сьомою цієї статті відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Отже, для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти
COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення.
Відмова поінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими (див. пункт 10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21).
Щодо відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на підставі закону
Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:
- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;
- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
Закон № 1645-ІІІ визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
За статтею 1 Закону № 1645-ІІІ протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.
Стаття 11 цього Закону визначає, що організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.
Частиною першою статті 12 Закону № 1645-ІІІ передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (речення перше та друге частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (речення третє частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України (частина четверта статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (речення перше частини шостої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Згідно з Положенням про Міністерство охорони здоров`я України (далі - Положення про МОЗ), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), МОЗ є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.
Накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 зазначеного Положення).
Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). У первинній редакції до цього Переліку увійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 доповнено Постанову № 1236 новим пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:
1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;