Постанова
Іменем України
05 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 174/16/22
провадження № 61-9666св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство "Об`єднана гірничо-хімічна компанія",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкова М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" (далі - АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія") про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позову посилався на таке.
З 28 липня 1992 року він працює електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія".
Відповідачем було видано наказ від 06 грудня 2021 року № 946/к/тр "Про відсторонення від роботи працівників ремонтно-монтажного управління", з посиланням на відсутність щеплення проти COVID-19, яким його відсторонено від роботи без збереження заробітної плати.
Зазначав, що ні в трудовому договорі, ні в посадовій інструкції, ні в будь-якому іншому документі, які підписані між ним та відповідачем, такого зобов`язання не має, так само, як і не передбачено повноваження відповідача на відсторонення від роботи з підстав відсутності вказаного щеплення.
Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 24 грудня 2020 року № 3018 затверджена Дорожня карта з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021-2022 роках (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України 09 лютого 2021 року № 213) (далі - Дорожна карта). Положеннями Дорожньої карти закріплено, що вакцинація від коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні буде добровільною для усіх груп населення та професійних груп.
Отже, у відповідача відсутні підстави примушувати його вакцинуватись від коронавірусної хвороби COVID-19 та притягувати до дисциплінарної відповідальності за відмову від вакцинації.
Вважав, що такі дії відповідача є незаконними, порушують його право на працю.
З урахуванням наведеного позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ від 06 грудня 2021 року № 946/к/тр про відсторонення його від роботи та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 грудня 2021 року до дня ухвалення рішення у цій справі.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не порушив право позивача на працю, визначене статтею 43 Конституції України, оскільки за ним зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, обмеження позивача було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 вересня 2022 року рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2022 року скасовано, позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ від 06 грудня 2021 року № 946/к/тр в частині відсторонення від роботи ОСОБА_1 . Стягнуто з АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 43 711,92 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на території України головним державним санітарним лікарем України не приймалося та станом на сьогодні вакцинація від гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, для працівників є добровільною. Роботодавець не має права застосовувати будь-які заходи впливу до працівника, якщо останній не бажає її проходити.
Крім того, відповідно до частини першої статті 12 Закону України від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ "Про захист населення від інфекційних хвороб" (далі - Закон № 1645-ІІІ) профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень, проте цим законом щеплення від гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, не встановлена як обов`язкова, а тому відсторонення працівника з підстав частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ є незаконним та безпідставним. Також законом не встановлено окремого порядку про відсторонення працівників від роботи з підстав відсутності у них щеплення від респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2. Відсторонення працівника від роботи можливе тільки з підстав, що визначені законодавством, зокрема статтею 46 КЗпП України.
Отже, відповідачем порушено право на працю позивача, передбачене статтею 43 Конституції України, тому наказ відповідача від 06 грудня 2021 року № 946/к/тр у частині відсторонення ОСОБА_1 є незаконним та підлягає скасуванню.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У вересні 2022 року АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія"звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 вересня 2022 року скасувати, рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2022 року залишити в силі.
На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що на цей час існує значна кількість судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, які містять відмінні між собою правові висновки щодо застосування одних і тих же правових норм, а саме: щодо відсторонення роботодавцем від роботи працівника через їх відмову або ухилення від проведення профілактичного щеплення проти СОVID-19(застосування статті 46 КЗпП України); відсутня практика щодо застосування під час відсторонення від робота працівників через їх відмову або ухилення від проведення профілактичного щеплення проти СОVID-19 приписів статті 7 та частини другої статті 27 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" та Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 квітня 1995 року № 66.
Винесення наказу від 06 грудня 2021 року № 946/к/тр про відсторонення позивача не суперечить вимогам статті 46 КЗпП України, оскільки ця стаття дозволяє відсторонення з інших підстав, передбачених законодавством.
Відсторонення від роботи позивача на підставі оспорюваного наказу не є порушенням права позивача на працю, передбаченого статтею 43 Конституції України, оскільки за ним зберігається робоче місце, трудовий договір з ним не припинено.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
У листопаді 2022 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
На обґрунтування відзиву посилається на те, що суд апеляційної інстанції на законних та обґрунтованих підставах зазначив, що статтею 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння, відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони, в інших випадках, передбачених законодавством. Іншими нормами діючого законодавства відсторонення працівника від роботи не передбачено.
Також суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що відповідно до частини першої статті 12 Закону № 1645-ІІІ профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Проте цим законом щеплення від респіраторної хвороби СОVID-19 не встановлено як обов`язкове, а тому відсторонення працівника з підстав частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІє незаконним та безпідставним.
У листопаді 2022 року АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" подало до Верховного Суду відповідь на відзив ОСОБА_1, у якому зазначило, що відповідач не погоджується з доводами позивача, обставинами, викладеними у відзиві, та правовою оцінкою обставин, викладених в ньому.
На обґрунтування відповіді на відзив посилається на те, що наказ від 06 грудня 2021 року № 946/к/тр містить посилання на нормативно-правові акти та акти локального нормотворення, зокрема зазначений наказ був виданий відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ, наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" зі змінами від 01 листопада 2021 року № 2393, постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83 "Про затвердження Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави", наказу від 24 листопада 2021 року № 612 "Про заходи щодо обов`язкової вакцинації працівників філії".
Інші доводи відповіді на відзив аналогічні доводам, які зазначені заявником у касаційній скарзі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року відкрито провадження за касаційною скаргою АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія"на підставі пункту 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2023 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї та відповіді на відзив, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Відповідно до відомостей з трудової книжки ОСОБА_1 працює електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування у філії АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (а. с. 8-9).
Наказом від 06 грудня 2021 року № 946/к/тр "Про відсторонення від роботи працівників ремонтно-монтажного управління" ОСОБА_1 було відсторонено від роботи на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати з 09 грудня 2021 року. Із зазначеним наказом ОСОБА_1 ознайомлено 08 грудня 2021 року (а. с. 12-13 ).
У повідомленні від 29 грудня 2021 року про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 зазначено, що ОСОБА_1 документ про профілактичне щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання не надав. При подальшому ненаданні одного із зазначених документів, відсторонення від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" буде тривати до усунення причин, що зумовили це відсторонення. Із зазначеним повідомленням ОСОБА_1 ознайомлено 05 січня 2022 року (а. с. 14).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Предметом спору у цій справі є правомірність відсторонення роботодавцем позивача від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 у порядку, встановленому законом, та невиплати у зв`язку з чим заробітної плати.
Судове рішення оскаржується з підстави відсутності висновку Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах.
Верховний Суд констатує, що на час касаційного перегляду постанови суду апеляційної інстанції Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 вже висловила висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, якому оскаржуване судове рішення не відповідає.
Щодо проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 відповідно до закону
Частиною шостою статті 12 Закону № 1645-ІІІ передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
Згідно із частиною сьомою цієї статті відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Отже, для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення.
Відмова поінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими (див. пункт 10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21).
Щодо відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на підставі закону
Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:
- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;
- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
Закон № 1645-ІІІ визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
За статтею 1 Закону № 1645-ІІІ протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.
Стаття 11 цього Закону визначає, що організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.
Частиною першою статті 12 Закону № 1645-ІІІ передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (речення перше та друге частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (речення третє частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України (частина четверта статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (речення перше частини шостої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Згідно з Положенням про Міністерство охорони здоров`я України (далі - Положення про МОЗ), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), МОЗ є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.
Накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 зазначеного Положення).
Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). У первинній редакції до цього Переліку увійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
Перелік № 2153 доповнено новим пунктом 6 згідно з наказом МОЗ від 01 листопада 2021 року № 2393.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83 "Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави" затверджено Перелік об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (далі - Перелік № 83), до якого віднесено, зокрема, АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія".
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 доповнено постанову Кабінету Міністрів України № 1236 новим пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити: