Постанова
Іменем України
26 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 454/4356/21
провадження № 61-3724св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - директор (завідувач) комунального закладу дошкільної освіти смт. Жвирка (ясла-садок) "Сонечко" Сокальської міської ради Львівської області Хома Оксана Михайлівна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 08 вересня 2022 року в складі судді: Веремчук О. А., та постанову Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до директора (завідувача) КЗДО смт. Жвирка (ясла-садок) "Сонечко" Сокальської міської ради Львівської області Хоми О. М. про визнання дій незаконними, скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 працювала вихователем КЗДО смт Жвирка (ясла -садок ) "Сонечко" Сокальської міської ради Львівської області. Вказала, що у листопаді 2021 року вона стикнулася з грубим порушенням її конституційного права на роботу, яке полягало у постійному незаконному вимаганні медичної інформації щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та обмеження права щодо повноцінної роботи. 08.11.2021 року позивачу було зачитано та вручено наказ про відсторонення від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з посиланням на наказ МОЗ України.
Позивач зазначала, що у посадовій інструкції, ані в будь-якому іншому документі не вказано обов`язку працівника проводити вакцинацію, та відсутнє право відповідача на відсторонення позивача з роботи з такої підстави.
ОСОБА_1 просила:
визнати відсторонення ОСОБА_1 від роботи з підстав визначених в наказі комунального закладу дошкільної освіти СМТ Жвирка (ясла-садок) "Сонечко, Сокальської міської ради, Львівської області № 94 від 05 листопада 2021 року "Про відсторонення від роботи вихователя ОСОБА_1" незаконним, скасувати наказ;
зобов`язати КЗДО СМТ Жвирка (ясла-садок) "Сонечко Сокальської міської ради, Львівської області поновити позивачку на роботі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 08 вересня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до директора (завідувача) комунального закладу дошкільної освіти смт. Жвирка (ясла-садок) "Сонечко" Сокальської міської ради Львівської області Хоми Оксани Михайлівни відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
відсторонення позивача від роботи ґрунтувалось на вимогах закону, здійснено в спосіб, передбачений законом та існування правових та фактичних підстав. У даному випадку відсутнє порушення права позивача на працю, оскільки за нею зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, обмеження позивача було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини.Оскільки позивачем не доведено протиправності дій відповідача щодо відсторонення позивача від роботи, то і правових підстав для поновлення права судом не встановлено;
позивачем подано позов до неналежного відповідача Хоми О. М. директора (завідувача) КЗДО смт. Жвирка (ясла -садок) "Сонечко" Сокальської міської ради Львівської області, оскільки належним відповідачем у справі є юридична особа КЗДО смт. Жвирка (ясла -садок) "Сонечко" Сокальської міської ради Львівської області, а Хома Оксана Михайлівна директор (завідувач) КЗДО може бути лише третьою особою. Суд встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц(провадження№14-61цс 18).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Сокальського районного суду Львівської області від 08 вересня 2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
ухвалою суду першої інстанції від 30 березня 2022 року у заяві ОСОБА_1 про відвід судді було відмовлено (а. с. 39). Незважаючи на відмову суду у задоволенні заяви позивачки від 24 березня 2022 року про відвід судді за безпідставності такої, позивачка у подальшому ще 4 (чотири) рази подавала до суду аналогічні заяви про відвід судді Веремчука О. А.: 2 травня 2022 року (а. с. 46-47), 08 липня 2022 року (а. с. 61-62), 11 липня 2022 року (а. с. 66-67) та 31 серпня 2022 року (а. с. 92). У цих заявах позивачки про відвід судді Веремчука О. А. не наведено фактів та обставин, які б могли слугувати правовою підставою для відводу останнього від участі у розгляді даної справи з підстав, що передбачені пунктами 3 та 5 частини 1 статті 36 ЦПК України, оскільки наведене у цих заявах ґрунтується на суб`єктивній оцінці позивачкою ходу розгляду даної справи судом першої інстанції. Апелянт (позивачка) сама визнає, що вона "покинула зал судового засідання" через "недовіру такому складу суду". На переконання колегії суддів, така поведінка позивачки свідчить лише про неповагу позивачки до суду і аж ніяк не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення з тих підстав, що справу було розглянуто "за її відсутності". Тому доводи апеляційної скарги з посиланням на те, що справу розглянуто "неповноважним складом суду", оскільки " ОСОБА_3 не складав … присяги судді Українському народові …та не уповноважений здійснювати правосуддя від імені України", і згаданому судді були заявлені відводи, "які були відхилені через явну упередженості та зацікавленість у розгляді справи", колегія суддів визнає такими, що не можуть прийматися до уваги, оскільки такі колегія суддів розцінює, як домисли позивачки ОСОБА_1, так як наведене будь-якими належними та допустимими доказами не обґрунтовано та не підтверджено;
предметом позовних вимог є визнання "відсторонення (позивачки) від роботи з підстав визначених в наказі комунального закладу дошкільної освіти СМТ Жвирка (ясла-садок) "Сонечко, Сокальської міської ради, Львівської області № 94 від 05 листопада 2021 року "Про відсторонення від роботи вихователя ОСОБА_1" незаконним", скасування згаданого наказу та зобов`язання "КЗДО смт Жвирка (ясла-садок) "Сонечко Сокальської міської ради, Львівської області поновити (позивачку) на роботі. Позивачку відсторонено від роботи наказом саме Комунального закладу дошкільної освіти смт. Жвирка (ясла-садок) "Сонечко" Сокальської міської ради Львівської області, тобто - наказом юридичної особи (код ЄДР 35712557) (а. с. 15), саме яку (а не фізичну особу Хому О. М. ) позивачка просить зобов`язати суд "поновити (її) на роботі". Проте ця юридична особа не є стороною у справі, оскільки позивачкою до участі в цій справі не залучалася. Тому у суду першої інстанції відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу юридичної особи, не залученої до участі у справі, та про зобов`язання цієї юридичної особи поновити позивачку на роботі.
Аргументи учасників справи
16 березня 2023 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подала касаційну скаргу рішення Сокальського районного суду Львівської області від 08 вересня 2022 року та постанову Львівськогоапеляційного суду від 13 лютого 2023 року, в якій просила: скасувати оскаржені рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суд першої інстанції не роз`яснив позивачеві право на подачу заяви про заміну відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача, і закрив підготовче засідання в обстановці недовіри позивача цьому складу суду, при фактичному непроведенні підготовчого засідання, та відмовив у задоволенні заяви позивачки про повернення до підготовчого провадження від 30 серпня 2022 року. Суд апеляційної інстанції проігнорував заперечення на ухвалу суду першої інстанції від 08 вересня 2022 року про відмову у поверненні до підготовчого засідання;
суд першої інстанції не встановив належний склад учасників справи, не забезпечив реалізацію всіх процесуальних прав учасників справи, апеляційний суд під час апеляційного перегляду справи на зазначені порушення судом першої інстанції норм процесуального права уваги не звернув, тому ухвалені у справі судові рішення відповідно до частини третьої статті 411 ППК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції;
суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 910/7103/21, та від 05 жовтня 2022 року у справі № 204/6085/20, відповідно до яких суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження;
висновки апеляційного суду щодо обґрунтованості заявлених відводів, винесені без врахування практики ЄСПЛ, зокрема щодо невідповідності судді Веремчук О. А. як суб`єктивному так і об`єктивному критерію безсторонності. Суддя Веремчук О. А. не був безстороннім за об`єктивним критерієм, оскільки не забезпечив достатні гарантії для того, щоб виключити у позивача будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
14 квітня 2023 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2023 року призначено справу до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 06 квітня 2023 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 08 травня 2019 року у справі № 454/1558/17; від 16 грудня 2021 року у справі № 910/7103/21; від 05 жовтня 2022 року у справі № 204/6085/20; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Фактичні обставини
Суди встановили, що наказом № 94 від 05 листопада 2021 року КЗДО смт Жвирка (ясла-садок) "Сонечко" Сокальської міської ради Львівської області "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 позивача було відсторонено від роботи з 05 листопада 2021 року без збереження заробітної плати до усунення причин, що спричинили відсторонення.
Позиція Верховного Суду
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України).
Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 ЦК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України).
Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (абзац 1 частини першої статті 92 ЦК України).
Дієздатністю юридичної особи, як і особи фізичної, є її здатність набувати для себе цивільні права та здійснювати їх, а також набувати та виконувати цивільні обов`язки. Однак якщо для фізичної особи це є природними діями, які вона виконує власне сама, то юридична особа в силу того, що вона є штучним утворенням, невидимим, невідчутним на дотик і таким, що існує лише у вимірі правової дійсності, набуває прав і обов`язків через, зокрема свої органи управління. Ключовим для дієздатності юридичної особи є діяльність її виконавчого органу. Цей орган може бути одноособовим і колегіальним (наприклад, директор або правління). Директор юридичної особи у разі вчинення правочину юридичною особою виступає в такому разі не як фізична особа, а як орган юридичної особи, тобто є її частиною. Тобто виступ в обороті від імені юридичної особи здійснюється, як правило, її виконавчим органом. При цьому виконавчий орган (наприклад, керівник колегіального виконавчого органу) діє не від свого імені, а від імені юридичної особи (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати від 16 лютого 2022 року в справі № 554/7761/20 (провадження № 61-16724св21), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати від 29 березня 2023 року в справі № 592/5841/22 (провадження № 61-2616св23).
Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц зазначено, що:
"приписи "заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства" (пункт 1 частини другої статті 122 ЦПК України у редакції, чинній на час вирішення питання про відкриття провадження; пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), "заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства" (пункт 1 частини першої статті 109 КАС України у редакції, чинній на час вирішення питання про відкриття провадження), "позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства" (пункт 1 частини першої статті 170 КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) стосуються як позовів, які не можуть розглядатися за правилами цивільного чи адміністративного судочинства, відповідно, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судами".
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 760/32455/19 (провадження № 61-16459сво20) вказано, що:
"здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України). Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України). Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 Цивільного кодексу України). Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (частина перша статті 89 ЦК України). Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.