Постанова
Іменем України
29 березня 2023 року
м. Київ
справа № 563/51/22
провадження № 61-9753св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Вище професійне училище № 24 м. Корець Рівненської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О.,Шимківа С. С., Хилевич С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Вищого професійного училища № 24 м. Корець Рівненської області (далі - ВПУ № 24) про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення невиплаченої заробітної плати.
Позов обґрунтований тим, що з 04 жовтня 2021 року вона працює у ВПУ № 24 на посаді майстра виробничого навчання.
Згідно з наказом директора ВПУ № 24 від 08 листопада 2021 року № 151 "Про відсторонення від роботи не вакцинованих проти COVID-19 працівників" в частині відсторонення ОСОБА_1 (далі - наказ № 151) з 08 листопада 2021 року її відсторонено від роботи без збереження заробітної плати, з огляду на непроведення щеплення проти респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19).
Наказ № 151 є незаконним, оскільки він порушує її конституційне право на працю.
Відповідно до законодавства України COVID-19 не включений до переліку хвороб, профілактичні щеплення проти яких є обов`язковими і вносяться до календаря щеплень.
Відмова працівника від вакцинації не може вважатись порушенням трудової дисципліни і бути підставою його звільнення.
Вакцинація від COVID-19 є правом, а не обов`язком особи.
Примусове проведення вакцинації проти COVID-19 суперечить Конституції України та статті 46 КЗпП, якою не передбачено такої підстави для відсторонення від роботи, як відмова від проходження профілактичного щеплення проти COVID-19.
Просила суд визнання незаконним і скасувати наказ № 151, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 16 березня 2022 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ № 151. Стягнено з ВПУ № 24 на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату в розмірі середнього заробітку за час незаконного відстронення від роботи за період з 08 листопада 2021 року до 09 березня 2022 року включно. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153, яким затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153), не визначає обов`язковість профілактичних щеплень саме проти COVID-19 для певних професій, виробництв та організацій, а затверджує лише перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.
Відповідно частини першої статті 12 Закону України від 06 квітня 2000 року № 1645-III "Про захист населення від інфекційних хвороб" лише профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
Із затвердженням Переліку № 2153 правове регулювання та визначення тих профілактичних щеплень, які є обов`язковими, не змінилось, а тому відсторонення працівника, який і входить до переліку затвердженого цим Переліком є незаконним.
Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.
Задовольнивши позов частково в частиністягнення середнього заробітку за час відсторонення, суд першої інстанції виходив з того, що з 10 березня 2022 року позивачка допущена до роботи.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року апеляційну скаргу представника ВПУ № 24 м. задоволено. Рішення Корецького районного суду Рівненської області від 16 березня 2022 року скасовано, у позові відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що щеплення є обов`язковим у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку № 2153.
Міністерство юстиції України зробило висновок, що Перелік № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції "Право на повагу до приватного і сімейного життя", а також практиці Європейського суду з прав людини, підтвердженням чого є реєстрація цього наказу Переліку № 2153 Міністерством юстиції України.
Оскільки на час розгляду справи немає рішення Конституційного Суду України про визнання неконституційним повністю чи в окремій частині постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 та Переліку № 2153, то визначені цими нормативно-правовими актами вимоги є обов`язковими для виконання.
Держава, встановивши шляхом відсторонення заборону педагогам, які не мають профілактичного щеплення проти COVID-19, працювати, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всього колективу працівників закладу освіти, а також здобувачів освіти, тому право позивачки на працю тимчасово обмежене з огляду на суспільні інтереси, враховуючи те, що вона не зробила щеплення, яке є обов`язковим, та не надала медичну довідку належної форми про абсолютні протипоказання для проведення вакцинації.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Рівненського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року, просила її скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи касаційної скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що немає висновку Верховного Суду щодо відсторонення працівника від роботи у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховногог Суду не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Відповідно до статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до наказу директора ВПУ № 24 від 04 жовтня 2021 № 74-к ОСОБА_1 прийнято на посаду майстра виробничого навчання (а. с. 11).
Згідно з наказом № 151 ОСОБА_1 відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 (а. с. 12).
10 листопада 2021 року ОСОБА_1 на ім`я директора ВПУ № 24 подала заяву-заперечення щодо її відсторонення від роботи. Ця заява мотивована тим, що наказ № 151 порушує її право на працю, передбачене статтею 43 Конституції України. Просила врахувати рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року, відповідно до якого обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України (а. с. 13).
Листом від 16 листопада 2021 року № 1799 ВПУ № 24 повідомило ОСОБА_1, що наказ про її відсторонення є правомірним і законним, виданий на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 (а. с. 14).
Згідно з довідкою про доходи ОСОБА_1 за період з 05 жовтня 2021 року до 07 листопада 2021 року отримала дохід у розмірі 9 674,57 грн (а. с. 15).
Відповідно до наказу ВПУ № 24 від 09 березня 2022 року № 12-к ОСОБА_1 допущено до виконання завдань за посадою з 10 березня 2022 року. Наказ № 151 визнано таким, що втратив чинність.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом
Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).
Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII "Основи законодавства України про охорону здоров`я" (далі - Закон № 2801-XII) громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
Профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень (частина перша статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (частина друга статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя статті 12
Закону № 1645-ІІІ).
Відповідно до Переліку № 2153 до нього ввійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 постанову Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" доповнено пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити, зокрема контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153; відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.