Постанова
Іменем України
12 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 335/10362/20
провадження № 61-9769св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи",
третя особа - Василівська районна державна адміністрація Запорізької області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2021 року у складі судді Крамаренко І. А. та постанову Запорізького апеляційного суду від 14 червня 2022 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Кримської О. М., Дашковської А. В., у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", третя особа - Василівська районна державна адміністрація Запорізької області, про скасування рішення державного реєстратора,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ТОВ "Кредитні ініціативи" про скасування рішення державного реєстратора.
В обґрунтування позову зазначали, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, в якій вона проживає з 2002 року. Крім неї у зазначеній квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_2, ОСОБА_3 разом із малолітнім сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
16 вересня 2005 року між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством "Акціонерний комерційний Промислово-Інвестиційний банк" (далі - ЗАТ "Акціонерний комерційний Промислово-Інвестиційний банк"), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи"), укладено кредитний договір № 27/кф-05, за умовами якого банк надав кредит позичальнику в розмірі 40 000,00 дол. США строком до 15 вересня 2015 року.
З метою забезпечення виконання вказаного кредитного договору
16 вересня 2005 року між ОСОБА_1 та ЗАТ "Акціонерний комерційний Промислово-Інвестиційний банк", правонаступником якого є ТОВ "Кредитні ініціативи", було укладено іпотечний договір від 16 вересня 2005 року № 10/І-05, за умовами якого ОСОБА_1 передала банку в іпотеку вищевказану квартиру.
17 грудня 2012 року між ПАТ "Акціонерний комерційний Промислово-Інвестиційний банк" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено договір відступлення прав вимоги, згідно із яким до товариства перейшло право вимоги за кредитним договором від 16 вересня 2005 року № 27/кф-05 та іпотечним договором від 16 вересня 2005 року № 10/І-05.
29 травня 2019 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державним реєстратором виконавчого комітету Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц С. О. було замінено власника іпотечної квартири з ОСОБА_1 на ТОВ "Кредитні ініціативи". Вказана квартира була передана ТОВ "Кредитні ініціативи" в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі іпотечного договору від 16 вересня 2005 року № 10/І-05.
Посилаючись на те, що не отримували повідомлення від кредитора про намір звернути стягнення не предмет іпотеки, а також на не проведення оцінки нерухомого майна, порушення порядку проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, порушення норм Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", позивачі просили скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 червня 2019 року, індексний номер: 47154467, прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц С. О., яким замінено власника квартири АДРЕСА_2, з ОСОБА_1 на ТОВ "Кредитні ініціативи" (номер запису про право власності: 31816692) та поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_1 на вказану квартиру.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя
від 15 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 14 червня 2022 року, відмовлено у задоволенні позову.
Судові рішення мотивовано тим, що звернення стягнення на предмет іпотеки було здійснено кредитором відповідно до вимог чинного законодавства на підставі відповідного застереження, що міститься в іпотечному договорі, у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором, розмір якої станом на 13 березня 2019 року становив 64 581,94 дол. США. Повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки було направлено позивачам рекомендованими листами на адресу і у спосіб, передбачений умовами кредитного і іпотечного договорів. Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно не передбачено проведення оцінки нерухомості у випадку звернення стягнення на неї у позасудовому порядку. Позивачами не надано належних і допустимих доказів, що спірна квартира є місцем їх постійного проживання, і що у них відсутнє на праві власності інше житло. ОСОБА_1 за даними її паспорта зареєстрована в іншому житловому приміщенні та є співвласником іншого житлового приміщення, в якому зареєстровано її постійне місце проживання.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просять скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі скаржники посилаються на підстави касаційного оскарження, визначені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Скаржники обґрунтовують касаційну скаргу тим, що на їхню адресу не надходило повідомлення іпотекодержателя про усунення порушень у порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку", що підтверджується матеріалами справи.
Представником ТОВ "Кредитні ініціативи" до матеріалів справи разом із відзивом було надано: повідомлення про відправлення № 5002849013 від 28 квітня 2019 року вих. № 304/08 ТОВ "Служба експрес-доставки "Меркурій", які є неналежним доказом вручення повідомлень на адресу скаржників, оскількиТОВ "Служба експрес-доставки "Меркурій" не є офіційним оператором поштового зв`язку, не внесено до Єдиного державного реєстру операторів поштового зв`язку, а тому докази, подані відповідачем, не можуть вважатися належними доказами направлення будь-якого виду поштових відправлень, тим більше для вчинення реєстраційних дій державним реєстратором.
Крім того, судами не було взято до уваги що в листах-повідомленнях ТОВ "Служба експрес-доставки Меркурій" зазначено, що відправлення від 28 квітня 2019 року після двох невдалих спроб повернені відправнику.
Жодних доказів того, що у вказаних поштових відправленнях дійсно знаходилися повідомлення-вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки суду надано не було, на що суди не звернули уваги.
Крім того, безпідставним є висновок суду апеляційної інстанції щодо повернення повідомлень відправникові з підстав відмови адресатів від їх отримання, оскільки жодні повідомлення про намір ТОВ "Кредитні ініціативи" звернути стягнення на предмет іпотеки скаржникам не направлялися та їм ніхто не повідомляв про необхідність отримання відправлень, зокрема, кур`єр ТОВ "Служба експрес-доставки "Меркурій".
У матеріалах реєстраційної справи містяться повідомлення ТОВ "Кредитні Ініціативи" про звернення стягнення на предмет іпотеки від 28 березня 2019 року № 761 та доданий до них реєстр відправки рекомендованої кореспонденції. Доказів того, що державному реєстратору надавалися листи ТОВ "Служба експрес-доставки Меркурій" матеріали справи не містять.
Таким чином, поштові повідомлення про нібито направлення вимог на адресу позивачів складені юридичною особою, яка не має повноважень на такі дії, свідчать про недопустимість вищевказаних доказів, та які не повинні були братися судом до уваги.
Опису вкладення до цінного листа надано не було, що свідчить про відсутність належних та допустимих доказів вручення направлення позичальнику та іпотекодавцю саме повідомлення від 28 березня 2019 року № 2761, а не будь-якого іншого документа.
Більш того, Закон України "Про іпотеку" та Порядок про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України, чітко передбачали, що для реєстрації права власності на підставі договору іпотеки необхідно надати докази вручення вимоги, а не лише факту її надсилання або неможливості вручення.
Судами попередніх інстанцій було проігноровано не лише відсутність доказів того, що саме вимоги в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку" направлялися на адресу позичальника та майнового поручителя, але й відсутність факту отримання вказаної вимоги, що є обов`язковим для вчинення реєстраційної дії.
Суди не застосували до спірних правовідносин практику Верховного Суду, викладену у постановах від 09 грудня 2020 року у справі № 607/12919/19 та у справі № 522/16975/16-ц.
Скаржники вказували, що обов`язковою умовою для звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку є: наявність доказу вручення вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки; наявність оцінки про розмір вартості майна на момент звернення стягнення; погодження оцінки предмету іпотеки з іпотекодавцем.
У повідомленні від 28 березня 2019 року № 761, копії якого надано представником ТОВ "Кредитні ініціативи" до матеріалів справи, відсутня інформація щодо ціни предмета іпотеки. Оцінка предмета іпотеки була здійснена 25 квітня 2019 року. Про оцінку та вартість майна іпотекодевець не повідомлялася, що не заперечувалося в судовому засіданні представником ТОВ "Кредитні ініціативи".
Відповідно, іпотекодавець не могла погодити вартість майна - предмета іпотеки до моменту звернення стягнення на предмет іпотеки.
Таким чином, ТОВ "Кредитні ініціативи" було звернено стягнення на предмет іпотеки без погодження оцінки вартості майна - предмета іпотеки іпотекодавцем, що свідчить про порушення порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності.
Також зазначили, що дія мораторію на примусове стягнення майна громадян, яке є забезпеченням за валютними кредитами, розповсюджується і на позасудовий порядок такого стягнення.
Скаржник ОСОБА_2 вказував, що спірна квартира використовується ним як місце постійного проживання і є єдиним житлом. Згідно із відомостями з державного реєстру прав на нерухоме майно та реєстрацію права власності у нього немає у власності об`єктів нерухомого майна, що мають статус житлових.
Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті"чітко вказується на причини, коли нерухоме житлове майно не може бути примусово стягнуте, а саме: якщо таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.
Суди першої та апеляційної інстанцій розцінили як недостатній доказ паспорт громадянина України ОСОБА_2 з відміткою про зареєстроване місце проживання та те, що ОСОБА_2 використовує спірну квартиру як постійне місце проживання.
Судами також не було враховано, що позичальник та іпотекодавець не надавали згоду на відчуження спірної квартири, яка є необхідною умовою для застосування позасудового стягнення на предмет іпотеки, передбаченого законодавством, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/1310/17.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Кредитні ініціативи" через свого представника просило касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів залишити без змін.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу № 335/10362/20 із Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_2 про зупинення дії рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя
від 15 листопада 2021 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 14 червня 2022 року.
У грудні 2022 року справа № 335/10362/20 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16 вересня 2005 року між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_2 укладено договір про іпотечний кредит № 27/кф-05 із подальшим внесенням змін та доповнень, відповідно до умов якого банк надав боржнику кредит у сумі 40 000,00 дол. США, а боржник зобов`язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування у сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Дата повернення кредиту - не пізніше 15 вересня 2015 року (т. 1 а. с. 17-29).
З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором 16 вересня 2005 року між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір від 16 вересня 2005 року № 10/І-05, відповідно до якого остання передала банку в іпотеку трикімнатну квартиру, загальною площею 63,3 кв. м, житловою площею 43,41 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 30-35).
Відповідно до договору про внесення змін від 25 грудня 2007 року № 1 до іпотечного договору від 16 вересня 2005 року № 10/І-05 сторони оцінили предмет іпотеки у 379 760,00 грн (т. 1 а. с. 160, 161).
17 грудня 2012 року між банком та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого банк відступив ТОВ "Кредитні ініціативи" права вимоги за вищевказаними договорами.
Вказані обставини визнані учасниками справи, а тому в силу частини першої статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.
ОСОБА_2 належним чином умови кредитного договору не виконував, належні до сплати щомісячні платежі не вносив, внаслідок чого станом на 13 березня 2019 року загальний розмір заборгованості за кредитом становив 64 581,94 дол. США, із яких: 19 472,40 дол. США - заборгованість за кредитом, 18 744, 51 дол. США - за відсотками, 26 365,03 дол. США - пеня.
28 березня 2019 року ТОВ "Кредитні ініціативи" через АТ "Укропошта" та ТОВ "Служба експрес-доставки "Меркурій" направило ОСОБА_2 та ОСОБА_1 рекомендоване повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку. Поштові відправлення повернулися відправникові, оскільки адресати відмовилися від їх отримання (т. 1 а. с. 73-85).
01 червня 2019 року державним реєстратором виконавчого комітету Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц С. О. було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2, за ТОВ "Кредитні ініціативи" (т. 1 а. с. 153).
Відповідно до висновку ТОВ "Незалежної експертної компанії" від 25 квітня 2019 року ринкова вартість іпотечного майна 957 125,00 грн (т. 1 а. с. 86).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.