Постанова
Іменем України
19 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 577/3008/21
провадження № 61-8276св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Держава Україна в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві, Державної казначейської служби України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Брушко Сергій Миколайович, на постанову Сумського апеляційного суду від 28 липня 2022 року у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Собини О. І., Ткачук С. С., у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудового розслідування, прокуратури,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Держави Україна в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудового розслідування, прокуратури.
В обґрунтування позовних вимог вказував, що 07 вересня 2009 року прокурор Дніпровського району м. Києва Мельничук О. В. порушив щодо ОСОБА_1 кримінальну справу № 54-2894 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 365 КК України.
04 березня 2010 року помічник прокурора Дніпровського району м. Києва Мороз О. В. виніс постанову про зміну обвинувачення в суді, згідно із якою ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 364 КК України.
29 березня 2011 року старший слідчий прокуратури Дніпровського району м. Києва Яцинин В. В. виніс постанову про притягнення позивача як обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого частиною третьою статті 364 КК України.
15 січня 2010 року старший слідчий прокуратури Дніпровського району м. Києва Баранов М. Ю. порушив кримінальну справу № 54-2967 щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України, щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 368 КК України.
18 січня 2010 року старший слідчий прокуратури Дніпровського району м. Києва Коширець В. В. виніс постанову про притягнення позивача як обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України.
25 січня 2010 року оперуповноважений в ОВС УБОЗ ГУМВС України в м. Києві Белей В. І. затримав позивача та склав протокол затримання, а 26 січня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва виніс постанову про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
19 березня 2010 року старший слідчий прокуратури Дніпровського району м. Києва Баранов М. Ю. виніс постанову про притягнення позивача як обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України.
Постановою від 08 листопада 2011 року Дніпровський районний суд м. Києва повернув кримінальну справу прокурору Дніпровського району м. Києва для організації проведення додаткового розслідування, запобіжні заходи ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з тримання під вартою змінив на підписку про невиїзд, звільнив підсудних з-під варти в залі суду.
Ухвалою від 30 січня 2012 року Апеляційний суд м. Києва постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 08 листопада 2011 року скасував, а кримінальну справу повернув на новий судовий розгляд. Запобіжні заходи, обрані ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у вигляді підписки про невиїзд залишив без змін.
Постановою від 23 січня 2013 року Дніпровський районний суд м. Києва виніс постанову, якою кримінальну справу повернув прокурору Дніпровського району м. Києва на додаткове розслідування. Запобіжні заходи, обрані підсудним, у виді підписки про невиїзд залишив без змін.
30 квітня 2013 року прокуратура Дніпровського району м. Києва у зв`язку із вступом у 2012 року в дію нового КПК України, внесла до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42013110040000370 відомості щодо повернутої Дніпровським районним судом м. Києва на додаткове розслідування цієї кримінальної справи. У ході проведення досудового розслідування цього кримінального провадження дії позивача, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перекваліфіковано на частину першу статті 15, частину другу статті 190 КК України.
19 березня 2015 року старший слідчий СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві виніс постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, яка була скасована прокуратурою Дніпровського району м. Києва.
Рішенням від 03 листопада 2016 року Європейський суд з прав людини за заявою ОСОБА_1 встановив порушення пункту 1 та пункту 13 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо надмірної тривалості кримінального провадження та відсутності ефективних засобів правового захисту у внутрішньому законодавстві і зобов`язав уряд України виплатити йому грошову компенсацію.
17 листопада 2020 року слідчий СВ Дніпровського управління поліції
ГУ НП України в м. Києві виніс постанову про закриття кримінального провадження від 30 квітня 2013 року № 42013110040000370 у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 15, частиною другою статті 190 КК України.
ОСОБА_1 зазначав, що незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності тривало в період із 07 вересня 2009 року (з моменту порушення першої кримінальної справи щодо нього) до 17 листопада 2020 року (до моменту закриття кримінального провадження), загальний строк притягнення до кримінальної відповідальності склав 11 років 2 місяці 10 днів (134 місяців 10 днів), з яких під вартою з 25 січня 2010 року до
08 листопада 2011 року, тобто 1 рік 9 місяців 14 днів (21 місяць 14 днів).
Згідно із висновком експерта від 05 квітня 2021 року № 0504/21/1 ОСОБА_1 спричинені страждання (моральна шкода) за умов ситуації притягнення невинного ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, що досліджувалась під час проведення судової експертизи. Розмір грошової компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) підекспертній особі ОСОБА_1 становить за час притягнення його як невинного до кримінальної відповідальності, що підтверджується відповідними рішеннями судів - 540 мінімальних заробітних плат (розмір мінімальної заробітної плати є рівним розміру мінімальної заробітної плати в Україні, що прийнята на момент винесення рішення судом).
У звʼязку із викладеним позивач просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3 240 000,00 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн та витрати за проведення судово-психологічної експертизи у розмірі 26 150,40 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області
від 24 грудня 2021 року позов задоволено.
Стягнено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду, грошові кошти у розмірі 3 510 000,00 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн та витрати за проведення судово-психологічної експертизи 26 150,40 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що кримінальне провадження щодо позивача закрито у зв`язку із відсутністю в його діях складу злочину, ОСОБА_1 має право на відшкодування шкоди з огляду на пункт 1 частини першої статті 1, пункту 2 частини першої статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".
Під час досудового розслідування кримінального провадження проводились негласні слідчі дії, а тому є підстави для відшкодування завданої позивачу моральної шкоди внаслідок проведення процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Суд дійшов висновку, що з урахуванням обсягу заподіяної позивачу шкоди, глибини та тривалості моральних страждань, пов`язаних із перебуванням під слідством (незаконного пред`явлення обвинувачення у вчиненні кримінального злочину, взяття і тримання під вартою, відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян), що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, погіршення стану здоров`я, інших негативних наслідків морального характеру, конкретних обставин цієї справи, з огляду на засади розумності та справедливості, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 540 мінімальних заробітних плат, що становить 3 510 000,00 грн.
Вважав, що саме такий розмір завданої моральної шкоди підтверджується висновком експерта.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 28 липня 2022 року апеляційні скарги Державної казначейської служби України, Дніпровської окружної прокуратури міста Києва задоволено частково.
Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24 грудня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Стягнено з Державного бюджету України на користь Київської міської прокуратури понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 17 025,00 грн.
Стягнено з Державного бюджету України на користь Державної казначейської служби України понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 17 025,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Дніпровська окружна прокуратура міста Києва та Дніпровське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві не є юридичними особами, а тому вони не можуть бути стороною у цивільному процесі та у них відсутня цивільна процесуальна дієздатність. Отже, в цьому випадку, у цих правовідносинах Дніпровська окружна прокуратура міста Києва та Дніпровське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві не можуть виступати як відповідачі. Належними відповідачами в цьому випадку є юридичні особи, до складу яких входять зазначені структурні підрозділи.
Головне управління Національної поліції у м. Києві зверталося з клопотанням про заміну неналежних відповідачів в суді першої інстанції 10 серпня 2021 року, проте з урахуванням заперечень представника позивача - адвоката Брушка С. М. щодо поданого клопотання, суд першої інстанції відмовив у задоволенні цього клопотання.
Суд не наділений самостійним правом без відповідного клопотання позивача замінювати первісного відповідача належним відповідачем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У серпні 2022 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Брушко С. М., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову апеляційного суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі доводів та вимог апеляційної скарги, позивач подав позов саме до Держави Україна, а не до Дніпровської окружної прокуратури міста Києва та Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, а посадовими особами цих органів були спричинені позивачу моральні страждання внаслідок незаконних рішень.
Органами, які представляють інтереси Держави Україна, позивач визначив Дніпровську окружну прокуратуру м. Києва як орган, який є правонаступником прокуратури Дніпровського району м. Києва, діями якого ОСОБА_1 були спричинені моральні страждання внаслідок незаконних рішень. Саме посадові особи прокуратури Дніпровського району м. Києва порушували кримінальні справи щодо ОСОБА_1, проводили щодо нього слідчі дії, затримали його, подавали клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строку його дії, виносили постанови про притягнення як обвинуваченого, відсторонення від посади, складали обвинувальні висновки, підтримували обвинувачення у чисельних судових засіданнях, вносили відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно із положеннями частин 5 та 5.2. наказу Генерального прокурора
від 02 вересня 2020 року № 402 "Про порядок представництва в суді органів прокуратури, забезпечення участі в розгляді судами справ, стороною або третьою особою яких виступають органи прокуратури, їхні посадові та службові особи (самопредставництва)" прокуратурі, яка (посадові чи службові особи якої) є стороною або третьою особою у справах забезпечувати належну підготовку та надсилання до суду заяв по суті справи (відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень проти заяв, клопотань), інших процесуальних документів, доказів у справі.
Отже, Дніпровська окружна прокуратура м. Києва брала участь у справі як орган, наділений повноваженнями представляти інтереси Держави Україна у вказаних правовідносинах.
Також ще одним органом, який представляє інтереси Держави Україна, позивач у позовній заяві визначив Дніпровське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві. Цей орган був визначений позивачем як представник Держави Україна через те, що саме слідчим слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві 17 листопада 2020 року винесено постанову про закриття кримінального провадження від 30 квітня 2013 року № 42013110040000370 у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.
Скаржник зауважив, що Дніпровським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві рішення про закриття кримінального провадження було прийнято на виконання ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 17 вересня 2020 року (справа № 755/10396/20), згідно із якою органу досудового розслідування встановлено строк два місяці для проведення процесуальних дій, необхідних та достатніх для закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42013110040000370.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що Дніпровське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві не є юридичною особою, а є відокремленим структурним підрозділом Головного управління Національної поліції у м. Києві. Однак суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що відповідно до положення про Дніпровське управління поліції Головного управління національної поліції у м. Києві, затвердженого наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві 18 березня 2016 року № 214, вказаний орган має свою печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки із зображенням Державного Герба України, а також наділений владними повноваженнями щодо захисту державних та власних інтересів в органах державної влади та місцевого самоврядування. Тобто Дніпровське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві має всі ознаки державного органу, який наділений повноваженнями представляти інтереси Держави Україна у цій справі, оскільки, як зазначалось вище, саме Дніпровське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, а не Головне управління Національної поліції у м. Києві закрило кримінальне провадження № 42013110040000370.
Скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц, від 21 серпня 2019 року у справі
№ 761/35803/16-ц, постановах Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 756/4043/17, від 25 серпня 2020 року у справі № 357/14357/17, від 24 листопада 2021 року у справі № 214/2502/16, від 18 листопада 2020 року у справі № 554/5980/18.
Доводи інших учасників справи
У жовтні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому Головне управління Національної поліції у м. Києві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
19 жовтня 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому Дніпровська окружна прокуратура міста Києва просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Рух касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 577/3008/21 з Конотопського міськрайонного суду Сумської області.
Справа № 577/3008/21 надійшла до Верховного Суду у жовтні 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що 07 вересня 2009 року прокурор Дніпровського району м. Києва порушив щодо ОСОБА_1 кримінальну справу № 54-2894 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 365 КК України (т. 1 а. с.150, 151).
13 жовтня 2009 року старший слідчий прокуратури Дніпровського району м. Києва обрав запобіжний захід ОСОБА_1 у виді підписки про невиїзд (т. 1 а. с. 162, 163).
26 жовтня 2009 року старший слідчий прокуратури Дніпровського району м. Києва винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 365 КК України (т. 1 а. с. 165-168).
30 жовтня 2009 року прокуратура Дніпровського району м. Києва кримінальну справу щодо ОСОБА_1 направлено до Дніпровського районного суду м. Києва (т. 1 а. с. 203).
04 березня 2010 року помічник прокурора Дніпровського району м. Києва виніс постанову про зміну обвинувачення в суді, згідно із якою ОСОБА_1 обвинувачено у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 364 КК України (т. 1 а. с. 227-232).
15 квітня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва виніс постанову про повернення кримінальної справи прокурору Дніпровського району для проведення додаткового розслідування (т. 1 а. с. 233-235).
08 грудня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за частиною третьою статті 364 КК України направив прокурору Дніпровського району для проведення додаткового розслідування (а. с. 249, т. 1).
02 березня 2011 року старший слідчий прокуратури Дніпровського району м. Києва кримінальну справу № 54-2894 щодо ОСОБА_1 за частиною третьою статті 364 КК України прийняв до свого провадження (т. 1 а. с. 250).
16 березня 2011 року старший слідчий прокуратури Дніпровського району м. Києва кримінальну справу № 54-2894 щодо ОСОБА_1 за частиною третьою статті 364 КК України прийняв до провадження (т. 2 а. с. 2).
29 березня 2011 року старший слідчий прокуратури Дніпровського району м. Києва виніс постанову про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого частиною третьою статті 364 КК України (т. 2 а. с. 3-8).
31 березня 2011 року старший слідчий прокуратури Дніпровського району м. Києва склав обвинувальний висновок за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 364 КК України, який спрямований на розгляд до Дніпровського районного суду м. Києва (т. 2 а. с. 13-39).
Також суди установили, що 15 січня 2010 року старший слідчий прокуратури Дніпровського району м. Києва порушив кримінальну справу № 54-2967 щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 368 КК України (т. 2 а. с. 40-42).
18 січня 2010 року старший слідчий прокуратури Дніпровського району м. Києва виніс постанову про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України (т. 2 а. с. 43-46).
18 січня 2010 року старший слідчий прокуратури Дніпровського району м. Києва вніс подання до Дніпровського районного суду м. Києва про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді взяття під варту (т. 2 а. с. 47-50).
18 січня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва виніс постанову про надання дозволу на затримання ОСОБА_1 (т. 2 а. с. 51).
Старший слідчий прокуратури Дніпровського району м. Києва виніс постанову від 18 січня 2010 року про оголошення ОСОБА_1 у розшук (т. 2 а. с. 52-54).
25 січня 2010 року о 20 год. оперуповноважений в особливо важливих справах управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві затримав ОСОБА_1, про що склав протокол (т. 2 а. с. 55, 56).
26 січня 2010 року старший слідчий прокуратури Дніпровського району м. Києва прийняв постанову про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого за частиною другою статті 368 КК України (т. 2 а. с. 57-60).
Постановою від 26 січня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва обрав ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням останнього в Київському СІЗО (т. 2 а. с. 68-71).
11 лютого 2010 року Апеляційний суд м. Києва виніс постанову про надання дозволу на зняття інформації з каналів зв`язку оператора мобільного зв`язку ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." за телефонним номером ОСОБА_1 НОМЕР_1 (т. 2 а. с. 76, 77).
10 березня 2010 року старший слідчий прокуратури Дніпровського району м. Києва виніс постанову про відсторонення ОСОБА_1 від посади державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві (т. 2 а. с. 82).
11 березня 2010 року старший слідчий прокуратури Дніпровського району м. Києва виніс постанову про продовження строку досудового слідства у кримінальній справі № 54-2967 до трьох місяців (т. 2 а. с. 83-87).
11 березня 2010 року старший слідчий прокуратури Дніпровського району м. Києва вніс до Дніпровського районного суду м. Києва подання про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_1 до трьох місяців, яке суд 12 березня 2010 року задовольнив (т. 2 а. с. 88-93).
19 березня 2010 року старший слідчий прокуратури Дніпровського району м. Києва виніс постанову про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України (т. 2 а. с. 94-97).
25 березня 2010 року прокуратура Дніпровського району м. Києва кримінальну справу № 54-2967 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 368 КК України направила на розгляд до Дніпровського районного суду м. Києва (т. 2 а. с.153).