Постанова
Іменем України
26 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 439/1683/18
провадження № 61-6599св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 13 липня 2021 року та додаткове рішення Бродівського районного суду Львівської області від 11 серпня 2021 року у складі судді Бородійчук О. І., постанову Львівського апеляційного суду від 08 червня 2022 року у складі колегії суддів: Бойко С. М.,Копняк С. М., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3, про стягнення безпідставно набутих коштів.
Позов обґрунтований тим, що в період з 15 березня 2008 року до 01 травня 2010 року передав відповідачу грошові кошти для будівництва у розмірі 50 000,00 дол. США (далі - спірні кошти), що підтверджується актом-розпискою від 01 травня 2010 року (далі - розписка).
Передаючи спірні кошти у володіння та розпорядження відповідача, він покладався на усні домовленості між ними щодо здійснення будівництва на належній відповідачу земельній ділянці у м. Броди, з укладенням у подальшому відповідного договору, однак, переговорні процеси тривали до серпня 2018 року, згоди щодо всіх істотних умов не було досягнуто, тому він втратив інтерес до укладення договору.
Правова природа розписки не дає можливості трактувати її, як укладення договору позики, оскільки не має інформації про те, що спірні кошти отримувались відповідачем як борг, або про обов`язок повернення відповідачем цих коштів.
За відсутності правової підстави для передання спірних коштів, вони є такими, що безпідставно набуті відповідачем, тому порушене право підлягає захисту відповідно до статті 1212 ЦК України.
10 жовтня 2018 року він звернувся з письмовою вимогою до відповідача про повернення спірних коштів протягом семи днів з моменту отримання вимоги, проте відповідач, отримавши вимогу 11 жовтня 2018 року, у встановлений строк їх не повернув, тому до спірних відносин застосовується також стаття 625 ЦК України.
З урахуванням збільшення позовних вимог (т. 1, а. с. 139) просив стягнути з ОСОБА_4 кошти у розмірі 50 000,00 дол. США, як такі, що набуті відповідачем без достатньої правової підстави, а також 3 % річних - 1 463,00 дол. США, що разом становить 51 463,00 дол. США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 13 липня 2021 року позов задоволено. Стягнено з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 51 463, 00 дол. США, з яких: 50 000,00 - основний борг та 1 463,00 - 3% річних.
Суд першої інстанції виходив з того, що майно не може вважатися набутим чи збереженим безпідставно, якщо це відбулось у незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасникам відповідних відносин в майбутньому певних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших фактів, правомірних дій, які прямо передбачені статтею 11 ЦК України.
Суд дійшов висновку, що відповідно до висновку почеркознавчої експертизи від 09 серпня 2019 року № 1544/1545, розписки, пояснень позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 спірні кошти.
Задовольнивши позов в частині стягнення 3% річних, суд вказав, що вимогу позивача про повернення коштів відповідач з 11 жовтня 2018 року (день отримання вимоги про повернення коштів) не виконав і прострочив виконання грошового зобов`язання з 19 жовтня 2018 року.
Додатковим рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 11 серпня 2021 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 стягнено судові витрати у розмірі 79 460,00 грн, з яких: 8 810,00 - витрати зі сплати судового збору та 70 650,00 - витрати на правничу допомогу.
Задовольнивши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження розміру понесених судових витрат позивач посилався на договір про надання адвокатської допомоги, правове обслуговування та представництво від 01 жовтня 2018 року № 02/10, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Адвокатська компанія "УКРЗАХІДЮРСЕРВІС"(далі - договір № 02/10), акт приймання-передання наданих послуг від 22 жовтня 2018 року та акт приймання-передання наданих послуг від 16 липня 2021 року.
Суд першої інстанції вказав, що такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 08 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 13 липня 2021 року залишено без задоволення. Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 13 липня 2021 року залишено без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на додаткове рішення Бродівського районного суду Львівської області від 11 серпня 2021 року задоволено частково.
Додаткове рішення Бродівського районного суду Львівської області від 11 серпня 2021 року змінено, зменшивши розмір витрат на правничу допомогу до 26 350,00 грн. Стягнено з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 35 160,00 грн судових витрат.
В іншій частині додаткове рішення суду залишено без змін.
Залишивши без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у оскільки у тексті розписки не зазначені правова підстава передання та отримання спірних коштів, обов`язок повернення отриманих коштів та строк виконання цього чи будь-якого іншого зобов`язання, то не можна кваліфікувати спірні правовідносини як договірні.
На спростування доводів позивача, відповідач не надав доказів, які б підтверджували факт існування між сторонами договірних відносин. Водночас відповідач взагалі заперечує факт існування між ним та позивачем будь-яких договірних відносин на підставі розписки, заперечує факт отримання грошових коштів у розмірі 50 000,00 дол. США, зокрема й від позивача.
Факт отримання ОСОБА_4 вказаних в розписці коштів підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи № 1544/1545, якою встановлено, що підпис у розписці від імені ОСОБА_4 виконаний відповідачем.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи відповідача про недоведеність факту отримання ним спірних коштів саме від позивача є безпідставними, оскільки своїм підписом у розписці відповідач засвідчив факт отримання 50 000,00 дол. США саме від ОСОБА_1, а залучена до участі у справі як третя особа - дружина позивача - ОСОБА_3 самостійних вимог щодо предмета спору не заявляла.
Позивач не пропустив трирічного строку позовної давності, оскільки письмову вимогу про повернення грошових коштів відповідач отримав 11 жовтня 2018 року.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що немає підстав для висновку про допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
У частині зміни додаткового рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції виходив з того, що за підрахунком суду апеляційної інстанції витрачений адвокатом час на участь у вказаних в акті приймання-передання від 16 липня 2021 року судових засіданнях у суді першої інстанції загально становить 19 год, а не 61 год, тому вартість наданої адвокатом послуги за участь у судових засіданнях становить 16 150,00 грн, а не 51 850,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 13 липня 2021 року, додаткове рішення Бродівського районного суду Львівської області від 11 серпня 2021 року, постанову Львівського апеляційного суду від 08 червня 2022 року, просив їх скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13, від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15, від 03 червня 2016 року у справі № 6-100цс15, у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 811/1507/18, від 29 травня 2019 року у справі № 202/5348/18, провадження № 61-10212ск19, від 30 квітня 2021 року у справі № 204/2694/18, провадження № 61-15964св19, від 06 лютого 2020 року у справі № 910/13271/18, від 12 січня 2022 року у справі № 520/14188/18, провадження № 61-8061св20, від 30 травня 2022 року у справі № 344/10730/16-ц, провадження № 61-8418св21, від 04 серпня 2021 року у справі № 185/446/18, провадження № 61-434св20, від 21 квітня 2021 року у справі № 639/224/16-ц, провадження № 61-46386вссу18.
Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права, а саме частини першої статті 246 ЦК України.
Спірні кошти не можуть бути безпідставно набутими, оскільки згідно з розпискою позивач 17 разів протягом 15 місяців передавав кошти, при цьому, вказуючи про наявність усних домовленостей з відповідачем щодо будівництва на належній відповідачу земельній ділянці в м. Броди.
Передання спірних коштів здійснювалась на підставі усного правочину, який не визнаний у судовому порядку недійсним, тому до спірних правовідносин не може застосуватись стаття 1212 ЦК України.
Згідно з розпискою спірні кошти передавались частково в іноземній валюті - доларах США, а частково - у гривнях, тому немає підстав для висновку про обов`язок повернути кошти разом з 3% річних саме в іноземній валюті.
Факт передання спірних коштів саме позивачем не підтверджений висновком судово-почеркознавчої експертизи від 09 серпня 2019 року № 1544/1545.
Заява про збільшення позовних вимог подана адвокатом Дацко А. О. без підтвердження належними доказами представницьких повноважень - в ордері відсутній підпис адвоката, надано лише копію лицьової сторінки ордера. Адвокат не мала повноважень підписувати від імені позивача заяву про збільшення позовних вимог.
Суд необґрунтовано відхилив численні клопотання про призначення експертизи, які б змогли встановити обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Позивач звернувся з позовом із пропуском позовної давності.
Доводи інших учасників справи
Відзив позивача мотивований тим, що відповідач не надав доказів існування між сторонами договірних правовідносин.
Між сторонами не склалося таких стосунків, за яких ОСОБА_2 міг вважати, що отримує від ОСОБА_1 кошти в дарунок.
Поведінка відповідача є недобросовісною, оскільки одночасно посилається на те, що розпискою визначені усні договірні відносини між ними і заперечує існування будь-яких відносин між сторонами, зокрема і те, що взагалі отримував будь-яку кошти за розпискою.
Суди попередніх інстанцій правомірно стягнули з відповідача спірні кошти в доларах США.
Подаючи численні клопотання про призначення експертиз після її проведення за клопотанням сторони відповідача, ОСОБА_2 зловживав процесуальними правами та затягував судовий процес.
Рішення судів попередніх інстанцій є законними, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.Задоволено заяву ОСОБА_4 про зупинення виконання судових рішень. Зупинено виконання рішення Бродівського районного суду Львівської області від 13 липня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 08 червня 2022 року до закінчення касаційного розгляду справи.
У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389, пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що позивач передав відповідачу в період з 15 березня 2008 року до 01 травня 2010 року кошти у розмірі 50 000,00 дол. США.
Згідно з висновком експерта від 09 серпня 2019 року № 1544/1545, виконаного на виконання ухвали суду першої інстанції від 21 березня 2019 року про призначення почеркознавчої експертизи, підпис від імені ОСОБА_4, розташований у рядку "Кошти отримав" акта-розписки від 01 травня 2010 року, виконаний ОСОБА_4 .
Вимогу ОСОБА_1 від 10 жовтня 2018 року про повернення коштів відповідач у семиденний строк з дати її отримання (11 жовтня 2018 року) не виконав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, провадження № 12-46гс19.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, провадження № 12-84гс20).
Позивач, звертаючись із позовом до суду, просив стягнути з відповідача на його користь кошти у розмірі 50 000,00 дол. США, як безпідставно набуте майно на підставі статті 1212 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
За змістом статті 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, провадження № 14-32цс19, від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19, провадження № 14-175цс21).
Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, провадження № 12-182гс18).
Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, - яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, - та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, провадження № 12-12гс21).
Положення частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого отримання.
Наявність між сторонами договору, який є нікчемним або який визнано недійсним, виключає можливість стягнення переданих на його виконання коштів на підставі статті 1212 ЦК України. У тому разі, якщо договір між сторонами не був укладений, тобто немає правової підстави для передання коштів у момент такого передання, до правовідносин застосовується стаття 1212 ЦК України.
У особи виникає зобов`язання повернути отримане майно, зокрема, грошові кошти, згідно зі статтею 1212 ЦПК України, як безпідставно набуте, якщо особа отримала їх без правової підстави, за відсутності договірних правовідносин щодо цього майна.
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 495/2442/16-ц, провадження № 61-15428св19.
Згідно з текстом розписки вона не містить посилань на правову підставу передання спірних коштів (лише мету), порядок і строк їх повернення.
У матеріалах справи немає доказів того, що відповідач вчиняв, а позивач приймав виконання будь-яких дій чи робіт, пов`язаних з будівництвом будинку для ОСОБА_1, що давало б підстави оцінювати спірні правовідносини як договірні за відсутності письмового договору.
Доказів того, що між сторонами існують якісь правовідносини, що вказують на дружні, родинні стосунки та можливість дарування спірних коштів, у матеріалах справи немає.