Постанова
Іменем України
29 березня 2023 року
м. Київ
справа № 758/13703/14-ц
провадження № 61-7678св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О.,Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Подільського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Вегера Ольга Дмитрівна,
заінтересована особа (стягувач) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Вектор Плюс") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним 02 лютого 2007 року між ОСОБА_1 і Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" (у подальшому право вимоги за кредитним договором набуло ТОВ "ФК "Вектор Плюс").
Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 01 квітня 2015 року позов ТОВ "ФК "Вектор Плюс" задоволено та стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Вектор Плюс" заборгованість за кредитним договором у розмірі 60 889,86 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 06 листопада 2014 року становило 849 717,99 грн, та 3 654,00 грн судового збору.
У червні 2016 року ОСОБА_1 як боржник у виконавчому провадженні звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Подільського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Вегери О. Д. (далі - державний виконавець Вегера О. Д., державний виконавець) щодо постанови від 13 травня 2016 року про відкриття виконавчого провадження, винесеної в межах виконавчого провадження № 51054224 з примусового виконання виконавчого листа № 758/13703/14-ц, виданого 06 травня 2015 року Подільським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Вектор Плюс" заборгованості за кредитним договором.
Суди неодноразово розглядали цю справу.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2016 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06 грудня 2016 року ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 24 липня 2018 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, у серпні 2021 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу та задовольнити вимоги скарги, визнати неправомірними дії державного виконавця Вегери О. Д.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 24 липня 2018 року відмовлено.
Апеляційний суд виходив з того, що ухвала суду першої інстанції постановлена 24 липня 2018 року, апеляційна скарга подана 25 серпня 2021 року, тобто після спливу одного року з моменту проголошення оскаржуваного судового рішення, а доказів на підтвердження обставин, які перешкоджали б їй своєчасно подати апеляційну скаргу, враховуючи обізнаність про розгляд справи судом першої інстанції, ОСОБА_1 не надала.
Постановою Верховного Суду від 15 червня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд зазначив, що законом установлені строки як для виготовлення тексту судового рішення, так і для надсилання його сторонам справи у разі, якщо сторони не були присутні під час його проголошення в судовому засіданні. У цій справі оскаржувана ухвала проголошена 24 липня 2018 року, проте оприлюднена майже через два роки після проголошення, а сторонам її копії надіслано через три роки після проголошення. З огляду на викладене, касаційний суд вважав, що при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження апеляційний суд повинен був дати оцінку таким обставинам, як час складання повного тексту судового рішення, дотримання судом вимоги щодо порядку надіслання стороні копії судового рішення, та з огляду на це дати оцінку тому, чи є підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, врахувавши, що апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання копії відповідної ухвали суду першої інстанції.
Оскаржуваною ухвалою Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 24 липня 2018 року.
Апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив із того, що ОСОБА_1 з дня прийняття оскаржуваної ухвали (24 липня 2018 року) до дня отримання копії ухвали Подільського районного суду м. Києва (11 серпня 2021 року), а це 3 роки та 1 місяць, не виявляла жодної зацікавленості у розгляді скарги, де вона ж сама є скаржником. Зокрема матеріали цивільної справи не містять будь-яких звернень/запитів скаржника щодо стадії розгляду цієї справи. Окрім того, з даних Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) убачається, що вступна та резолютивна частина оскаржуваної ухвали надіслана до ЄДРСР у день її проголошення, а тому ОСОБА_1 мала можливість безперешкодно та самостійно дізнатися про стан розгляду справи. Також ОСОБА_2 не була позбавлена можливості ознайомитися із повним текстом оскаржуваної ухвали суду, починаючи із 15 травня 2020 року (день оприлюднення ухвали у ЄДРСР).
На підставі зазначеного апеляційний суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять передбачених частиною другою статті 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) обставин, відповідно до яких у разі подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення суд мав би вирішити питання про відкриття апеляційного провадження.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу на новий апеляційний розгляд. Касаційна скарга містила також клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року.
Касаційна скарга, відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, обґрунтована тим, що апеляційний суд помилково вважав, що заявник не цікавилася розглядом своєї скарги протягом тривалого часу. Зокрема, подавши 23 липня 2018 року заяву про відкладення розгляду справи (перша неявка), заявник, яка є матір`ю чотирьох дітей, була впевнена, що суд відкладе розгляд справи, натомість 24 липня 2018 року суд постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні скарги по суті. Зазначена ухвала опублікована в ЄДРСР 15 травня 2020 року, такі дії суду першої інстанції перешкоджали їй ознайомитися із повним текстом ухвали протягом майже двох років. Крім того, зазначає, що апеляційний суд, повторно вирішуючи питання про відкриття провадження, не врахував вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 15 червня 2022 року у цій справі. Ухвалу суду першої інстанції від 24 липня 2018 року заявник отримала лише 11 серпня 2021 року, а подавши апеляційну скаргу у п`ятнадцятиденний строк з дня її вручення, вона не пропустила строк на апеляційне оскарження. Сам апеляційний суд порушив строки, передбачені частиною третьою статті 358 ЦПК України, оскільки апеляційна скарга надійшла до апеляційного суду 27 серпня 2021 року, оскаржувана ухвала винесена 14 вересня 2021 року, а складена тільки 29 вересня 2021 року.
У вересні 2022 року від ТОВ "ФК "Вектор Плюс" до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якій стягувач, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просить її відхилити, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - залишити без змін, оскільки ОСОБА_1 була повідомлена про те, що розгляд справи призначено на 24 липня 2018 року, вона мала представника, який спеціалізується у сфері права, і якби вони цікавилися розглядом справи, ініціаторами якої були, то в будь-якому випадку із загальнодоступної інформації в травні 2020 року (після опублікування ухвали суду першої інстанції в ЄДРСР) дізналися б про результат розгляду справи; навіть з дати оприлюднення ухвали суду першої інстанції заявник пропустила строк в один рік та звернулася до апеляційного суду лише 25 серпня 2021 року; заявник із розумним інтервалом часу не цікавилася провадженням у справі, добросовісно не користувалася належними їй процесуальними правами та не виконувала процесуальні обов`язки; річний строк є преклюзивним (присічним); перегляд справи, з урахуванням часу, що минув, призведе до порушення принципу res judicata (правової визначеності) та до непропорційного втручання у право стягувача отримати заборгованість, яку стягнуто рішенням суду.
Станом на час розгляду справи Верховним Судом інші відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надходили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга ОСОБА_1 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2022 року поновлено строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року та касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків, зокрема подання доказів сплати судового збору.
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі на підставі частини другої статті 389 ЦПК України, витребувано із Подільського районного суду м. Києва матеріали справи № 758/13703/14-ц та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У вересні 2022 року частина матеріалів справи № 758/13703/14-ц надійшла до Верховного Суду.
У березні 2023 року матеріали справи № 758/13703/14-ц після дооформлення надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанційустановлено, що заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 01 квітня 2015 року задоволено позов ТОВ "ФК "Вектор Плюс", стягнено з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 02 лютого 2007 року № 2706/0207/72-029 в розмірі 60 889,86 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 06 листопада 2014 року становило 849 717,99 грн.
Постановою державного виконавця від 13 травня 2016 року відкрито виконавче провадження про примусове виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 01 квітня 2015 року.
15 червня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою та просила визнати неправомірними дії державного виконавця Вегери О. Д. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження в межах виконавчого провадження № 51054224 з примусового виконання виконавчого листа № 758/13703/14-ц, виданого 06 травня 2015 року Подільським районним судом м. Києва.