Постанова
Іменем України
05 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 753/20109/19
провадження № 61-7627св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О.,Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особі: Державний реєстратор філії Комунального підприємства Київської обласної ради "Готово" міста Києва Петришин Василь Михайлович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванченко Вадим Юрійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування рішень державного реєстратора речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння.
В обґрунтування позову зазначав, що 02 серпня 2007 року між ним та Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" (далі - ПАТ "Банк Форум", Банк) укладено кредитний договір, зобов`язання якого забезпечені нерухомим майном, що визначено у позовних вимогах, яке було передано в іпотеку Банку.
13 липня 2018 року між Банком та ОСОБА_2 укладено договори, згідно із якими остання набула права вимоги за кредитним договором та набула прав іпотекодерждателя.
23 листопада 2018 року нерухоме майно перереєстровано на ОСОБА_2, а 02 серпня 2019 року ОСОБА_2 відчужила це майно на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Позивач зазначав, що набуття ОСОБА_2 права власності на майно вважає незаконним з огляду на те, що передбачену статтею 35 Закону України "Про іпотеку" вимогу про усунення порушення він не отримував. Така вимога була направлена та вручена 24 вересня 2018 року за адресою компанії "Юридична фірма "Онікс", що є робочим місцем адвоката Онищука М. Ю., а зазначений адвокат здійснював представництво його інтересів у цивільній справі №755/25044/14-ц, у якій також брало участь ПАТ "Банк Форум", однак строк дії довіреності закінчився 03 лютого 2018 року та зв`язків вони більше не підтримували. Адвокат не повідомляв ОСОБА_1 про надходження вказаного листа.
Також позивач вказував на те, що державний реєстратор під час вчинення реєстраційних дій не переконався в тому, чи є зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення належним доказом, не звернув уваги на те, що отримувачем зазначено " ОСОБА_6", а адреса отримувача не кореспондується із жодною з адрес, що були вказані у договорах, стороною яких є ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, позивач просив суд ухвалити рішення, яким скасувати запис про державну реєстрацію прав на нерухоме майно № 29079102 про реєстрацію права власності на садовий будинок загальною площею 231,40 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1702415780000, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 та запис про державну реєстрацію прав на нерухоме майно № 29076676 про реєстрацію права власності на земельну ділянку загальною площею 0,0533 га, кадастровий номер 8000000000:90:547:0007, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1702297080000, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_2, внесені в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Філії Комунального підприємства Київської обласної ради "Готово" міста Києва Петришина В. М. від 23 листопада 2018 року № 44215962; визнати недійсним договір купівлі-продажу садового будинку загальною площею 231,40 кв. м, в тому числі жилою площею 133,60 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1702415780000, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванченком В. Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 3404, на підставі якого ОСОБА_2 продала 1/2 частки зазначеного садового будинку ОСОБА_3 та 1/2 частки садового будинку ОСОБА_4 ; скасувати запис про державну реєстрацію прав на нерухоме майно № 32662713 про реєстрацію права власності на 1/2 частки садового будинку загальною площею 231,40 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1702415780000, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_3 та запис про державну реєстрацію прав на нерухоме майно № 32662767 про реєстрацію права власності на 1/2 частки зазначеного садового будинку, загальною площею 231,40 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1702415780000, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_4, внесені в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно ОСОБА_7 від 02 серпня 2019 року № 48070616; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,0533 га, кадастровий номер 8000000000:90:547:0007, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1702297080000, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванченком В. Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 3406, на підставі якого ОСОБА_2 продала 1/2 частки зазначеної земельної ділянки ОСОБА_3 та 1/2 частки земельної ділянки ОСОБА_4 ; скасувати запис про державну реєстрацію прав на нерухоме майно № 32662903 про реєстрацію права власності на 1/2 частки земельної ділянки загальною площею 0,0533 га, кадастровий номер 8000000000:90:547:0007, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1702297080000, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_3 та запис про державну реєстрацію прав на нерухоме майно № 32662928 про реєстрацію права власності на 1/2 частки зазначеної земельної ділянки за ОСОБА_4, внесені в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень па підставі рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно ОСОБА_7 від 02 серпня 2019 року № 48070877; витребувати садовий будинок загальною площею 231,40 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1702415780000, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку загальною площею 0,0533 га, кадастровий номер 8000000000:90:547:0007, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1702297080000, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; зареєструвати право власності на зазначений садовий будинок та земельну ділянку за ОСОБА_1 ; внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про реєстрацію права власності на зазначений садовий будинок та земельну ділянку за ОСОБА_1 .
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 20 травня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вручення ОСОБА_6 повідомлення про усунення порушення створюють обов`язки безпосередньо для самого позивача. Суд вказав, що оскільки ОСОБА_2 була законним власником майна, відтак правочини щодо розпорядження майном не можуть бути визнані недійсними. Щодо вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння, то суд вказав, що майно вибуло з волі позивача унаслідок укладення ним іпотечного договору, який передбачає підстави для припинення права власності.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 травня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Витребувано на користь ОСОБА_1 садовий будинок, загальною площею 231,40 кв. м, жилою площею 133,60 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1702415780000, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку загальною площею 0,0533 га, кадастровий номер 8000000000:90:547:0007, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1702297080000, що знаходиться за тією ж адресою, з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір по 12 198,35 грн з кожного.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що довіреність ОСОБА_1, наявність якої суд першої інстанції уважав достатнім для того, щоб стверджувати, що вручення документа представнику прирівнюється до вручення документа довірителю, діяла три роки та припинила свою дію 02 лютого 2018 року (тобто до моменту отримання вимоги від 19 вересня 2018 року про усунення порушень та повернення заборгованості за кредитним договором № 0263/07/01-N).
Також апеляційний суд зазначив про те, що даних, які б свідчили, що належною адресою ОСОБА_1 для цілей застосування умов іпотечного договору є адреса: АДРЕСА_2, матеріали справи не містять.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивач не був належним чином повідомленим про вимогу про усунення порушень та повернення заборгованості за кредитним договором, а тому вважав, що звернення стягнення на предмет іпотеки вчинено з порушенням статей 35, 37 Закону України "Про іпотеку", пункту 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Крім того, апеляційний суд, дійшов висновку про те, що оскільки нерухоме майно вибуло з володіння власника ОСОБА_1 не з його волі, а іншим шляхом, то належним способом захисту його прав є витребування спірного майна у добросовісного набувача відповідно до вимог статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), тому лише така позовна вимога підлягає задоволенню.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У серпні 2022 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та залишити в силі рішення суду першої інстанції у зазначеній частині.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд:
- безпідставно скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині;
- не врахував, що сам факт отримання ОСОБА_8 вимоги на ім`я позивача і вручення її працівником Акціонерного товариства "Укрпошта" (далі - АТ "Укрпошта") свідчить про те, що в ОСОБА_8, як представника позивача, було достатньо повноважень на отримання вимоги на адресу позивача;
- не звернув увагу на те, що закінчення дії довіреності, посвідченої 03 лютого 2015 року державним нотаріусом Шостої київської державної нотаріальної контори Прокопенко Н. Ф. та зареєстрованої в реєстрі за № 9-167, виданої позивачем на ім`я ОСОБА_8 не є підтвердженням відсутності повноважень в останнього станом на вересень 2018 року;
- проігнорував те, що стороною позивача не надано доказів на підтвердження відсутності інших документів, які б уповноважували ОСОБА_8 представляти інтереси позивача;
- не врахував, що підчас надання пояснень у судовому засіданні, яке відбулось 17 лютого 2022 року, свідок ОСОБА_6 зазначив, що він передав позивачу оригінал вимоги після її отримання, що не спростував позивач;
- не звернув увагу на те, що відповідач ОСОБА_2 направляла вимогу про усунення порушень та повернення заборгованості за кредитним договором № 0263/07/01-N за всіма відомими їй адресами позивача (які були вказані у матеріалах кредитної справи), в тому числі за адресами: АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_1 ;
- залишив без вирішення питання щодо компенсації втрат добросовісним набувачам іпотечного майна;
- не врахував правових висновків, висловлених у постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц, постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17; відступив від висновків Верховного Суду у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 922/1163/18, від 29 серпня 2018 року у справі № 909/105/15, від 29 серпня 2018 року у справі № 910/23428/17, від 31 січня 2018 року у справі № 910/8763/17.
Також заявник у касаційній скарзі вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм статті 239 ЦК України та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування зазначеної норми права у справах за подібних правовідносин.
Разом із касаційною скаргою представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду клопотання про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року, обґрунтовуючи його тим, що існує реальна загроза позбавлення відповідача спірного майна.
Станом на час розгляду справи відзиви на касаційну скаргупредставника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 від інших учасників справи до Верховного Суду не надходили.
Межі касаційного перегляду
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 не містить доводів щодо оскарження постанови Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року в частині відмови у задоволенні позову, тому вказане судове рішення суду апеляційної інстанції у вказаній частині Верховним Судом не перевіряється.
Отже, постанова Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року перевіряється судом касаційної інстанції лише в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 09 серпня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 753/20109/19 з Дарницького районного суду міста Києва; у задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року відмовлено; надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.
У серпні 2022 року матеріали справи № 753/20109/19 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2023 року справу № 753/20109/19 призначено до судового розгляду колегією суддів у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02 серпня 2007 року між ПАТ "Банк Форум" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0263/07/01-N, відповідно до умов якого позичальнику надано кошти в розмірі 290 000,00 дол. США з оплатою за процентною ставкою 11,5 % річних.
З метою забезпечення зобов`язань за кредитним договором, 02 серпня 2007 року між ПАТ "Банк Форум" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О. М. та зареєстрований за реєстровим № 4051. Згідно з умовами договору в іпотеку Банку передано садовий будинок, загальною площею 231,4 кв. м, жилою 133,60 кв. м, та земельну ділянку, загальною площею 0,0533 га, за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 6.1 вказаного іпотечного договору сторони цього договору дійшли згоди вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі застереження, що міститься у цьому договорі.
Також відповідно до пункту 6.3 іпотечного договору сторони дійшли згоди, що задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватися шляхом: передачі іпотекодаржателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язань за кредитним договором у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; продажу іпотекодаржателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі поговору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
13 липня 2018 року між ПАТ "Банк Форум" та ОСОБА_2 укладено договір № 1216-Ф про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним договором та договір про відступлення прав за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В. Я. за реєстровим № 1397, відповідно до умов якого права вимоги за кредитним та іпотечним договорами перейшли до ОСОБА_2
19 вересня 2018 року ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2, надіслано вимогу про усунення порушень та повернення заборгованості за кредитним договором № 0263/07/01-N та попереджено, що у разі невиконання вимоги кредитор розпочне процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до іпотечного договору та статей 37, 38 Закону України "Про іпотеку".
Відправлення та вручення цієї вимоги підтверджується описом вкладення від 19 вересня 2018 року, фіскальним чеком від 19 вересня 2018 року та повідомленням про вручення поштового відправлення, згідно якого відправлення вручено 24 вересня 2018 року, а особою, яка його отримала, значиться " ОСОБА_6".
23 листопада 2018 року державним реєстратором філії КП Київської обласної ради "Готово" м. Києва Петришиним В. М. зареєстровано право власності на садовий будинок, загальною площею 231,40 кв. м, жилою площею 133,60 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку, кадастровий номер 800000000:90:547:0007, загальною площею 0,0533 га, за цією ж адресою, за ОСОБА_2, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності.
02 серпня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу садового будинку, згідно із яким кожен з покупців набув право власності на 1/2 частини будинку. Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванченком В. Ю. та зареєстровано в реєстрі за № 3404.
02 серпня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно із яким кожен з покупців набув право власності на 1/2 частини земельної ділянки. Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванченком В.Ю. та зареєстровано в реєстрі за № 3406.
Також судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 були пов`язані правовідносинами, заснованими на виданій 03 лютого 2015 року нотаріально посвідченій довіреності (ОСОБА_1 - довіритель, ОСОБА_6 - представник). Строк дії довіреності - до 03 лютого 2018 року. Перелік повноважень представника обмежувався здійсненням вчинення дій у зв`язку із судовими провадженнями, як до їх порушення, так і на стадії виконання, та виключно в правоохоронних органах, прокуратурі, суду, органах виконання судових рішень.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Відповідно до статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 546 ЦПК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні Іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Частиною першою статті 35 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.