Постанова
Іменем України
25 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 635/10632/14-ц
провадження № 61-16437св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - головний державний виконавець Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Комар Ганна Володимирівна,
заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу головного державного виконавця Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Комар Ганни Володимирівни на постанову Харківського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Котелевець А. В., Хорошевського О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст скарги
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на рішення головного державного виконавця Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Комар Г. В. (далі - державний виконавець), заінтересована особа - ОСОБА_2 .
Скарга обґрунтована тим, що постановою Харківського апеляційного суду від 27 березня 2019 року визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаражею Н. П. 18 серпня 2011 року за реєстровим номером 2841. Витребувано у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 та повернено цю квартиру у власність ОСОБА_1, скасовано державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_2 . Усунено ОСОБА_1 перешкоди в користуванні спірною квартирою шляхом вселення його до цієї квартири.
На виконання вказаної постанови суду апеляційної інстанції Харківський районний суд Харківської області 16 квітня 2019 року видав виконавчий лист № 635/10632/14-ц, зокрема, про витребування у ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 на його користь зі скасуванням державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ОСОБА_2 .
Виконавчий лист № 635/10632/14-ц разом із заявою про відкриття виконавчого провадження він пред`явив до Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - ВДВС).
Однак 01 лютого 2021 року він отримав від ВДВС лист про те, що виконавчий лист повернено йому разом із повідомленням від 15 січня 2021 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, оскільки рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання.
Вважає таке рішення державного виконавця незаконним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню, оскільки спосіб захисту цивільних прав у вигляді витребування власником свого майна із чужого володіння кореспондує із таким заходом примусового виконання, як вилучення та передача предметів стягувачу. Поняття "витребування" є тотожним поняттю "вилучення та передача предметів".
Виконавчий лист видано на виконання судового рішення, яке підлягає примусовому виконанню.
Виконання судового рішення про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння та передання такого майна власникові передбачає також державну реєстрацію права власності за власником на це майно.
Сукупність дій державного виконавця з вилучення у боржника майна, передання цього майна стягувачеві з державною реєстрацією за ним права власності на це майно відповідатиме меті, завданням та засадам виконавчого провадження.
Отже, дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання є неправомірними.
Просив визнати неправомірним та скасувати повідомлення державного виконавця від 15 січня 2021 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання за виконавчим листом № 635/10632/14-ц, виданим 16 квітня 2019 року Харківським районним судом Харківської області, про витребування у ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1, яку повернено у власність ОСОБА_1, зі скасуванням державної реєстрації права власності на цю квартиру за ОСОБА_2, та зобов`язати державного виконавця відкрити виконавче провадження за вказаним виконавчим листом.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 22 квітня 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення державного виконавця відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що повідомлення державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання є правомірним, оскільки скасування державної реєстрації не входить до переліку заходів примусового виконання рішень та до повноважень державної виконавчої служби.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 22 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення скарги ОСОБА_1 .
Визнано неправомірним та скасовано повідомлення державного виконавця від 15 січня 2021 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання за виконавчим листом № 635/10632/14-ц, виданим 16 квітня 2019 року Харківським районним судом Харківської області, про витребування у ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1, яку повернено у власність ОСОБА_1, зі скасуванням державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ОСОБА_2 .
Зобов`язано державного виконавця відкрити виконавче провадження за виконавчим листом № 635/10632/14-ц, виданим 16 квітня 2019 року Харківським районним судом Харківської області, про витребування у ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1, яку повернуто у власність ОСОБА_1, скасувавши державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_2 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, яке набрало законної сили, є підставою для державної реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, виконання рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння полягатиме у внесенні державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису про державну реєстрацію права власності на певне майно за особою, на користь якої ухвалено таке рішення.
Внесення такого запису можливе і в процедурі примусового виконання рішення суду.
Виконавчий лист № 635/10632/14-ц, виданий Харківським районним судом Харківської області 16 квітня 2019 року, передбачає захід примусового виконання рішення - витребування в особи квартири.
Отже, дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання з посиланням на пункт 7 частини четвертої статті 4 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) є неправомірними.
Державний виконавець помилково дійшов висновку про те, що виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання.
Інтереси ОСОБА_1 під час розгляду скарги представляв адвокат Поліщук О. Л. на підставі договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2021 року № 01-11/02-21.
Згідно з актами приймання-передачі послуг з правової допомоги адвокат Поліщук О. Л. надав ОСОБА_1 послуги на суму 11 520,00 грн (9 год).
ОСОБА_5 як представник ОСОБА_1 за довіреністю сплатив адвокату вартість зазначених послуг.
ВДВС не подавало клопотання про зменшення суми витрат на правничу допомогу.
Враховуючи складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, відсутність клопотання про зменшення цих витрат, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з ВДВС на користь ОСОБА_1 понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 11 520,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2021 року державний виконавець звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що заходи примусового виконання рішень визначені статтею 10 Закону № 1404-VIII. У резолютивній частині постанови Харківського апеляційного суду від 27 березня 2019 року та у виконавчому листі № 635/10632/14-ц, виданому 16 квітня 2019 року Харківським районним судом Харківської області, зазначено вимоги позивача, які не передбачають застосування заходів примусового виконання рішень, тому немає підстав для відкриття виконавчого провадження. Таким чином, державний виконавець правомірно виніс повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання на підставі пункту 7 статті 4 Закону.
З урахуванням статей 4, 10, 26 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV) та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для фактичного та повного виконання виконавчого листа у цій справі необхідно скасувати державну реєстрацію, що не входить до повноважень ВДВС та до заходів примусового виконання рішень.
Вирішуючи питання про стягнення з державного виконавця на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції не врахував, що процесуальні документи підписано не представником, а ОСОБА_1 .
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не подано.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи. У задоволенні заяви державного виконавця про зупинення виконання постанови Харківського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року відмовлено.
У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з таких підстав: суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи; висновки суду апеляційної інстанції не відповідають обставинам справи; порушено норми процесуального права, а саме: пункт 7 частини першої, частину четверту статті 4, статті 10, 60, Закону № 1404-VIII; суд апеляційної інстанції, вийшовши за межі повноважень, зобов`язав державного виконавця вчинити дії, які не передбачені Законом № 1404-VIII, оскільки реєстраційні дії щодо майна регулюються Законом 1952-IV та здійснюються державним реєстратором. Суд апеляційної інстанції неправильно розподілив судові витрати та стягнув витрати на правову допомогу за відсутності належних доказів на підтвердження надання правової допомоги ОСОБА_1 .
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Постановою Харківського апеляційного суду від 27 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаража Н. П., приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченко О. В., Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації, про визнання правочинів недійсними, скасування державної реєстрації права власності, усунення перешкод в користуванні власністю, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаража Н. П., приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченко О. В., ОСОБА_6, про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на нерухоме майно позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаражею Н. П. 18 серпня 2011 року за реєстровим номером 2841; витребувано у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, яку повернено у власність ОСОБА_1, зі скасуванням державної реєстрації права власності на цю квартиру за ОСОБА_2 ; усунено ОСОБА_1 перешкоди в користуванні спірною квартирою шляхом вселення його до вказаної квартири. В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 16 грудня 2020 року постанову Харківського апеляційного суду від 27 березня 2019 року залишено без змін.
16 квітня 2019 року Харківський районний суд Харківської області видав виконавчий лист № 635/10632/14-ц на примусове виконання судового рішення про витребування у ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1, яку повернено у власність ОСОБА_1, скасувавши державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 від 24 грудня 2014 року № 8219105 за ОСОБА_2 (т. 7, а. с. 13).
06 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 635/10632/14-ц (т. 7,
а. с. 14-15).
Повідомленням державного виконавця від 15 січня 2021 року ОСОБА_1 повернено виконавчий лист № 635/10632/14-ц без прийняття до виконання на підставі пункту 7 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII, оскільки виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання, а саме: відповідно до Закону 1952-IV право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно - об`єкт незавершеного будівництва - підлягають обов`язковій державній реєстрації, яка проводиться державними реєстраторами, а не державними виконавцями, тому немає підстав для відкриття виконавчого провадження (т. 7, а. с. 16).
ОСОБА_1 отримав вказане повідомлення 01 лютого 2021 року (т. 7, а. с. 18).
Станом на 14 січня 2021 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_2, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 7, а. с. 108-109).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої та другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 11-рп/2012 за конституційним зверненням ОСОБА_8 ).
Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Умови й порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається Законом № 1404-VIII.
Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.