Постанова
Іменем України
05 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 308/13418/20
провадження № 61-11373св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Григорчук Павло Васильович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Кондора Р. Ю., Джуга С. Д. та додаткову постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Кондора Р. Ю., Джуга С. Д., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Григорчук Павло Васильович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - АТ "ПУМБ"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький І. В., приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Григорчук П. В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та відшкодування моральної шкоди.
У позовній заяві позивач посилався на те, що 06 травня 2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький І. В. вчинив виконавчий напис № 5223, яким пропонував стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ "ПУМБ" заборгованість за кредитним договором від 24 грудня 2007 року № 5867421 у сумі 4 286 920,52 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту в сумі 1 993 649,15 грн; за відсотками - 2 292 771,37 грн, витрати за його вчинення - 500,00 грн. Строк платежу за кредитом настав. Стягнення заборгованості проводиться за період із 30 квітня 2009 року до 30 квітня 2020 року.
Вказував, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука П. В. від 25 червня 2020 року відкрито виконавче провадження.
Виконавчий напис є незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України "Про нотаріат"). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.
Вказував, що на час виникнення спірних правовідносин законодавство не передбачало такого способу захисту прав кредитора як вчинення нотаріусом на стягнення боргу виконавчого напису на кредитній угоді, що не посвідчена нотаріально, якою є кредитний договір від 24 грудня 2007 року № 5867421.
Зміни до зазначеного переліку документів, що уможливлювали б стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса за кредитним договором, були внесені постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662, коли перелік було доповнено розділом 2 "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин", згідно із яким за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, для одержання виконавчого напису подаються оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення із відміткою стягувача про непогашення заборгованості (пункт 2 підпункти "а", "б").
Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду
від 22 лютого 2017 року (справа № 826/20084/14), залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року (справа № К/800/7651/17), постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 визнано незаконною та не чинною у частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а саме щодо доповнення переліку розділом 2 "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин".
Отже, позивач стверджував, що станом на 06 травня 2020 року чинна редакція постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 не дозволяла вчинення виконавчих написів на кредитних договорах.
Вказував, що, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно із переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 27 березня 2019 року у справі
№ 137/1666/16-ц у подібних правовідносинах.
Як зазначено у виконавчому написі, заборгованість за тілом кредиту становить суму 1 993 649,15 грн, за відсотками - 2 292 771,37 грн, проте з таким розміром позивач не погодився, оскільки звернення із позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення із таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Вказував, що аналогічний правовий висновок Велика Палата Верховного Суду підтвердила у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) та
від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц(провадження
№ 14-465цс18).
Також зазначав, що заочним рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 20 грудня 2011 року у справі № 2-1933/11 задоволено позовні вимоги ПАТ "ПУМБ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ПУМБ" суму заборгованості у розмірі 3 170 587,72 грн та судові витрати в розмірі 1 820,00 грн, а всього - 3 172 407,72 грн, звернено стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 24 грудня 2007 року, а саме: житловий будинок, реєстраційний номер - 12979184; загальна площа 135,6 кв. м, житлова площа 40,7 кв. м, відповідно до витягу із реєстру прав власності на нерухоме майно
від 05 жовтня 2007 року № 16178331, виданого КП БТІ м. Донецька, загальна вартість 140 190,00 грн, розташований за адресою: АДРЕСА_1, а також земельну ділянку, цільове призначення: обслуговування житлового будинку і господарських будівель; площа 0,0736 га; кадастровий номер 1410136300:00:009:0132, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1, для задоволення вимог ПАТ "ПУМБ" шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах.
Вказане судове рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 11 липня 2011 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2011 року.
Зазначав, що повторним заочним рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 18 грудня 2012 року у справі № 0508/12201/2012 задоволено частково позовні вимоги ПАТ "ПУМБ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованість за кредитним договором у розмірі 3 170 587,72 грн, судовий збір у сумі 1 700,00 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 грн, а всього стягнено 3 172 407,72 грн.
Стверджував, що наведена обставина доводить те, що заявлена відповідачем нотаріусу заборгованість за кредитним договором за тілом позики - 1 993 649,15 грн та за відсотками - 2 292 771,37 грн не є безспірною, а виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню.
Також позивач зазначає, що окрім визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у межах розгляду цієї вимоги необхідно розглянути вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди в сумі 1 000 000,00 грн, оскільки АТ "ПУМБ" в особі уповноважених представників вчинило неправомірну дію, яка не узгоджується із Законом України "Про нотаріат", де через приватного нотаріуса вимагає у нього незаконно, всупереч судовим рішенням, ігноруючи постанови Великої Палати Верховного Суду, заборгованість за відсотками. Вказана заборгованість перевищує 2 000 000,00 грн.
Позивач зазначав, що він є особою, яка через дії чи бездіяльність терпить протягом вказаного часу життєві незручності. З 2015 року він є особою з інвалідністю 3 групи, а в подальшому - 2019 року інвалідність було змінено на 2 групу. Окрім того, позивач має серцево-судинні захворювання, йому протипоказано нервуватися, а також багато пересуватися. Наслідком пред`явлення незаконного виконавчого напису є арешт майна, а саме - транспортного засобу та звернення стягнення на єдиний дохід позивача.
Стверджував, що ці обставини спричинили негативні зміни у його житті, що проявляється у щоденних думках та спогадах про обман, який з ним стався, у страху можливого повторення подій, негативних переживаннях та спогадах, потребі в уникненні аналогічних обставин, насторозі, тривозі, емоційній реакції при згадуванні, важкості виконання повсякденних обов`язків, фіксування уваги на вирішенні цієї проблеми, переживанні психологічного дискомфорту, тимчасовій відірваності від активного соціального життя, зниженому та нестійкому настрої, порушенні сну, неприємних сновидіннях, емоційній напрузі, нервозності, дратівливості, реакції замикання, бажанні уникати контактів.
Із урахуванням завдання йому збитків, незаконного стягнення у безспірному порядку відсотків, отримання тимчасових незручностей у вигляді арешту та розшуку майна, погіршення стану здоров`я, постійного переживання стресу, загрози вилучення у будь-який момент транспортного засобу, оцінює завдану йому моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн.
На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис нотаріуса
від 06 травня 2020 року № 5223, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І. В., про стягнення з нього на користь АТ "ПУМБ" заборгованості за кредитним договором від 24 грудня 2007 року № 5867423 у розмірі 4 286 920,52 грн, відшкодувати моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн та на надання правової допомоги - 150 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 06 травня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис
від 06 травня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І. В., що зареєстрований у реєстрі за № 5223, про стягнення на користь АТ "ПУМБ", яке є кредитором за кредитним договором від 24 грудня 2007 року № 5867421, заборгованості з ОСОБА_1 за період з 30 квітня 2019 року до
30 квітня 2020 року у розмірі 4 286 420,52 грн, у тому числі: заборгованості за сумою кредиту - 1 993 649,15 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом - 2 292 771,37 грн, плати за вчинення виконавчого напису нотаріусом - 500,00 грн, що становить загальну суму 4 286 920,52 грн.
У іншій частині позову відмовлено.
Стягнено з АТ "ПУМБ" в дохід держави судовий збір у розмірі 1 261,20 грн.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню суд першої інстанції виходив із того, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршицький І. В. вчинив виконавчий напис усупереч правил, встановлених Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, Закону України "Про нотаріат", не пересвідчившись у безспірності таких вимог, неправомірно вчинив виконавчий напис від 06 травня 2020 року, яким пропонувалося стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ "ПУМБ" заборгованість у розмірі 4 286 920,52 грн.
Відмовляючи у відшкодуванні моральної (немайнової) шкоди, суд першої інстанції вважав, що позивач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди, причинного зв`язку між діями відповідача і моральною шкодою та наслідками, що настали.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 150 000,00 грн, виходив із того, що на підтвердження понесених витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, позивачем до позовної заяви не було долучено жодних належних та допустимих доказів на підтвердження таких витрат.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку в частині стягнення моральної шкоди та витрат на правничу допомогу.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 06 травня 2022 року скасовано в частині відхилених вимог та ухвалено у цій справі постанову про часткове задоволення такої позовної вимоги.
Стягнено з АТ "ПУМБ" на користь ОСОБА_1 40 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 36 900,00 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовну вимогу про стягнення моральної шкоди, виходив із того, що ОСОБА_1 зазнав моральної травми, яка у сукупності із обставинами протиправності діяння її заподіювача, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та наявності винних дій останнього в її заподіянні є підставою для визначення розміру моральної шкоди у сумі 40 000,00 грн, що відповідатиме засадам розумності, справедливості та співмірності. Зазначений розмір моральної шкоди є достатнім для розумного задоволення потреб ОСОБА_1 і не призведе до безпідставного збагачення останнього.
Розподіляючи витрати, понесені ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, апеляційний суд дійшов висновку, що надані останнім докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Тому, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її нескладності за вимогами та виконаної адвокатом роботи, значимості таких дій у справі, витраченого часу, який слід рахувати у загальній кількості 18 годин, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з АТ "ПУМБ" на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 36 900,00 грн.
Додатковою постановою Закарпатського апеляційного суду
від 15 листопада 2022 року задоволено частково заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
Стягнено з АТ "ПУМБ" 5 000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
У задоволенні решти заявлених вимог відмовлено.
Частково задовольняючи заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та стягуючи із відповідача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, суд, врахувавши характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та значимості таких дій у справі, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з АТ "ПУМБ" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, що також відповідає пропорційності задоволеної апеляційним судом позовної вимоги.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
У листопаді 2022 року АТ "ПУМБ" через свого представника звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 травня 2022 року залишити без змін.
У грудні 2022 року АТ "ПУМБ" через свого представника звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на додаткову постанову суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати додаткову постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року, заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду.
У касаційних скаргах скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, визначені пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Скаржник вказує, що апеляційний суд безпідставно стягнув з АТ "ПУМБ" моральну шкоду за неправомірно вчинений виконавчий напис, тобто з особи, яка його не вчиняла.
Відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції не встановив фактичну наявність шкоди та причинний зв`язок між діями АТ "ПУМБ" та наслідками спричинення моральної шкоди, описаними позивачем у позовній заяві.
Верховний Суд у постановах від 20 травня 2020 року у справі № 821/1269/17, від 30 січня 2018 року у справі № 804/2252/14,
від 20 лютого 2018 року у справі № 804/2252/14 вказав, що для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Позивач стверджує, що моральна шкода, завдана йому відповідачем, пов`язана зі стражданнями, зумовленими відсутністю боргу за кредитним договором, але обставина наявності або відсутності боргу не була предметом судового розгляду у цій справі і судами не досліджувалася. Більш того, обставина наявності боргу позивача перед відповідачем встановлена заочним рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 18 грудня 2012 року у справі № 0508/12201/2012, залишеним в силі ухвалою Апеляційного суду Донецької області
від 31 березня 2014 року, і відповідно до частини п`ятої статті 82 ЦПК України не підлягає доказуванню при розгляді цієї справи.
Також касатор зазначає, що посилання апеляційного суду у постанові на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, яка покинула своє постійне місце проживання у м. Донецьку через збройну агресію РФ, і через дії чи бездіяльність залишилася та терпить протягом вказаного часу життєві незручності, будучи при цьому особою з інвалідністю другої групи, а інвалідність пов`язана із захворюванням серцево-судинної системи з неврологічними розладами, при наявності якої протипоказано нервуватися, а також багато пересуватися, однак вказане не перебуває у причинному зв`язку із заявленою позивачем моральною шкодою.Вказане суперечить висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 520/19028/19 та
від 20 січня 2021 року у справі № 197/1330/14-ц.
Також вказує, що суд апеляційної інстанції порушив принцип розумності відшкодування моральної шкоди.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц викладено висновок про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Суд апеляційної інстанції, стягнувши з відповідача моральну шкоду у розмірі 40 000,00 грн, порушив вказані принципи.
Щодо порушення судом норм процесуального права зі стягнення витрат на професійну правничу допомогу скаржник вказує, що відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 36 900,00 грн є нерозумним та не узгоджується зі складністю справи.
Апеляційний суд зробив висновок, що справа є нескладною, витрачений адвокатом час у розмірі 18 годин є достатнім, але суд погодився із вартістю однієї години послуги адвоката - 2 050,00 грн, що призвело до стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 36 900,00 грн (18 год. х 2 050,00 грн). Вартість однієї години праці адвоката у розмірі 2 050,00 грн є нерозумною, оскільки за таким розрахунком оплата праці адвоката за один робочий день становитиме 16 400,00 грн (2 050,00 грн х 8 год.) та, відповідно, 360 800,00 грн на місяць (22 робочих дні х 16 400,00 грн), що не відповідає реальному стану оплати праці у державі. Вказане суперечить висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21).
У касаційній скарзі щодо оскарження додаткової постанови скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не застосував принцип пропорційності та не врахував, що вимоги задоволено у розмірі 4 % від суми заявлених. Відповідно, судові витрати підлягають стягненню пропорційно задоволеним вимогам від визначеної судом співмірної та розумної суми: 5 000,00 грн х 4 %, що складає 200,00 грн.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просив касаційні скарги залишити без задоволення, постанову та додаткову постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Рух касаційних скарг в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу № 308/13418/20 з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
Відмовлено у задоволенні клопотання АТ "ПУМБ" про зупинення дії постанови Закарпатського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року.
У січні 2023 року справа № 308/13418/20 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24 грудня 2007 року між ЗАТ "ПУМБ" (правонаступником якого
є АТ "ПУМБ") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір
від 24 грудня 2007 року № 5867421, згідно із яким позивачу видано кредит у сумі 2 121 000,00 грн, з яких: 1 131 264,32 грн - для погашення заборгованості за кредитним договором від 08 грудня 2005 року № 225Ф/02-2005, укладеним із ТОВ "Універсальний комерційний банк "Камбіо", та 989 735,80 грн - для використання на власні потреби, строком до 24 грудня 2021 року, зі сплатою 12,50 % річних.
Заочним рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька
від 20 грудня 2011 року у справі № 2-1933/11 позовні вимоги ПАТ "ПУМБ" (правонаступником якого є АТ "ПУМБ") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено, стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ПУМБ" суму заборгованості 3 170 587,72 грн та судові витрати у розмірі 1 820,00 грн, а всього - 3 172 407,72 грн.
Звернено стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки
від 24 грудня 2007 року № 5867882, а саме: житловий будинок, реєстраційний номер 12979184; загальна площа 135,6 кв. м, житлова площа 40,7 кв. м, відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 05 жовтня 2007 року № 16178331, виданого КП БТІ м. Донецька, загальна вартість 140 190,00 грн, розташований за адресою: АДРЕСА_1, а також земельну ділянку, цільове призначення: обслуговування житлового будинку і господарських будівель; площа 0,0736 га; кадастровий номер 1410136300:00:009:0132, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1, для задоволення вимог ПАТ "ПУМБ" шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах.
Повторним заочним рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 18 грудня 2012 року у справі № 0508/12201/2012 позовні вимоги ПАТ "ПУМБ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованість за кредитним договором у розмірі 3 170 587,72 грн, судовий збір - 1 700,00 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120,00 грн, а всього стягнено 3 172 407,72 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
31 березня 2014 року ухвалою Апеляційного суду Донецької області (справа № 0504/8287/12) рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 18 грудня 2012 року залишено без змін.
06 травня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршицьким І. В. вчинено виконавчий напис, що зареєстрований у реєстрі за № 5223, згідно із яким запропоновано стягнути на користь АТ "ПУМБ", яке є кредитором за кредитним договором
від 24 грудня 2007 року № 5867421, заборгованість із боржника ОСОБА_1 . Стягнення заборгованості проводиться за період
з 30 квітня 2019 року до 30 квітня 2020 року. Сума заборгованості станом на 24 квітня 2020 року складає 4 286 420,52 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом - 1 993 649,15 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 2 292 771,37 грн. За вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнено плату із стягувача в розмірі 500,00 грн, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню, - 4 286 920,52 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційних скарг з огляду на таке.