ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2023 року
м. Київ
справа №260/7616/21
адміністративне провадження № К/990/32051/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Мацедонської В. Е.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Офіс Генерального прокурора, про визнання дії та бездіяльності протиправними, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року (головуючий суддя Курилець А. Р., судді: Мікула О. І., Пліш М. А.)
І. Суть спору
У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Закарпатської обласної прокуратури (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Офіс Генерального прокурора, у якому просив:
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2014 року по 06 лютого 2020 року з врахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу в сумі 992 796,95 грн;
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді в період з 06 лютого 2020 року по 30 вересня 2021 року у розмірі 3 958 274,30 грн.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року у справі № 807/3487/14 задоволено позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора та Закарпатської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. З урахуванням постанови Верховного Суду від 12 листопада 2020 року стягнуто з Прокуратури Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1 025 483,76 грн із утриманням податків та інших обов`язкових платежів.
Разом з тим, позивач зазначає, що Закарпатською обласною прокуратурою на звернення позивача було надано інформацію про підвищення посадового окладу. Таким чином, рішенням суду у справі № 807/3487/14 стягнуто середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі, що обчислено з виплат, які не коригувалися на коефіцієнт їх підвищення. Обґрунтовуючи свої вимоги положенням пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, позивач просить стягнути різницю середнього заробітку за час вимушеного прогулу за вказаний період з врахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу в сумі 992 796,95 грн.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року у справі № 807/3487/14 задоволено позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, прокуратури Закарпатської області. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року № 1447к "Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Закарпатської області". Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Закарпатської області днем 24 жовтня 2014 року. Стягнуто з прокуратури Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1 030 909,60 грн із утриманням податків та інших обов`язкових платежів.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та прийнято в цій частині нову постанову. Стягнуто з прокуратури Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1 026 258,88 грн із утриманням податків та інших обов`язкових платежів. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 12 листопада 2020 року постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінено в резолютивній частині, та викладено абзац 3 резолютивної частини рішення суду апеляційної інстанції в наступній редакції: "Стягнути з Прокуратури Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1 025 483,76 грн із утриманням податків та інших обов`язкових платежів". У іншій частині рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року залишено без змін.
Згідно з листом Закарпатської обласної прокуратури від 19 листопада 2021 року № 27-907вих.21, наданого відділом фінансування та бухгалтерського обліку обласної прокуратури, убачається, що впродовж перебування позивача у трудових відносинах з прокуратурою Закарпатської області з листопада 2014 року по вересень 2020 року оплата праці прокурорсько-слідчих працівників прокуратури здійснювалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури". Посадові оклади заступника прокурора Закарпатської області становили: з листопада 2014 року по 15 грудня 2015 року - 2 790,00 грн; з 16 грудня 2015 року по 05 вересня 2017 року - 3 488,00 грн; з 06 вересня 2017 року по 10 вересня 2020 року - 8 170,00 грн. Заробітна плата заступника керівника обласної прокуратури регулюється статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" та з 11 вересня 2020 року становить: з 11 вересня 2020 року по 31 грудня 2020 року - 49 187,00 грн; з 01 січня 2021 року по теперішній час - 49 920,00 грн.
Уважаючи, що судовим рішенням у справі № 807/3487/14 з Закарпатської обласної прокуратури області на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі, що обчислено з виплат, які не коригувалися на коефіцієнт їх підвищення (у меншому розмірі), позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року залишено позовну заяву в частині вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді в період з 06 лютого 2020 року по 30 вересня 2021 року у розмірі 3 958 274,30 грн без розгляду. Продовжено розгляд справи у частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2014 року по 06 лютого 2020 року з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу в сумі 992 796,95 грн.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2014 року по 06 лютого 2020 року з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу в сумі 992 796,95 грн.
Суд першої інстанції виходив з того, що довідка від 11 грудня 2019 року, видана прокуратурою Закарпатської області та складена за правилами Порядку № 100, про середньоденну заробітну плату позивача, яка обчислена виходячи з виплат за останні два календарні місяці, що передували звільненню, не містить інформації щодо підвищення посадового окладу по посаді заступник прокурора області. Судом зазначено, що позивачу стало відомо про підвищення посадового окладу тільки з моменту отримання ним листа Закарпатської обласної прокуратури від 19 листопада 2021 року № 27-907 вих.21.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що розрахунок середньої зарплати за час вимушеного прогулу повинен враховувати наступні періоди та суми: з 24 жовтня 2014 року по 30 листопада 2015 року - 214 708,24 грн (277 робочих днів х 775,12); з 01 грудня 2015 року по 05 вересня 2017 року - 427 284,9 грн (441 робочих днів х 775,12 х 1,25); з 06 вересня 2017 року по 06 лютого 2020 року - 1 376 287,57грн (606 робочих днів х 775,12х 2,93). Отже, середній заробіток за час з 24 жовтня 2014 року по 06 лютого 2020 року становить 2 018 280,71 грн. Ураховуючи те, що на виконання постанови Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 807/3487/14 позивачу виплачено суму середнього заробітку у розмірі 1 025 483,76 грн без урахування індексацій у відповідності до нормативно-правових актів, то сума до сплати становить 992 796,95 грн.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року апеляційні скарги Закарпатської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора задоволено частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року у справі № 260/7616/21 - скасовано, а провадження в справі закрито.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, позовні вимоги, які заявлені позивачем у цій справі щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, були предметом судового розгляду у справі № 807/3487/14, в якій прийнято відповідні судові рішення, що набрали законної сили. На час розгляду справи № 807/3487/14 про поновлення на роботі позивач вже міг висловити заперечення щодо суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що був стягнутий судом, а у випадку незгоди - оскаржити відповідне рішення. Проте, позивач не скористався таким правом, дочекався виплати присудженої суми та вирішив повторно звернутись до суду із даним позовом. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач фактично не згідний з рішенням суду, що набрало законної сили та виконано в частині розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Закриваючи провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції зауважив, що достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є одночасна сукупність наступних умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили. У зв`язку із наявністю судових рішень у тотожній справі № 807/3487/14, які набрали законної сили, наявні підстави для закриття провадження у справі № 260/7616/21 на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
11 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
V. Касаційне оскарження
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
На обґрунтування вимог скаржник стверджує, що вирішуючи питання про закриття провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 640/7778/18 щодо тотожності позовів та у постанові від 04 березня 2021 року у справі № 260/630/19 стосовно застосування пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, а також у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 161/8523/18.
Позивач зазначає, що у цій справі він просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2014 року по 06 лютого 2020 року з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу, що не було предметом розгляду у справі № 807/3487/14.
Офіс Генерального прокурора подав відзив на касаційну скаргу, у якій просить відмовити у її задоволенні, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Зазначає, що ОСОБА_1 під час розгляду справи № 807/3487/14 ані в апеляційному, ані в касаційному порядку не оскаржував судові рішення у частині розміру стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у тому числі про незастосування коефіцієнту підвищення посадового окладу.
При цьому, відповідач зауважує, що ним було надано до суду заяви позивача та довідки про розмір заробітної плати, з яких убачається, що позивач був усвідомлений про підвищення розмірів заробітної плати у 2015, 2017 та 2020 роках, що спростовує твердження ОСОБА_1 про те, що йому стало відомо про підвищення посадових окладів лише з листа Закарпатської обласної прокуратури від 19 листопада 2021 року № 27-907 вих.21.
Офіс Генерального прокурора стверджує, що з огляду на те, що судове рішення у справі № 807/3487/14 набуло законної сили, переоцінка та перегляд цього рішення суперечитиме принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності.
Закарпатська обласна прокуратура також подала відзив на касаційну скаргу, у якому не погоджуючись з її доводами, просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін. Зазначає, що питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2014 року по 06 лютого 2020 року та його розмір було предметом розгляду у справі № 807/3487/14. При цьому, суму стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка розрахована судами у справі № 807/3487/14, позивач не оскаржував, що фактично підтверджує його згоду з таким розміром. Крім того, аргументи ОСОБА_1 про, нібито, його обізнаність про підвищення окладів прокурорсько-слідчим працівникам виникла лише після отримання листа Закарпатської обласної прокуратури від 19 листопада 2021 року № 27-907 вих.21, спростовується доказами, наявними у матеріалах справи.
VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Згідно з статтею129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.