ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/7632/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
позивача - Коваленко Н. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства охорони здоров`я України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 (судді: Алданова С. О. - головуючий, Зубець Л. П., Гаврилюк О. М.) у справі
за позовом Львівської міської ради
до Міністерства охорони здоров`я України, Державної установи "Львівський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради,
про витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації прав,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У травні 2021 року Львівська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства охорони здоров`я України та Державної установи "Львівський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" про:
- витребування з чужого незаконного володіння нежитлових приміщень загальною площею 117, 6 м2 на просп. Свободи, 5 у м. Львові, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1769600146101;
- скасування державної реєстрації права державної власності Міністерства охорони здоров`я України на нежитлові приміщення загальною площею 117, 6 м2 на проспекті Свободи, 5 у м. Львові, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1769600146101, з одночасним припиненням права державної власності Міністерства охорони здоров`я України на ці нежитлові приміщення;
- скасування державної реєстрації права оперативного управління Державної установи "Львівський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" на нежитлові приміщення загальною площею 117, 6 м2 на просп. Свободи, 5 у місті Львові, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1769600146101, з одночасним припиненням права оперативного управління цими нежитловими приміщеннями.
1.2. Позовні вимоги з посиланням на положення статей 13, 41 Конституції України, статей 316- 319, 321, 324, 327, 387, 388 Цивільного кодексу України, статей 10, 16, 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та пункт 4 частини 1 статті 24, пункт 13 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обґрунтовані наступним.
Так, позивач зазначав, що Львівська міська рада є власником будинку № 5 на проспекті Свободи у м. Львові, реєстрація права комунальної власності на який було здійснено за територіальною громадою м. Львова у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 18.04.2003 на підставі рішення Галицького (Ленінського) райвиконкому м. Львова від 14.04.1987 № 222.
14.01.2019 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право комунальної власності Львівської міської ради на нежитлові приміщення 3-го поверху під інд. 35-1, 35-7- 35-25 загальною площею 215,4 м2 на просп. Свободи, 5 у м. Львові.
Згідно з довідкою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 11.01.2018 № 03-13-00266, на підставі якої проведена державна реєстрація права комунальної власності Львівської міської ради, нежитлові приміщення 3-го поверху під інд. 35-1, 35-7- 35-25 загальною площею 215,4 м2 на просп. Свободи, 5 у м. Львові в державній власності не перебувають, інформація про них в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності відсутня.
Позивач зазначав, що 19.09.1993 Львівська міська рада передала нежитлові приміщення в оренду Міській санітарно-епідеміологічній станції на підставі договору оренди № 2248.
10.12.2003 було укладено договір оренди нежитлових приміщень 3-го поверху під інд. 35-1, 35-7- 35-25 із Санітарно-епідеміологічною станцією Галицького району, а 11.06.2015 укладено договір оренди № 9629-15 з Головним управлінням Держсанепідслужби у Львівській області.
Проте з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 18.02.2019 на нежитлові приміщення загальною площею 117,6 м2 на просп. Свободи, 5 у м. Львові зареєстровано право державної власності за Міністерством охорони здоров`я України на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 № 520. У цей же день зареєстроване інше речове право - право оперативного управління нежитловими приміщеннями за Державною установою "Львівський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України".
Позивач наголошував, що спірне нерухоме майно належить до комунальної власності, а Львівська міська рада не приймала рішень про передачу нежитлових приміщень на просп. Свободи, 5 у державну власність.
Львівська міська рада акцентувала увагу на тому, що при співставленні технічного паспорта від 23.01.2019 на нежитлові приміщення площею 117,6 м2, що зареєстровані на праві державної власності за Міністерством охорони здоров`я України та технічного паспорта від 24.09.2018 на нежитлові приміщення площею 215,4 м2, зареєстровані на праві комунальної власності за Львівською міською радою, вбачається, що приміщення площею 117,6 м2 входять в загальну площу приміщень площею 215,4 м2, які належать Львівській міській раді.
Отже, має місце подвійна реєстрація прав на нерухоме майно.
При цьому позивач зазначав, що реєстрація права державної власності за Міністерством охорони здоров`я України була здійснена на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 № 520-р, яким передбачалося прийняти пропозицію Міністерства охорони здоров`я України, обласних рад та Севастопольської міської ради щодо передачі цілісних майнових комплексів санітарно-епідеміологічних станцій згідно з додатком із спільної власності територіальних громад областей та комунальної власності територіальної громади м. Севастополя у державну власність.
Проте, посилаючись на частини 3 та 4 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Львівська міська рада наголошувала, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 № 520-р стосується передачі в державну власність цілісних майнових комплексів із спільної власності територіальних громад областей, а спірні нежитлові приміщення на просп. Свободи, 5 у м. Львові ніколи не належали на праві спільної власності територіальним громадам Львівської області, а завжди були у комунальній власності Львівської міської ради.
Рішенням від 08.10.2002 № 48 "Про надання згоди на передачу об`єктів спільної власності територіальних громад Львівської області установ та закладів санітарно-епідеміологічної служби до державної власності і до сфери Міністерства охорони здоров`я" Львівська обласна рада лише рекомендувала органам місцевого самоврядування Львівської області передати у державну власність нерухоме майно, проте такого рішення Львівська міська рада не приймала.
1.3. У відзиві на позовну заяву Міністерство охорони здоров`я України просило відмовити в її задоволенні, вказуючи, зокрема, на те, що на підставі положень Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності", розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 № 520-р прийнято пропозицію Міністерства охорони здоров`я України, обласних рад та Севастопольської міської ради щодо передачі цілісних майнових комплексів санітарно-епідеміологічних станцій згідно з додатком із спільної власності областей та комунальної власності територіальної громади м. Севастополя у державну власність з віднесенням їх до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України.
До зазначеного переліку входила, зокрема, Галицька районна санітарно-епідеміологічна станція, а саме цілісні майнові комплекси, розташовані у м. Львові на просп. Свободи, 5 та вул. Огієнка, 12.
Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.12.2004 № 608 прийнято із спільної власності областей та комунальної власності територіальної громади м. Севастополя у державну власність до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України цілісні майнові комплекси, зокрема Галицької районної санітарно-епідеміологічної станції, розташовані у м. Львові на просп. Свободи, 5 та вул. Огієнка, 12.
Зазначені акти індивідуальної дії прийняті Кабінетом Міністрів України та Міністерством охорони здоров`я України як суб`єктами владних повноважень, реалізовані та не оскаржені у встановленому законодавством порядку.
Отже, відповідач зазначав, що свідоцтво про право власності від 20.02.2019 № 45613739, видане на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України, відповідає вимогам законодавства, зокрема, положенням частини 5 статті 35 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" та статті 4 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності".
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 (суддя Кирилюк Т. Ю.) у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено суду наявність у нього права власності на будівлю з 18.04.2003, а лише доведено наявність права на частину приміщень цієї будівлі загальною площею 215,4 м2, яке виникло 14.01.2019.
Суд також зазначав, що надані позивачем технічні паспорти містять різні площі приміщень третього поверху - 215,4 м2, 296,3 м2 та 117,6 м2. Проте з урахуванням літерної нумерації та різних площ приміщень суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що йдеться про одну будівлю.
Крім того, судом відхилені доводи позивача щодо наявності орендних відносин за договорами від 14.09.1993 № 2248, від 10.12.2003 № Л-1808 та від 11.06.2015 № Г-9629-15, вказавши, що Міністерство охорони здоров`я України не є учасником цих правовідносин, а сам факт оренди не є правовстановлюючим фактом в частині наявності в орендодавця права власності на об`єкт оренди.
2.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Львівської міської ради, а згідно з ухвалою від 20.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (особа, яка вважає, що порушені її права, інтереси та (або) обов`язки) на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2021.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 скасоване, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволені, витребувано з чужого незаконного володіння Міністерства охорони здоров`я України нежитлові приміщення загальною площею 117, 6 м2 на просп. Свободи, 5 у м. Львові, скасовано державну реєстрацію права державної власності Міністерства охорони здоров`я України та реєстрацію права оперативного управління Державної установи "Львівський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" на нежитлові приміщення.
Суд апеляційної інстанції установив, що матеріали справи не містять доказів про передачу нежитлових приміщень на просп. Свободи, 5 у м. Львові з комунальної до державної власності, а тому дійшов висновку, що спірне майно вибуло з володіння власника - Львівської міської ради поза його волею, що є підставою відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України для витребування майна з чужого незаконного володіння.
При цьому суд апеляційної інстанції не взяв до уваги доводи Міністерства охорони здоров`я України про те, що будівля на просп. Свободи, 5 у м. Львові ніколи не перебувала у комунальній власності, спірні будівлі є державною власністю на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 № 520-р у відповідності з приписами статті 4 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" та статті 35 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", оскільки такі доводи не відповідають правовому регулюванню спірних правовідносин та встановленим обставинам цієї справи.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що аналогічні правові висновки щодо порядку передачі майна з комунальної власності у державну власність на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 № 520-р викладені у постанові Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/6205/20.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2022, Міністерство охорони здоров`я України у касаційній скарзі просить її скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2021, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судового рішення посиланням на пункти 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Так, з посиланням на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник вважає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята за неповного з`ясування обставин, що мають значення у справі, що є порушенням норм процесуального права (статті 86 Господарського процесуального кодексу України), з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме статей 31, 35 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" щодо застосування яких відсутні висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах стосовно витребування з незаконного володіння державою майна санітарно-епідеміологічних станцій до комунальної власності.
Оскаржуючи судове рішення з підстави, визначеної у пункті 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник вказує на те, що для витребування спірного майна з чужого незаконного володіння має бути: встановлено та ідентифіковано чіткі об`єкти спірного індивідуального визначеного майна; підтверджено право власності або законного володіння у власника або титульного володільця на ці об`єкти; підтверджено існування в натурі цих об`єктів як предметів матеріального світу на момент подачі позову та прийняття рішення про витребування такого майна; підтверджено, що відповідач саме на момент подачі позову та прийняття рішення фактично тримає його у себе, внаслідок чого власник чи титульний володілець не має можливості здійснювати фактичне володіння річчю.
Проте матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують факт виникнення права власності або законного володіння спірним об`єктом у Львівської міської ради та вибуття його з державної власності.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу Львівська міська рада, заперечуючи проти її задоволення, вказує на безпідставність доводів скаржника з підстав, зазначених у відзиві.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах та запереченнях на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
4.2. Суд апеляційної інстанції установив такі обставини:
- у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 27.04.2004 на підставі рішення Галицького (Ленінського) райвиконкому м. Львова від 14.04.1987 № 222 проведена реєстрація права комунальної власності за територіальною громадою м. Львова на будинок № 5 на просп. Свободи у м. Львові;
- 14.01.2019 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право комунальної власності Львівської міської ради на нежитлові приміщення у будинку на просп. Свободи, 5 у м. Львові;
- 19.09.1993 Львівська міська рада передала нежитлові приміщення в оренду Міській санітарно-епідеміологічній станції на підставі договору оренди № 2248. 10.12.2003 Львівською міською радою укладено договір оренди нежитлових приміщень із Санітарно-епідеміологічною станцією Галицького району, а 11.06.2015 укладено договір оренди № 9629-15 з Головним управлінням Держсанепідслужби у Львівській області;
- згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 18.02.2019 на нежитлові приміщення загальною площею 117,6 м2 на просп. Свободи, 5 у м. Львові зареєстровано право державної власності за Міністерством охорони здоров`я України на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 № 520-р "Про передачу цілісних майнових комплексів санітарно-епідеміологічних станцій із спільної власності територіальних громад областей та комунальної власності територіальної громади м. Севастополя у державну власність";
- на нежитлові приміщення зареєстроване право господарського відання за Державною установою "Львівський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України".
4.3. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога Львівської міської ради про витребування з чужого незаконного володіння нежитлових приміщень загальною площею 117, 6 м2 на просп. Свободи, 5 у м. Львові, скасування державної реєстрації права державної власності Міністерства охорони здоров`я України на нежитлові приміщення та скасування державної реєстрації права оперативного управління Державної установи "Львівський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" на спірні нежитлові приміщення загальною площею 117, 6 м2 на просп. Свободи, 5 у місті Львові з посиланням, зокрема, на приписи статей 321, 387, 388 Цивільного кодексу України, положення Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
4.4. Суд апеляційної інстанції установив, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 № 520-р, яке визначено підставою реєстрації права державної власності за Міністерством охорони здоров`я України на спірні приміщення, передбачалося прийняти пропозицію Міністерства охорони здоров`я України, обласних рад та Севастопольської міської ради щодо передачі цілісних майнових комплексів санітарно-епідеміологічних станцій згідно з додатком із спільної власності територіальних громад областей та комунальної власності територіальної громади м. Севастополя у державну власність.
На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 № 520-р Міністерство охорони здоров`я України прийняло наказ від 08.12.2004 № 608 "Про передачу цілісних майнових комплексів санітарно-епідеміологічних станцій із спільної власності територіальних громад областей та комунальної власності територіальної громади м. Севастополя у державну власність", пунктом 2 якого передбачено, що для прийняття санітарно-епідеміологічних станцій створюються комісії з питань передачі об`єктів у державну власність (додаток 2).
Проте суд апеляційної інстанції установив, що, як вбачається з додатку 2 до зазначеного наказу Міністерства охорони здоров`я України, по Львівській області склад комісії з передачі об`єктів затверджений не був.
Згідно з пунктом 3 зазначеного наказу Міністерства охорони здоров`я України передбачалося комісіям здійснити приймання-передачу державного майна, оформити відповідними актами відповідно до вимог Порядку надання та розгляду пропозицій щодо передачі об`єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісій з питань передачі об`єктів у державну власність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482 і в десятиденний термін подати їх Міністерству на затвердження.
Управління майном спільної власності Львівської обласної ради у листі від 03.03.2020 № 3537 повідомило, що акти приймання-передачі цілісних майнових комплексів санітарно-епідеміологічних станцій по Львівській області відсутні.
Суд апеляційної інстанції також установив, що, як вбачається з листа Державної санітарно-епідеміологічної служби України до Фонду державного майна України від 19.05.2014 № 06.21-47476/14, процес передачі із комунальної до державної власності на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 № 520-р "Про передачу цілісних майнових комплексів санітарно-епідеміологічних станцій із спільної власності територіальних громад областей та комунальної власності територіальної громади м. Севастополя у державну власність" не було завершено та свідоцтва про право державної власності санітарно-епідеміологічними станціями Міністерства охорони здоров`я України отримані не були. Процедура передачі майна з комунальної власності в державну у встановленому законодавством порядку проведена не була, не затверджено персональний склад комісії з передачі, відсутнє рішення власника майна про передачу об`єкта нерухомого майна, не підписано акт приймання-передачі.
4.5. Суд апеляційної інстанції також виходив з того, що 05.11.1991 на виконання постанов Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування" та від 26.03.1991 "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність", Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю", якою також затверджено перелік державного майна України, що передається у власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності).
Згідно з цією постановою Кабінету Міністрів України до переліку державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), зокрема міста Львова, було передано житловий та нежитловий фонд міської Ради народних депутатів, житлово-експлуатаційні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов`язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду. У подальшому відбулося прийняття законодавчих актів, якими було врегульовано процедуру оплатного відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб (Закон України "Про приватизацію державного майна") та безоплатного (окрім продажу надлишків загальної площі) відчуження квартир (будинків) та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і та ін.) державного житлового фонду на користь громадян України (Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду").
Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами за участю виконкомів нижчестоящих рад народних депутатів; розмежування майна між власністю районів, міст обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць провадиться виконкомами районних і міських рад народних депутатів за участю виконкомів районних у містах, міських районного підпорядкування, селищних і сільських рад народних депутатів.