ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2023 року
м. Київ
cправа № 912/2007/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,
за участю представників:
ТОВ "Сідвелс" - Квашук О.М..
АТ "Державний ощадний банк України" - Колісника О.В.,
арбітражного керуючого Карасюка О.В. - ліквідатора ПП "Спецзовнішкомплект",
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сідвелс"
на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.10.2022,
додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.11.2022,
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2023
у справі №9 12/2007/18
за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
до відповідача 1 Приватного підприємства "Спецзовнішкомплект" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича,
до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Сідвелс",
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф-Трейдінг",
про визнання недійсним договору
в межах справи № 912/2007/18
про банкрутство приватного підприємства "Спецзовнішкомплект".
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Господарського суду Кіровоградської області перебуває справа №912/2007/18 про банкрутство Приватного підприємства "Спецзовнішкомплект".
Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 24.06.2019 Приватне підприємство "Спецзовнішкомплект" (далі - ПП "Спецзовнішкомплект", боржник) визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, припинено повноваження розпорядника майном арбітражного керуючого Чикильдіної С.А., призначено ліквідатором ПП "Спецзовнішкомплект" арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича.
Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк, Банк, позивач) в межах справи про банкрутство ПП "Спецзовнішкомплект" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з заявою від 12.11.2019 № 55/2-08/1200 до ПП "Спецзовнішкомплект" (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТ Олімп" (далі - ТОВ "ВАТ Олімп", відповідач-2) з вимогами про:
- визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №2001БВ від 07.11.2014, укладеного між ПП "Спецзовнішкомплект" та ТОВ "Сідвелс", від імені за дорученням та в інтересах якого діяло ТОВ "Ф-Трейдінг" (ліцензія ДКЦНФР на брокерську діяльність серії АГ № 579939 від 03.10.2011 до 03.10.2016) на підставі договору доручення № 200БД від 07.11.2014, з моменту його укладання;
- привести сторони у первісний стан, застосувавши двосторонню реституцію та:
- стягнути з поточного рахунку ТОВ "Сідвелс" на користь ПП "Спецзовнішкомплект" суму коштів, сплачену за договором купівлі-продажу цінних паперів № 2001БВ від 07.11.2014, в розмірі 15 001 600,00 грн.;
- списати з рахунку ПП "Спецзовнішкомплект" у цінних паперах № 300558-UA40004982 в Акціонерному банку "Південний" та зарахувати на рахунок ТJD "Сідвелс" у цінних паперах № 300558-UA40005514 в Акціонерному банку "Південний" іменні інвестиційні сертифікати ТОВ "КУА "ІТТ МЕНЕДЖМЕНТ" в кількості 12 800 шт.
- судові витрати покласти на відповідачів.
Позовна заява обґрунтована тим, що в момент укладення спірного договору директор ПП "Спецзовнішкомплект" Гордієнко С.М. не мав достатніх повноважень на підписання такого договору. Так, на думку позивача, Гордієнко С.М. без погодження із загальними зборами учасників Підприємства мав право укласти договори на суму, яка не перевищує 1,2 млн. грн., у той час, як відповідно до оспорюваного договору була сплачена сума в розмірі 15 001 600,00 грн. При цьому, загальними зборами учасників ПП "Спецзовнішкомплект" жодних рішень щодо надання згоди на укладення спірного договору не приймалось, а директор ПП "Спецзовнішкомплект" Гордієнко С.М. не мав жодних повноважень на укладення договору купівлі-продажу цінних паперів. Враховуючи відсутність документів, які свідчили про надання згоди загальними зборами ПП "Спецзовнішкомплект" директору Гордієнку С.М. на укладення спірного договору, Банк вважає, що ТОВ "Сідвелс" у відносинах з ПП "Спецзовнішкомплект" стосовно укладення спірного договору знало та за всіма обставинами не могло не знати про обмеження повноважень директора останнього на підписання такого договору. Арбітражний керуючий - ліквідатор ПП "Спецзовнішкомплект" Карасюк О.В., повідомив позивача, що будь-яких документів, які б підтверджували, що директор ПП "Спецзовнішкомплект" Гордієнко С.М. мав достатні повноваження на укладення оспорюваного договору не було надано.
Ще однією підставою для визнання спірного договору недійсним, позивач зазначає обізнаність директора та засновників ПП "Спецзовнішкомплект" на час укладення договору щодо наявності кредитної заборгованості перед позивачем.
Позивач також звертав увагу на те, що в момент укладення спірного договору на рахунку ПП "Спецзовнішкомплект" у період з 28.10.2014 по 24.11.2014 були кошти в розмірі 11 219 497,00 грн, які ПП "Спецзовнішкомплект" отримало від ТОВ "Сідвелс" за договорами купівлі-продажу насіння соняшника № 346 та № 347 від 10.10.2014, укладених між ТОВ "Сідвелс" та ПП "Спецзовнішкомплект". АТ "Ощадбанк" не виключає, що продане ПП "Спецзовнішкомплект" насіння соняшника є майном, що було в забезпеченні АТ "Ощадбанк" з огляду на укладення між Банком та ПП "Спецзовнішкомплект" договору застави товарів в обороті № 18 від 29.11.2011 Крім того, не дивлячись на існуючу заборгованість ПП "Спецзовнішкомплект" перед Банком, про яку були обізнані директор ПП "Спецзовнішкомплект" та засновники ОСОБА_2, ОСОБА_3, 07.11.2014 було укладено оспорюваний договір.
За оспорюваним договором ПП "Спецзовнішкомплект" у період з 18.11.2014 по 25.11.2014 перерахувало ТОВ "Сідвелс" 15 001 600,00 грн. Фактично, відбулось виведення вказаної суми з рахунку ПП "Спецзовнішкомплект" на рахунок підконтрольного ОСОБА_2 підприємства - ТОВ "Сідвелс", шляхом укладення спірного договору.
На думку позивача, спірний договір було укладено з метою приховування коштів ПП "Спецзовнішкомплект" від розрахунків з Банком.
В позовній заяві позивач також посилається на: підписання спірного договору зі сторони ТОВ "Сідвелс" заінтересованою особою щодо боржника; предмет договору купівлі-продажу цінних паперів і діяльність у сфері купівлі-продажу цінних паперів не відповідає статутним цілям та предмету діяльності ПП "Спецзовнішкомплект"; на момент прийняття боржником зобов`язання згідно з договором купівлі-продажу цінних паперів майна боржника було недостатньо для задоволення вимог кредиторів.
Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
07.11.2014 між ПП "Спецзовнішкомплект" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сідвелс" (далі - ТОВ "Сідвелс"), від імені за дорученням та в інтересах якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю "Ф-Трейдінг" (далі - ТОВ "Ф-Трейдінг") (ліцензія ДКЦНФР на брокерську діяльність серії АГ №579939 від 03.10.2011 до 03.10.2016) на підставі договору доручення №2000БД від 07.11.2014, укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів № 2001БВ (далі - Договір купівлі-продажу цінних паперів).
Пунктом 1.1. Договору купівлі-продажу цінних паперів передбачено, що Продавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством, зобов`язаний передати у власність Покупцеві, а Покупець в порядку та на умовах визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством, зобов`язаний прийняти та оплатити наступні цінні папери (надалі іменуються "ЦП"): вид, категорія та форма випуску ЦП - інвестиційні сертифікати іменні; найменування емітетнта ЦП - ТОВ "КУА "ІТТ-Менеджмент" (ВПІФ "Платинум Інвест"); номінальна вартість ЦП, грн - 1 000,00; валюта договору - українська гривня; кількість цінних паперів, шт. - 12 800 шт.; мінімальна ціна купівлі одного ЦП, грн - ціна за один ЦП розраховується шляхом ділення загальної суми договору на кількість ЦП; форма існування ЦП - бездокументарна; міжнародний номер ЦП (ISIN) - UA4000175863.
У п. 1.3 Договору купівлі-продажу цінних паперів вказано, що загальна сума Договору складає 15 001 600,00 грн.
Згідно п. 3.1. Договору купівлі-продажу цінних паперів всі платежі по цьому Договору здійснюються в безготівковій формі, а саме: в національній валюті України - гривні. Покупець зобов`язується сплатити Продавцю 100% суми, вказаної у п. 1.2 Договору, до 13.10.2019 включно.
Продавець протягом 90 банківських днів від дати підписання цього Договору, забезпечує передачу цінних паперів Покупцю (п. 5.1 Договору купівлі-продажу цінних паперів).
Покупець набуває права власності на ЦП в порядку передбаченому законодавством України (п. 5.2 Договору купівлі-продажу цінних паперів).
Моментом виконання зобов`язань Покупця по оплаті ЦП є момент зарахування грошової суми, зазначеної в п. 1.2 цього Договору, на рахунок Продавця в повному обсязі (п. 5.3 Договору купівлі-продажу цінних паперів).
З 18.11.14 по 25.11.14 Покупець перерахував на рахунок Продавця 15 001 600,00 грн, що підтверджуються випискою з рахунка.
25.09.2019 арбітражний керуючий ліквідатор ПП "Спецзовнішкомплект" Карасюк О.В. звернувся письмово до ТОВ "Ф-Трейдінг" та просив повідомити письмово, чи здійснило ТОВ "Ф-Трейдінг" Ідентифікацію Покупця цінних паперів - ПП "Спецзовнішкомплект" на підставі Статуту та ряду інших документів, зокрема, чи не був директор ПП "Спецзовнішкомплект" обмежений в повноваженнях на укладення Договорів купівлі-продажу цінних паперів №1928БВ від 20.10.2014 та №2001БВ від 07.11.2014. Якщо такі повноваження були перевірені, просив надати копію протоколу загальних зборів учасників ПП "Спецзовнішкомплект" з наданням права директору ПП "Спецзовнішкомплект" укласти вказані договори. Крім того, просив надати усі документи пов`язані із укладенням вищезазначених договорів (копія листа додається).
У відповідь ТОВ "Ф-Трейдінг" повідомило ПП "Спецзовнішкомплект", що відповідно до рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №708 від 22 травня 2015 року ТОВ "Ф-Трейдінг" не є торговцем цінними паперами та професійним учасником фондового ринку. Виходячи з вищезазначеного, у ТОВ "Ф-Трейдінг" відсутня можливість надати запитувану інформацію та документи.
ТОВ "Сідвелс" стверджує, що на виконання умов Договору директор ПП "Спецзовнішкомплект" надав, а ТОВ "Сідвелс" ознайомилось з Протоколом загальних зборів засновників ПП "Спецзовнішкомплект", яким директору останнього були надані відповідні повноваження на укладення Договору.
Даний Протокол у ТОВ "Сідвелс" не зберігся, оскільки у останнього немає передбаченого законом обов`язку зберігати даний документ більше трьох років з моменту його виконання, у зв`язку з тим, що в липні 2018 Товариство знищило документи 2013-2014 року за якими завершена перевірка державними податковими органами та у зв`язку із закінченням терміну їх зберігання, серед яких був і Договір та Протокол. Це підтверджується Протоколом №1 від 12.07.2018 "Про схвалення акта про вилучення для знищення документів за 2013, 2014 рік, термін зберігання яких закінчився" та Актом №1 від 12.07.2018 "Про вилучення для знищення документів, не внесених до національного архівного фонду України" за підписом Голови та Членів комісії, який погоджено Архівним відділом Виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області.
У заяві свідка головного бухгалтера ТОВ "Сідвелс" вказано, що вона особисто бачила протокол загальних зборів засновників ПП "Спецзовнішкомплект", в якому були передбачені повноваження директора Гордієнка С.М. на підписання договору в повному обсязі. Обмежень не було.
Згідно копії Протоколу загальних зборів засновників ПП "Спецзовнішкомплект" №15/10/2014-1 від 15.10.2014, доданої до відзиву ТОВ "Сідвелс", засновник підприємства ОСОБА_4 надала згоду та повноваження директору Гордієнко С.М. на підписання будь-яких договорів та угод з постачальниками та покупцями, як на придбання, так і на реалізацію товарів, робіт, послуг; договорів та угод, як на надання, так і на отримання фінансової допомоги; договорів відступлення права вимоги заборгованості; договорів переведення боргу заборгованості; договорів купівлі-продажу цінних паперів на суму, що не перевищує 18 000 000,00 грн.
Умови договору сторонами було виконано. ТОВ "Сідвелс" передало у власність ПП "Спецзовнішкомплект" цінні папери, а останній їх прийняв. Підтвердженням цього, зокрема, є і факт повідомлення ПАТ "Банк Південний" арбітражного керуючого ліквідатора ПП "Спецзовнішкомплект" Карасюка О.В. про належність останньому на праві власності 19 400 шт. іменних бездокументарних Інвестиційних сертифікатів, загальною номінальною вартістю 19 400 000,00 грн, емітованих ТОВ "КУА Кепітал Менеджмент" (ПВІФ "Платинум Інвест"). В свою чергу, ПП "Спецзовнішкомплект" оплатив придбані цінні папери шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ "Сідвелс" в розмірі 15 001 600,00 грн.
Позивач вважаючи, що спірний договір укладений, з відома директора та засновників ПП "Спецзовнішкомплект", які були обізнані в існуванні кредитної заборгованості, для виду та з метою уникнення майнової відповідальності перед кредиторами, зокрема АТ "Ощадбанк" за договором кредитної лінії № 4 від 05.09.2013 у сумі 7 млн.грн, звернувся з позовом про визнання договору недійсним.
Стислий виклад рішень суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 26.11.2020, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2021 у справі №912/2007/18, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2022 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.11.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2021 у справі №912/2007/18 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.
Касаційний господарський суд дійшов висновку, що в оскаржуваних судових рішеннях суди фактично ухилились у цьому спорі від з`ясування обставин сумнівності дій боржника щодо відчуження свого майна в контексті ознак фраудаторності оскаржуваного правочину. Крім того, суди безпідставно застосували до спірних правовідносин положення статті 42 КУзПБ, з огляду на те, що позивач не обґрунтував свої позовні вимоги посиланням на цю норму.
Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, суд касаційної інстанції зазначив, що суду належить надати правову оцінку позовній заяві в контексті вимог позивача щодо наявності ознак фраудаторності оскаржуваного правочину, взявши до уваги висновки, зроблені у цій постанові.
Крім того вказав на необхідність правильного визначення моменту початку перебігу позовної давності при застосування норм інституту позовної давності, а саме: початок перебігу строку позовної давності для звернення до суду пов`язується як з об`єктивним моментом - наявністю порушення прав особи, так і з суб`єктивним, коли особа, яка звертається до суду, дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
За результатом нового розгляду рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 25.10.2022 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів № 2001БВ від 07.11.2014, укладений між ПП "Спецзовнішкомплект" та ТОВ "Сідвелс", від імені за дорученням та в інтересах якого діяло ТОВ "Ф-Трейдінг" на підставі договору доручення №2000БД від 07.11.2014, з моменту його укладання. Приведено сторони у первісний стан, застосувавши двосторонню реституцію та: стягнуто з поточного рахунку ТОВ "Сідвелс" на користь ПП "Спецзовнішкомплект" суму коштів, сплачену за договором купівлі-продажу цінних паперів № 2001БВ від 07.11.2014, в розмірі 15001 600,00 грн; списано з рахунку ПП "Спецзовнішкомплект" у цінних паперах в Акціонерному банку "Південний" та зараховано на рахунок ТОВ "Сідвелс" у цінних паперах в Акціонерному банку "Південний" іменні інвестиційні сертифікати товариства з обмеженою відповідальністю "КУА "ІТТ МЕНЕДЖМЕНТ", міжнародний номер ЦП (ISIN) UA4000175863 в кількості 12 800 шт.
Суд першої інстанції врахувавши висновки Верховного Суду щодо відчуження майна ПП "Спецзовнішкомплект" в контексті ознак фраудаторності оскаржуваного правочину, зазначив, що укладаючи оспорюваний договір ПП "Спецзовнішкомплект" мало усвідомлювати зловживання своїм правом, яке виразилось у використанні, всупереч наявним зобов`язанням, коштів на придбання цінних паперів, прибутковість яких недоведена. При цьому були знехтуванні права банку на повернення кредиту.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.
Дійшовши висновку про визнання договору недійсним, суд першої інстанції з посиланням на положення статті 216 ЦК України (недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю) задовольнив вимогу позивача про застосування двосторонньої реституції шляхом приведення сторін недійсного правочину до стану, який існував до його укладення.
Водночас, відсутність протоколу у ПП "Спецзовнішкомплект" (так як його не передали ліквідатору), у ТОВ "Сідвелс" (у зв`язку з відсутністю обов`язку зберігати його протягом п`яти років з моменту виконання всіх умов Договору), у ТОВ "Ф-Трейдінг" (так як Товариство не є професійним учасником фондового ринку не визнано) судом визнано недостатньою підставою для висновків про відсутність у директору Гордієка С.М. повноважень на підписання спірного договору.
Аргумент позивача, що ПП "Спецзовнішкомплект" придбано майно за цінами вищими від ринкових, суд відхилив, зазначивши про ненадання позивачем надано доказів, що в період укладення договору ринкова ціна інвестиційних сертифікатів була меншою, ніж та, за якою її продано ПП "Спецзовнішкомплект".
Щодо застосування строку позовної давності, судом зазначено, що днем, коли позивач довідався або міг довідатись про порушення свого права є 17.09.2019, коли Акціонерний банк "Південний" надав ліквідатору ПП "Спецзовнішкомплект" копію договору купівлі-продажу цінних паперів № 2001БВ від 07.11.2014 і відповідно став відомий зміст оскаржуваного договору. Відтак, позивачем подано заяву в межах встановленого строку.
Окрім того, судом наведено підстави, з яких суд вважає, що позов розглянуто належним судом.
Додатковим рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 11.11.2022 заяву АТ "Ощадбанк" від 02.11.2022 № 55/2-08/324 про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з ПП "Спецзовнішкомплект" на користь АТ "Ощадбанк" 2 007,00 грн судового збору за подання заяви від 12.11.2019 № 55/2-08/1199, 3 010,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 4 014,00 грн судового збору за подання касаційної скарги. Стягнуто з ТОВ "Сідвелс" на користь АТ "Ощадбанк" 2 007,00 грн судового збору за подання заяви від 12.11.2019 №55/2-08/1199, 3 010,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 4 014,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.
Додаткове рішення мотивовано тим, що в рішенні від 25.10.2022 за результатами нового розгляду позовної заяви АТ "Ощадбанк" не вирішено питання розподілу витрат зі сплати судового збору. Дійшовши висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд з урахуванням положень статті 129 ГПК зазначив про покладення судових витрат зі сплати судового збору за подання заяви, апеляційної скарги та касаційної скарги на відповідачів.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2023 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.10.2022 та додаткове рішення від 11.11.2022 Господарського суду Кіровоградської області у справі №912/2007/18 залишено без змін.
Апеляційний господарський погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу цінних паперів № 2001БВ від 07.11.2014, що суперечить нормам ЦК України, а саме:
- договір вчинено на шкоду кредитору, із зловживанням права та в порушення засад добросовісності та розумності, що зважаючи на норми ЦК України щодо підстав для недійсності договору, свідчить про його фраудаторність;
- відсутність заявленої боржником мети укладання спірного договору, договір укладено з метою ухилення від сплати кредитної заборгованості перед позивачем, так само, як і недоведеність скаржником прибутковості цінних паперів за спірним договором;
- позивачем позов подано в межах строку позовної давності, оскільки днем, коли позивач довідався або міг довідатись про порушення свого права є 17.09.2019 - дата надання Акціонерним банком "Південний" ліквідатору ПП "Спецзовнішкомплект" копії спірного договору.
Суд апеляційної інстанцій з посланням на пункт 4.5. Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Кіровоградської області, затверджених рішенням зборів суддів Господарського суду Кіровоградської області від 08.05.2018 № 20 (із змінами), відхилив доводи відповідача2 щодо розгляду даної справи після направлення її на новий розгляд Верховним Судом, неналежним судом першої інстанції. Апеляційний суд не встановив порушення порядку визначення судді для розгляду даної справи судом першої інстанції, а саме порушення автоматизованого розподілу.
Щодо ухвалення судом першої інстанції додаткового рішення, апеляційний суд, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, підтримав висновок суду першої інстанції про покладення судових витрат у справі на відповідачів, з огляду на рішення про задоволення позовних вимог.
Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ "Сідвелс" (скаржник), в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.10.2022, додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.11.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2023 у справі №912/2007/18, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "Державний ощадний банк України" залишити без задоволення.
Підставами касаційного оскарження зазначено обставини, визначені:
- пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України - суди застосували норми права (пункт 6 статті З, частину З статті 13, частини 1, 3 статті 261, частину 4 статті 267 ЦК України, частини 1, 2 статті 7 КУзПБ) без урахування та всупереч висновкам щодо застосування таких норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду;
Скаржник стверджує, що оспорюваний договір не містить в собі всіх необхідних ознак для віднесення його до категорії фраудаторного з точки зору правової кваліфікації. Адже суди дійшли висновків про фраудаторність договору в результаті: недоведеності вчинення договору з метою завдати шкоди кредитору; неправильної оцінки доказів та їх аналізу; неправильного застосування норм матеріального права: частини першої статті 203, пункту 6 статті З, частини третьої, шостої статті 13 ЦК України, оскільки не врахували відсутність в оскаржуваному правочині всіх обов`язкових критеріїв фраудаторності, визначених згідно з висновками Верховного Суду у постановах від 24.11.2021 у справі N905/2030/19(905/2445/19) та від 19.07.2022 у справі N 904/6251/20 (904/316/21).
Відповідач 2 наголошує, що оспорюваний договір укладено майже за чотири роки до порушення провадження у справі про банкрутство боржника, що виключає надання договору ознак правочину, який вчинено в підозрілий період; що контрагент боржника - ТОВ "Сідвелс" не є пов`язаною особою; відсутні правові підстави твердження банку відносно того, що це майно придбано за цінами вищими від ринкових;
- пункт 2 частини 2ї статті 287 ГПК України, оскільки в даному випадку є очевидною необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (справа № 369/11268/16-ц від 03.07.2019) та застосованого судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішенні та постанові, у зв`язку з неподібністю правовідносин з правовідносинами, які склалися в даній справі.
Окрім того, скаржник оскаржує рішення та постанову з підстав, передбачених частиною 1 статті 310 ГПК України - в суді першої інстанції справу розглянуто та вирішено неповноважним складом суду.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
До Верховного Суду від АТ "Ощадбанк" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому з посиланням на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, позивач просить залишити без задоволення касаційну скаргу ТОВ "Сідвелс", оскаржені судові рішення - без змін.
В обґрунтування своєї правової позиції АТ "Ощадбанк" зазначає, що під час нового розгляду зазначеної справи, суди врахували висновки Верховного Суду в контексті ознак фраудаторності оскаржуваного правочину та прийняли законне та обґрунтоване рішення. АТ "Ощадбанк" зауважує, що Банк скористався наданим йому як кредитору у справі про банкрутство правом і оскаржив оспорюваний правочин, укладений відповідачами, на підставі загальних засад цивільного законодавства
Ліквідатор ПП "Спецзовнішкомплект" у поданому відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Сідвелс" заперечує проти її вимог, просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на правильні висновки судів попередніх інстанцій щодо фактичних обставин справи та правового регулювання спірних правовідносин, що підтверджується практикою Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи скаржника, здійснивши перевірку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Суд касаційної інстанції наголошує, що відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Предметом касаційного перегляду у цій справі є постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, прийняті за результатом розгляду позовної заяви АТ "Державний ощадний банк України", в межах справи про банкрутство ПП "Спецзовнішкомплект", про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів, який обґрунтовано, зокрема, вчиненням боржником (ПП "Спецзовнішкомплект") до відкриття провадження у справі про його банкрутство фраудаторного правочину.
Визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених у частині 2 статті 16 ЦК України. Разом з цим, застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).
У цій справі позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів подала особа (кредитор боржника АТ "Ощадбанк", визнаний ухвалою від 02.10.2018), яка не була стороною цього договору - заінтересована особа, вважаючи порушеними свої права, акцентувавши на тому, що спірний договір був укладений з метою приховування коштів ПП "Спецзовнішкомплект" від розрахунків з АТ "Ощадбанк".
Звернення зацікавленої особи (АТ "Ощадбанк) до суду із позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних із вчиненням такого правочину.
У постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 об`єднана палата Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду вказала на те, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Колегія суддів враховує, що за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства (норми якого слугують підставою для передачі даного спору для розгляду в межах справи про банкрутство), які передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Відтак, кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України чи інших законів, у межах справи про банкрутство, і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, позивач має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина 3 статті 13 ЦК України) і послатися на спеціальну норму, що передбачає визнання правочину недійсним.
Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору.