Постанова
Іменем України
05 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 936/982/20
провадження № 61-8871св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О.,Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Акціонерне товариство "Укргазвидобування", Жденіївська селищна рада Мукачівського району Закарпатської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 19 березня 2021 року у складі судді Павлюк С. С. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 28 липня 2022 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Бисаги Т. Ю., Джуги С. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - АТ "Укргазвидобування), філії "Газопромислове управління "Львівгазвидобування" АТ "Укргазвидобування", Буковецької сільської ради Воловецького району Закарпатської області про визнання недійсним договору (угоди).
Позов обґрунтовано тим, що в жовтні 2020 року позивачу перекрито доступ до громадського пасовища на землях комунальної власності Буковецької територіальної громади в урочищі Плахівки (Стригальня) через здійснення масштабних земельних робіт на цій території та будівництво дороги на шляху до пасовища філією "Газопромислове управління "Львівгазвидобування" АТ "Укргазвидобування", чим позбавлено його права користування землями громадського пасовища місцевої громади. Позивач є мешканцем с. Буковець Воловецького району та має своє господарство, в якому тримає велику рогату худобу, коней, інших свійських тварин, користувався громадськими пасовищами для сезонного випасу худоби.
Відповідач проклав дорогу в урочищах Буківчик, Підпередзяковий на території Буковецької сільської ради, а саме: здійснив вертикальне вирівнювання смуги під проїжджу частину та вимостив смугу бетонними плитами через земельні ділянки, отримані у власність з розпайованих земель колгоспу, з кадастровими номерами: 2121581500:01:001:011 (площею 0,7 га, для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування) та 2121581500:01:001:0034 (площею 0,0594 га, для індивідуального садівництва).
Проте право користування відповідачів цими земельними ділянками не зареєстровано ні в Державному земельному кадастрі, ні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Крім цього, на земельну ділянку з кадастровим номером 2121581500:01:001:0011 речові права, зокрема право власності, взагалі не зареєстровані за жодною з осіб. Також договір на користування відповідачами землями громадського пасовища в урочищі Плахівки (Стригальня), що перебувають в комунальній власності громади с. Буковець, не зареєстрований у Державному земельному кадастрі, а земельна ділянка площею 3,2 га, яку відповідачі розрили під майбутній об`єкт - бурову установку для буріння свердловин, не сформована як геопросторовий об`єкт, відсутня її державна реєстрація в Державному земельному кадастрі, і як об`єкт цивільних прав не зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Проте саме на території пасовища в урочищі Плахівки (Стригальня), на якій ще взагалі не сформовані земельні ділянки, ведуться роботи із облаштування будівельного майданчика для здійснення запланованої діяльності, як зазначено у повідомленні в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля. Згідно з даними публічної кадастрової карти в урочищі Стригальня зареєстровані лише дві земельні ділянки: кадастровий номер 2121581500:01:001:0018 площею 0,71 га та кадастровий номер 2121581500:01:001:0031 площею 0,85 га, обидві земельні ділянки - для ведення особистого селянського господарства.
Позивач вважає проведення відповідачами робіт незаконним, рішення Буковецької сільської ради та договори, укладені Буковецькою сільською радою на підставі цих рішень щодо користування землями громадського пасовища площею 3,2 га, Воловецький район, Закарпатська область, за межами населених пунктів та території Буковецької сільської ради, урочище Плахівки (Стригальня), недійсними, оскільки Державний реєстр речових прав на нерухоме майно не містить інформації щодо речових прав користування AT "Укргазвидобування" земельними ділянками за межами населеного пункту на території Буковецької сільської ради Воловецького району Закарпатської області, що суперечить вимогам статті 126 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Крім цього, відповідно до повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області документація із землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідачам для будівництва під`їзних шляхів та спорудження (буріння) свердловини Жденіївської площі у Воловецькому районі відсутня. Без складення документації із землеустрою надаються у користування земельні ділянки без зміни їх меж та цільового призначення, зареєстровані в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Отже, роботи, які здійснюються відповідачами на території урочищ Буківчик, Гитичів та Плахівки (Стригальня) за межами населених пунктів Жденїівської площі, є незаконними, а використання відповідачами землі є протиправним, оскільки земельні ділянки, які використовуються відповідачами, не сформовані як геопросторові об`єкти та не зареєстровані як об`єкти цивільних прав; договори (угоди) щодо їх використання відповідачами не зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, отже, права користування цієї землею у відповідачів не виникли, і вони використовують землі комунальної власності безпідставно, а отже, протиправно; використання відповідачами земель сільськогосподарського призначення не відповідає їх функціональному (цільовому) призначенню; відповідачі не додержуються вимог законодавства про охорону довкілля, оскільки здійснюється планована діяльність з вивчення геологічної будови та оцінки промислової нафтогазоносності олігоценових відкладів ІІ-го ярусу Кросненської зони в межах Буковецької структури-пастки спорудженням (бурінням) пошукової свердловини № 7 Жденїївської площі без висновку з оцінки впливу на довкілля всупереч частині першій статті 3 та статті 15 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля"; відповідачі порушили вимоги закону щодо охорони земель та рекультивації порушених земель, оскільки зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок здійснюється без робочого проекту землеустрою, про що Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області складено припис від 30 жовтня 2020 року.
На підставі викладеного, після отриманої судом у грудні 2020 року заяви про зміну предмета позову, позивач просив:
- визнати недійсним договір (угоду) про проведення геологічного розвідування від 09 вересня 2020 року за № ЛГВ-454/15-20 щодо користування землями за межами населених пунктів на території Буковецької сільської ради Воловецького району Закарпатської області, укладений Буковецькою сільською радою із АТ "Укргазвидобування", та визнати протиправним і скасувати рішення Буковецької сільської ради Воловецького району Закарпатської області від 19 серпня 2020 року "Про погодження проведення геолого-розвідувальних робіт, буріння свердловини № 1 Жденіївської площі";
- усунути йому перешкоди в користуванні землями громадського пасовища в урочищі Стригальня за межами населених пунктів на території Буковецької сільської ради Воловецького району Закарпатської області шляхом припинення підготовчих і будівельних робіт на цій території і відновлення стану земельної ділянки, яке існувало до порушення.
Ухвалою Воловецького районного суду Закарпатської області від 22 грудня 2020 року задоволено клопотання представника позивача та залучено до участі у справі правонаступника відповідача Буковецької сільської ради Воловецького району Закарпатської області - Жденіївську селищну раду Воловецького району Закарпатської області.
Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 19 березня 2021 року позов задоволено частково. Рішення Буковецької сільської ради Воловецького району Закарпатської області від 19 серпня 2020 року № 207 скасовано. Угоду на проведення геологорозвідувальних робіт від 09 вересня 2020 року № ЛГВ-454/15-20, укладену між Буковецькою сільською радою Воловецького району Закарпатською областю та АТ "Укргазвидобування", визнано недійсною. Стягнуто з АТ "Укргазвидобування" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто із Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про визнання недійсним спірного рішення сільської ради, виходив із того, що Жденіївська селищна рада, в порушення вимог частини другої статті 18 Закону України "Про нафту і газ", не ухвалила відповідне рішення щодо надання дозволів на укладення договорів про встановлення сервітутів на земельні ділянки, що використовуються відповідачем АТ "Укргазвидобування", а саме: кадастрові номери 2121581500:01:002:0005 та 2121581500:01:002:0006. Оскільки Буковецька сільська рада Воловецького району Закарпатської області при ухваленні рішення від 19 серпня 2020 року "Про погодження проведення геолого-розвідувальних робіт, буріння свердловини № 1 Жденіївської площі" вийшла за межі своїх повноважень та розпорядилась землями, які не були на її балансі, зокрема числяться за КСП "Карпати" як пайові землі, проте не сформовані як геопросторові об`єкти та не зареєстровані як об`єкти цивільних прав, без визначення їх меж, зазначивши лише площу, тому суд дійшов висновку, що рішення Буковецької сільської ради Воловецького району Закарпатської області від 19 серпня 2020 року № 207 "Про погодження проведення геолого-розвідувальних робіт" не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.
При визнанні недійсною спірної угоди, суд першої інстанції вказав, що державна реєстрація оренди земельних ділянок не проведена, незважаючи на що вони фактично передані у користування, ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області виявило ряд порушень при її укладенні, тому, враховуючи, що спірна угода укладена на підставі рішення Буковецької сільської ради Воловецького району Закарпатської області, що скасоване судом, тому цю угоду також потрібно визнати недійсною.
Щодо позовних вимог про усунення перешкод, у задоволенні яких відмовлено, то суд першої інстанції мотивував це тим, що позивач не надав будь-яких доказів права користування спірною земельною ділянкою для потреб випасання худоби саме в цьому урочищі і саме в межах тієї земельної ділянки, яка є предметом позову.
В апеляційній скарзі АТ "Укргазвидобування" просило скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 28 липня 2022 року апеляційну скаргу АТ "Укргазвидобування" залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційний суд, після перевірки матеріалів справи, дійшов висновку, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд відхилив аргумент апеляційної скарги про те, що оспорювані рішення і угода жодним чином не порушують прав та законних інтересів територіальної громади та позивача, посилаючись на те, що позивач під час розгляду справи належними та допустимим доказами довів порушення відповідачем його права та законного інтересу щодо користування спільним ресурсом - землею, що належить територіальній громаді та використовувалась позивачем як пасовище і сіножаті (урочища Стригальня і Плахівки).
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
У вересні 2022 року АТ "Укргазвидобування" звернулося засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою (та окремо - із підтвердженням сплати судового збору) на рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 19 березня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 28 липня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Крім того, касаційна скарга містить клопотання про розгляд справи з викликом сторін.
Як підставу касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами статей 791, 97 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), частини другої статті 18 Закону України "Про нафту і газ", пункту 2 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статей 16, 21 Цивільного кодексу України, статті 55 Конституції України та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм у справах за подібних правовідносин (пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України). Також зазначає про порушення судами норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема на пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявник у своїй касаційній скарзі також зазначає, що:
1) законодавством України передбачено, що здійснення окремих видів користування надрами можливе без вилучення земельних ділянок у власників чи користувачів і передачі в користування суб`єктам надрокористування. Угода на геологічне вивчення є документом, що посвідчує користування земельною ділянкою та не потребує додаткового укладення договору оренди або земельного сервітуту. Вимог щодо державної реєстрації угод на геологічне вивчення норми стаття 97 ЗК України чи інші норми земельного законодавства не містять, що свідчить про помилковість застосування судами до спірних правовідносин пункту 2 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також норм статей 93, 125 ЗК України;
2) Жденіївська селищна рада Воловецького району Закарпатської області є власником спірної земельної ділянки, а відсутність державної реєстрації речового права не впливає на обставини виникнення права комунально власності на неї. Правом власності на спірну земельну ділянку зазначена селищна рада наділена в силу закону, зокрема з 01 січня 2019 року - з моменту набрання чинності Законом України від 10 липня 2018 року № 2498-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні". Водночас відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку. Це спростовує помилкове твердження судів про те, що правовий титул щодо спірної земельної ділянки не визначений, бо право на неї не зареєстровано. Про те, що спірні земельні ділянки перебувають у комунальній власності за Жденіївською селищною радою Воловецького району Закарпатської області, є підтверджуюча інформація з Державного земельного кадастру та з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, проте, на порушення статті 89 ЦПК України, апеляційний суд не надав жодної правової оцінки таким доказам. У свою чергу, як власник спірної земельної ділянки, селищна рада має право вчиняти щодо неї незаборонені чинним законодавством дії, зокрема відповідно до вимог статті 97 ЗК України укладати угоди на її геологічне вивчення;
3) Жденіївська селищна рада як представницький орган територіальної громади, діючи від імені та в інтересах відповідної територіальної громади згідно зі статтями 2, 4, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", керуючись пунктом 34 статті 26 та статтею 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статтями 12, 97 ЗК України, вправі була надати АТ "Укргазвидобування" як користувачу надрами згоду на проведення геологорозвідувальних робіт (дослідно-промислова розробка родовища) шляхом буріння з подальшим облаштуванням свердловини №1-Жденієвська та укладати відповідну угоду. При наданні такої згоди не відбувається передача речового права користування земельною ділянкою і, відповідно, право на землю не набувається, тому застосування до правовідносин прийняття рішення про надання згоди на проведення геологорозвідувальних робіт та укладення відповідної угоди, положень глави 19 ЗК України, зокрема статей 116, 122, 123, статті 50 Закону України "Про землеустрій", є необґрунтованим та помилковим. Вимога про надання земельних ділянок в користування за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок може застосуватися виключно при наданні земельних ділянок в оренду або постійне користування, у випадку зміни цільового призначення або формування нової земельної ділянки;
4) суди не надали належної оцінки акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкта - земельної ділянки від 12 січня 2021 року, складеному Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області, згідно з яким підтверджено формування земельних ділянок в установленому законодавством порядку та присвоєння відповідних кадастрових номерів, та додатковій угоді від 06 січня 2021 року № 1 до спірної угоди, де чітко визначено площі земельних ділянок, на яких будуть проводитись геологорозвідувальні роботи, та їх кадастрові номери;
5) підписання сторонами спірної угоди та акта прийому-передачі земельної ділянки не свідчить про укладення між ними договору оренди. За спірною угодою надрокористувач не набуває прав на землю, а тільки право на виконання ряду геологорозвідувальних робіт на такій земельній ділянці. Ототожнення спірної угоди із договором оренди земельної ділянки призвело до помилкового застосування судами положень статей 93, 125 ЗК України та Закону України "Про оренду землі";
6) сервітутне користування земельною ділянкою, передбачене статтею 18 Закону України "Про нафту", є одним із видів речового права обмеженого користування земельними ділянками, в тому числі і для потреб, пов`язаних із користуванням нафтогазоносними надрами. Цей правовий титул не є виключним та не забороняє користувачам нафтогазоносними надрами використовувати земельні ділянки або шляхом оформлення речових прав (оренда, постійне користування), або шляхом укладення угод на проведення геологорозвідувальних робіт. Відповідно висновок судів про те, що встановлення земельного сервітуту є єдиним можливим титулом права користування земельними ділянками для потреб нафтогазової галузі (користування нафтогазоносними надрами), є необґрунтований;
7) державній реєстрації підлягають тільки речові права, похідні від права та перелічені в пункті 2 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", та інші речові права, встановлені законом. Ця стаття не встановлює обов`язку щодо реєстрації зобов`язальних прав використання земельних ділянок. Відповідно спірна угода від 09 вересня 2020 року набрала чинності з моменту підписання її сторонами;
8) скасування судом оспорюваного рішення та визнання недійсною угоди на проведення розвідувальних робіт не призвело та не призведе до поновлення порушених прав позивача, оскільки, як встановив суд першої інстанції, позивач не надав будь-яких доказів права користування спірною земельною ділянкою для потреб випасання худоби саме в цьому урочищі і саме в межах тієї земельної ділянки, яка є предметом позову. Разом з тим апеляційний суд, не змінюючи рішення суду першої інстанції, дійшов протилежних висновків про те, що позивач під час розгляду справи належними та допустимим доказами довів порушення відповідачем його права та законного інтересу щодо користування спільним ресурсом - землею, що належить територіальній громаді та використовувалась позивачем як пасовище і сіножаті (урочища Стригальня і Плахівки). Проте апеляційний суд, всупереч частині третій статті 89 ЦПК України, не зазначив, якими саме доказами позивач довів порушення його прав на використання спірних земельних ділянок. Немає доказів прийняття уповноваженими органами виконавчої влади чи місцевого самоврядування рішення щодо створення громадського пасовища для потреб мешканців с. Буковець Воловецького району, формування такої земельної ділянки, доказів звернення до цих органів про створення такого пасовища, доказів прийняття рішення цими органами про надання громадянам земельної ділянки в оренду для цих потреб, укладення самого договору оренди земельної ділянки, як і доказів його державної реєстрації. По суті порушення прав позивача на використання спірних земельних ділянок встановлено на підставі паспортів великої рогатої худоби та паспорта самого позивач, що не є належними та допустимими доказами;
9) якщо форма власності спірних земель колективна, то відповідно оспорювані рішення Буковецької сільської ради та угода на проведення геологорозвідувальних робіт можуть порушувати виключно права та законні інтереси членів (колишніх членів) КСП "Карпати", яким позивач не є (протилежні докази відсутні), тобто оспорювані рішення та угода не порушують прав та законних інтересів територіальної громади і, відповідно, позивача, що виключає можливість його звернення з цим позовом до суду. Фактично підставою для оскарження рішення Буковецької сільської ради та визнання угоди недійсною суди визнали сам факт членства позивача в територіальній громаді;
10) позивач у позовній заяві взагалі не стверджує про порушення оспорюваними рішенням та угодою його законних інтересів, немає доказів, що позивач зазнав негативного впливу чи реальної шкоди внаслідок прийняття оспорюваних рішення та укладення угоди на проведення геологорозвідувальних робіт. Позивач не є потерпілим, а це свідчить про відсутність предмета захисту у суді. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав та законних інтересів має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Проте, які саме реальні, індивідуальні прав або інтереси позивача порушено, якого негативного впливу чи шкоди він зазнав, суди в оскаржуваних рішеннях не встановили;
11) оскаржуване рішення ради є ненормативним актом індивідуальної дії і встановлює права та обов`язки виключно для АТ "Укргазвидобування", воно вичерпано виконанням (укладено спірну угоду) та жодним чином не порушує індивідуальні права та інтереси позивача.
У жовтні 2022 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу АТ "Укргазвидобування", в якій позивач, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони є законними.
У відзиві на касаційну скаргу позивач звертає увагу на таке:
- на дату ухвалення спірного рішення та укладення спірної угоди питання отримання відповідачем 1 земельних ділянок було врегульовано земельним та спеціальним законодавством, оскільки частина четверта статті 66 ЗК України і частина друга статі 18 Закону України "Про нафту і газ" однозначно встановлювали підстави набуття права на користування земельними ділянками власниками спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами для будівництва, розміщення і експлуатації об`єктів нафтогазовидобування та облаштування родовища, зокрема для геологорозвідки, шляхом встановлення земельного сервітуту;
- надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних із користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами шляхом встановлення земельних сервітутів згідно з межами та строками дії відповідних спеціальних дозволів на користування. Неврегульованих питань, вирішення яких мало б фундаментальне значення у цій справі, немає;
- право користування земельною ділянкою (постійне, тимчасове, строкове) є тільки речовим. Угода може мати зобов`язальну природу, однак право користування майном, зокрема земельною ділянкою, згідно з теорією цивільного права, є лише речове;
- Жденіївська селищна рада Воловецького району Закарпатської області не була стороною спірної угоди під час її укладення 09 вересня 2020 року. Ця рада не була власницею земельних ділянок за межами села Буковець колишнього Воловецького району Закарпатської області, оскільки власником нерозпайованих земель припинених сільськогосподарських підприємств за межами населених пунктів на дату укладення угоди могла бути територіальна громада села Буковець, а лише з 21 травня 2021 року, згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, - Жденіївська селищна рада Мукачівського району Закарпатської області;
- на дату укладення спірної угоди про проведення геологічного розвідування від 09 вересня 2020 року не було сформовано земельних ділянок, на яких проводяться розвідувальні роботи, та не зареєстровано на них речове право за територіальною громадою;
- ні позивач не оспорює, що в 2021 році, після ухвалення спірного рішення Буковецькою сільською радою та укладення спірної угоди, були сформовані на землях колишнього сільськогосподарського підприємства дві земельні ділянки, а в подальшому зареєстровано право власності на них Жденіївської територіальної громади, ні суди не спростували цього факту;
- сторонами спірної угоди не було дотримано вимог статті 203 ЦК України, оскільки такий правочин, очевидно, суперечить актам цивільного законодавства;
- укладаючи 06 січня 2021 року додаткову угоду до спірної угоди, Жденіївська селищна рада діяла поза межами повноважень, оскільки на дату укладення цієї додаткової угоди селищна рада не могла розпоряджатися земельними ділянками, речові права на які за Жденіївською територіальною громадою не зареєстровані;
- право користування земельними ділянками усіх форм власності та категорій для будівництва, розміщення і експлуатації об`єктів нафтогазовидобування та облаштування родовища є правом речовим, яке відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підлягає реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- амбівалентність позиції скаржника свідчить, що він до цього часу не розібрався із правовим статусом земель, які використовує за спірною угодою;
- позов обґрунтовано порушенням права та законного інтересу позивача щодо користування спільним ресурсом - землею, що належить територіальній громаді та яка використовувалась позивачем разом з іншими мешканцями села Буковець Воловецького району Закарпатської області як громадське пасовище і сіножаті (урочища Стригальня і Плахівки). Також позивач доводив порушення права на здорове довкілля у зв`язку із провадженням планової діяльності АТ "Укргазвидобування", яке здійснює його філія "Газопромислове управління "Львівгазвидобування" на території Буковецької сільської ради, оскільки така діяльність відповідачів здійснювалась без висновку з оцінки впливу на довкілля.
Оскільки суд касаційної інстанції в силу статті 400 ЦПК України не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, Верховний Суд не бере до уваги документи, додані позивачем до відзиву на касаційну скаргу АТ "Укргазвидобування" на підтвердження його доводів, що не були предметом розгляду судами попередніх інстанцій, та здійснює розгляд справи за наявними у справі матеріалами.
Станом на час розгляду справи Верховним Судом інші відзиви на касаційну скаргу АТ "Укргазвидобування" не надходили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга АТ "Укргазвидобування" передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі (на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано із Воловецького районного суду Закарпатської області матеріали цивільної справи № 936/9825/20 та надано іншим учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У жовтні 2022 року матеріали справи № 936/9825/20 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання АТ "Укргазвидобування" про розгляд справи з викликом сторін та справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
З огляду на прохальну частину касаційної скарги, відсутність апеляційного оскарження позивачем рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, Верховний Суд здійснює перегляд справи в порядку касаційного провадження лише в частині задоволених позовних вимог (скасування рішення Буковецької сільської ради Воловецького району Закарпатської області та визнання недійсною угоди на проведення геологорозвідувальних робіт).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.