Постанова
Іменем України
24 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 462/7642/21
провадження № 61-11067св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06 квітня 2022 року у складі судді Румілової Н. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі -ПрАТ "НЕК "Укренерго") про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення, в якому просила скасувати наказ директора з управління персоналом дирекції управління персоналом ПрАТ "НЕК "Укренерго" від 22 вересня 2021 року № 1352-к про її звільнення як незаконний, поновити її на роботі на посаді керівника організаційно-технічної групи відділу організації технічної діяльності департаменту організації праці та управління винагородами дирекції управління персоналом ПрАТ "НЕК "Укренерго", стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та належну їй, згідно з умовами колективного договору, матеріальну допомогу на оздоровлення за 2021 рік.
Позов обґрунтовано тим, що наказом директора з управління персоналом дирекції управління персоналом ПрАТ "НЕК "Укренерго" від 22 вересня 2021 року № 1352-к, із 23 вересня 2021 року її звільнено з роботи з посади керівника організаційно-технічної групи відділу організації технічної діяльності департаменту організації праці та управління винагородами дирекції управління персоналом, згідно з пунктом 6 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці.
Вважала, що у її випадку переведення в іншу місцевість разом із підприємством, установою, організацією не відбувалось, оскільки виробничий підрозділ (далі - ВП) "Західна енергетична система" НЕК "Укренерго", в якому у неї знаходилось робоче місце, залишився за тією ж адресою: вул. Свєнціцького, 2, м. Львів, проте їй запропонували підписати заяву про відмову від продовження роботи у м. Києві на вул. Симона Петлюри, 25, у зв`язку із зміною істотних умов праці, що, по суті, є переведенням на роботу в іншу місцевість.
Зазначала, що відмова від переїзду на роботу в іншу місцевість зумовлена тим, що у неї є двоє дітей, одній з яких іще не виповнилося шести років, а тому це пояснює неможливість її переїзду в іншу місцевість.
Позивач вважала, що роботодавцем могли бути збережені колишні умови праці, проте, на її переконання, таке звільнення свідчить про намагання відповідача звільнити її з роботи у будь-який спосіб.
Окрім того, зазначала, що згідно з умовами колективного договору вона мала право на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі середнього заробітку при оформленні щорічної відпустки на 14 календарних днів протягом поточного року, проте це право відповідач порушив.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 06 квітня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що при звільненні позивача не було допущено порушень вимог трудового законодавства, оскільки на підприємстві дійсно відбулись зміни в організації виробництва і праці, що мало своїм наслідком зміну істотних умов праці позивача. Звільнення позивача відбулося внаслідок її небажання працювати у змінених умовах праці - у м. Києві, оскільки було встановлено її робоче місце за місцезнаходженням ПрАТ "НЕК "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ).
Оскільки звільнення позивача проведено із дотримання вимог закону, тому суд першої інстанції відмовив у задоволенні похідної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У задоволенні вимоги про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення суд першої інстанції також відмовив, мотивуючи це тим, що заява позивача про надання відпустки із 09 вересня 2021 року надійшла саме того числа, з якого позивач просила надати їй відпустку, що в силу вимог статті 21 Закону України "Про відпустки" та частини четвертої статті 115 КЗпП України позбавило відповідача можливості оформити наказ про відпустку без порушення чинного законодавства та здійснити оплату у строки, визначені законодавством. Така відпустка не була передбачена графіком відпусток та не була погоджена з безпосереднім керівництвом, а при звільненні позивачу сплачена компенсація за невикористану відпустку, що нею не заперечувалось.
Постановою Львівського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для висновку про незаконність звільнення позивача за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України, у зв`язку з відмовою позивача від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці, та зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, давши належну правову оцінку доказам, на які сторони посилались в обґрунтування своїх вимог та заперечень, правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та не допустив порушень норм процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06 квітня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, зокрема неврахування правового висновку, висловленого у постановах Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 442/61/16-ц та від 06 квітня 2021 року у справі № 461/8296/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України). Крім того, на думку ОСОБА_1, суди порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
У своїй касаційній скарзі заявник також зазначає, що після виходу на роботу з декретної відпустки її намагались звільнити двічі; роботодавець не надав жодних доказів, що зміна істотних умов праці в даному випадку викликана змінами в організації виробництва і праці; суди не вказали у своїх рішеннях підстави для своїх висновків; роботодавець при звільненні заявника не дотримався частини четвертої статті 36 КЗпП України, оскільки організаційна структура НЕК "Укренерго" затверджена 28 липня 2021 року, а про звільнення за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України заявника повідомили 23 липня 2021 року повідомленням від 07 липня 2021 року, під час її звільнення в НЕК "Укренерго" відбулась реорганізація шляхом перетворення одних підрозділів в інші в межах однієї юридичної особи; суд першої інстанції не надав правової оцінки факту проведення реорганізації НЕК "Укренерго", де функціонал нової організаційної структури (західне територіальне управління обслуговування мережі) не змінився; запитуваний апеляційним судом штатний розпис відповідач не надав; роботодавцем могли бути збережені колишні умови праці, зокрема її робоче місце у АДРЕСА_1 ; більша частина працівників, робочі місця яких у АДРЕСА_1, не входять до структури ВП "Західна енергетична система" ПрАТ "НЕК "Укренерго", їх посади знаходяться у штатному розписі центрального офісу НЕК "Укренерго", їх трудові книжки в м. Києві, а вони самі - у трудових відносинах із НЕК "Укренерго".
У січні 2023 року до Верховного Суду від ПрАТ "НЕК "Укренерго" надійшло клопотання про надання копії касаційної скарги та поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Оскільки касаційну скаргу ОСОБА_1 та ухвалу про відкриття касаційного провадження доставлено до електронного кабінету ПрАТ "НЕК "Укренерго" ще 08 листопада 2022 року та 24 листопада 2022 року відповідно, відповідач не навів поважних причин, чому у визначений ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2021 року десятиденний строк не надав відзив на касаційну скаргу, тому зазначене клопотання ПрАТ "НЕК "Укренерго" задоволенню не підлягає.
У лютому 2023 року до Верховного Суду від ПрАТ "НЕК "Укренерго" надійшли пояснення у справі, в яких відповідач, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги ОСОБА_1, просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, оскільки вони є законними, а касаційну скаргу - без задоволення.
У лютому 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли пояснення у справі, в яких позивач, посилаючись на неправомірність правової позиції ПрАТ "НЕК "Укренерго" та доводи своєї касаційної скарги, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга ОСОБА_1 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі (з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України),витребувано матеріали справи № 462/7642/21 із Залізничного районного суду м. Львова та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У грудні 2022 року матеріали справи № 462/7642/21 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанційвстановили, що з 02 листопада 2007 року ОСОБА_1 працювала у відокремленому підрозділі "Держенергонагляд у Західному регіоні" державного підприємства НЕК "Укренерго", з 01 жовтня 2015 року позивач призначена (шляхом переведення) на посаду заступника начальника організаційно-технічного відділу Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Західному регіоні відокремленого підрозділу "Головдерженергонагляд" державного підприємства НЕК "Укренерго" (робоче місце - пров. Скнилівський 1-й, 10А, м. Львів), а з 13 травня 2020 року позивач переведена відповідно до частини першої статті 32 КЗпП України на посаду керівника організаційно-технічної групи відділу організації технічної діяльності департаменту організації праці та управління винагородами дирекції управління персоналом ПрАТ "НЕК "Укренерго", тобто у центральний офіс компанії (вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ), позаяк, за домовленістю сторін, робоче місце позивача залишилось у м. Львові на вул. Свєнціцького, 2.
Відповідно до пункту 2 витягу з протоколу № 3/2021 засідання наглядової ради ПрАТ "НЕК "Укренерго" від 27 квітня 2021 року відокремлений підрозділ "Західна електроенергетична система" ПрАТ "НЕК "Укренерго" (вул. Свєнціцького, 2, м. Львів) знаходиться в стадії припинення. Згідно з пунктом 7 цього витягу з протоколу ліквідовуються відокремлені структурні підрозділи ПрАТ "НЕК "Укренерго", а згідно з пунктом 8 - створюються інші структурні підрозділи товариства.
Наказом НЕК "Укренерго" від 30 червня 2021 року № 363 "Про зміни істотних умов праці", з метою підвищення ефективності департаменту організації праці та управління винагородами дирекції управління персоналом, оптимізації витрат на організацію робочих місць працівників, посилення контролю за виконанням ними своїх трудових обов`язків, наказано встановити для працівників відділу організації технічної діяльності, згідно зі списком працівників у додатку 1, серед яких є позивач, із 05 вересня 2021 року, але не раніше двох місяців з дня повідомлення про зміну істотних умов праці, відповідно до вимог чинного законодавства, робоче місце за місцезнаходженням ПрАТ "НЕК "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ).
07 липня 2021 року ПрАТ "НЕК "Укренерго" повідомило ОСОБА_1, що з 05 вересня 2021 року для працівників відділу організації технічної діяльності департаменту організації праці та управління винагородами дирекції управління персоналом запроваджуються зміни істотних умов праці: встановлення робочого місця за місцезнаходженням ПрАТ "НЕК "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, 25 м. Київ), і запропоновано протягом двох місяців з дня отримання повідомлення надати заяву про згоду або відмову.