Постанова
Іменем України
12 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 442/2982/18
провадження № 61-7719св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
відповідач - ОСОБА_1, в інтересах якого діють законні представники ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
треті особи: Відділ - служба у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради та Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради в особі Центру надання адміністративних послуг,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 і ОСОБА_3, як законних представників малолітнього ОСОБА_1, та касаційну скаргу Відділу - служби у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 жовтня 2018 року у складі судді Павлів З. С. та постанову Львівського апеляційного суду від 21 червня 2022 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк"; банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, в інтересах якого діють законні представники ОСОБА_2 та ОСОБА_3, треті особи: Відділ - служба у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, виконавчий комітет Дрогобицької міської ради в особі Центру надання адміністративних послуг, про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку.
Свої вимоги банк обґрунтовував тим, що 18 листопада 2015 року він набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 . 20 липня 2017 року в процесі примусового виконання рішення Апеляційного суду Львівської області від 25 вересня 2014 року проведено фактичне виселення ОСОБА_4, ОСОБА_5,
ОСОБА_6, ОСОБА_2 із квартири АДРЕСА_1 . Під час проведення виселення встановлено, що у період, коли квартира вже перебувала у власності АТ "Ощадбанк", у ній зареєструвалися ОСОБА_3 та ОСОБА_1 25 липня 2017 року скасовано реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 у зв`язку з поданням нею недостовірних документів щодо права власності на житло, в якому здійснювалася реєстрація місця проживання. 31 липня 2017 року на виконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 листопада 2013 року Центром надання адміністративних послуг виконавчого комітету Дрогобицької міської ради знято з реєстраційного обліку ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 . Однак Центром надання адміністративних послуг виконавчого комітету Дрогобицької міської ради було відмовлено у знятті з реєстраційного обліку ОСОБА_2 та його малолітнього сина ОСОБА_1 . Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 лютого 2018 року визнано протиправними дії Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Дрогобицької міської ради щодо незняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Отже, після зняття з реєстраційного обліку усіх зазначених осіб у спірній квартирі залишається зареєстрованим лише малолітній ОСОБА_1 . У зв`язку з припиненням 18 листопада 2014 року у попередніх власників ( ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ) права власності на спірне майно в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки у ОСОБА_1 як члена сім`ї попередніх власників припинилося право на користування цим житлом. Ураховуючи викладене, АТ "Ощадбанк" просило усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 зі зняттям його з реєстрації у відповідних органах.
Короткий зміст судових рішень першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 жовтня 2018 року позов АТ "Ощадбанк" задоволено. Усунуто перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зі зняттям з реєстраційного обліку.
Суд першої інстанції виходив із непорушності права власності відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та того, що малолітній ОСОБА_1 зареєстрований у спірній квартирі без законних на це підстав, і його місце реєстрації згідно з частиною четвертою статті 29 ЦК України повинно відповідати місцю реєстрації його батьків.
Постановою Львівського апеляційного суду від 12 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які діють в інтересах ОСОБА_1, задоволено, рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 жовтня 2018 року скасовано, у задоволенні позову АТ "Ощадбанк" відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що спірна квартира - предмет іпотеки, на забезпечення виконання кредитного договору, яка на цей час належить позивачу, і право користування якою має ОСОБА_1, у свій час не була придбана за рахунок кредитних коштів, тому виселення ОСОБА_1 є можливим лише із наданням йому іншого житлового приміщення. Крім того, батьки ОСОБА_1 на підставі судових рішень вже були виселені із цієї квартири без надання іншого житлового приміщення, іншого житла у власності не мають. Тому в суду є обґрунтовані сумніви в тому, що дитині буде надане рівноцінне житло у разі втрати права на користування спірною квартирою. Також суд першої інстанції, задовольняючи позов, не визначився із новим місцем реєстрації дитини, залишивши його безхатченком.
Постановою Верховного Суду від 02 червня 2021 року касаційну скаргу АТ "Державний ощадний банк України" задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного суду від 12 квітня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції зазначив, що квартира АДРЕСА_1 (попереднім власником якої були ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 ) була набута у власність на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 31 січня 2006 року Комісією з питань приватизації житла при виконавчому комітеті Дрогобицької міської ради, відповідно до розпорядження від 31 січня 2006 року № 2/13, тобто не за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного нерухомого майна. Пізніше спірна квартира була придбана позивачем під час реалізації предмета іпотеки з прилюдних торгів, і продавець повинен був зазначити про обтяження квартири у вигляді реєстрації у ній відповідача, а покупець мав би знати усі ризики придбання такої квартири. Колегія суддів вважає, що права членів сім`ї колишнього власника житла також підлягають захисту і позбавлення права на житло не лише має ґрунтуватися на вимогах закону, а й таке втручання повинно бути виправданим, необхідним для захисту прав позивача та не покладати надмірний тягар на відповідача. Верховний Суд не може погодитися із висновками суду апеляційної інстанції про те, що у суду є обґрунтовані сумніви в тому, що дитині буде надане рівноцінне житло, при втраті права на користування спірною квартирою, а також про те, що суд першої інстанцій не визначився із новим місцем реєстрації дитини, залишивши її безхатченком, оскільки такі висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на припущеннях, що заборонено статтею 81 ЦПК України. Судом апеляційної інстанцій не з`ясовано, чи мають батьки малолітнього
ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, інше житло та де вони зареєстровані.
ПостановоюЛьвівського апеляційного суду від 12 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3, подану в інтересах малолітнього ОСОБА_1, залишено без задоволення. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 жовтня 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд вказав, що спірна квартира не є вже місцем постійного проживання батьків малолітнього згідно з рішеннями судів, які набрали законної сили, тому відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України, яка містить імперативну норму про те, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за місцем проживання її батьків, або ж одного із них, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про втрату малолітнім ОСОБА_1 права на користування спірною квартирою та, відповідно, його виселення зі спірної квартири, оскільки визначених законом підстав для проживання малолітнього у спірній квартирі, власником якої є позивач, немає. На виконання вказівок суду касаційної інстанції, які є обов`язковими для суду апеляційної інстанції на новому розгляді справи, було встановлено, що після зняття батьків малолітнього ОСОБА_1 з реєстрації у спірній квартирі вони не мають іншого зареєстрованого місця проживання (т. 2, а. с. 139) та не мають у власності іншого житла. Разом з тим, необхідно зазначити, що ця обставина не може бути підставою для висновку про порушення позивачем прав малолітнього ОСОБА_1, а, власне, є підтвердженням невиконання батьками свого обов`язку щодо забезпечення дитини жилим приміщенням для постійного проживання, оскільки вони у судовому порядку позбавлені права на користування жилим приміщенням спірної квартири, тому повинні були докладати зусиль для забезпечення своєї дитини іншим житлом. Підтвердженням наявності можливості у матері малолітнього забезпечити своєму синові право на користування жилим приміщенням для проживання є та обставина, що до незаконної реєстрації у спірній квартирі вона
( ОСОБА_3 ) була зареєстрована на АДРЕСА_3 .
Аргументи учасників справи
У серпні 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як законних представників малолітнього ОСОБА_1, та Відділу - служби у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради надійшли касаційні скарги, у яких вони, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як законні представники малолітнього ОСОБА_1, вказують, що відповідно до статей 29, 405 ЦК України, статті 156 ЖК України, статті 18 Закону України "Про охорону дитинства" малолітня дитина має право проживати разом зі своїми батьками і не втрачає такого права через незгоду іпотекодержателя з її проживанням у предметі іпотеки. Проживання дитини не позбавляє права іпотекодержателя задовольнити свої вимоги, оскільки він може отримати дозвіл на реалізацію предмета іпотеки в органу опіки та піклування. Суди не врахували, що якщо кредит брався на купівлю іпотеки, то осіб, які проживають у приміщенні, можна виселити без надання іншого жилого приміщення для проживання, а якщо кредит брався на інші цілі, то лише з наданням іншого жилого приміщення. В одному із судових засідань у Львівському апеляційному суді невідомий чоловік, який вказав, що є заінтересованою особою, повідомив суду, що він придбав спірну квартиру з публічних торгів, але не може оформити на неї правовстановлюючий документ, бо у квартирі зареєстрована дитина. Суди попередніх інстанцій цю обставину не досліджували, не витребували від позивача документів, які би підтвердили чи спростували таке твердження заінтересованої особи, з урахуванням того, що продаж з публічних торгів повинен був відбуватися за наявності згоди органу опіки та піклування. При виселенні малолітнього ОСОБА_1 суди не звернули увагу на те, що спірна квартира є його єдиним місцем проживання. Апеляційний суд дійшов помилкового висновку, який ґрунтується на припущенні, про можливість реєстрації місця проживання дитини за попереднім місцем реєстрації матері ОСОБА_3 у АДРЕСА_3, оскільки цю квартиру мати ОСОБА_3 подарувала своєму сину, який не надає згоду на реєстрацію будь-кого у ній. Наголошують, що квартира придбана не за кредитні кошти, а в порядку приватизації.
У касаційній скарзі представник Відділу - служби у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради вказує, що на момент реєстрації місця проживання дитини у спірній квартирі були зареєстровані її батьки. Реєстрація місця проживання відповідача проведена Центром надання адміністративних послуг виконавчого комітету Дрогобицької міської ради відповідно до Правил реєстрації у редакції, чинній станом на 16 червня 2017 року. Спірна квартира, яка є предметом іпотеки, придбана не за кредитні кошти, а приватизована ще в 2006 році, а тому відсутні підстави для виселення відповідача зі спірного житла без надання іншого. Орган опіки та піклування неодноразово висловлював свою позицію щодо неможливості виселення ОСОБА_1 із займаного ним житла, формального залишення його без батьківського піклування внаслідок зняття з реєстрації місця проживання його батьків. При новому апеляційному розгляді суд апеляційної інстанції не врахував вказівок Верховного Суду.
У жовтні та листопаді 2022 року до Верховного Суду від АТ "Державний ощадний банк України" надійшли відзиви на касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як законних представників малолітнього ОСОБА_1, та Відділу - служби у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, у яких його представник зазначає, що відповідач був зареєстрований у спірній квартирі у той час, коли вона на праві власності вже належала банку, який не надавав згоду на проведення реєстрації відповідача. Той факт, що батьки забезпечені альтернативним житлом, не є перешкодою для реалізації банком свого права на безперешкодне володіння, користування та розпорядження належною йому власністю. Суди попередніх інстанцій належним чином оцінили наявні у справі докази і дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову. Висновки у постановах Верховного Суду, на які міститься посилання в касаційних скаргах, є нерелевантними.
Рух справи
Ухвалами Верховного Суду від 01 вересня 2022 року та від 06 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції, зупинено виконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 жовтня 2018 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження у складу колегії із п`яти суддів.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які діють законні представники малолітнього ОСОБА_1, містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 916/1764/17, від 05 червня 2019 року у справі № 521/12963/18, від 18 липня 2018 року у справі № 758/824/17, від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц, від 28 січня 2019 року у справі № 569/15332/17, від 16 жовтня 2019 року у справі № 234/6602/16-ц, від 02 червня 2021 року у справі № 442/2982/18, рішення ухвалено з порушенням пунктів 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги Відділу - служби у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 442/2982/18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15, від 10 жовтня 2019 року у справі № 295/4514/16-ц, від 12 квітня 2021 року у справі № 310/2950/18, від 30 жовтня 2019 року у справі № 640/14765/15-ц, постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-2947цс15, судове рішення ухвалено з порушенням пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 19 березня 2008 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_4 укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 2203-6763 на суму 279 000,00 грн зі сплатою 17,5 % річних на споживчі цілі з остаточним терміном повернення - не пізніше 18 березня 2018 року.
Виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором було забезпечено іпотекою нерухомого майна на підставі договору іпотеки, укладеного 19 березня 2008 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, згідно з яким, в іпотеку банку передано квартиру АДРЕСА_1, яка належала на праві власності ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 31 січня 2006 року комісією з питань приватизації житла при виконавчому комітеті Дрогобицької міської ради, згідно з розпорядженням від 31 січня 2006 року № 2/13 (т. 1, а. с. 86-87).