ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 640/38369/21
адміністративне провадження № К/990/36464/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 640/38369/21
за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2022 року (суддя Бояринцева М.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року (суддя-доповідач - Аліменко В.О., судді: Бєлова Л.В., Лічевецький І.О.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), у кому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про стягнення виконавчого збору ВП НОМЕР_1 від 29 вересня 2014 року;
- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження ВП №66838109 від 16 вересня 2021 року;
- судові витрати покласти на відповідача.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2022 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року, визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов від 29 вересня 2014 року ВП НОМЕР_1 та від 16 вересня 2021 року ВП №66838109 у частині, що стосується постанови від 29 вересня 2014 року ВП НОМЕР_1. Задоволено частково клопотання представника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі №640/38369/21. Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України залишено без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору № НОМЕР_1 від 29 вересня 2014 року.
Постановляючи означену ухвалу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що строк на оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, з урахуванням положень статті 287 КАС України становить 10 днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Суд установив, що матеріали виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 не містять в собі належних та достатніх доказів на підтвердження направлення державним виконавцем та отримання позивачем та/або його представником постанови про стягнення виконавчого збору ВП НОМЕР_1 від 29 вересня 2014 року. Між тим, представника позивача не заперечував, що з матеріалами виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 він ознайомився 18 травня 2021 року. Отже, станом на 18 травня 2021 року представнику позивача було достеменно відомо про наявність постанови про стягнення виконавчого збору ВП НОМЕР_1 від 29 вересня 2014 року.
На переконання суду першої інстанції, невчинення позивачем та його представником дій щодо звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправною постанови відповідача про стягнення виконавчого збору НОМЕР_1 від 29 вересня 2014 року з підстав закінчення виконавчого провадження ВП НОМЕР_1, не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку звернення до суду, позаяк наявність закінченого виконавчого провадження не перешкоджає реалізації боржником права звернутися до суду із позовною заявою про визнання постанови про стягнення виконавчого збору протиправною. Ураховуючи, що позивач про порушення своїх прав достеменно дізнався 18 травня 2021 року, а з позовом до суду звернувся 24 грудня 2021 року, це свідчить про порушення строків звернення до суду, встановлених частиною другою статті 287 КАС України. При цьому, суд відмітив, що інших об`єктивних, непереборних обставин, що унеможливили своєчасне звернення до суду представником позивача у позовній заяві та поясненнях не наведено.
За описаних обставин Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду з позовною вимогою про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору № НОМЕР_1 від 29 вересня 2014 року, а наведені ним у позовній заяві та поясненнях причини пропуску строку звернення до адміністративного суду є неповажними. Тому, враховуючи приписи статті 123, пункту 8 частини першої статті 240, пункту 1 частини другої статті 287 КАС України, позовна заява ОСОБА_1 в указаній частині підлягає залишенню без розгляду.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
22 грудня 2022 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року, в якій скаржник просить скасувати вказані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що після закінчення 26 жовтня 2020 року виконавчого провадження № НОМЕР_1 постанова про стягнення виконавчого збору ВП № НОМЕР_1 від 29 вересня 2014 року не створювала жодних правових наслідків для боржника, адже перестала мати юридичну силу, з огляду на що у позивача була відсутня необхідність звертатися до суду з позовом про її скасування. Лише після ознайомлення представника позивача 21 грудня 2021 року з виконавчим провадженням № НОМЕР_2 стало відомо, що підставою для його відкриття є постанова про стягнення виконавчого збору № НОМЕР_1 від 29 вересня 2014 року. В той же час, оскарження лише постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 не є ефективним способом захисту прав позивача (позиція Верховного Суду у справі № 360/4369/19), у такому випадку перш за все необхідно оскаржувати постанову про стягнення виконавчого збору, яка є виконавчим документом. Однак, суд першої інстанції розділив позовні вимоги, не визнавши зв`язок між двома вимогами. Фактично обставини, які стали підставою оскарження постанови про стягнення виконавчого збору НОМЕР_1 від 29 вересня 2014 року, не могли існувати станом на 18 травня 2021 року, адже тоді правовідносини між боржником, стягувачем і органом, що здійснює виконання рішення суду були припинені. Крім того, позивач жодним чином не проявляв бездіяльність у питанні оскарження спірних постанов, а відразу після ознайомлення з матеріалами ВП № НОМЕР_2 розпочав підготовку позову та оперативно ініціював початок судового процесу.
На підставі наведеного касатор уважає, що суд першої інстанції, унаслідок порушення норм процесуального права, прояву надмірного формалізму та неповноти дослідження обставин справи, дійшов до передчасного та помилкового висновку щодо відсутності підстав для поновлення пропущеного строку в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови відповідача про стягнення виконавчого збору ВП НОМЕР_1 від 29 вересня 2014 року, у зв`язку із чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Суд апеляційної інстанції допустив ті ж самі процесуальних порушень, проігнорувавши доводи апеляційної скарги.
Ухвалою від 10 січня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
26 січня 2023 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України на касаційну скаргу, в якому відповідач просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Ухвалою від 21 квітня 2023 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.
IV. Джерела права й акти їхнього застосування
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За приписами статті 5 КАС України установлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно з частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За нормами частини третьої статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за правилами адміністративного судочинства регламентовані приписами статті 287 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду).
Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
За правилами частини другої статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо є підстави, визначені частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
V. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Згідно з ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2023 року, касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.