ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 640/28199/21
адміністративне провадження № К/990/29185/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 640/28199/21
за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року (суддя Головань О.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року (суддя-доповідач - Собків Я.М., судді: Глущенко Я.Б., Черпіцька Л.Т.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, відповідач) про стягнення матеріальної шкоди, завданої державі, у розмірі 11 211,12 грн.
Позов мотивовано тим, що у результаті проведення службового розслідування було встановлено факти неправомірних дій посадових осіб колишньої військової частини НОМЕР_2, зокрема майора ОСОБА_1, що призвели до незаконного використання коштів та, як наслідок, спричинили матеріальну шкоду державі у розмірі 11 211,12 грн. Ураховуючи, що відповідачем у добровільному порядку не відшкодовано матеріальну шкоду, позивач з метою її стягнення звернувся до суду з цим позовом.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року, у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що правовідносини у цій справі стосуються стягнення матеріальної шкоди з відповідача. Своєю чергою, за правилами частини п`ятої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. У протилежному випадку, вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Водночас, у заявленому позові Військова частина НОМЕР_1 не просить визнати протиправними рішення, дії або бездіяльність відповідача, а тому цей спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства. Предметом даного спору є лише вимога про відшкодування з відповідача матеріальної шкоди, що має вирішуватися у порядку цивільного судочинства.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
25 жовтня 2022 на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1, у якій, скаржник просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касатор зазначає, що під час прийняття оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанції не в повній мірі врахували фактичні обставини та правовідносини, що виникли між Військовою частиною НОМЕР_1 і ОСОБА_1 під час проходження останнім військової служби та у подальшому призвели до завдання шкоди державі. Зокрема, суди обох інстанцій залишили поза увагою те, що спірні правовідносини мають усі ознаки публічно-правового спору, а тому мають вирішуватися саме в порядку адміністративного судочинства, адже стосуються стягнення матеріальної шкоди завданої державі ОСОБА_1 під час проходження ним публічної служби, унаслідок неналежного виконання обов`язків військової служби.
В обґрунтування наведеної позиції скаржник зазначає, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі". Водночас, встановлення правомірності дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця передбачене в адміністративному процесі охоплюється приписами статті 19 КАС України, якою передбачено, що спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби належать до юрисдикції адміністративних судів.
На переконання автора касаційної скарги, цей спір підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства, як такий, що пов`язаний з питанням відповідальності особи, яка перебувала на публічній службі, за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків. За словами скаржника, його позиція узгоджується з викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 636/93/14-ц висновками.
За наведених мотивів скаржник уважає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми процесуального права, у зв`язку із чим дійшли помилкового висновку про неналежність даного спору до юрисдикції адміністративного суду та, як наслідок, постановили незаконні судові рішення, які перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Ухвалою від 28 грудня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що в силу частини четвертої статті 338 КАС України не є перешкодою для перегляду оскаржуваних судових рішень.
Ухвалою від 21 квітня 2023 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.
IV. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Переглянувши оскаржувані судові рішення у межах, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд зазначає наступне.
Спірним у розглядуваному випадку є питання належності даного спору до юрисдикції адміністративних судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України).
Частиною четвертою статті 5 КАС України визначено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
З матеріалів справи слідує, що спір між сторонами виник з приводу завдання діями відповідача матеріальної шкоди державі на суму 11 211,15 грн. під проходження ним військової служби на посаді тимчасово виконуючого обов`язків начальника штабу - першого заступника командира військової частини. Зокрема, за результатами проведеного службового розслідування було встановлено, що майор ОСОБА_1 погодив проекти наказів про преміювання у травні 2019 року військовослужбовців ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яких було притягнуто до відповідальності, чим допустив незаконну виплату їм премій і спричинив матеріальну шкоду державі на вказану суму.
У зв`язку з описаними обставинами Військова частина НОМЕР_1 звернулася до нового місця проходження служби відповідачем - Військової частини НОМЕР_3 про порушення питання щодо притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності. Проте, командуванням Військової частини НОМЕР_3 у притягненні відповідача до матеріальної відповідальності було відмовлено.
При цьому, відповідачеві було запропоновано у добровільному порядку здійснити відшкодування майнової шкоди.
Водночас, оскільки ОСОБА_1 добровільно майнову шкоду не відшкодував, позивач з метою її стягнення звернувся до суду з цим позовом.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Отже, наведеними правовими нормами прямо передбачено, що військова служба є публічною службою, а тому відповідач у період здійснення ним повноважень, пов`язаних з виконанням завдань і функцій військовослужбовця, перебував на посаді, що відноситься до публічної служби.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України від 03 жовтня 2019 року № 160-IX "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" (далі - Закон № 160-IX).