ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 814/1292/16
адміністративне провадження № К/9901/35006/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Гончарової І.А., Васильєвої І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року (суддя Гордієнко Т.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року (головуючий суддя Градовський Ю.М., судді: Стас Л.В., Турецька І.О.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування рішення,
В С Т А Н О В И В :
В червні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - Інспекція, ДПІ, відповідач) про скасування рішення №0001781303 від 21 червня 2016 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство вказувало, що податковим органом безпідставно застосовано до нього штрафні санкції і нараховано пеню відповідно до оскаржуваного рішення, оскільки єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у спірний період сплачувався ним своєчасно та в повному обсязі, проте помилково на інший розрахунковий рахунок - відкритий в органах Державного казначейства України для сплати судового збору; разом з тим, як єдиний внесок, так і судовий збір є доходами Державного бюджету України, а тому неправильне зазначення номеру рахунку не призвело до ненадходження коштів й втрат бюджету; крім того, до позивача неправомірно застосовано штрафні санкції в розмірі 20%, адже відповідно до підпункту 5 пункту 2 Розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953 (далі - Інструкція №449), за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи такі рішення, суди, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази в сукупності із положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464) та Інструкції №449, дійшли переконання, що у зв`язку із несвоєчасною сплатою Товариством єдиного внеску до нього правомірно на підставі оскаржуваного рішення було застосовано штрафні санкції і пеню; водночас, перевіривши розрахунки сум останніх, суди вказали, що вони податковим органом були обраховані правильно й у відповідності до положень законодавства; з приводу ж доводів позивача про те, що ним сплачено єдиний внесок на рахунок "судовий збір", а тому кошти надійшли до Державного бюджету України й недоїмка відсутня, суди зауважили, що відповідно до пункту 1 частини 10 статті 9 Закону №2464 у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів, тобто єдиний внесок вважається зарахованим тоді, коли він сплачений не до Державного бюджету України, а на відповідні рахунки зі сплати єдиного внеску; відтак, враховуючи, що цей Закон є спеціальним і регулює порядок сплати саме єдиного внеску, то посилання Товариства на судову практику з питань сплати податків, передбачених Податковим кодексом України, є безпідставними.
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, а також ті ж доводи, що вже наводились ним в позовній заяві та апеляційній скарзі, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідач своїм правом на подання письмового відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому, касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.
Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство платіжними дорученнями від 07 серпня 2015 року №1002, від 21 серпня 2015 року №1100 та від 07 вересня 2015 року №1179 кошти відповідно в сумах 460 000,00 грн., 467 750,00 грн. та 490 118,00 грн. перерахувало на відкритий в органах Державного казначейства України розрахунковий рахунок, призначений для сплати судового збору, визначивши однак їх в графі "Призначення платежу" як єдиний внесок у розмірі 36,79% за липень 2015 та серпень 2015 року.
25 березня 2016 року посадовою особою Інспекції на наслідками перевірки своєчасності перерахунку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування прийнято рішення: №0005041702 про застосування до платника штрафних санкцій за період з 22 вересня до 07 жовтня 2015 року у розмірі 125 026,16 грн. та нарахування пені в сумі 1 777,50 грн.; №0005061702 про застування штрафних санкцій за період з 21 жовтня до 06 листопада 2015 року у розмірі 154 095,42 грн. та нарахування пені в сумі 4 992,26 грн.; №0005071702 про застування штрафних санкцій за період з 21 листопада до 07 грудня 2015 року у розмірі 65 835,83 грн. та нарахування пені в сумі 5 387,82 грн.; №0005051702 про застосування штрафних санкцій за період з 22 грудня 2015 року до 06 січня 2016 року у розмірі 199 775,41 грн. та нарахування пені в сумі 7 119,09 грн.; №0005081702 про застосування штрафних санкцій за період з 21 січня до 12 лютого 2016 року у розмірі 213 268,39 грн. та нарахування пені в сумі 14 309,16 грн.
Вказані рішення оскаржені Товариством в адміністративному порядку й рішенням Головного управління ДФС в Миколаївській області від 26 квітня 2016 року №1371/10/14-29-10-01-10 їх скасовано та зобов`язано відповідний податковий орган прийняти за виявленими порушеннями одне рішення. При цьому, в рішенні вказано, що штрафні санкції й пеня до Товариства застосовані правомірно, однак в порушення пункту 2 Розділу VII Інструкції №449 Інспекцією прийнято п`ять рішень замість одного.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 09 червня 2016 року №12756/6/99-99-11-02-02-25 скаргу Товариства залишено без задоволення, а рішення Головного управління ДФС в Миколаївській області від 26 квітня 2016 року №1371/10/14-29-10-01-10 - без змін.
21 червня 2016 року Інспекцією прийнято рішення за №0001781303 про застосування до Товариства штрафної санкції за період з 22 вересня 2015 року по 12 лютого 2016 року у розмірі 758 001,21 грн. та нарахування пені в сумі 33 585,83 грн. (всього - 791 587,04 грн.) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Не погодившись із прийнятим податковим органом рішенням, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом №2464.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону №2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.