ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 140/9357/21
адміністративне провадження № К/990/26403/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.04.2022 (суддя Плахтій Н.Б.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2022 (судді: Глушко І.В. (головуючий), Довга О.І., Запотічний І.І.) у справі №140/9357/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Негабарит-Сервіс" до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної казначейської служби у Волинській області про зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів та пені,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Негабарит-Сервіс" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - контролюючий орган), Державної казначейської служби у Волинській області про зобов`язання Головного управління ДПС у Волинській області здійснити коригування даних в картці особового рахунку (інтегрованій картці) платника податку шляхом сторнування суми податкового боргу з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 1074476,58 грн та пені 6488,42 грн, що виникли за рахунок проведеного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за рішенням суду, та виключити з усіх інформаційних баз ДПС України даних про наявність податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 1074476,58 грн та пені у сумі 6488,42 грн; стягнути з Державного бюджету України невиплачену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації з ПДВ за квітень 2021 року в сумі 1080965 грн; стягнути з Державного бюджету України пеню за період з 25.06.2021 по 31.08.2021 за прострочення сплати бюджетної заборгованості в сумі 17858,13 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.05.2021 Товариство подало до контролюючого органу податкову декларацію від 20.05.2021 №9131769818 за квітень 2021 року, з зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 1228053 грн. Жодних зауважень з приводу правильності чи повноти декларування сум податку на додану вартість на адресу позивача не надходило, перевірка не проводилась. Проте, органом казначейства було перераховано на рахунок Товариства по вищевказаній декларації лише 147088 грн, решту коштів у сумі 1080965 грн (1228053 грн - 147088 грн) відшкодовано не було.
Позивач зазначає, що неповне відшкодування ПДВ відбулося внаслідок того, що контролюючим органом не було внесено виправлення до інтегрованої картки платника податків по податковій декларації за листопад 2017 року у сумі 1074476,58 грн. В підтвердження вказаного Товариство посилається на рішення Волинського окружного адміністративного суду у справі №140/3187/20, яким визнано протиправною бездіяльність ДПС України щодо невідображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість щодо податкової декларації за листопад 2017 року у сумі 1074476,58 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.04.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2022, позов Товариства задоволено.
Зобов`язано Головне управління ДПС у Волинській області здійснити коригування даних в картці особового рахунку (інтегрованій картці) платника податника податку Товариства шляхом виключення суми податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 1074476,58 грн та пені у сумі 6488,42 грн.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства невиплачену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації з ПДВ за квітень 2021 року в сумі 1080965,00 грн (один мільйон вісімдесят тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять грн 00 коп.).
Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства пеню за період з 25.06.2021 по 31.08.2021 за прострочення сплати бюджетної заборгованості в сумі 18551,14 грн.
4. Рішення судів обґрунтовано тим, що судовими рішеннями, ухваленими у справах №140/3187/20, №140/7816/20, встановлено допущення Головним управлінням ДПС у Волинській області протиправної бездіяльності щодо невнесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації про узгодженість бюджетного відшкодування податку на додану вартість за податковою декларацією за листопад 2017 року суми у розмірі 1074476,58 грн та беззаперечне право Товариства на отримання бюджетного відшкодування у вказаному розмірі.
У зв`язку із набранням рішенням законної сили за результатами апеляційного оскарження (постанова від 14.01.2021 у справі №140/7816/20) станом на 12.03.2021 основна сума ПДВ по декларації за листопад 2017 року в розмірі 1074476,58 грн відшкодована Товариству. При цьому за даними інтегрованої картки платника відшкодована сума ПДВ призвела до збільшення недоїмки в сумі 1074477 грн по платіжному дорученні №5 від 12.03.2021, на яку в свою чергу нараховано пеню в сумі 6488,46 грн.
Суди дійшли висновку, що неправильне відображення показників в інтегрованій картці платника призвело до безпідставного списання частини суми бюджетного відшкодування в розмірі 1080965 грн, заявленої позивачем у декларації за квітень 2021 року, в рахунок погашення боргу, штрафних санкцій та пені. При цьому доказів на підтвердження наявності у позивача податкового боргу в сумі 1080965 грн та правомірності його відображення в обліковій картці останнього з податку на додану вартість матеріали справи не містять та контролюючим органом не подані.
Таким чином суди констатували, що позивач має безумовне право на бюджетне відшкодування суми ПДВ по декларації за квітень 2021 року в розмірі 1228053,00 грн і таке право не може бути обмежене помилками в інтегрованій картці платника податків.
Також суди дійшли висновку про стягнення на користь позивача пені у сумі 18551,14 грн за несвоєчасне відшкодування ПДВ, що обрахована судом як 120% облікової ставки Національного банку України за період з 25.06.2021 по 31.08.2021.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права та процесуального права, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.04.2022, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2022 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства.
6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами встановлено, що 20.05.2021 Товариство подало до контролюючого органу податкову декларацію від 20.05.2021 №9131769818 за квітень 2021 року, у якій задекларувало до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку 1228053 грн.
За результатами камеральної перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2021 року контролюючим органом складено довідку від 16.06.2021 №5075/03-20-18-05/37707423, якою порушень вимог Податкового кодексу України в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку у банку за квітень 2021 року в розмірі 1228053,00 грн не встановлено (а.с.63-65).
24.06.2021 на рахунок позивача в банку повернуто бюджетне відшкодування по вищевказаній декларації в сумі 147088,00 грн (а.с.11), решта суми - 1080965 грн не відшкодована.
Також судами встановлено, що з інтегрованої картки платника податків (а.с.28-43) вбачається, що по декларації за листопад 2017 року позивачем заявлено до бюджетного відшкодування 2042022 грн, з яких відшкодовано 967545,42 грн, а решта суми 1074476,58 грн відображена у картці як заборгованість.
При цьому рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.07.2020, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2020, у справі №140/3187/20 адміністративний позов ТОВ "Негабарит-Сервіс" до Державної податкової служби України про визнання бездіяльності протиправною задоволено частково та визнано протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо не відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації про узгодженість бюджетного відшкодування податку на додану вартість за податковою декларацією за листопад 2017 року суми у розмірі 1074476,58 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.08.2020 у справі №140/7816/20 адміністративний позов ТОВ Негабарит-Сервіс до Державної податкової служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про стягнення коштів задоволено та стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області на користь позивача заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1074476,58 грн. Вказане рішення набрало законної сили 14.01.2021 (за результатами апеляційного оскарження, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2021).
Вказаними рішеннями суду встановлено, що контролюючим органом допущено протиправну бездіяльність щодо невнесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації про узгодженість бюджетного відшкодування податку на додану вартість за податковою декларацією за листопад 2017 року суми у розмірі 1074476,58 грн та беззаперечне право ТОВ "Негабарит-Сервіс" на отримання бюджетного відшкодування у вказаному розмірі.
Крім того судами встановлено те, що у зв`язку із набранням законної сили рішення у справі №140/7816/20 станом на 12.03.2021 сума ПДВ по декларації за листопад 2017 року в розмірі 1074476,58 грн відшкодована позивача. При цьому за даними інтегрованої картки платника відшкодована сума ПДВ призвела до збільшення недоїмки в сумі 1074477 грн по платіжному дорученні №5 від 12.03.2021, на яку в свою чергу нараховано пеню в сумі 6488,46 грн.
У зв`язку з зазначеним позивачем також було заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі 17858,13 грн за період з 25.06.2021 по 31.08.2021, у зв`язку з простроченням відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за квітень 2021 року.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема пункт 1 частини четвертої та підпункт "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Свої вимоги, в частині порушення судами норм пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник обґрунтовує тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права, а саме пункт 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, зокрема суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосував зазначену норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №200/4609/20-а, від 24.05.2018 у справі №822/2703/17. Контролюючий орган вказує, що згідно сформованих висновків у зазначених постановах Верховного Суду пеня згідно пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України нараховується на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, встановленої саме на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Тобто на переконання контролюючого органу облікова ставка НБУ фіксується на момент виникнення пені і зміна розміру облікової ставки НБУ протягом строку нарахування пені не враховується.
У цій справі судами попередніх інстанцій не взято до уваги вказаного та фактично проведено розрахунок пені у розрізі періодів зміни облікової ставки НБУ, що призвело до ухвалення рішення про стягнення пені на користь позивача у розмірі більшому аніж ним заявлялось.
Також скаржник вказує на помилкове віднесення судом першої інстанції справи до категорії справ незначної складності, оскільки предметом розгляду у цій справі є коригування даних в інтегрованій картці платника податку щодо ПДВ у сумі 1074476,58 грн та пені 6488,42 грн, стягнення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 1080965 грн та пені в сумі 18551,14 грн, тобто у цій справі оскаржуються дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо суми у понад два мільйони гривень.
9. Товариством надано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, у зв`язку з чим просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін. При цьому позивач зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій відповідають правовій позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах, які викладені у постановах від 20.06.2019 у справі №820/1750/18, від 25.03.2020 у справі № 808/481/16, від 02.02.2021 у справі №810/1506/17, від 02.06.2021 у справі № 1.380.2019.004395, від 16.12.2021 у справі №816/3945/15.
ПОЗИЦІЯ СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій
10. Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
Контролюючий орган підставою касаційного оскарження судових рішень вказав неправильне застосування судами пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, що регулює нарахування пені на заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ. Фактично контролюючий орган не погоджується з сумою пені, яка була стягнута з Державного бюджету України на користь Товариства.
При цьому в частині зобов`язання здійснити коригування даних в картці особового рахунку (інтегрованій картці) Товариства шляхом виключення суми податкового боргу з ПДВ у сумі 1074476,58 грн та пені у сумі 6488,42 грн, а також стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства невиплаченої суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1080965,00 грн контролюючим органом не вказано жодної підстави касаційного оскарження визначеного частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак рішення судів попередніх інстанцій в зазначеній частині судом касаційної інстанції не переглядається та оцінка судовим рішенням не надається.